Це хронологічне викладення історії Естонії, яке включає важливі правові та територіальні зміни і політичні події в Естонії та її державах-попередниках.
Остров'яни з Сааремаа розорили райони Південної Швеції, які належали Данії. Повертаючися пірати влаштували бій з німецькими поселенцями з Риги недалеко від міста Вісбі в Готланді.
1206
Вальдемар II будує фортецю на Сааремаа, але спалює її після того, як не знайшов оборонців для неї.
Московські сили вторгаються в східну Естонію, починається Лівонська війна.
Дерптське єпископство і кілька повітів Лівонського ордену в Східній Естонії здалися московським військам.
Тарту здався московським військам у Лівонській війні.
1559
Єпископ з Саарі — Ляенеського продає свою єпархію королю Фредеріку II, який дає землю своєму брату, князю Магнусу. Лютеранство отримує значну частину Західної Естонії.
1560
Герцог Магнус Гольштейн бере владу в Саарі-Ляенеському єпископстві в свої руки.
Московські війська перемогли Лівонський орден у битві за Ермесу.
Рішення на користь конституційної реформи, яка давала широкі повноваження новому президенту.
1934
24 січня
Нова конституція увійшла в дію.
12 березня
Костянтин Пятс за допомогою генерала Лайдонера створив віртуальну диктатуру. Парламент був усунений, а політичні партії були заборонені. Було заарештовано багато членів вапсового руху.
1937
29 липня
Нова конституція з громадянськими свободами і демократією відновлена, але з дуже сильним інститутом президентства.
Був підписаний Пакт Молотова — Ріббентропа, за яким Германія і Радянський Союзу погодились на спільні дії та поділ більшої частині Європи між цими двома країнами.
1940
17 червня
Червона Армія окупувала Естонію та Латвію.
6 серпня
В Естонії була незаконно проголошена Естонська РСР, яка була проти волі і закону включена до складу Радянського Союзу.
Радянські війська захопили більшу частину Тарту, місто було прифронтовим протягом місяця.
18 вересня
Юрі Улуотс, будучи прем'єр-міністром на посаді президента Естонії, запропонував Тіфу, щоб той сформував уряд напередодні виведення німецьких військ. Офіційний вісник опублікував проголошення уряду Тіфа.
Велика депортаційна кампанія була проведена в Естонії, Латвії та Литві. Радянська влада депортувала понад 92 000 осіб з країн Балтії у віддалені райони Радянського Союзу.
Два мільйони корінних жителів Естонії, Латвії та Литви, тоді ще окупованих Радянським Союзом, взявшись за руки, щоб вимагати свободу і незалежність, створили безперервний 600-от кілометровий людський ланцюг названий Балтійським шляхом.
1991
Латвія та Естонія проголосували за незалежність від Радянського Союзу.
Сполучені Штати визнали незалежність Естонії, Латвії та Литви.
20 серпня
Верховна Рада Естонської РСР визнала незалежність Естонії від Радянського Союзу.
Той же шторм, який лютував у США цього місяця досяг Англії, Скандинавії і Прибалтики, в результаті чого 13 осіб загинуло, а повені спричинили часті вимкнення від мережі.
Пасажирський вертоліт на шляху до Гельсінкі в Фінляндії врізався в море недалеко від Таллінна в Естонії, загинуло 14 осіб.
Росіяни влаштували заворушення в Таллінні, у зв'язку з переміщенням Бронзового солдата. Дві ночі масових заворушень призвели до загибелі однієї особи.[3] Супроти Естонії розпочалися кібер-атаки.
Примітки
↑Вільям Генрі Оверелл, ред. (1870). Esthonia. Словник хронології. London: William Tegg.
Томас Бартлет (1841). Esthonia. Нова таблиця пам'яті; або Хроніка знаменних подій. London: Thomas Kelly. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 2 квітня 2016.
Estonia. Політична хронологія Європи. Europa Publications. 2003. ISBN978-1-135-35687-3. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 2 квітня 2016.