PROFILPELAJAR.COM

Джек Шостак
Джек Шостак
англ. Jack William Szostak
Народився	9 листопада 1952 (71 рік); Лондон, Велика Британія
Місце проживання	Кембридж (Массачусетс), Массачусетс
Країна	США
Діяльність	біолог, молекулярний біолог, генетик, професор, біохімік
Alma mater	Університет Макгілла
Галузь	генетика
Заклад	Корнельський університет Гарвардський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук
Науковий керівник	Ray Wud
Аспіранти, докторанти	Дженніфер Дудна; David P. Barteld
Членство	Національна академія наук США; Американська академія мистецтв і наук; Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки:	відкриття механізмів захисту хромосом теломер і ферменту теломерази
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (2009) ; Премія в галузі молекулярної біології НАН США; Премія Ханс Сігріст Бернського університету; Медаль Товариства Генетики Америки; Премія Ласкера; Премія Хейнекен
	Джек Шостак у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шостак.

Джек Вільям Шостак (англ. Jack William Szostak) (нар. 9 листопада 1952, Лондон) — американський генетик, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 2009 р. (разом з Керол Грейдер і Елізабет Блекберн) «за відкриття механізмів захисту хромосом теломер і ферменту теломерази».

Життєпис

Джек Шостак, предки якого були родом з Польщі^[1], народився в Лондоні в 1952 році. Незабаром його батьки переїхали в Монреаль, де він вчився в коледжі Університету Макгілла і в 1972 році став бакалавром. Докторський ступінь він здобув 1977 року в Корнеллі, де залишався ще два роки, після чого перейшов до Гарвардську школу медицини, де працює дотепер професором відділення генетики.

Крім Гарварду, Шостак є співробітником ще двох установ — Массачусетської неспеціалізованої лікарні (Massachusetts General Hospital) і Медичного інституту Говарда Хьюза. Крім відкриття теломерази, Шостак першим синтезував штучні хромосоми дріжджів. Створення таких штучних хромосом знайшло широке застосування в картуванні генів тварин, у тому числі людини, і в розвитку технологій генної інженерії. Гарвардська лабораторія Шостака займається перш за все питаннями, пов'язаними з походженням життя, і працює над штучним синтезом живих клітин.

Наукова діяльність

Шостак у ході експериментів з лінійними молекулами ДНК, свого роду міні-хромосомами, виявив, що вони швидко деградують, якщо їх пересадити в клітини дріжджів. Зустрівшись на одній з конференцій і ознайомившись з роботами один одного, Блекберн і Шостак вирішили спільно провести досліди з подолання бар'єру між двома настільки різними організмами як інфузорії та дріжджі. Блекберн ізолювала нуклеотидну послідовність ССССАА з хромосом інфузорії, Шостак приєднав ці фрагменти ДНК з обох кінців до тих міні-хромосом, які він пересаджував в дріжджі — і деградація припинилась.

Ці спеціалізовані структури, розташовані на кінцях лінійних хромосом, і отримали назву «теломери». А те, що теломери одного організму змогли захистити від деградації хромосоми в абсолютно іншому організмі, вказувало на наявність якогось невідомого фундаментального механізму.

Після відкриття теломер постало питання про їх природу. Грейдер, в той час аспірантка, почала пошук відповідного ферменту, що бере участь в їх синтезі, і в 1984 році дійсно виявила такий фермент. Його аналіз виявив, що він складається з РНК та білкових структур. Фрагмент РНК містив послідовність ССССАА і служив свого роду матрицею для синтезу теломер, а білковий компонент підтримував сам процес синтезу. Фермернт отримав назву «теломерази».

Відкритий американськими дослідниками механізм має фундаментальний характер і є одним з ключових механізмів, що регулюють старіння.

Нагороди та відзнаки

Шостак здобув кілька нагород і почесних звань за свій науковий внесок. Він є членом Національної академії наук, Американської академії мистецтв і наук, Нью-Йоркської академії наук. Він здобув такі нагороди:

Премія в галузі молекулярної біології Національної академії наук США
Премія Ханс Сігріст Бернського університету, Швейцарія
Медаль Товариства Генетики Америки
Премія Ласкера (2006)
Премія Хейнекен (2008)
Нобелівська премія з фізіології і медицини (спільно з Елізабет Блекберн і Керол Грейдер) (2009)
2019: член Лондонського королівського товариства