Догма́тика (грец.dogmatos — думка, вчення) — розділ богослів'я, в якому дається систематизований виклад догматів (положень) якої-небудь релігії. Систему догматів мають християнство, іслам, буддизм та інші релігії. Часто догматизм виражається коротко письмово у вигляді офіційного віросповідного документа — сповідання віри або катехізису.
Догмат — основне положення віровчення, яке визнають як незаперечну істину, що має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання догматів є однією з головних у християнстві.
Символ віри — стислий виклад головних істин про Бога, про спасіння, про Церкву і про вічне життя. Визнання віри є першим важливим сповідуванням кожного християнина, який прийняв таїнствохрещення і зобов'язується вірити і жити згідно з вірою.
Згідно з Символом віри, християни повинні вірити в єдиного Бога, який виступає у трьох Особах (Трійця): Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Святого Духа. Бог-Отець є творцем світу видимого (природа та людина, весь світ, космос) і невидимого (наприклад, янголи). Богом-Сином є Ісус Христос. Бог-Дух Святий походить від Бога-Отця, у католицизмі — й від Бога-Сина.
Найважливіше положення християнства — догмат Воскресіння, згідно з яким Ісус Христос після смерті на хресті і поховання, воскрес третього дня і явився своїм учням. Ця «правда» віри підкреслює запоруку воскресіння вірян у Христа. Апостол Павло так говорив про воскресіння: «А коли Христос не воскрес, марна проповідь наша, то марна й віра наша» (1 Кор 15, 14).
Догмат відкуплення, говорить, що своїми стражданнями і смертю на хресті Ісус Христос приніс себе у жертву за гріхи людей — тобто відкупив все людство. Цим він відкрив людству шлях до спасіння від влади гріха і смерті. Сам Христос про це сказав: «Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів 3, 16). Догмат вознесіння говорить про те, що після свого воскресіння Ісус Христос вознісся на небо у своєму людському тілі — де «возсів по правиці» Отця, тим самим підносячи людську природу до рівня Бога. Тому багато Отців Церкви говорили, вживаючи алегорії, що Бог став людиною, щоб людина могла стати Богом.
В Римо-католицькій церкві, догма є пунктом віри, об'явленого Богом, який Учительство Церкви представляє для обов'язкової віри. Воскресіння Христа є принциповою істиною, тому що з нього походить спасіння і життя для всіх християн. Згідно з вченням Римо-католицької церкви догмою є: «істина об'явлена Богом, яку Учительський уряд церкви визнає обов'язковою». Катехизм Католицької церкви говорить: «Учительське служіння Церкви повністю покладається на владу, отриману від Христа, коли формує догми, тобто коли подає правди, які містяться в Божому Об'явленні або які беззаперечно з ними пов'язані, у формі, що зобов'язує християнський народ беззастережно приймати їх у вірі» (ККЦ, 88).
Вірянин зобов'язаний приймати Божественною і католицькою (тобто загальнохристиянською) вірою все, що Церква подає чи то як урочиста постанова, чи то як звичайне навчання. Однак не кожне вчення Церкви є догмою. Від віруючого вимагається приймати за догми лише те вчення Церкви, яке Церква виразно і конкретно визначила їх непомильними догмами. Також не всі істини є догмами. У Святому Письмі є багато святих істин, які віруючий розпізнає і погоджується з ними, але які Церква не визначила догмами. Більша частина вчення Церкви не є догмами. Наприклад, на Соборі Католицької церкви, що проходив у Ватикані в 1962—1965 роках, було прийнято багато документів, серед яких і 4 Догматичні конституції (всього близько 800 сторінок), однак нема ні одного нового рішення, яке було визначено догмою.
