Отці́ Це́ркви (грец.Εκκλησιαστικοί Πατέρες; у православ'їСвяті отці) — стародавня шаноблива назва християнськихбогословів і церковних діячів, який з IV ст. використовується до групи видатних церковних діячів і письменників минулого (найчастіше це період II–VIII століть), як мирян так і священників, які зробили вагомий внесок у створення і розробку правил, устрою, віровчення і церковних обрядів, канону Святого Писання (відокремлення богонатхненних книг від апокрифічних) та ін. Вважається, що Святих отців відрізняє православне вчення, святість життя, визнання Церкви і древність. Вчення святих отців, так само як розділ богослів'я, що вивчає їхнє вчення називається патристикою або патрологією.
В католицтві і православ'ї до Отців Церкви відносять одних і тих же сподвижників, але при цьому існує різниця у їх почитанні. Зазвичай, на Заході епоху святих отців закінчують на Ісидорі Севільському, а на Сході — на Івану Дамаскинові.
