Люди селились тут значно раніше (приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників). У Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей; припускають, що територія міста була заселена в Х тис. до н. е. Давньоруське укріплення Топільче (Сопільче) було зруйноване під час зимового 1240–1241 рр. походу Батия до Карпат.
XVI століття
У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі, Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва, Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.
Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, зі сходу було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом, двома вежами на кутах. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя — на півночі, Збаразьке — на північному сході, Смиковецьке — на сході, Микулинецьке — на півдні.
Маґдебурзьке право
У 1548 році місто отримало маґдебурзьке право, за яким Тернополю надавались деякі привілеї: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років від сплати мита, право влаштовувати 3 ярмарки на рік, щотижневі торги, мати склади на товари для закордонних купців.
Коронний гетьман Речі ПосполитоїЯн Амор Тарновський нечасто бував у Тернополі. Місто добре адмініструвалося, його економіка зростала, приносила гетьману значні прибутки, 1548 року місто отримало маґдебурзьке право. Мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 м на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність, не могли бути проданими окремо. Згодом поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і 2 пів'мірки вівса. Крім оплати, городяни відробляли на панському полі 2 дні щотижня, сплачували данину медом, свининою. За користування правом ловити рибу в ставу треба було брати участь у ремонті греблі та лісопилок. З 1559 р. повинність була замінена грошовою оплатою.
У 1550 р. в місті було дозволено селитися євреям, що посилило економічні позиції міста. Так, зокрема у 1556 році львівський міщанин, різник Станіслав Шолтишек закупив 350 волів у князя Дмитра Вишневецького, заплативши 21000 грошей. Волів перегнали через кордон Великого князівства Литовського до Польщі (на той час це були різні держави) і в Тернополі оформили угоду їх продажу. Єврейський елемент сприяв розвиткові торгівлі міста, але самі євреї не відчували себе важливою частиною міста. Про це свідчить місце їх поселення, а саме тернопільський Поділ: сучасні вулиці Старий Поділ, Торговиця, Шашкевича, Князя Острозького, Паращука. Детальніше про деякі з цих вулиць тут. В наступні століття кількість єврейського населення місті значно виросла. Їх нараховувалось близько 300 сімей. Євреї разом з іншими міщанами були залучені до оборони міста від нападів ординців. З метою навчитися військової справи населення міста відвідувало навчання на які кожен мав приносити з собою мушкет, гніт, порох, холодну зброю[2].
Історія замку сягає часів Галицько-Волинського князівства. На фундаменті цього замку, який пізніше був зруйнований татаро-монгольською навалою, було збудовано Воздвиженську церкву.
Замок 1672 року знищили турецькі союзники гетьманаПетра Дорошенка; згодом було відбудовано як палацову споруду на початку XIX століття у новому стилі — подібно до великого палацу у вигляді каре з невеликим двором всередині. Білокам'яна різьба стриманих форм добре в'яжеться з великими площинами стін. Споруду сильно зруйнували під час першої і другої світових воєн. Замок реставровано 1951 року (нині Палац спорту).
Старовинні церкви міста
Церква над Ставом на початку XX століття
Воздвиженська церква
Крім замку, збереглася Надставна церква — церква Воздвиження Чесного Хреста, споруджена на початку XVI ст. на фундаменті древнього храму, історія якого сягає часів України-Русі. Будівля — тридільний храм без бань. Біля церкви є масивна дзвіниця, збудована в 1627 році. Її стіни, складені з природного каменю-пісковику, мали оборонне значення. У 1978 році тут було виявлено поховання людини, яке було дуже схожим до тих, що робили за часів язичництва на Руси. У 1831 р. під час пожежі повністю згоріла покрівля церкви. Пізніше було добудовано службові споруди з церкви, дзвіницю, які до нашого часу не збереглися.
Церква Різдва Христового
Другу церкву — Різдва Хрестового, як засвідчує фундаційний напис, почали мурувати 15 червня1602 р., закінчили 4 серпня1608 р. під орудою відомого муляра Леонтія. Спочатку споруда була невелика, одноярусна. Згодом був добудований другий ярус, дві півкруглі вежі. На початку XX ст. до церкви збоку було добудовано службові приміщення. Під час Другої Світової Війни була зруйнована, 1954 року церкву відреставрували.
