PROFILPELAJAR.COM

Дата:	12–30 січня 1943
Місце:	південне узбережжя Ладозького озера, Ленінградська область
Результат:	перемога радянських військ, частковий прорив блокади Ленінграда

Операція «Іскра»
	Блокада Ленінграда
	Карта бойових дій під час операції «Іскра»Карта бойових дій під час операції «Іскра»
	59°54′00″ пн. ш. 31°04′03″ сх. д. / 59.9° пн. ш. 31.0675° сх. д.
Дата:	12–30 січня 1943
Місце:	південне узбережжя Ладозького озера, Ленінградська область
Результат:	перемога радянських військ, частковий прорив блокади Ленінграда
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
Мерецков К. П.; Говоров Л. О.	Георг фон Кюхлер; Георг Ліндеман
Військові формування
Ленінградський фронт ; 67-ма і 13-та повітряна армії ; Волховський фронт; 2-га ударна армія, частина сил 8-ї армії і 14-та повітряна армія	частина сил 18-ї армії
Військові сили
302 800 о/с; близько 4900 гармат і мінометів, ; понад 600 танків і ; 809 літаків	60 000 о/с ; 700 гармат і мінометів, ; близько 50 танків і САУ, ; 200 літаків
Втрати
безповоротні — 33 940 осіб (загиблих та зниклих безвісти), ; санітарні — 81 142, загалом — 115 082	3 467 загиблих,; 2 073 зниклих безвісти, ; 13 401 поранених, 18 941 загалом; за іншими даними: ; 26 557 (загальні втрати); 12 000 загиблих, поранених ?

Операція «Іскра» (12 — 30 січня 1943) — кодове найменування наступальної операції радянських військ з прориву блокади Ленінграда. План передбачав одночасними зустрічними ударами військ Ленінградського фронту з заходу і Волховського зі сходу в напрямку на Синявино і Робітниче селище № 5 у взаємодії з Балтійським флотом розгромити угруповання противника південніше Ладозького озера, ліквідувати шліссельбурзько-синявінський виступ і тим самим забезпечити сухопутне сполучення Ленінграда з країною.

12 січня 1943 з'єднання 67-ї армії Ленінградського фронту (командувач генерал-лейтенант Л. О. Говоров), 2-ї ударної і частини сил 8-ї армії Волховського фронту (командувач генерал армії К. П. Мерецков) за наказом Ставки ВГК розпочали реалізацію операції «Іскра».

18 січня 1943 року війська фронту з'єдналися в районах Робітничих селищ № 5 і № 1.

В ході наступу війська Ленінградського і Волховського фронтів прорвали блокаду Ленінграда німецькими військами, створивши між Ладозьким озером та лінією фронту коридор, завширшки 8-11 км, що дозволив відновити сухопутні комунікації міста з країною. Південне узбережжя Ладозького озера було очищене від противника. Попри те, що подальший наступ радянських військ розвитку не отримав, операція по прориву блокади мала важливе стратегічне значення і стала переломним моментом в битві за Ленінград.

Див. також

Примітки

↑ Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооруженных сил: Статистическое исследование. / Под общ. ред. Г. Ф. Кривошеева. — М.: Олма-Пресс, 2001. — с. 282—283. ISBN 5-224-01515-4
↑ ^а ^б Glantz p. 285
↑ 1943
↑ Сяков Ю. А. Численность и потери германской группы армий «Север» в ходе битвы за Ленинград (1941—1944 гг.). Журнал «Вопросы истории», Январь 2008, № 1, с. 133—136. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 11 квітня 2012. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 9 (довідка)

Література

Исаев А. В. Когда внезапности уже не было. История ВОВ, которую мы не знали. — М.: Яуза, Эксмо, 2006.
Бешанов В. В. Ленинградская оборона. — М.: ООО «Издательство АСТ», Мн.: Харвест, 2005.
Гланц Девід. Битва за Ленинград. 1941—1945. — М.: АСТ: Астрель, 2008.
Девід Гланц. Блокада Ленинграда 1941—1944 гг. — М.: «Центрполиграф», 2009.
Шигин Г. А. Битва за Ленинград: крупные операции, «белые пятна», потери./Под редакцией Н. Л. Волковского. — СПб.: ООО "Издательство «Полигон», 2004.