PROFILPELAJAR.COM

село Ярке
Герб	Прапор
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Джанкойський район
Рада	Ярківська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01060530010049751
Облікова картка	Ярке
Основні дані
Населення	1 927
Поштовий індекс	96153
Телефонний код	+380 6564
Географічні дані
Географічні координати	45°41′31″ пн. ш. 34°15′40″ сх. д. / 45.69194° пн. ш. 34.26111° сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	96153 АРК, Джанкойський район, с.Ярке вул. Леніна,10
Карта
	Ярке
	Ярке
Мапа
	Ярке у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Ярке.

Ярке́ (до 1945 року — Бій-Сув-Кюйче, крим. Biy Suv Küyçe) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 1 927 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ярківська сільська рада. Розташоване на півдні району.

Географія

Ярке — велике село в південно-західній частині району, в степовому Криму, на шосе Джанкой — Євпаторія, висота над рівнем моря — 31 м. Сусідні села: Мар'їне за 2,5 км на північ, Мирнівка за 2,5 км на схід і Яструбці за 4,7 км на південний захід. Відстань до райцентру — близько 10 кілометрів, там же найближча залізнична станція.

Історія

Бій-Сув-Кюйче утворилося на рубежі XIX—XX століть в результаті злиття розташованих біля сусідніх степових колодязів старовинних татарських селищ Бій-Су і Кюйче. Перша документальна згадка про села зустрічається в Камеральному Описі Криму 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Байсу Бочала і Курджу Бочала входили в Бочалатський кадилик Карасубазарського каймакамства^[1]. Після анексії Кримського ханства Росією, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і села було приписано до Перекопського повіту ^[2].

Після земської реформи 1890 року^[3] села віднесли до Богемської волості. Мабуть тоді, в спорожніле внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину^[4], Бійсу заселилися кримські німці, створивши однойменний хутір^[5].

Згідно даних у «Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1900 рік», на хуторі Бійсу проживали 10 жителів в одному дворі, Кюйче ж в доступних джерелах окремо більшу не зустрічається: мабуть, тоді відбулося об'єднання^[6]. В Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року^[7], в Богемській волості Перекопського повіту значиться економія вже з загальною назвою Бій-Су-Кюйче ^[8] з населенням 88 чоловік^[5].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримського революційного комітету від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, Бій-Су-Кюйче входило до складу Мар'їнської сільради Джанкойського району ^[9].

Незабаром після початку Німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були депортовані, спочатку в Ставропольський край, а потім до Сибіру і північного Казахстану^[10]. Після звільнення Криму від нацистів в квітні, після депортації кримських татар радянською владою https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Депортація_кримських_татар, 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»^[11] та у вересні 1944 року в район приїхали перші новосели (27 сімей) з Кам'янець-Подільської та Київської областей, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України^[12]. Указом Президії Верховної Ради Російської РФСР від 18 травня 1948 року, Бій-Су-Кюйче перейменували в селище Ярке^[13], статус села було присвоєно пізніше. З 1975 року Ярке — центр сільради.

Примітки

↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — Известия Таврійської вченої архівної комісії, 1888.
↑ Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784 року, стор. 117.
↑ Борис Веселовский. {{{Заголовок}}}. — 1911.
↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — Таврійський Національний Університет, 2005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013 [Архівовано 2013-10-19 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б Немцы России. Населённые пункты и места поселения : энциклопедический словарь / сост. В. Ф. Дизендорф. — Москва : ЭРН, 2006. — 472 с. (рос.)
↑ Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
↑ Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-а. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 г.
↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-а. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 233.
↑ Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, с. 311.
↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
↑ Постанова ДКО від 12 серпня 1944 року № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»
↑ Як заселяли Крим (1944-1954). Ельвіна Сеітова, аспірант історичного факультету ТНУ. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області