Лана Дель Рей

Лана Дел Рей
англ. Elizabeth Woolridge Grant
Основна інформація
Повне ім'яЕлізабет Вулрідж Ґрант
Дата народження21 червня 1985(1985-06-21) (39 років)
Місце народженняНью-Йорк, США
Роки активності2005 — дотепер
ГромадянствоСША США
Професіїспівачка, авторка пісень, акторка, поетеса
Освіташкола Кентd і Фордгемський університет
Співацький голосконтральто
Інструментивокал, гітара
Моваанглійська
Жанрипсиходелічний рок, дрімпоп, індіпоп, тріпхоп, барокопоп, індірок
Magnum opusLana Del Ray (альбом), Born to Die, Paradise, Ultraviolence, Honeymoon, Lust for Life, Norman Fucking Rockwel, Chemtrails over the Country Club, Blue Banisters, Did You Know That There's a Tunnel Under Ocean Blvd і Video Games (пісня)
ПсевдонімиLana Del Rey
Lizzy Grant
Lana Rey Del Mar
Sparkle Jump Rope Queen
May Jailer
Lana Del Ray
ЛейблиInterscope
Polydor
У шлюбі зДжеремі Дюфрен
Автограф
lanadelrey.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Елíзабет Вýлрідж Ґрант (англ. Elizabeth Woolridge Grant), знана як Лáна Дель Рей (англ. Lana Del Rey; нар. 21 червня 1985, Нью-Йорк, США) — американська співачка, автор пісень і поетеса. Шестиразовий номінант премії «Ґреммі», лауреат Brit Awards, MTV Europe Music Awards, Satellite, «Золотого глобусу», Gaffa. Її музику не раз було відзначено критиками за кінематографічний стиль, меланхолію, а також за посилання на американську поп-культуру 1950-х та 1960-х років.

Лана Дель Рей почала свою кар'єру в 2005 році,проте світова популярність прийшла до неї після випуску дебютного синглу «Video Games» (2011)[1]. Подальше визнання Лана здобула після релізу свого другого студійного альбому Born to Die. 2012 року французький діджей Седрік Жерве випустив ремікс на пісню Дель Рей «Summertime Sadness», який дебютував із шостої позиції в чарті Billboard Hot 100 і приніс оригінальній версії ще більшу популярність[2]. У листопаді 2012 року виконавиця випустила мініальбом Paradise, який через два роки було номінованО на американську музичну премію «Греммі» в номінації «Кращий вокальний поп-альбом», але поступився Unorthodox Jukebox Бруно Марса[3]. 2013 року Дел Рей випустила короткометражний фільм «Tropico», автором сценарію, композитором і актрисою якого виступила вона сама[4]. Третій альбом співачки, Ultraviolence, досяг значного комерційного успіху, очоливши чарти п'ятнадцяти країн, включаючи Австралію, Канаду та Великобританію. За тиждень після релізу в усьому світі було продано понад 800 тисяч копій платівки[5]. За підсумками року, Ultraviolence посів четверте місце в рейтингу найпродаваніших альбомів жінок-виконавиць у США, поступившись лише релізам Бейонсе, Тейлор Свіфт і Барбари Стрейзанд[6]. Наступний альбом, Honeymoon, ознаменував відхід від рок-орієнтованого Ultraviolence та повернення до бароко-поп стилю Born to Die та Paradise. Альбом увійшов до списків кращих платівок 2015 року багатьох видань, включаючи Billboard, NME, The Telegraph, The New York Times, Rolling Stone[7].

Для свого п'ятого студійного альбому під назвою Lust for Life, Лана вперше записала треки з іншими виконавцями, а саме з The Weeknd, Стіві Нікс, Шоном Ленноном, ASAP Rocky та Playboi Carti[8]. Платівка отримала позитивні відгуки від критиків, а також дебютувала з першої позиції у Billboard 200, повторивши успіх Ultraviolence. У 2019 році вийшов альбом Norman Fucking Rockwell!. Він приніс Дел Рей дві номінації на «Греммі» в головних категоріях — «Альбом року» і «Пісня року» (за головний трек) і був включений виданням Rolling Stone до списку «500 найвеличніших альбомів всіх часів»[9][10]. Пізніше співачка випустила альбоми Chemtrails Over the Country Club та Blue Banisters — обидва у 2021 році[11][12]. Реліз дев'ятої платівки під назвою Did You Know That There's a Tunnel Under Ocean Blvd відбувся 24 березня 2023 року й отримав високі комерційні показники та критичні відгуки[13].

Дел Рей не раз записувала саундтреки для фільмів. 2013 року вона випустила «Young and Beautiful» для романтичної драми «Великий Гетсбі»[14], у 2014 році — «Once Upon a Dream» для фентезійного фільму «Чаклунка» і «Big Eyes» для «Великі очі»[15][16]. Вона також співпрацювала з Аріаною Ґранде та Майлі Сайрус над «Don't Call Me Angel», піснею, що ввійшла до саундтреку фільму «Ангели Чарлі» (2019)[17]. 28 липня 2020 року вийшла перша збірка віршів Лани під назвою «Violet Bent Backwards Over The Grass»[18].

Ранні роки

Елізабет Вулрідж Ґрант народилася 21 червня 1985 року в Мангеттені, Нью-Йорк, у сім’ї Роберта Інгленда Ґранта-молодшого, копірайтера маркетингової компанії Gray Group, і Патриції Енн Гілл, менеджерки по роботі з клієнтами у цій самій компанії[19]. У Дель Рей є молодша сестра Керолайн «Чак» Грант і молодший брат Чарлі Грант[20]. Її дідусь по батьковій лінії, Роберт Інгланд Грант-старший, був інвестиційним банкіром у Kidder, Peabody & Co, віце-президентом компаній Plogue, Inc. та Textron, а також володів венчурним капіталом[21]. Дель Рей має шотландське коріння[20].

