PROFILPELAJAR.COM

Сандомир; Sandomierz
Герб Сандомира	Прапор Сандомира
	Кам'яниця на площі Старого ринку в СандомиріКам'яниця на площі Старого ринку в Сандомирі
	Основні дані
	50°41′ пн. ш. 21°45′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 21.750° сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Свентокшиське воєводство
Столиця для	Сандомирський повіт і Duchy of Sandomierzd
Магдебурзьке право	1227
Площа	28,69 км²
Населення	24894 (2011)
· густота	864 (2008) осіб/км²
Висота НРМ	бл.200 м
Водойма	Вісла
Міста-побратими	Еммендінген; Ньюарк-он-Трент; Острог; Вольтерра
Телефонний код	(48) 15
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	TSA
GeoNames	759603
OSM	↑2635573 ·R (Сандомирський повіт)
SIMC	0980926
Поштові індекси	27-600
	Міська влада
Адреса	pl. Poniatowskiego 3
Мер міста	Марцін Мажец
Вебсайт	sandomierz.pl
	Мапа
	Сандомир у Вікісховищі

Сандо́мир^[3], або Судомир (пол. Sandomierz) — старовинне місто і міська ґміна, розташоване у Свентокшиському воєводстві в південно-східній Польщі над річкою Віслою на семи пагорбах (звідси інша назва міста — «малий Рим»), на краю Сандомирської височини.

Назва

Назва міста походить від давньопольської Sędomir, від Sędzi- (від дієслова sądzić — «судити») і mir («мир»).^[4]

Географія

Промислова частина міста, що має назву Надбережжя, розташується на правому березі Вісли, в так званому «Сандомирському котловані». Отримало Магдебурзьке право до 1227 р. Серед численних пам'яток архітектури ґотична катедра (бл. 1360 —82), стіни запрестольної апсиди якої розписані візантійсько-українськими фресками. Розпис виконали на замовлення польського короля Владислава Яґайла в кінці XIV, або на початку XV століть українські майстри галицької школи. Головна картина — Успіння Пресвятої Богородиці — займає цілу планицю, інші композиції зображують сцени з життя Ісуса Христа. Стінопис відкритий 1887 року; при невдалій реставрації 1932 —34 років фрески втратили свій первісний колорит і чіткі стилістичні ознаки.

Історія

Археологічні розкопки свідчать, що місцевість в районі сучасного Сандомира була заселена вже в часи неоліту . Як вважається, місто існувало з раннього середньовіччя, використовуючи переваги вигідного географічного положення при злитті Сяну і Вісли на перетині важливих торговельних шляхів.

Перша згадка міста відноситься до початку XII століття, коли літописець Галл Анонім описував його як одне з найважливіших міст Польщі поряд з Краковом і Вроцлавом. У статуті (заповіті) Болеслава III Кривоустого Сандомир фігурував як столиця одного з заповіданих синам князівств, на які він розділив Польщу.

Протягом XIII століття місту було завдано серйозної шкоди в ході татарських набігів (1241, 1259 і 1287 роки), дерев'яні споруди міста були повністю знищені. В 1260 в Сандомирі татарами разом з 48 товаришами був замучений Садок Блаженний^[5] . В 1286 Сандомир стараннями Лешека Чорного, що згодом став князем Сандомирський, отримав Магдебурзьке право. Після возз'єднання польських земель в XIV столітті колишнє князівство стало іменуватися Сандомирським воєводством, об'єднавши великі землі південно-східної Польщі. У той час Сандомир, який налічував близько 3 тис. жителів, був одним з найбільших міст країни. В середині XIV століття Сандомир був спалений литовцями, після чого був перебудований в роки правління короля Казимира III. Сьогоднішнє планування міста залишилося практично незмінним з того часу.

Минулі 300 років, до середини XVII століття, стали для Сандомира періодом розквіту: саме тоді були збудовані найбільш примітні історичні споруди. У 1570 році тут був укладений Сандомирський договір — одне з перших екуменічних угод між протестантами, які об'єднували свої сили в боротьбі проти контрреформації. Спокійні часи закінчилися, коли 1655 року місто було захоплене шведами (т. зв. «шведський потоп»), які підірвали замок, що завдали істотної шкоди іншим будівлям. У наступні сто років економіка Речі Посполитої була в процесі стагнації, що не могло не відбитися на розвитку міста. Велика пожежа в 1757 році і перший розділ Польщі в 1772 році, в результаті якого Сандомир опинився під владою Австрії, ще більше знизило його статус.

1809 року місто постраждало в ході боїв між військами Австрії та Варшавського герцогства в рамках Наполеонівських воєн . Після 1815 Сандомир, який налічував тоді 2640 жителів, у складі Царства Польського увійшов до складу Російської імперії.

У черговий раз місто зазнало руйнування під час Першої світової війни, після закінчення її знову увійшовши до складу незалежної Польщі. В 1930-х місто увійшло в проект розвитку Центрального індустріального регіону країни, завдяки чому почав швидко рости. Передбачалося, що до 1940-вих років Сандомир перетвориться на столицю воєводства з населенням в 120 тис. осіб. У вересні 1939 року місто, як і решта Польщі, було окуповане військами Вермахту. Єврейське населення міста, що налічувало близько 2500 чоловік, було знищено, здебільшого в таборах смерті Белжець і Треблінка.

Звільнене від німецьких загарбників радянськими військами в серпні 1944 року. На відміну від багатьох польських міст, йому вдалося уникнути руйнування; заслугу врятування міста приписують військовій вправності радянського підполковника В. Ф. Скопенка, який керував звільненням. Його могила з пам'ятником знаходилася біля Опатовської Брами, але в 1990 році рішенням бурмистра Томаша Панфіля перенесена до військового радянського цвинтаря на вулиці Міцкевича; це був один з перших публічних актів декомунізації в Польщі^[6].

У 1956 році був створений музей в Сандомирі, першим місцем якого було Олесьницьке приміщення, а з 1986 року музей перенесли до замку в Сандомирі. У 1975—1998 роках місто було адміністративною частиною Тарнобжезького воєводства, а з 1999 року у Свентокшиському воєводстві.

XIV століття—1795: центральне місто Сандомирського воєводства Королівства Польського та Речі Посполитої.

Пам'ятки

Ратуша
Брама Опатовська
Сандомирський замок
Латинський собор
Костел святого Михаїла
Монастир святого Якова

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[7]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	11639	2135	8034	1470
Жінки	13255	2128	7862	3265
Разом	24894	4263	15896	4735

Релігія

Церква святих Кирила і Мефодія

Відомі люди

Роман Мстиславич — князь Галицький, був тимчасово похований у церкві святого Якова на передмісті.

Світлини

Ратуша в Сандомирі
Брама Опатовська
Вид на замок в Сандомирі
Костел святого Михаїла в Сандомирі
Монастир святого Якова

Примітки

↑ ^а ^б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
↑ Stanisław Rospond^[pl], Słownik etymologiczny miast i gmin PRL, Wrocław — Warszawa — Kraków, Zakład Narodowy im. Ossolińskich Wydawnictwo, 1984. — 464 s. + 1 mapa. — ISBN 83-04-01090-9.
↑ Featured Dominican Saints. // sistersofmary.org. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 2012-3-30. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)
↑ Jak władze Sandomierza wyprzedziły historię. Z prof. Tomaszem Panfilem rozmawia Piotr Mazurek, «W Sieci Historii» nr 8/2014, s. 78-79.
↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.