В результаті реставрації змінилася форма купола. Церква прямокутна в плані, трьохапсидна, з високо розташованими вікнами-бійницями товщиною стін до двох метрів, що дозволяє віднести її до храмів оборонного типу. Очевидно, на місці цієї церкви колись стояла значно старіша споруда.
Церква Успення Пречистої Діви Марії
1636 року було зведено дерев'яну Монастирську церкву (Успення Пречистої Діви Марії), в 1836 р. на цьому місці нову, муровану церкву, що знаходилась у Микулинецькій частині міста. Приміщення цієї церкви знищили більшовики в 1962 році, в наші дні її заново збудували коштом та працею парафіян.
Міщанами Тернополя при церковній парафії міста було засноване Тернопільське братство. Власник міста князь В.-К. Острозький у 1570 р. виділив 235 морґів землі, кошти на утримання школи і шпиталю для пристарілих і хворих людей. Міщанське братство збудувало для шпиталю приміщення і утримувало сиротинець, який вели Сестри Служебниці. Братство протягом кількох століть розширювало свою діяльність, сприяло збереженню руської (української)самобутності. У 1569 р. Лука з Тернополя переклав Старий Заповіт.
Стародавні споруди, що збереглися для наших сучасників, були німими свідками нападів та Тернопіль татар і турків, які у 1544–1698 рр. чотирнадцять разів спустошували місто, вбивали чи забирали у ясир його жителів.
У 1544 році тернополянам довелося стати на захист ще недобудованої фортеці. Навальний штурм татарам не вдався, вони взяли поселення в облогу. Його мешканці та жителі навколишніх сіл стояли насмерть, змогли утримати замок до приходу з Сандомира польських військ.
1575 року новий напад татар: спалили села навколо Тернополя, увірвалися на околиці, захопили багато полонених. Озброєні городяни відмовилися дати викуп, почали оборону міста. Через кілька днів татарська армія була розбита у бою поблизу сусіднього міста Збараж.
Чотирнадцять років поспіль, у 1589 році, орда знову вторглася в Західне Поділля. Під Тернополем татари стали табором, звідки розсилали загони (чамбули) руйнівників і грабіжників у навколишні землі. Лише після поразки під містечком Баворів були змушені відступити.
У XVII столітті напади татар повторювалися; 1618 року серйозно зруйнували місто (від пожежі потерпіло багато споруд). 1625 року поблизу Тернополя коронне військо Станіслава Конецпольського та реєстрові козакиБогдана Хмельницького завдали втрат татарам під проводом хана Мехмеда ІІІ Ґерая.[6]
Через Тернопіль проходив шлях козаківБогдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти. Місцеві жителі не тільки приєднувалися до його загонів а й виступали на захист своїх прав від іноземних визискувачів, відстоювали свою віру і культуру.
Ще до того, як розпочалося велике загальноукраїнське повстання, значна частина жителів міста втекла на Запорозьку Січ, щоби там приєднатися до козаків. Тернополяни також допомагали козакам під час визвольного походу 1648 року під орудою Богдана Хмельницького на Львів.
На початку свого виступу Богдан розсилає своїх людей по всій Україні, в тому числі в Тернопіль, з метою зібрати сили повсталих для боротьби з поляками. Так, його посланець Ярема Кончевський (можливо Кончевич), який мав родичів біля Чорткова здійснював тут агітаційну роботу. А тому тернопільські міщани очікували приходу козаків. Про це свідчить листування одного тернопільського священика. А шляхтич (польський дворянин) Холмський з Тернополя писав своєму знайомому із Замостя, що в місті відчувається небезпека і тут можливий бунт проти влади. Пізніше міщани міста радо долучались до війська Хмельницького, допомагали йому продуктами і зброєю. Щоправда не всі, адже євреї вважались союзниками поляків, а тому козаки радо їх грабували та вбивали. В 1649 р. коли Хмельницький оточив Збараж і розбив поляків під Зборовом, тернопільські міщани знову ж були в рядах його війська. В 1651 р. місто було спалене, а міщани повтікали на Поділля, Київщину та Волинь або ж були захоплені в полон чи страчені поляками чи татарами [2].
У 1653 році Богдан Хмельницький вирушивши назустріч війську короля Яна ІІ Казимира, став табором поблизу Тернополя. У місті перебувало тоді султанське посольство.