Коли Лані виповнився рік, її родина переїхала в Лейк-Плесід, Нью-Йорк[22]. У Лейк-Плесіді її батько працював на меблеву компанію, перш ніж стати інвестором у підприємницький домен, а мати стала вчителькою середньої школи. Там Дель Рей деякий час відвідувала школу Св. Агнеси і почала співати у церковному хорі[23]. Один рік майбутня співачка навчалася в середній школі, де викладала її мати, але коли Лані було 14-15 років, батьки відправили її до школи Кента на «перевиховання» (у той час у неї була алкогольна залежність)[24]. Дядько дівчини, який працював в приймальній комісії навчального закладу, надав їй фінансову допомогу для відвідування школи.

До того, як почати кар'єру, Дель Рей мріяла бути поетесою[25]. У період дитинства Лани, її батько писав кантрі-пісні для «особистого задоволення», а мати цікавилася співом, що досить сильно вплинуло на неї. В інтерв'ю MTV Дель Рей сказала: «Мій тато був шанувальником The Beach Boys, а мама — Карлі Саймон, але ми їх дійсно не слухали – ми просто вмикали радіо і насолоджувалися тим, що грає». Після закінчення школи, Дель Рей вступила до Державного університету в Дженесіо, але вирішила не відвідувати його, і натомість переїхала жити до дядька і тітки в Лонг-Айленд, працюючи офіціанткою в кафе[19]. У цей час дядько навчив її грати на гітарі і вона зрозуміла, що могла б написати велику кількість композицій за допомогою шести акордів[26]. Згодом вона почала писати пісні та виступати у нічних клубах міста під різними псевдонімами, зокрема Спаркл Джамп Роуп Квін (англ. Sparkle Jump Rope Queen) та Ліззі Грант і феномени (англ. Lizzy Grant and the Phenomena)[26]. Пізніше вона часто говорила:

Я завжди співала, але ніколи не планувала займатися цим всерйоз.

Наступної осені Дель Рей вступила до Фордгемського університету на факультет філософії з акцентом на метафізику[19]. Вона прокоментувала свій вибір так: «Це допомогло мені подолати розрив між Богом і наукою. Мене цікавив Бог і те, як близько технології можуть привести нас до розуміння того, звідки ми родом і чому»[19]. За її словами, коли вона навчалася в школі Кента, їй було важко шукати друзів, але завдяки музиці й філософії їй стало набагато легше знаходити «своїх» людей[27]. Деякий час Лана жила в Бронксі, і пізніше, під час навчання у коледжі, переїхала до Нью-Джерсі, щоб займатися волонтерством, допомагаючи бездомним дітям, а також беручи участь у програмах проти алкогольної та наркотичної залежності[26]. 2007 року Лана підписала контракт на запис з лейблом 5 Points Records і переїхала в Мобіл Гоум Парк в Мангеттені, де жила в автобудинку, і водночас здобувала освіту в університеті[28][29]. Після коледжу вона переїхала в Бруклін, де проживала наступні чотири роки[26].

Кар'єра

2005–2010: Початок кар’єри та ранні записи

Докладніше: Sirens, Kill Kill та Lana Del Ray

25 квітня 2005 року, сім треків з альбому Rock Me Stable, що мав альтернативну назву Young Like Me, були зареєстровані на ім'я Елізабет Ґрант у Бюро авторського права США. Назви зареєстрованих на той момент треків невідомі. У період з 2005 по 2006 рік Дель Рей також записала акустичний альбом Sirens під псевдонімом Мей Джейлер (англ. May Jailer)[30], що був злитий в Інтернет у середині 2012 року[31].

«Я хотіла бути частиною музикантів великої сцени. Це було свого роду натхненням, тому що у мене не було багато друзів. Я сподівалася, що зустрінуся з людьми, полюблю їх, і навколо мене сформується спільнота, як це було в 60-х роках».

— Лана Дель Рей для інтернет-порталу Digital Spy.

Під час свого першого публічного виступу в 2006 році на конкурсі «Williamsburg Live Songwriting Competition», Лана познайомилася з Ван Вілсоном, представником 5 Points Records[32][33], незалежного лейблу, що належить Девіду Ніхтерну[33]. Пізніше вона підписала контракт із цим лейблом і почала працювати з продюсером Девідом Кейном[34]. В одному з інтерв'ю виконавиця розповіла: «Девід захотів працювати зі мною наступного ж дня після того, як отримав мій демозапис. Він знаний як чесний продюсер, що не був зацікавлений у створенні банальної поп-музики»[35]. Проте вихід альбому Дель Рей було відкладено, що змусило співачку зосередити свою увагу на громадській роботі. В інтерв'ю британському журналу Vogue співачка сказала: «Аутрич-робота (соціальні послуги з надання інформації та первинної медичної допомоги бездомним) — це було моє життя останні п'ять років»[19].

На початку кар'єри Дель Рей жартома називала себе «гангста-Ненсі Сінатра».

