Мільштейн помер вранці 24 березня 2002 року у Кембриджі у 74 роки, через серцеву хворобу, якою хворів багато років.
Кар'єра
Основна частина досліджень Мільштейна була присвячена вивченню структури антитіл та механізмів формування їх різноманітності. Так, працюючи у рамках цих досліджень, Мільштейн у 1975 році разом з Георгом Кьолером (який на той час був постдоком у його лабораторії), розробив гібридомний метод отримання моноклональних антитіл. За це відкриття він був удостоєний Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини1984 року. Дослідження Мільштейна призвели згодом до розширення використання антитіл як у науці, так і у медицині.
Сам Мільштейн зробив значний внесок у розвиток та покращення моноклональних технологій — особливо наголошуючи на використанні моноклональних антитіл як маркерів, що дозволять розрізняти різні типи клітин. Він також передбачив потенційне різноманіття ліганд-зв'язуючих реагентів, що могло бути створене у результаті застосування методик рекомбінантної ДНК до моноклональних антитіл.
Ранні роботи Мільштейна, переважно, стосувалися природи різноманітності антитіл на амінокислотному рівні, а також дисульфідних зв'язків, якими були з'єднані антитіла. Частина робіт була зроблена у співпраці з його дружиною — Селією.
Акцент у його подальших дослідженнях змістився у бік мРНК, що кодувала антитіла. У цих роботах, він навів перші докази існування попередників цих поліпептидів, що містять сигнальну послідовність. Розвиток гібридомної методики поєднаний із досягненнями у секвенуванні нуклеїнових кислот, дозволив згодом Мільштейну намітити зміни, що відбуваються в антитілах після зустрічі з антигеном. Учений показав важливість соматичних гіпермутацій генів імуноглобуліну V у формуванні афінності антитіл. Під час цього процесу, локалізована мутація генів імуноглобуліну дозволяє продукування «вдосконалених» антитіл, що своєю чергою робить значний внесок у захисний імунітет та імунологічну пам'ять. Багато з його робіт, в останні роки, було присвячено опису цих мутаційних процесів з метою зрозуміти їх механізми. Так, на цю тематику він подав рукопис до друку — менш ніж за тиждень до смерті.
Досить окремо від основних досягнень була його діяльність як провідника ідей та натхненника для багатьох працюючих у даній сфері науки. Мільштейн також приділяв увагу допомозі науці та науковцям у менш розвинутих країнах.
Raju, T N (January 2000). The Nobel chronicles. 1984: Niels Kai Jerne, (1911-94); César Milstein (b 1926); and Georges Jean Franz Köhler (1946-95). Lancet. 355 (9197): 75. doi:10.1016/S0140-6736(05)72025-0. PMID10615922.
Bolhuis, R L; Haaijman J J (December 1984). Nobel Prizes for immunology 1984 (Niels K. Jerne, Cesar Milstein, George Köhler). Nederlands tijdschrift voor geneeskunde 100. 128 (52): 2433—5. PMID6395024.
Onneby, M (. 1984). Immunology in theory and practice. Nils K Jerne shares the Nobel prize in medicine with Georges JF Köhler and Cesar Milstein. Nordisk medicin. 99 (11): 300, 304. PMID6393048.
↑A 95 años del Nacimiento del Premio Nobel en Medicina. Facebook. Asociación Civil y Cultural Ucraniana de Rosario - " 23 de Agosto". 8 жовтень 2022. Процитовано 3 листопада 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
.svg){kind=small}