В місті після Хмельниччини з’явилось багато складів з сукном і ремісників, які могли з нього пошити одяг. Про це свідчить інформація від 1672 року, де згадується про 7 людей із професією або прізвищем ‒ кравець і десятьох ‒ швець. У давнину кравці опікувалися Надставною церквою, а шевці ‒ Шевською вежею. Тернопільські кравці були об’єднанні в цех і таким чином володіли монополією на пошиття одягу. Будь-який інший кравець, який не входив до цеху не мав права шити одяг на відстані 2 миль від міста. За порушення цього закону карали в’язницею і конфіскацією краму[2].
Австрійський період (1772—1918 рр.)
Костел у Тернополі перед початком І Світової Війни. Зараз на його місці є ЦУМ
У 1809 році був підписаний Шенбруннський мир, відповідно до якого Російська імперія отримала Тернопільський округ(9 тис. км². території і 400 тис. населення). Проте по закінченню війн за умовами Віденського конгресу 1815 року Тернопільщину було повернуто до Австрійської імперії.
Розвиток міста в Австрійський період
В середині XIX ст. розпочалася історія Тернополя як вільного королівського міста. Близько 1840 року дідич Еразм Коритовський продав місто шляхтичу Тадеушу Туркулу. 15 лютого 1843 року Т. Туркул уклав угоду з міщанами: місто повинно було сплатити йому 175 тисяч флоринів і ставало вільним. 27 липня 1843 року гебарнатор Галичини барон Вільгельм фон Штуттергайм затвердив акт продажу, і вже в 12 грудня 1844 року цісар Фердинанд І подарував місту статус вільного королівського і герб(Герб Тернополя.) Стали вільними і належні до магістрату села: Біла, Чистилів, Підзамче, Кутківці і Пронятин[4]
Цісар Франц Йозеф I, здійснюючи поїздки-інспекції країною, 2 рази відвідав місто, сприяв розбудові Тернополя. 20-22 жовтня 1851 р. імператор Франц Йозеф І відвідав Тернопіль. Його зустрічали на в’їзді в місто, де зараз Рогатка, представники Магістрату, цехів. Далі відбулася урочиста зустріч на Домініканській площі (урочиста зустріч була в Домініканському костелі). Перед «Полковниківкою» було зведено святково прибрану арку (цієї будівлі більше не існує; тепер це будинок по Листопадовій №1). Імператора вітали тернополяни, міська та військова влада Тернополя, духівництво. Франц Йозеф І пройшовся вулицями, відвідав шпиталі, зупинявся в будинку Окружної Ради. Імператор сподобався тернополянам. І коли через 3 роки (7 травня 1854 р.) він одружився з баварською принцесою Єлизаветою, відомою як «Сісі», то в місті розпочалося гучне святкування. З нагоди свята в Тернополі відбулась служба Божа, а в будинку гімназії було влаштовано обід для бідних, що складався з 4-х страв. Усім давали хлібину, келишок горілки, кварту пива. Тим, хто соромився жебрати, то давали гроші. Не відставала від християн єврейська громада. На честь свята євреї видали своїм одновірцям 555 буханців хліба [7].
В 1855 р. Франц Йосип знову завітав до міста. В той день, 26 червня, «дощ лив, як з цебра» (відра), як кажуть тернополяни. Місто радісно зустріло свого імператора і попрохало допомогти із заснуванням Реальної школи, де мали б навчати дітей ремеслу, торгівлі, техніці. Прохання було задоволена імператором [8]).
У другій половині XIX ст. до Тернополя прокладено шість шосейних шляхів, 1870 р. збудовано залізницю Львів — Тернопіль. У місті почали працювати 2 банки, 5 приватних млинів і 3 крупорушки, розширилися шевські, кравцеві, ковальські, столярські, різницькі та інші цехи. Це вплинуло на приріст населення: у 1808 р. в Тернополі мешкало 7093 особи, наприкінці століття було понад 30 тисяч мешканців, з яких близько половини євреї.