У 2007 році, будучи студенткою у Фордгемі, вона подала демо акустичних треків з мініальбому No Kung Fu на лейбл 5 Points, що запропонував їй контракт на запис на 10 000 доларів[30]. Вона використала гроші, щоб переїхати до трейлерного парку в Норт-Бергені, штат Нью-Джерсі[29][36]. 2008 року Дель Рей закінчила університет зі ступенем бакалавра філософії[36], після чого випустила мініальбом Kill Kill під псевдонімом Ліззі Ґрант (англ. Lizzy Grant) за участю Кейна. Він складався з трьох треків — «Kill Kill», «Gramma» і «Yayo»[37]. Усі вони згодом увійшли до її дебютного альбому Lana Del Ray[38], запис якого відбувався протягом трьох місяців у 2008 році. У той період Кейн розповів на своєму офіційному сайті про історію створення треку «Gramma» з Ланою: «Бабуся Ліззі настільки важлива для неї. Коли ми записували пісню, вона тримала її фотографію на колінах і плакала»[28]. Реліз альбому тривалий час переносився і зрештою платівка була видана на лейблі 5 Points Records у січні 2010. Батько співачки фінансово допоміг їй із маркетингом; альбом був доступний для придбання на iTunes кілька місяців, після чого був видалений через відсутність коштів на промокомпанію диска[39]. Згодом Дель Рей познайомилася зі своїми менеджерами Беном Моусоном та Едом Міллеттом, і вони допомогли їй розірвати контракт із 5 Points Records, де, на її думку, «нічого не відбувалося». Невдовзі після цього вона переїхала з Моусоном до Лондона на кілька років[40]. У червні 2010 року Лана знялася в ролі повії Лізи у короткометражному фільмі «Біля басейну», режисером якого виступив Аарон Чарльз Пір[41]. Фільм показали на кінофестивалі PictureStart Film Festival у Нью-Йорку 5 червня 2012 року, після чого він здобув перемогу в номінації «Найкращий короткометражний фільм» на премії Audience Award[42].

У період запису Lana Del Ray, Лана висловила бажання вибрати якийсь один псевдонім з усіх, які були у неї за всю кар'єру. Вибираючи остаточне сценічне ім'я, вона сказала[43]:

Я хотіла мати ім'я, до якого могла б скомпонувати музику. У той час я досить часто їздила до Маямі, багато спілкувався іспанською зі своїми друзями з Куби — ім'я „Лана Дель Рей“ нагадувало нам про гламур морського узбережжя. Це звучало просто неймовірно.

Досить довгий час ходили чутки, що псевдонім виконавиці був складений з імені американської актриси Лани Тернер та назви автомобіля Ford Del Rey[44][45], проте в одному з інтерв'ю Лана спростувала це: «Через Вікіпедію мене завжди запитують, чи правда, що я взяла псевдонім на честь актриси Лани Тернер. Повна брехня. В інтернеті взагалі нереальна кількість неправдивої інформації про мене. Я жодного фільму з нею не дивилася, мені просто подобається це ім'я, і я вважаю, що воно підходить до моєї музики. „Лана Дель Рей“ — звучить загадково, є в цьому якась болісна чарівність».

2011–2013: Born to Die, Paradise та «Tropico»

Докладніше: Born to Die, Paradise та Tropico

У 2011 році Дель Рей завантажила на YouTube саморобні музичні відео на свої пісні «Video Games» і «Blue Jeans». Музичний кліп «Video Games» став вірусною сенсацією в Інтернеті[46], після чого співачці вдалося підписати контракт із Stranger Records для випуску цього треку[47]. Пісня «Video Games» стала першим синглом на підтримку другого студійного альбому Дель Рей. В інтерв'ю британській газеті The Observer Лана сказала: «Я опублікувала цю пісню в інтернеті, бо вона була моєю улюбленою композицією. Чесно кажучи, я не планувала випускати її як сингл»[19]. Співачка також додала, що не очікувала на успіх треку[48]. Пісні вдалось принести Лані перемогу в номінаціях «Майбутня зірка» на Q Awards[49], і «Найкраща сучасна пісня» на премії Ivor Novello Awards[50].

Лана Дель Рей виступає в Bowery Ballroom, 2011 рік.

14 вересня 2011 року в Брукліні, США, розпочався перший тур Лани — Born to Die Tour, що тривав рік. У жовтні 2011 року виконавиця підписала контракти з лейблами Interscope та Polydor на запис її другого студійного альбому, який отримав назву Born to Die[51][52]. В інтерв'ю для The Telegraph співачка сказала: «Роками я пропонувала свою музику лейблам, але вони мені відмовляли. Вони думали, що мій образ і пісні є проявом психозу. Та раптом їхня думка змінилася. Я здивувалася, коли всі почали прирівнювати мою музику до „попси“, але завдяки цьому її почали грати по радіо»[53]. 10 січня 2012 року відбувся реліз мініальбому Lana Del Rey, що складався з чотирьох треків («Video Games», «Born to Die», «Blue Jeans» та «Off to the Races»)[54], які пізніше ввійшли до Born to Die. Після цього, 14 січня 2012 року, співачка виконала дві пісні з альбому на шоу «Saturday Night Live» і отримала негативну реакцію від критиків і широкої публіки, яка вважала виконання Дель Рей нерівним і вокально хитким[55][56]. Головний редактор нічних новин NBC Nightly News, Брайан Вільямс, назвав виступ найпровальнішим в історії передачі. Виконавицю засуджували за «напівмертвий вигляд на сцені» та часту зміну тональності вокалу під час виконання[57]. Також були припущення, що виступ став провальним через тривогу Лани перед її концертами та через нестачу часу. В одному з інтерв'ю співачка розповіла, що хвилювання на SNL було викликане думками про біду, що трапилася з її близьким другом: «Я була вся на нервах і, чесно кажучи, мені було не до пісень»[58].

Дель Рей на Каннському кінофестивалі.

