У січні 1895 року, на запрошення міської Думи, до Катеринослава прибули представники Франко-Бельгійського акціонерного товариства для розв'язання питання будівництва трамвайного підприємства. У травні були вироблені умови попередньої угоди з центральною Паризькою компанією залізниць і трамваїв, а вже в червні того ж року трамвайна комісія і міська Управа в урочистій обстановці підписали угоду про будівництво Катеринославської міської електричної залізниці.
21 квітня1906 року у Катеринославі було відкрито альтернативну трамвайну мережу. Вона також мала метрову колію. У 1918 році підприємства (а також трамвайні мережі) були об'єднані. У 1931 році трамвайний парк нараховував 177 вагонів, а довжина мережі склала 65 км.
27 квітня2012 року, близько опівдня, на трамвайній зупинці навпроти Театру опери та балету вибухнула сміттєва урна, що пошкодила вагони № 1381 і 1382 та поранила кількох людей. Вибух був першим з чотирьох, що пролунали того дня у Дніпропетровську[6].
2013 року міська влада придбала у Берліні 30 трамвайних вагонів Tatra T6A2M[7].
Уночі з 18 на 19 квітня2018 року в Дніпрі провели тестування нового трамваю К-1М6 по маршруту трамвая № 1. Дану модель електротранспорту виготовляють на місцевому «Південмаші»[8].
2019 року місто придбало 20 вагонів Tatra T4D з Лейпцига[7]. У вересні того ж року на підприємстві «Дніпровський електротранспорт» був створений власний навчальний заклад професійно-технічного навчання другого (базового) рівня освіти, – «Навчально-виробничий центр» КП «Дніпровський електротранспорт», призначений для підготовки водіїв за спеціальністю «водій трамвая» та «водій тролейбуса»[9][10].
З березня 2020 року весь трамвайний парк приводять до єдиного вигляду з новим дизайном[11].
А вже незабаром, на час карантину було впроваджено спеціальну перепустку для проїзду у громадському транспорті, а розклад руху трамваїв, як і всього електротранспорту, зазнав суттєвих змін — більшість маршрутів було скорочено, а інтервал у русі збільшений[12][13]. Громадський транспорт працює в режимі спеціальних перевезень, при цьому проїзд забезпечує лише спецквиток та засоби індивідуального захисту. Скористатися транспортом можуть лише працівники організацій та установ, які забезпечують життєдіяльність міста[14]. З пом’якшенням карантинних обмежень, з 12 травня 2020 року поновив роботу весь електротранспорт, хоча засоби індивідуального захисту залишились незмінними та обов’язковими аксесуарами для поїздки як трамваєм, так і громадським транспортом взагалі[15].
Протягом року було створено єдиний диспетчерський центр, який відтепер моніторить роботу всього наземного громадського пасажирського транспорту міста. Для цього було встановлено понад 1900 GPS-трекерів.
Проїзд оплачується кондуктору, а у разі його відсутності — водієві.
З вересня 2018 року в Дніпрі можна оплатити проїзд в громадському електротранспорті через мобільний додаток, придбавши єдиний проїзний на день, тиждень або на місяць. Для цього слід увійти в додаток «Приват24», вибрати термін дії квитка, оплатити вартість картою будь-якого банку, яка прив'язана до додатка. Квиток буде згенеровано на мобільний телефон[21].
У трамваях маршруту №1 також є можливість сплатити за проїзд карткою будь-якого банку за допомогою терміналів, встановлених у вагонах.
Тарифи на проїзд комунальному підприємству «Дніпровський електротранспорт» встановлюються рішенням виконкому Дніпровської міської ради.
↑Новый маршрут // Днепр вечерний. — Днепропетровск, 1973. — № 124 (31 мая). — С. 1.
↑Днепропетровск : справочник-путеводитель / Г. Ватченко, И. Артеменко, С. Линвов и др. — Днепропетровск : Областное издательство, 1956. — С. 175.
↑Дніпропетровськ : довідник-путівник / Г. Ватченко, О. Огризкіна, Н. Стручкова та ін. — Дніпропетровськ : Дніпропетровське книжкове видавництво, 1959. — С. 295.
↑Днепропетровск : картосхема с трассами городского транспорта / авторы-составители и картографы И. Д. Бескровный, В. М. Брюмер, Д. Н. Романовский ; редактор М. А. Штейн. — Днепропетровск : Промінь, 1967. — 1 л.
Сайт «Горэлектротранс»: Дніпровський трамвай до. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 8 листопада 2009. та після. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 8 листопада 2009. (рос.)