Тернопіль за австрійських часів був важливим центром торгівлі. Великий ярмарок, що з часу заснування міста існував на ринковій площі перемістився на оболонські луки. Торгівлею займалися переважно євреї та вірмени. Основними товарами були продажу на таких ярмарках були домашня худоба і коні. В 1724 р. місто отримало новий привілей від короля Августа І (підтверджений цісарем Фердинандом 10 травня 1836 р.) на проведення щорічного ярмарку в день Успіння св. Анни – 26 липня, який тривав 14 днів і славився на всю Галичину продажем коней. Худобу не лише продавали, використовували в якості розваг, а й вона разом з господарями страждала від природних лих. Так, взимку 1868 р. після заходу сонця на небі з’явилася комета, хвіст якої простягався від ставу до костьолу оо. єзуїтів (біля старої швейної фабрики). Це спричинило велику паніку – ревіла худоба, іржали коні, вили пси [9].
Розвиток української національної ідеї в Тернополі
Під впливом революційних подій 1848 р. інтелігенція Тернополя розпочала боротьбу за духовне і національне самовизначення. Заходом учителя гімназії, відомого громадсько-політичного діяча Олександра Барвінського в 1876 р. відкрито філію «Просвіти» у Тернополі, яка видавала книжки з історії України, мала бібліотеку і книгарню для українського населення, організовувала концерти та етнографічні вистави. Зусиллями просвіти у 1898 р. було відкрито українську гімназію, вчителями і вихованцями якої стали митрополит Йосип Сліпий, вчені Степан Белей, Роман Смакула, режисер Лесь Курбас, композитор Василь Барвінський, письменник Володимир Ґжицький, Петро Карманський та багато інших.
28 листопада 1905 року відбувся Тернопільський робітничий виступ. Під тиском народний протестів уряд Австро-Угорщини у січні 1907 здійснив реформу виборчої системи.
3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду УНР, на якому були присутні близько 10000 осіб.[10]
Тернопіль був столицею Української держави на українських етнічних землях (з 13 листопада 1918 року — ЗУНР, що входили раніше до складу Австро-Угорщини (після окупації польськими шовіністами Львова в листопаді 1918 року). У будинку (нині середня школа № 4) працював її уряд — Державний Секретаріат, котрий звідти перебрався до Станіславова (Івано-Франківськ). Невдовзі Тернопіль захопили поляки, яких на деякий час витіснили із міста більшовицькі війська.
31 жовтня 1918 австрійський комендант Тернопільського ґарнізону заявив, що, за наказом зі Львова, передає українцям військову і цивільну владу. В ґарнізоні не було жодного українського старшини. Тому комендант попросив підписати протокол про передачу влади капелана майора Василя Кузьму, який повідомив представників української громади міста. Тернополяни-українці з допомогою 39 резервістів-українців (знаходились у місцевому ґарнізоні) зайняли всі державні установи. Студенти Тернополя (очільник А. Музичка) роззброїли жандармерію. 1 листопада в Тернополі на ратуші замайорів блакитно-жовтий прапор, установлений актором «Українського театру» Севастіяном Зубрицьким-Вінявою. Національні прапори були підняті й на урядових та майже всіх приватних українських будинках.
31 жовтня 1918 (інші дані — в ніч на 1 листопада 1918 р. селяни із села Біла взяли під контроль тернопільський залізничний вузол[11]) старшина австро-угорського війська Григорій Лучанко привів відділи із Білої, Чернихівців, Малашівців та сусідніх сіл із півночі (озброєні карабінами, мали повні кишені набоїв). Вони без жодного пострілу зайняли залізничну станцію, розставили там пости. Роззброєних вартових-неукраїнців тимчасово затримали.[12]
3 листопада 1918 р. у Тернополі утвердилась українська влада. Безпосереднє керівництво встановленням влади Української держави здійснював Петро Карманський.[13] Міським комісаром став гімназійний професор С. Сидоряк. Делегатами парламенту ЗУНР були обрані: від міста — Петро Карманський, від повіту — Антін Кунько. Від 23 листопада до 31 грудня 1918 р. у Тернополі перебував уряд ЗУНР на чолі з Костем Левицьким (від середини грудня виконував обов'язки голови уряду Сидір Голубович).