Born to Die вийшов у всьому світі 31 січня 2012 року з комерційним успіхом, потрапивши на перше місце в чартах одинадцяти країн і дебютувавши на другому місці в американському чарті альбомів Billboard 200, хоча думки критиків щодо нього на той час розділилися[59][60]. Того ж тижня Лана оголосила, що викупила права на свій дебютний альбом 2010 року (Lana Del Ray) і планує перевипустити його влітку 2012 року на Interscope і Polydor, але цього так і не сталося[61]. 3.4 мільйона копій Born to Die було продано у 2012 році, що робить його п'ятим найпопулярнішим альбомом 2012 року[62][63]. 15 червня 2012 року в інтерв'ю RTVE Дель Рей заявила, що працює над новим матеріалом, плануючи випустити його в листопаді[64]. В інтерв'ю з Тімом Блекуеллом для мельбурнської радіостанції Nova FM, вона додала, що цей реліз буде схожий не на повноцінний студійний альбом, а скоріше на мініальбом, який вона описала як «Paradise-видання Born to Die»[65]. Наприкінці вересня 2012 року було випущене музичне відео на кавер-версію пісні гурту The Clovers «Blue Velvet» як рекламний сингл для осінньої кампанії мережі одягу H&M 2012[66]. 25 вересня Дель Рей також випустила сингл «Ride» в рамках реклами майбутнього мініальбому. Прем'єра музичного відео на пісню відбулася 10 жовтня 2012 року у театрі Aero Theatre у Санта-Моніці, штат Каліфорнія[67][68].

Лана під час зустрічі своїх шанувальників у Вашингтоні, березень 2012 року.

Paradise вийшов 12 листопада 2012 року як самостійний реліз. Пізніше вийшло Born to Die: The Paradise Edition, перевидання, що поєднало попередній альбом Лани з додатковими вісьмома треками з Paradise[69]. Мініальбом став другим альбомом Дель Рей у десятці найкращих альбомів у Сполучених Штатах, дебютувавши на 10 місці в Billboard 200 з 67 000 проданими копіями за перший тиждень[70]. Пізніше він був номінований на 56-у щорічну премію «Греммі» як найкращий поп-альбом[71]. У листопаді Лана була номінована на премію MTV Europe Music Awards 2012 і здобула нагороду у категорії «Найкращий альтернативний виконавець», а потім перемогла у категоріях «Кращий міжнародний новачок» та «Кращий міжнародний поп/рок-виконавець» на Echo Award[72]. У лютому 2013 року Дель Рей здобула нагороду «Міжнародна сольна виконавиця» на церемонії вручення премії Brit Awards[73], чим здивувала багатьох критиків, що пророкували перемогу Тейлор Свіфт. У березні того ж року співачка прочитала вірш «Пісня про мене» одного зі своїх найулюбленіших американських поетів, Волта Вітмена, для французького журналу L’Officiel Paris[74].

Другий тур Лани під назвою Paradise Tour розпочався 3 квітня й охопив 94 концерти на трьох континентах. У травні 2013 року Дель Рей випустила пісню «Young and Beautiful» для саундтреку до екранізації фільму «Великий Ґетсбі» 2013 року[75]. Пісня досягла 22-го місця в Billboard Hot 100[76]. 2 липня 2013 вийшов ремікс Седріка Джервейса на пісню «Summertime Sadness». Ремікс став досить популярним у світі, перевершивши високі результати «Young and Beautiful» в чартах[77][78]. Пізніше Джервейс здобув премію «Греммі» в номінації «Кращий некласичний ремікс»[79].

Поряд із випуском мініальбому Paradise, Дель Рей також оголосила про плани зняти короткометражну стрічку «Tropico»[80]. Виконавиця самостійно написала сценарій до фільму. Зрештою його було знято наприкінці червня 2013 року режисером Ентоні Мендлером. Під час прем'єри короткометражного фільму, що відбулася 4 грудня 2013 року у голлівудському кінотеатрі Cinerama Dome[81], Лана оголосила присутнім на презентації: «Я просто хотіла, щоб усі зібралися разом, і я могла б прилюдно закрити попередній розділ свого життя [Born to Die та Paradise], перш ніж випустити новий запис, Ultraviolence»[81]. Журналісти виявили, що слово „ultraviolence“ присутнє у романі Ентоні Берджеса «Механічний апельсин», але не знали, як саме буде стилізована назва: Ultraviolence чи Ulta Violence[82]. 6 грудня на iTunes вийшов саундтрек/мініальбом до фільму Дель Рей. Він складався з самого фільму і трьох пісень з Paradise («Body Electric», «Gods & Monsters» і «Bel Air»)[83].

2014–2016: Ultraviolence, Honeymoon, робота в кіно

Докладніше: Ultraviolence та Honeymoon

26 січня 2014 року Лана випустила кавер на пісню «Once Upon a Dream» для фантастичного фільму «Чаклунка» 2014 року[84]. Оригінальна версія була записана Мері Коста для мультфільму «Спляча красуня» в 1959 році[85]. Після виходу Born to Die, Дель Рей не планувала випускати нову музику. Однак до листопада 2013 року вона зібрала матеріал та почала записувати нову платівку. Вже в грудні робота підійшла до кінця, після чого співачка познайомилася з Деном Ауербахом зі американського гурту The Black Keys. Вони спонтанно вирішили змінити звучання Ultraviolence і перезаписати вже готові композиції, що і робили до кінця зими 2014 року в Нашвіллі[86].

Виступ Лани на фестивалі Коачелла в 2014 році.

Платівка з'явилася в списках найочікуваніших релізів 2014 року таких видань як Billboard і Stereogum[87][88]. 13 червня альбом став доступним для цифрового завантаження та продажу на фізичних носіях в більшості країн[89]. За день до цього, 12 червня, на сайті газети The Guardian було опубліковано інтерв'ю Дель Рей з журналістом Тімом Йонзе під назвою «Я хотіла би вже померти» (англ. I wish I was dead already)[90]. Після публікації Лана заявила: «Я шкодую, що довірилася The Guardian. Спочатку я взагалі не хотіла давати інтерв'ю, але журналіст був наполегливим, він прикинувся моїм шанувальником, щоб приховати свої погані наміри»[91]. Журналіст зазнав шквалу критики з боку шанувальників співачки, після чого опублікував уривок аудіозапису розмови, в якому було чітко чутно вислів, який став назвою інтерв'ю: йшлося про музикантів з Клубу 27, а саме Курта Кобейна і Емі Вайнгауз. Дочка першого, Френсіс Бін Кобейн, відреагувала на конфлікт, дорікнувши Лані за «романтизацію ранньої смерті»[92]. В інтерв'ю радіопрограмі World Cafe в лютому 2018 року співачка згадала схожі випадки з журналістами з Rolling Stone і The Fader, які брали у неї інтерв'ю перед виходом Ultraviolence: перший наполегливо запитував її про скандальний заголовний трек, а другий — про ставлення до фемінізму[93].

