PROFILPELAJAR.COM

Дата:	7 січня — 30 квітня 1942
Місце:	Ленінградська область
Результат:	розгром військ Червоної армії, що наступали; перемога німецьких військ

Любанська операція
	Блокада Ленінграда
	Карта бойових дій в ході Любанської операціїКарта бойових дій в ході Любанської операції
Дата:	7 січня — 30 квітня 1942
Місце:	Ленінградська область
Результат:	розгром військ Червоної армії, що наступали; перемога німецьких військ
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
Мерецков К. П.; Хозін М. С.; Федюнінський І. І.; Власов А. А.	Ернст Буш; Георг фон Кюхлер; Георг Ліндеман
Військові сили
325 700 о/с	200,000 о/с
Втрати
308 367 о/с	11 642 убитих 43 869 поранених 1257 зниклих безвісти

Любанська операція (7 січня — 30 квітня 1942) — наступальна операція радянських військ на північному фланзі Східного фронту Другої світової війни, проведена військами Ленінградського (генерал-полковник Хозін М. С.) й Волховського (генерал армії Мерецков К. П.) фронтів з метою деблокади Ленінграду, частина битви за Ленінград в 1941—1944 роках.

Задум операції полягав у тому, щоб ударом військ Волховського фронту з рубежу р. Волхов в північно-західному напрямку у взаємодії з 54-ю армією Ленінградського фронту оточити і знищити угрупування противника в районі Любань, Чудово і в подальшому вийти в тил німецьким військам, що блокували Ленінград з півдня.

Любанська операція розпочалася 7 січня 1942 року на фоні загального радянського контрнаступу взимку 1941—1942 року з початком активного, порівняно масованого наступу з форсуванням Волхова та з плацдармів, що вже були захоплені на західному березі річки. При цьому, 54-та армія перейшла в наступ ще 4 січня 1942 року. Тому для неї Тихвинська операція перейшла в Любанську операцію без будь-яких перегрупувань. Датою завершення операції вважається момент віддачі наказу про перехід військ 2-ї ударної армії до оборони (30 квітня 1942 року), затвердженого Ставкою ВГК 2 травня 1942.

Любанська операція закінчилася повним провалом й розгромом радянського угруповання. 2-га ударна армія була майже повністю знищена, а її командувач генерал-лейтенанта А. А. Власов здався в полон.

Основним чинником, що призвів операцію до провалу став очевидний авантюризм планування та управління ходом всієї операції. Війська розпочали загальний наступ без попередньої підготовки, 59-та і 2-га ударна армії, які повинні були через два тижні проривати міцну оборону Вермахту, знаходилися у дорозі до місця зосередження на момент початку наступу. У військах не вистачало автоматичної зброї, транспорту, засобів зв'язку та продовольства. В артилерії на період проведення операції було відпущено всього по три боєкомплекту на гармату. Особовий склад частин прибував на фронт без підготовки, погано володів особистою зброєю.

Відсутність єдиноначальності призвела до сперечань і взаємної неприязні командувачів обох фронтів, взаємодія на різних ділянках фронту виявилися непідготовленою. Війська вводилися в бій з ходу, по мірі їх прибуття. Наступ не мав успіху і 10 січня наказом Ставки ВГК був призупинений.

13 січня 1942 війська Волховського фронту, створивши на обраних для прориву ділянках ударні угруповання, відновили наступ. Головного удару завдавала 2-га ударна армія на Любань, з флангів її підтримували 59-та і 52-га армії. Наступ велося в складних умовах лісисто-болотистій місцевості, в умовах бездоріжжя, по глибокому снігу. Війська були позбавлені свободи маневру, було ускладнено постачання. Противник чинив запеклий опір. З'єднання 2-ї ударної армії, розвиваючи наступ, до кінця січня вузьким клином просунулося до 70-75 км і глибоко охопили з південного заходу любансько-чудовське угруповання противника. Однак розвинути наступ і завершити оточення противника радянським військам не вдалося.

19 березня 1942, зосередивши на флангах 2-ї ударної армії свіжі сили, німецьким військам вдалося відрізати її від решти фронту. 27 березня ціною великих втрат війська 52-ї і 59-ї армій пробили 3-5 км горловину, що з'єднала 2-гу ударну армію з фронтом, однак становище армії залишалося складним. Порушилися постачання, зв'язок та управління військами. Операція була практичні провалена, але Ставка, не зважаючи на реальну обстановку, продовжувала наполягати на продовженні наступу.

30 квітня наступ в районі Любані було припинено. Тим не менш, 2-га ударна армія до літа вела важкі оборонні бої, утримуючи захоплений виступ, і тільки в кінці травня отримала наказ почати відхід.

Вирватися з оточення дрібними групами спромоглися, за різними даними від 6 до 16 тисяч осіб. При прориві Загинули і зниклі безвісти від 14 до 20 тисяч осіб. Сам генерал Власов опинився в німецькому полоні.

Передумови операції

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Гриф секретности снят: Потери Вооруженных Сил СССР в войнах, боевых действиях и военных конфликтах: Стат. исслед./ Г. Ф. Кривошеев, В. М. Андроников, П. Д. Буриков. — М.: Воениздат, 1993. Архів оригіналу за 27 грудня 2009. Процитовано 12 грудня 2011.

Джерела

Література

Гаврилов Б. И. Введение // Через «Долину смерти». Подвиг и трагедия воинов Волховского фронта. Январь-июнь 1942 г. Т. 1. Воспоминания и материалы. М., Институт российской истории РАН 2002.
Гаврилов Б. И. «Долина смерти». Трагедия и подвиг 2-й ударной армии [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.] М, Институт российской истории РАН, 1999 isbn=5-8055-0057-4
С. С. Гагарин. Мясной Бор [Архівовано 2 січня 2012 у Wayback Machine.].
Иванова Изольда Анатольевна (составитель). Трагедия Мясного Бора. [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.] Сборник воспоминаний участников и очевидцев Любанской операции.
Wolchow-Kesselschlacht der 291. Infanterie-Division (Bildband) — Georg Gundlach, Eigenverlag Georg Gundlach, Bingen am Rhein 1995, 320 Seiten. (нім.)