Місто було центром військової області ЗУНР[14] та центром одного з 12 військових округів країни.[15] Тернопіль — центр одного з 23 відділів державної жандармерії ЗУНР. У місті діяли відділи жидівської міліції для підтримання правопорядку.[16] На жаль, в місті траплялись випадки продажу окремими «ділками» нафти за спекулятивною ціною (у 20 — 30 разів дорожче ринкової вартости).[17] Через брак дрібних грошей в Тернополі друкувались міські бони номіналом 1, 2, 5, 10 гривень.[18]
Делегація Української Національної Ради та уряду ЗУНР, зокрема, Д. Вітовський, Л. Цегельський, Р. Перфецький, С. Вітик, Т. Старух, В. Стефаник (всього 36 осіб) зупинялась ввечері 16 — вранці 17 січня 1919 р. під час поїздки до Києва для підписання Акту Злуки УНР та ЗУНР.[19]
16—31 травня 1919 р. у Тернополі перебувала Директорія УНР, уряд і вище армійське командування УНР на чолі з Симоном Петлюрою. 1 червня місто було захоплене частинами польської армії, частини УГА відступили на південь.[20] 15 червня місто визволене від польської окупації в ході Чортківської офензиви УГА.[21][22]
В місті діяла Жидівська національна рада. Керівниками Жидівської національної ради ЗОУНР було створено в Тернополі Жидівський курінь з 1200 вояків (командир — Соломон Ляйнберґ).[23] У місті діяв драгоманівський гурток.[24]
Шкільництво ЗУНР
Спеціальним Законом ЗУНР від 14 лютого 1919 р. було націоналізовано українську приватну вчительську жіночу семінарію в Тернополі. Розпорядженням уряду в місті було відкрито українську ґімназію (одну з 20-ти в ЗУНР), реальну школу. Для польської громади міста залишили державну ґімназію (не діяла через брак вчителів, які склали службову присягу). Не працювала школа машинного слюсарства через пограбування. В місті функціонував переповнений сирітський притулок.[25]
У 1922 р. Тернопіль став центром новоствореного воєводства, що охоплювало 17 повітів. Польська влада проводила жорстоку колоніальну політику в усіх сферах суспільного життя краю, насамперед у національному питанні. Українців обмежували в правах, суворо переслідували за найменші прояви національної гідності. Та міщани Тернополя почали відновлювати роботу товариств «Луг», «Сокіл», «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», спортивного клубу «Поділля» і відстоювати свої соціальні і національні права. Пожвавила діяльність й організація Українських Націоналістів (ОУН). Особливо активно діяв молодіжний націоналістичний осередок у Тернопільській українській гімназії, які очолювали Роман Паладійчук та майбутній лідер ОУН Ярослав Стецько.
Події війни, революції, боротьби за національне визволення вплинули на добробут місцевого населення. У зв’язку з його бідністю тут з’явилася велика кількість кримінальних елементів, які грабували, вбивали і утискали населення. У Львові такі елементи називалися батярами, а в Тернополі махабундами. Як свідчать науковці у значенні батяра це слово й сьогодні періодично вживається в нашому місті. Хоча частіше говорять не батяри, а вар’яти. Щодо терміну махабунда, то воно вживалося у значенні як нероба, ледар, голодранець, халамид ник, непривітна, непутяща людина. А походить це слово з німецького wagabond (і польського wagabunda), а тому певною мірою є синонімом до «батяра». Було поширено слово махабунда на просторах між Тернополем-Бережанами-Збаражем. А між Тернополем і Підволочиськом навіть говорили ґарундер-махабундер. Зокрема, в місті Бережани школярів, які любили бешкетувати ще на початку ХХ ст. називали махабундами[27].
У міжвоєнний час у Тернополі швидко розвивалася промисловість. Зокрема у 1925–1939 роках діяла перша українська фабрика з виготовлення паперу для куріння і цигаркових гільз (туток) «Калина».
Протидіючи польському засиллю, міщани об'єднувалися в українські кооперативи. У місті, зокрема, діяли «Подільський Союз кооператив», «Килина», «Українбанк», «Пасічника спілка», «Маслосоюз», «Сільський господар», багато приватних підприємств, продукція яких визначалася доброю якістю і йшла на світовий експорт, та магазинів, котрі, з приходом радянської влади у вересні 1939 р. були ліквідовані.
Фонди «Магістрату королівського вільного міста Тернополя» та інші вважаються такими, що були втрачені під час другої світової війни.[31]
Тернопіль у Радянський період
Під час Другої Світової війниТернопільський став був повністю знищений. А в 1950-их роках відбувається масштабна відбудова Тернополя. Водну перлину міста стали відновлювати у 1956 році, коли було прийнято рішення про підпорядкування всіх водних ресурсів місцевій владі. Тоді збудували нову дамбу, а рівень води став вищим, ніж було раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу — понад 300 гектарів, і назвали його Комсомольським озером.