Альбому, що розійшовся тиражем 880 000 копій у всьому світі за перший тиждень[94], передували чотири сингли: «West Coast», «Shades of Cool», «Ultraviolence» та «Brooklyn Baby». Платівка дебютувала на першому місці в дванадцяти країнах, включаючи США і Велику Британію й була тепло сприйнята критиками, що відзначали вокальний стиль і композиторські здібності співачки, а також вплив Ауербаха на звучання[95][96]. Восени журнал Rolling Stone повідомив, що Дель Рей з'явиться в альбомі Браяна Вілсона No Pier Pressure, але їх спільна композиція так і не була випущена[97]. Пізніше того ж року Лана написала пісні «Big Eyes» і «I Can Fly» до біографічного фільму Тіма Бертона «Великі очі»[98].

Дель Рей під час Bill Graham Civic Auditorium в Сан-Франциско.

Після виходу Ultraviolence, Лана продовжила Paradise Tour на підтримку Born to Die: The Paradise Edition[99]. Сет-лист концертів складався переважно з пісень з попередніх двох платівок, але з часом поповнився треками «West Coast», «Ultraviolence», «Money Power Glory», «Fucked My Way Up to the Top», «Cruel World» та «Old Money». 1 грудня співачка анонсувала The Endless Summer Tour, тур, що був створений на підтримку саме нового альбому[100]. Цього ж місяця Лана розповіла журналу Galore, що почала працювати над наступним релізом. У січні 2015 року в інтерв'ю Billboard вона додала, що збирається випустити альбом Honeymoon в тому ж році й що дев'ять пісень для нього вже готові, оголосивши, що одна з них буде кавер-версією композиції Ніни Сімон «Don't Let Me Be Misunderstood»[101]. Того ж місяця була випущена пісня «Wait for Life», записана Дель Рей у співпраці з її продюсером Емілем Хейні для його дебютного альбому We Fall[102]. Також Лана записала трек «Life is Beautiful» для фільму «Вік Адалін», але він так і не отримав офіційний реліз[103]. 14 липня 2015 року виконавиця поділилася, що новий альбом складатиметься з чотирнадцяти треків, що, за її словами, були написані під впливом Майлза Девіса, музику якого вона часто слухала пізно вночі у дорозі[104].

4 серпня Лана анонсувала перший сингл з альбому, «High by the Beach», який вийшов 10 серпня 2015 року. У той же день американський співак The Weeknd оприлюднив список пісень зі свого другого альбому Beauty Behind the Madness, серед яких був трек «Prisoner», записаний з Дель Рей[105]. Крім релізу «High by the Beach», в підтримку Honeymoon співачка випустила ще один сингл («Music to Watch Boys To») та чотири промосингли («Terrence Loves You», «Honeymoon», «Salvatore», «Freak»).

Honeymoon, четвертий студійний альбом Лани, вийшов 18 вересня 2015 року і отримав схвалення музичних критиків[106][107]. Співачка не стала просувати його за допомогою телешоу й вирішила натомість випустити кілька музичних кліпів і дати друковані інтерв'ю. Через невелику рекламну кампанію альбому, продажі як в Європі, так і в США були невеликими[108]. У порівнянні з попереднім альбомом Дель Рей, за перший тиждень після випуску Honeymoon було продано 500 000 копій платівки в усьому світі, тоді як результати Ultraviolence були майже удвічі більшими[109]. Проте, альбом увійшов до списків кращих платівок 2015 року багатьох видань, включаючи Billboard, NME, The Telegraph[110], The New York Times[111] та Rolling Stone.

У листопаді 2015 року виконавчий директор співачки зняв короткометражний фільм «Привіт, як ти, Деніел Джонстон» (англ. «Hi, How Are You Daniel Johnston?»), який документує життя співака і автора пісень Деніела Джонстона[112]. Для фільму Лана зробила кавер на його пісню «Some Things Last a Long Time»[113]. У цьому ж місяці вона здобула нагороду на церемонії Billboard Women in Music і виграла музичну премію MTV Europe Music Award за найкращу альтернативу[114][115]. 2016 року Дель Рей знову співпрацювала із The Weeknd, в цей раз для його третього студійного альбому Starboy[116], виконавши бек-вокал для пісні «Party Monster» та вокал для «Stargirl Interlude»[117]. Для підтримки Honeymoon Лана вирушила у неофіційний тур The Festival Tour, що стартував 3 червня 2016 року в місті Варшава й охопив шістнадцять концертів[118].

2017–2018: Lust for Life та колаборації

Докладніше: Lust for Life

Лана Дель Рей вперше обговорила наступний альбом після Honeymoon під час інтерв’ю журналу NME у грудні 2015 року[119]. Коли її запитали коли він буде випущений, вона відповіла: «У мене поки що є лише думки щодо стилю альбому. Мій лейбл, Interscope, досить гнучкий і відкритий до випуску моїх записів у будь-який час, тому я не маю жодного тиску. Я просто щаслива, що можу продовжувати створювати музику, яка мені подобається. Мені цього достатньо»[119]. У березні 2016 року менеджери Дель Рей повідомили, що співачка розпочала запис наступного альбому[120]. В інтерв'ю журналу Billboard, яке Лана дала на заході Клайва Девіса «Salute To Industry Icons», на запитання про реліз нової платівки, вона сказала: «Це буде скоро. Я працюю над чудовим матеріалом. Альбом, до речі, відрізнятиметься від моїх попередніх робіт, але не можна сказати напевно, адже все залежить від мого внутрішнього стану»[121].

