Проєкт будівництва трамваю у місті було розроблено 1934 року, а вже у квітні 1935 року розпочалося будівництво першої лінії.
Урочисте відкриття першої лінії відбулося 27 листопада1935 року. Маршрут № 1 завдовжки 12,6 км проходив від копрового цеху Коксохіму Першотравневою вулицею, Базарним узвозом, вулицями Сировця, 2-ю Дачною (нині — Москворецька) та 3-ю Дачною (нині — Спортивна; у зворотній бік) до цементного заводу.
Другу лінію відкрито 12 грудня1937 року спочатку як одноколійну (друга колія збудована у березні 1938 року) — від центру проспектами Леніна та Ювілейним до вулиці Народної. Сюди спрямований маршрут № 2.
У листопаді 1939 року відкрито другу чергу першої лінії — її було подовжено від копрового цеху ДКХЗ до самого ДКХЗ на північний схід.
Станом на 1941 рік довжина мережі становила 25,6 км, у депо перебувало 27 двовісних вагонів — 15 моторних та 12 причіпних.
Впродовж німецької окупації (серпень 1941 року — листопад 1943 року) трамвайний рух у місті не діяв. Після визволення міста рух поновився у червні 1944 року.
У повоєнну добу, у 1949—1954 роках, до міста надійшли 23 вживані вагони з Харкова, Москви та Києва.
З 1951 року почали надходити нові трамваї КТМ-1/КТП-1.
Площа ДМК
1950-ті роки стали періодом розширення мережі на схід. Впродовж 1953—1959 років у три черги було збудовано лінію проспетом Аношкіна до вулиці 4-ї Заводської. Сюди пішов новий маршрут № 3. Було відкрито кільце біля ДМК шляхом подовження лінії від Прометея ближче до самого заводу.
1960 року відкрито нове трамвайне депо поблизу станції Баглій.
Розвивалася мережа і у 1960-ті роки. 1965 року маршрут № 1 подовжено на захід від цементного заводу вулицями Макіївською, Криворізькою та Виборзькою до селища Романкове (вулиця Одеська). 1966 року маршрут № 3 подовжено від 4-ї Заводської до селища Карнаухівка.
Наприкінці 1960-х років повністю списані довоєнні вагони, натомість парк поповнювався вагонами КТМ-1/КТП-1 та КТМ-2/КТП-2.
1971 року відкрита нова лінія вулицями Сировця, Комсомольським проспектом та вулицею Генерала Глаголєва до вулиці Скаліка. Сюди спрямовано маршрут № 1.
З 1972 року у місто почав надходити новий рухомий склад — вагони чеського виробництва Tatra T3SU. До 1988 року їх надійде разом 205 вагонів і впродовж 1985—1988 років єдиним типом рухомого складу у місті будуть саме ці вагони.
1975 року було відкрито нове трамвайне депо на 100 місць поблизу цементного заводу.
1977 року було відкрито нову лінію вулицею Чапаєва, що сполучила дві магістральні лінії — Ювілейний проспект та проспект Аношкіна.
1986 року відкрито продовження маршруту № 2 на схід — вулицями Тульською, Подільською (в один бік), Волзькою (в один бік), Дунайською (в один бік) та Леваневського (в один бік) та утворено велике кільце навколо кварталу.
1990 року вдбулися чергові зміни мережі — через розширення промислового майданчика ДМК лінію вулицею Першотравневою перенесено південніше — на вулиці Широку та Садову. Завдяки цьому лінія стала довшою на 1,6 км. Це найновіша лінія у місті, більше розширень мережі не відбувалося. На початку 1990-х років діяло 7 маршрутів та в двох депо перебував 221 вагон.
Натомість корективи у розвиток трамвая внесла трагедія, що сталася 2 липня 1996 року. Трамвай КТМ-5М3 № 1044, що рухався маршрутом № 2А вниз вулицею Чапаєва, через відмову гальм на великому ухилі врізався у стіну на розі вулиці Чапаєва та проспекту Аношкіна. Ця трагедія забрала життя 34 людей і ще близько 100 людей отримали травми. Після трагедії було припинено рух вулицею Чапаєва, а саму лінію розібрано 2003 року[4].
Впродовж 1996—1997 років половину із 50 вагонів КТМ-5, що перебували тоді на балансі, було списано. Депо № 2 перетворено на службу колії.
13 березня2018 року один-в-один повторилася ситуація понад 20-річної давності: у трамвайного вагона на крутому спуску не спрацювала жодна з трьох систем гальмування. У трамвайного вагона № 664, всередині якого знаходилися близько 100 пасажирів, що прямував за маршрутом № 2, повністю відмовили гальма на одному з найкрутіших спусків міста — проспекті Свободи в районі пам'ятника Брежнєву. Тільки завдяки професіоналізму водія Наталії Пілютикової трамвай вдалося зупинити. Наступного дня, 14 березня, вагон № 664 був знову випущений на лінію (за маршрутом № 4), де він знову зламався через раптове знеструмлення. Сталося це в районі зупинки «ДДГРЕС»[8].
Станом на 1 січня 2010 року на балансі експлуатуючого підприємства перебував 51 пасажирський та 8 службових вагонів, з яких: 71-605 — 8 одиниць (та 1 службовий), 71-608К — 6, 71-608КМ — 7, Tatra T3SU — 25, Tatra T6B5 — 5, Tatra T6A5 — 8[9].
Станом на 1 січня 2016 року перебувало в експлуатації 52 пасажирських, 8 службових вагонів[10].
Станом на 1 червня2019 року на балансі підприємства перебувало 34 пасажирських, 6 службових вагонів[11].
У 2020 році прибули з Праги 5 вагонів - Tatra T6A5
З 25 грудня 2015 року усі трамваї міста оснащені GPS-трекерами[12], а вже у березні 2016 року на проспекті Шевченка на зупинці «вул. Героїв Рятувальників» було встановлено інформаційне табло — перше із запланованих 17 покажчиків руху електротранспорту[5].
Загалом у місті в 2016 році встановлено 35 інформаційних табло, з яких, через крадіжки, станом на березень 2018 року залишилося 30. З січня 2018 року всі електронні табло, які до цього обслуговували різні підрядники, були передані КП «Інформаційні системи»[13].
Вартість проїзду
З 1 січня2017 року вартість проїзду складала 2,00 ₴ на маршруті № 1 та 2,50 ₴ на маршрутах № 2, 3 та 4. Вартість місячного проїзного квитка — 120,00 ₴[14].
З 5 грудня2018 року вартість проїзду складала — 3,50 ₴.
З 9 грудня2021 року вартість проїзду складає 6,00 ₴, вартість місячного проїзного квитка — 216,00 ₴[15].
.JPG)