У той же час проходять так звані суботники з благоустрою територій довкола озера. Між водоймою та центром міста заклали парк імені Шевченка, який протягнувся вздовж східного берега водойми. Відреставрували і Старий Замок, у якому згодом розмістився Палац спорту. Впритул до нього прибудували красивий будиночок ресторану «Хвиля». Над рестораном була тераса, з якої відкривалась чудова панорама озера (на жаль, її вже не існує, оскільки цій будівлі надбудували другий поверх). На південно-східному березі був створений міський пляж. Потрапити до нього з міста можна було спустившись із широких сходів, що ліворуч Старого Замку, чи з вузьких, що біля альтанки праворуч нього. Уся набережна вздовж парку була оформлена в неокласичному стилі, який у ті часи був досить поширеним. Були споруджені альтанка та інші декоративні об'єкти. В цей же період був споруджений славнозвісний острів Кохання. Щоправда, це тепер його так називають. Тоді він був названий на честь тодішнього міського голови Сидоренка. Подейкують, що тоді за спорудження острівця міське керівництво отримало сувору догану. Однак зодчі у його проектуванні не вигадували чогось незвичайного. Просто під час планового поглиблення Комсомольського озера бульдозерами нагребли мул з дна водойми. Потім тут посадили дерева та збудували дерев'яну альтанку, що стоїть і досі.
У 1960-х роках пляж біля Старого замку ліквідували. Натомість створили стоянку для катерів, яхт і моторних човнів. Біля Старого замку збудували і центральну пристань. Широкі сходи, що ведуть до неї, розділив каскад штучних водоспадів, який назвали «Сльози Гронського». Пан Гронський у той час був головним архітектором міста, але через якийсь прокол його посадили у в'язницю. Поруч, на частині території колишнього Підзамче за типовим проектом збудували готель «Тернопіль». Однак у той час він значно прикрасив місто, а з боку набережної створили мальовничі схили. На протилежній стороні, на схилах Кутковецької гори, заклали лісопарк «Лісопарк». На березі новоствореної зеленої зони збудували ресторан «Поплавок», з тераси якого відкривався чудовий краєвид на центральну частину міста. Біля ресторану створили новий пляж. Згодом його назвали Ближнім, оскільки неподалік села Пронятин створили ще один пляж, який став Дальнім. У сімдесятих роках двадцятого століття стоянку човнів перенесли на протилежний берег міста. Там само був створений Морський клуб.
4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області.
Більшовицький режим, згодом фашистська окупація завдали Тернополю найбільше непоправних втрат за всю історію. За 20 місяців радянської влади енкаведисти репресували 9 тис. жителів міста, понад 600 тернополян розстріляли у місцевій тюрмі. Гітлерівські фашисти знищили майже 15 тис. чол., сотні юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Страшних матеріальних втрат зазнав і сам Тернопіль: підприємства, школи, житлові будинки були повністю зруйновані. І в післявоєнні роки сталінська репресивна машина не зменшувала своїх обертів — сотні українських патріотів були вивезені у Сибір, розстріляні…
↑Andrzej K. Link-Lenczowski i Bożena Popiołek. Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669—1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 95. (пол.)
↑Henryk Lulewicz. Radziwiłł Krzysztof zwany Piorunem h. Trąby (1547—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.— — Tom XXX/2, zeszyt 125. — S. 275. (пол.)
↑Рудницький С. Українські козаки // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. 432 с. — С. 226-227. — ISBN 5-319-01072-9
Storia dell'alfabeto Media età del bronzo XIX secolo a.C. Ugaritico XV secolo a.C. Proto-cananeo XV secolo a.C. Fenicio XIV–XI secolo a.C. Paleo-ebraico X secolo a.C. Samaritano VI secolo a.C. Aramaico VIII secolo a.C. Brāhmī VI secolo a.C. Devanāgarī VIII secolo d.C. Tibetano VII secolo d.C. Khmer/giavanese IX secolo d.C. Ebraico III secolo a.C. Siriaco II secolo a.C. Arabo IV secolo d.C. Pahlavi III secolo a.C. Avestico IV secolo d.C. Kharoshthi III secolo a.C. Palmireno I secolo a....
Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada April 2017. Hirotaka IidaInformasi pribadiNama lengkap Hirotaka IidaTanggal lahir 29 April 1982 (umur 41)Tempat lahir Tokyo, JepangPosisi bermain GelandangKarier senior*Tahun Tim Tampil (Gol)2001-2003 Yokohama F. Marinos * Penampilan dan gol di klub senior hany...
Pour les articles homonymes, voir Guillaume IV. Guillaume IVWilliam IV Portrait du roi Guillaume IV en habits de couronnement par Martin Archer Shee, 1833. Titre Roi du Royaume-Uni et de Hanovre 26 juin 1830 – 20 juin 1837(6 ans, 11 mois et 25 jours) Couronnement 8 septembre 1831 en l'abbaye de Westminster Premier ministre Lord WellingtonLord GreyLord MelbourneLord WellingtonRobert PeelLord Melbourne Prédécesseur George IV Successeur Victoria (Royaume-Uni)Er...
نهائي كأس الكونفيدرالية الأفريقية 2020نهائي كأس الكونفيدرالية الأفريقية (توتال) 2020الحدثكأس الكونفيدرالية الإفريقية 2019–20 بيراميدز نهضة بركان 0 1 فاز نهضة بركان في المباراة 1–0التاريخ25 أكتوبر 2020 (2020-10-25)الملعبالمجمع الرياضي الأمير مولاي عبد الله، الرباطالحكمسيدي...
Kedutaan Besar Republik Indonesia di AthenaΠρεσβεία τησ Δημοκρατιασ τησ Ινδονησιασ στην ΑθήναKoordinat38°00′42″N 23°46′52″E / 38.011588°N 23.781152°E / 38.011588; 23.781152Lokasi Athena, YunaniAlamat99, Marathonodromon Street15452 Paleo PsychicoAthena, YunaniDuta BesarBebeb Abdul Kurnia Nugraha DjundjunanYurisdiksi YunaniSitus webkemlu.go.id/athens/id Kedutaan Besar Republik Indonesia di Athena (KBRI Athena) ...
Ancient name of Bahrain For the digital distribution company Artists Without A Label, see AWAL. For other uses, see Aval. Part of a series on the History of Bahrain Ancient Bahrain Dilmun Tylos Awal Historical region Islam in Bahrain Al-Ala'a Al-Hadrami Reigning Dynasties Qarmatians Uyunid dynasty Usfurid and Jarwanid dynasties Jabrid dynasty Portuguese occupation Muqrin ibn Zamil Antonio Correia Safavid hegemony 1717 Omani invasion of Bahrain 1783–1971 1783 Bani Utbah invasion of Bahrain P...
National Basketball Association 2020-2021Dettagli della competizioneSport Pallacanestro OrganizzatoreNational Basketball Association Periodo22 dicembre 2020 —20 luglio 2021 Squadre30 (in 6 gironi) VerdettiTitolo East Milwaukee Bucks Titolo West Phoenix Suns Campione Milwaukee Bucks(2º titolo) MVPNikola Jokić Miglior allenatoreTom Thibodeau Miglior marcatoreStephen Curry MVP delle finaliGiannīs Antetokounmpo Ultimo aggiornamento dati: 21 luglio 2021 Cronologia della c...
Краткое описание Описание изображения Описание Ужоцкий перевал на Украине, КПП пограничников. Источник собственное фото Время создания 2009, декабрь Автор или правообладатель User:Russianname Лицензирование Я, владелец авторских прав на это произведение, публикую его на услови�...
Questa voce o sezione sugli argomenti Eurovisione e aziende è ritenuta da controllare. Motivo: Oltre alla mancanza di fonti la pagina si presenta quasi a mo' di lista Partecipa alla discussione e/o correggi la voce. Segui i suggerimenti dei progetti di riferimento 1, 2. Questa voce o sezione sugli argomenti Eurovisione e aziende svizzere non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo...
4e session du Comité du patrimoine mondial Type Session Édition 4e Pays France Localisation Paris Organisateur Comité du patrimoine mondial Date Du 1er septembre 1980 au 5 septembre 1980 Site web whc.unesco.org/fr/sessions/04COM 3e session 1re session extraordinaire modifier La 4e session du Comité du patrimoine mondial a eu lieu du 1er septembre 1980 au 5 septembre 1980 à Paris, en France. Participants Les membres du comité du patrimoine mondial sont représe...