Лана Дель Рей виступає на KROQ Weenie Roast 2017.

17 лютого 2017 року пісня «Love» із п'ятого альбому Лани Дель Рей просочилася у мережу[122]. Наступного дня лейбл співачки, Interscope, випустив трек як перший сингл з платівки[123]. 29 березня 2017 року, співачка анонсувала назву альбому, Lust for Life, також додавши, що його реліз відбудеться найближчим часом[124]. Пізніше було підтверджено, що на альбомі будуть присутні треки, написані та записані за участю запрошених артистів[125]. 11 квітня 2017 року, у своєму акаунті Instagram, Лана представила обкладинку Lust for Life[126]. Автором фотографії з обкладинки стала сестра виконавиці, Керолайн «Чак» Грант. В інтерв'ю з Кортні Лав для британського журналу Dazed, Дель Рей оголосила, що до альбому ввійшла композиція «Tomorrow Never Came», записана спільно з Шоном Ленноном, також додавши, що в продюсуванні альбому брав участь продюсер Макс Мартін[127].

Дель Рей під час Flow Festival.

В інтерв'ю для британського журналу Elle, Лана розповіла, що багато рядків пісень надихнуті політичними подіями в США: «Було б дивно записувати альбом протягом останніх вісімнадцяти місяців і не прокоментувати, як політична ситуація змушувала мене чи моїх знайомих почуватися»[128]. Вона також додала, що на альбомі буде присутня пісня «God Bless America»: «Я написала цю композицію ще до Маршу жінок, але я передбачала, що це станеться. Я розуміла, що багато жінок хвилювалися про деякі закони, які могли б бути прийняті і які б прямо вплинули на їхнє життя». 19 квітня 2017 року в ефірі британської радіостанції BBC Radio 1 відбулася прем'єра головного однойменного треку з альбому, що був записаний в дуеті із The Weeknd[129]. 15 травня вийшов перший промосингл із платівки під назвою «Coachella – Woodstock in My Mind»[130], а 12 липня вперше були представлені композиції «Summer Bummer» та «Groupie Love», що також стали промосинглами[131].

Lust for Life вийшов 21 липня 2017 року. Платівка посіла перші місця в основних хіт-парадах США[132] та Великобританії[133] й отримала позитивні відгуки критиків. Протягом літа та осені 2017 року виконавиця дала кілька концертів у США та Європі на підтримку альбому, на одному з яких заявила, що, можливо, у найближчому майбутньому випустить збірку з двадцяти п'яти пісень, раніше неофіційно злитих у мережу[134]. Платівка була номінована на «Найкращий вокальний поп-альбом» на 60-й щорічній церемонії вручення премії «Греммі»[128]. В опублікованому 19 серпня 2017 року в Instagram відео, Дель Рей підтвердила, що у 2018 році вона вирушить у світове турне на підтримку Lust for Life, яке отримало назву LA to the Moon Tour[135].

У липні 2017 року, ще до випуску Lust for Life, Рік Ноуелс в одному з інтерв'ю зізнався, що Дель Рей вже розпочала роботу над новою музикою й записала кілька колаборацій[136]. Так, Лана Дель Рей взяла участь у записі пісні «Living with Myself» із шостого студійного альбому Rare Birds Джонатана Вілсона й у спільному із Børns синглі «God Save Our Young Blood» з його другого альбому Blue Madonna[137][138]. Пізніше з'ясувалося, що бек-вокал співачки присутній і в головній композиції платівки Børns. 5 березня 2018 року у виконанні Лани вийшла кавер-версія на пісню «You Must Love Me», яка стала промосинглом з альбому Unmasked: The Platinum Collection Ендрю Ллойда Веббера[139]. У липні 2018 року пісня «Elvis», записана Ланою Дель Рей у 2008 році, але не випущена офіційно, була використана в документальному фільмі «Король» про Елвіса Преслі[140]. У серпні 2018 року було випущено спільну з американською співачкою Cat Power пісню «Woman» з її десятого студійного альбому Wanderer[141].

2019–2020: Norman Fucking Rockwell! та поетична збірка

Докладніше: Norman Fucking Rockwell! та Violet Bent Backwards over the Grass

29 березня 2018 року, у розпал турне LA to the Moon Tour, у своєму Instagram-акаунті Лана Дель Рей представила уривок нової пісні «Happiness Is a Butterfly», натякнувши на роботу над шостим студійним альбомом[142]. 12 вересня 2018 року була випущена композиція «Mariners Apartment Complex», яка стала першим синглом з майбутньої платівки[143]. 18 вересня Дель Рей представила другий сингл, десятихвилинну психоделічну рок-пісню «Venice Bitch», оголосила, що шостий студійний альбом було названо Norman Fucking Rockwell!, і що робота над ним ведеться разом із продюсером Джеком Антоноффом. Співачка також повідомила, що реліз матеріалу запланований на початок 2019 року й анонсувала вихід власної поетичної збірки під назвою «Violet Bent Backwards Over the Grass»[144]. 30 жовтня 2018 року в Бостонії, несподівано для шанувальників Лана виступила на презентації нових продуктів компанії Apple, представивши пісню «How to Disappear», яка, як і очікувалося, стала частиною майбутнього альбому[145]. 5 грудня 2018 року британський підрозділ MTV повідомив, що реліз Norman Fucking Rockwell! запланований на 29 березня наступного року, проте, наприкінці лютого Бен Моусон, менеджер співачки, повідомив, що реліз платівки перенесено на пізнішу дату[146].

