Польською мовою згадується як Szachy,[3] російською — як Шахи.[4]
Географія
Площа села — 0,32 км².[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «кризова».[5]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 619 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 29 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,3 °C.[6]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[13] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][15] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,67 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 31,97 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 2,53 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 761 мбер, з якої: зовнішнього — 35 мбер, загальна від радіонуклідів — 726 мбер (з них Cs — 715 мбер).[16]
До 2020 підпорядковувалася Великоозерянській сільській раді.[2] Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[17]
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Шахи налічувалося 9 дворів та 91 житель (52 чоловіків і 39 жінок), з них 89 православних і 2 євреїв[18]. Станом на 1906 рік у селі було 26 дворів та мешкало 237 осіб.[4]
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 52 будинки та 303 мешканці, з них: 145 чоловіків та 158 жінок; 286 православних та 17 юдеїв; 286 українців, 9 поляків та 8 євреїв.[3]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 235 осіб, з яких 105 чоловіків та 130 жінок.[19] На кінець 1993 року в селі мешкало 146 жителів, з них 33 — дітей.[16]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[14]
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.