Namto Hui RobaIr. Namto Hui Roba sebagai Anggota Dewan Perwakilan Daerah Republik Indonesia periode 2019–2024 Bupati Halmahera Barat pertamaMasa jabatan4 Februari 2006 – 4 Februari 2016PresidenSusilo Bambang YudhoyonoJoko WidodoGubernurThaib ArmaiynMadjid Husen (Plt.)Tanribali Lamo (Pj.)Abdul Ghani KasubaPendahuluGahral Syah (Pj.)Wahyudin Pora (Pj.)PenggantiAbjan Sofyan (Plh.)Danny Missy Informasi pribadiLahir23 November 1958 (umur 65)Jember, IndonesiaKebangsaanIndonesia...
For other uses, see Arbitration committee. For the main page of the English Wikipedia's Arbitration Committee, see Wikipedia:Arbitration Committee. Dispute resolution panel of editors on several Wikimedia Foundation projects Arbitration CommitteeScreenshot of the English Wikipedia Arbitration Committee main page in 2021AbbreviationArbcomFormationDecember 4, 2003 (2003-12-04)[1]Membership 15 as of January 1, 2024[update]Websiteen.wikipedia.org/wiki/Wikip...
Tiger population in Malayan Peninsula This article is about a tiger population. For Japanese Imperial Army general who had the nickname Malayan Tiger or Tiger of Malaya, see Tomoyuki Yamashita. For the football team which has the nickname Harimau Malaya, see Malaysia national football team. Malayan tiger A Malayan tiger at Malaysia National Zoo Conservation status Critically Endangered (Department of Wildlife and National Parks Peninsular Malaysia)[1] Scientific classification Do...
Long Island Rail Road station in New York Long Island CityLooking west at the station (to the right of the fence) and yard (to the left); the brick building to the right is ventilation for the Queens–Midtown Tunnel.General informationLocationBorden Avenue and Second Street Hunters Point and Long Island City, Queens, New YorkCoordinates40°44′29″N 73°57′25″W / 40.74139°N 73.95694°W / 40.74139; -73.95694Owned byLong Island Rail RoadLine(s)Main LineMontauk Br...
Movimiento al Socialismo Presidente Segundo MeléndezVicepresidente María VerdealSecretario/a general Felipe MujicaFundadores Teodoro PetkoffPompeyo MárquezFundación 19 de enero de 1971 (53 años)Escisión de Partido Comunista de VenezuelaEslogan Sí podemos / Hay que HablarIdeología Socialismo democráticoSocialismo de mercadoSocialdemocraciaProgresismoAntisovietismoAntichavismoPosición Centroizquierda a izquierdaSede CaracasPaís Venezuela VenezuelaColores ...
Senior clergy position This article is about the ecclesiastical title. For other uses, see Archdeacon (disambiguation). This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Archdeacon – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (January 2010) (Learn how and when to remove this message) Protodeacon Vladimir Naza...
South Korean video game developer This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: WeMade Entertainment – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (January 2012) (Learn how and when to remove this message) WemadeNative name위메이드Company typePrivate companyIndustryVideo gamesFounded2000FoundersKwan Ho...
British Army cavalry regiment This article is about the British military unit. For the Danish unit, see Royal Horse Guards (Denmark). Blue Guards redirects here. For the Filipino football club, see Blue Guards F.C. Royal Horse GuardsCap badge of the regiment(with royal cypher of George V)Active1650–16601661–1969Country Commonwealth of England (1650–1660) Kingdom of England (1660–1707) Kingdom of Great Britain (1707–1800) United Kingdom (1801–1969)Branch Br...
Valinor (una interpretación). El reino de Valinor («Tierra de los Valar») es un territorio ficticio que aparece en las obras de J. R. R. Tolkien, principalmente en El Silmarillion. Es el reino que fundaron los Valar en el continente de Aman, después del devastamiento perpetrado por Melkor sobre el que tuvieran inicialmente en la Tierra Media, Almaren. Hasta Aman se podía ir en barco desde la Tierra Media, atravesando el Gran Mar, pero tras la rebelión del rey Ar-Phârazon de Númenor en...
.PNG)
.jpg)