На початку 2019 року Дель Рей оголосила про кінець роботи над поетичною збіркою та про готовність опублікувати її[147]. 9 січня 2019 року вона випустила трек «hope is a dangerous thing for a woman like me to have – but i have it» як третій синглу з альбому[148]. Навесні Interscope Records займався поствиробництвом документального фільму про регі-рок гурт Sublime та шукав виконавця для каверу на їх пісню «Doin' Time» (1997)[149]. Дружина фронтмена Бредлі Ноуелла запропонувала кандидатуру Лани Дель Рей[150]. Оригінальну версію треку продюсував Девід Канн, який також працював над дебютною платівкою Лани[149]. Виконавиця сумнівалася, чи варто робити кавер пісні, яка «і так чудова», але в результаті взяла участь у записі на студіях Gold Tooth у Лос-Анджелесі та Sarm у Лондоні[151]. Вирішивши, що кавер підходить під звучання Norman Fucking Rockwell!, Дель Рей зв'язалася з лейблом і запитала дозволу включити трек в альбом і керівництво дало згоду[152].

Лана у музеї «Греммі», Лос-Анджелес, 2019.

Окрім релізу синглів, співачка підігрівала інтерес до альбому публікаціями в Instagram з уривками пісень; за півтора року вона зробила публікації майже з кожним треком, що ввійшов до нього, включаючи «Happiness Is a Butterfly», «How to Disappear», «Cinnamon Girl», «Hope Is a Dangerous Thing» (початкова назва «Sylvia Plath»), «California» та «Norman Fucking Rockwell»[153]. Перед виходом Norman Fucking Rockwell! ходили чутки, що родина Нормана Роквелла, чиє ім'я згадане в назві альбому, «глибоко ображена» та погрожує виконавиці судом. Проте Ебігейл Роквелл, онука Нормана, спростувала інформацію, заявивши, що Лана не потребує дозволу сім'ї, і що її дід був би радий подібному прояву уваги до його особистості та творчості[154].

Концерт в Сезімбрі, Португалія.

Дві частини нового туру під назвою The Norman Fucking Rockwell Tour (Північна Америка та Європа) було анонсовано 1 серпня 2019 року; перший концерт пройшов 21 вересня в Jones Beach Theaterruen, Ванта, штат Нью-Йорк[155]. 3 серпня 2019 року Лана випустила кавер на пісню 1996 року шотландського співака Донована під назвою «Season of the Witch» спеціально для саундтреку фільму жахів «Страшні історії для розповіді у темряві»[156]. Цього ж дня відбувся реліз пісні «Looking for America», яку співачка спонтанно записала раніше того тижня у відповідь на масові розстріли в Ель-Пасо та Дейтоні[157].

Альбом Norman Fucking Rockwell! вийшов 30 серпня 2019 року[158]. Він отримав широке схвалення критиків і, за даними вебсайту-агрегатора рецензій Metacritic, є найкращою роботою у кар’єрі Дель Рей[159]. Під час промокампанії платівки Лана дала кілька інтерв'ю різним виданням, а у день релізу разом зі своєю командою роз'їжджала Лос-Анджелесом на маленьких зелених фургонах, продаючи фруктовий лід і вінілові версії альбому[160]. З 30 серпня по 2 вересня в Лос-Анджелесі працював «Lana Fucking Del Rey's Venice Bitch LDR Surf Shop» — поп-ап магазин ексклюзивної продукції за тематикою платівки[161]. Крім цього, Norman Fucking Rockwell! був номінований на дві премії «Греммі» в категоріях «Альбом року» та «Пісня року» за заголовний трек[162].

4 вересня 2019 року Лана вперше прочитала один з віршів зі власної збірки «Violet Bent Backwards Over the Grass» у трансляції Instagram[163]. 13 вересня 2019 року вона випустила спільну з Аріаною Ґранде та Майлі Сайрус пісню «Don’t Call Me Angel», яка виступила саундтреком фільму «Ангели Чарлі»[164]. У листопаді цього ж року Дель Рей була оголошена обличчям ароматів Gucci's Guilty, а потім з'явилася в друкованих і телевізійних рекламах разом з Джаредом Лето та Кортні Лав[165][166]. 20 грудня Лана оголосила про вихід збірки 4 січня 2020 року, а також зазначила, що половина коштів від продажів піде на підтримку організацій, що відстоюють права корінних народів Сполучених Штатів та займаються збереженням їхніх земель[167]. Реліз так і не відбувся в зазначений день. 11 квітня 2020 року Дель Рей опублікувала створену лос-анджелеською художницею Ерікою Лі Сірс обкладинку до збірки, — у Vogue відзначили вплив картин Девіда Гокні, — таким чином підтвердивши майбутнє видання в аудіо-форматі[168]. 8 липня було відкрито попереднє замовлення як на аудіокнигу, так і на друковане видання[169]. Хоча у цифровому форматі «Violet Bent Backwards Over the Grass» вийшла 28 липня, реліз її версії на фізичних носіях (компакт-диски, вініл та касети) відбувся 2 жовтня[170]. 29 вересня паперова книга надійшла у офіційний продаж; вона містить понад 30 віршів на 128 сторінках, а також фотографії, зроблені Ланою[171]. Вірш в аудіо-форматі «LA Who Am I to Love You» вийшов як головний сингл за день до виходу цифрового варіанту збірки[172]. 22 травня 2020 року Дель Рей оголосила, що друга книга, «Behind the Iron Gates – Insights from the Institution», буде випущена в березні 2021 року, але цього не сталося[173].

