PROFILPELAJAR.COM

Тонеґава Сусуму
Тонеґава Сусуму
яп. 利根川進
Народився	6 вересня 1939 (85 років); Наґоя, Японія
Місце проживання	Префектура Айчі
Країна	Японія
Діяльність	молекулярний біолог, імунолог, нейронауковець, професор, науковець, лікар, хімік, генетик
Alma mater	Університет Кіото
Галузь	молекулярна біологія
Заклад	Массачусетський технологічний інститут
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Ренато Дульбекко
Відомі учні	Adrian Haydayd
Членство	Національна академія наук США; Американська академія мистецтв і наук; Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки:	відкрив генетичний механізм в адаптації імунної системидо антигенів
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1987)
	Тонеґава Сусуму у Вікісховищі

Тонеґа́ва Сусу́му (яп. 利根川進; нар. 6 вересня 1939) — японський молекулярний біолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1987 року «За відкриття генетичного принципу утворення різноманітності антитіл»^[2]. В останній час переключився на дослідження клітинних механізмів утворення пам'яті. Професор Массачусетського технологічного інституту.

Біографія

Судзумі Тонегава народився 6 вересня 1939 року в місті Наґоя (Японія). Закінчив престижну школу в Токіо (Вища школа Хібії), потім у 1963 році Університет Кіото (Кіото). Захистив дисертацію в Університеті Каліфорнії в Сан-Дієго і працював в Інституті Салко (Сан-Дієго) в лабораторії Нобелівського лауреата 1975 року Ренато Дульбекко. Потім почав імунологічні дослідження в Базельському інституті імунології (Базель), де провів свої експерименти, які привели до відкриття. У 1981 році став професором Массачусетського технологічного інституту, де заснував Інститут навчання і пам'яті імені Піковера.

Науковий внесок

Тонегава найбільш відомий відкриттям генетичного механізму в адаптації імунної системи. Для захисту організму від величезної кількості можливих антигенів імунна система здатна виробляти мільйони різних антитіл. Якби кожне антитіло кодувати одним геном, то були потрібні б мільйони генів. Тонегава вирішив цей парадокс. В експериментах, які він почав в 1976 році, Тонегава показав, що генетичний матеріал здатний тасуватися таким чином, що може утворитися величезний набір можливих антитіл. Порівнюючи ДНК B-лімфоцитів (лімфоцити, що синтезують антитіла) з мишачих ембріонів і з дорослих мишей, він виявив, що гени в B-лімфоцитах дорослої тварини переміщуються, рекомбінуються і вирізуються, що призводить до величезного розмаїття варіабельних ділянок антитіл (ділянка, що специфічно розпізнає і зв'язує чужорідний білок). Це й призводить до того, що імунна система здатна знайти необхідний варіант антитіла, який буде пов'язувати антиген, і почати його синтез в кількостях, необхідних для придушення інфекції, що потрапила в організм.

Див. також

6927 Тонеґава — астероїд, названий на честь вченого^[3].

Примітки

↑ NNDB — 2002.
d:Track:Q1373513
↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1987. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 1 жовтня 2024.
↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.