2021–2022: Chemtrails over the Country Club та Blue Banisters

Докладніше: Chemtrails over the Country Club та Blue Banisters

Після величезного успіху Norman Fucking Rockwell!, в інтерв'ю для The Times Лана розголосила ранню початкову наступної платівки — White Hot Forever[174]. Вона пообіцяла випустити альбом протягом 12—13 місяців, тобто у серпні чи вересні 2020 року, проте запис розтягнувся[175]. Джек Антонофф знову почав співпрацювати з Дель Рей та ділився спільними фотографіями зі студії[176][177]. У зв'язку з введенням карантинних заходів щодо пандемії COVID-19 на території США у березні 2020 року, Дель Рей та Антонофф перейшли на дистанційні сесії у FaceTime та рідко зустрічалися очно. У травні 2020 року співачка оголосила остаточну назву платівки — Chemtrails Over the Country Club[178]. Вона стосується американської конспірологічної теорії, згідно з якою хіміотраси – результат розпилення різних небезпечних для здоров'я людей хімікатів над містами; ці дії приписують так званому світовому уряду, який нібито контролює чисельність населення планети.

21 травня 2020 року співачка повідомила про намір випустити альбом 5 вересня, але реліз не відбувся[179]. Пізніше, під час презентації «Violet Bent Backwards Over the Grass», Дель Рей оголосила, що вихід відкладено до 10 грудня або 7 січня через труднощі з виробництвом вінілу[180]. Наступного місяця вона повідомила про чергове перенесення релізу з тієї ж причини, додавши, що «виробництво платівок займає як мінімум 16 тижнів, а відповідні компанії поки що закриті через пандемію»[181]. 7 серпня Лана поділилася уривком треку «Tulsa Jesus Freak» в Instagram, але пізніше видалила публікацію[182]. У вересні 2020 року Дель Рей була представлена у реміксі на пісню Метта Мейсона «Hallucinogics» 2019 року[183]. Раніше дует разом виконував цю пісню наживо в 2019 році. 18 грудня десять нових пісень Лани Дель Рей почали розпізнаватись додатком Shazam, а 22 грудня співачка повідомила, що попереднє замовлення Chemtrails Over the Country Club відбудеться 11 січня 2021 року[184]. 10 січня було оприлюднено обкладинку та дату виходу платівки — 19 березня[185].

Альбом офіційно вийшов у всьому світі на всіх платформах 19 березня 2021 року[186]. Дебютні продажі вінілу у Великій Британії склали 16 700 копій, завдяки чому альбом визнали найпродаванішим серед жінок-виконавиць у XXI столітті[187]. На підтримку платівки було випущено чотири сингли: «Let Me Love You Like A Woman», «Chemtrails Over the Country Club», «White Dress» і «Tulsa Jesus Freak»[188]. Хоча пісні не досягли особливого успіху у чартах, вони були позитивно сприйняті критиками. Реліз перших трьох синглів супроводжувався музичним відео[188]. Chemtrails Over the Country Club — це другий альбом Дель Рей після Lust For Life, над яким працювали й інші відомі артисти. Серед цих виконавців – Зелла Дей, Уайс Блуд і Ніккі Лейн. 14 грудня в шоу «Вечірнє шоу з Джиммі Феллоном» було показано заздалегідь записаний виступ з піснею «Let Me Love You Like A Woman» — перший у кар'єрі Лани Дель Рей за останні вісім років: після невдачі на «Saturday Night Live» в січні 2012 року вона відмовлялася виступати на телебаченні[189]. Через тиждень вона виконала кавер на трек «Silent Night» на щорічному благодійному концерті «Ally Coalition Talent Show», дохід з якого спрямовується на будівництво притулків для бездомної ЛГБТ молоді[190].

Вже через день після релізу Chemtrails Over the Country Club Дель Рей оголосила, що її наступний альбом під назвою Rock Candy Sweet вийде вже в червні[191]. 12 квітня Лана поділилася фотографією з підписом «Blue Banisters» в соціальних мережах — шанувальники припустили, що це пісня з майбутньої платівки[192]. Того ж дня співачка опублікувала зображення, яке помилково було прийнято прихильниками Лани та ЗМІ за обкладинку альбому. Шанувальники розкритикували Дель Рей й припустили, що співачка сама нашвидкоруч зробила обкладинку в одному з мобільних застосунків для редагування фотографій[193], але згодом виявилося, що це обкладинка не для платівки, а для синглів «Blue Banisters», «Text Book» та «Wildflower Wildfire», реліз яких відбувся 20 травня 2021 року[194]. 3 липня 2021 року Дель Рей показала обкладинку альбому в своєму Instagram й представила остаточну назву платівки — Blue Banisters[195]. У цей же день вона поділилася уривком пісні «Arcadia», яка в результаті вийшла 8 вересня як четвертий сингл[196].

Альбом вийшов 22 жовтня 2021 року на Interscope та Polydor Records[197]. Хоч реклама Blue Banisters була мінімальною в порівнянні з попередніми релізами Дель Рей, переважно через те, що співачка деактивувала свої акаунти в соціальних мережах у вересні 2021 року[198], в день релізу платівки Лана з'явилася в американському ток-шоу «Пізнє шоу зі Стівеном Кольбером» і виконала «Arcadia». 2022 року Лана Дель Рей випустила пісню «Watercolor Eyes», що ввійшла до саундтреку другого сезону серіалу «Ейфорія»[199]. Пізніше того ж року співачка вперше записала спільний трек з Тейлор Свіфт («Snow On The Beach»). Пісня ввійшла до десятого студійного альбому Свіфт — Midnights[200].

Дель Рей на фестивалі MITA в Сан-Паулу.

2023: Did You Know That There's a Tunnel Under Ocean Blvd

Докладніше: Did You Know That There's a Tunnel Under Ocean Blvd

19 жовтня 2022 року Дель Рей розповіла про крадіжку її ноутбука, трьох відеокамер та жорсткого диску з її машини. На носіях зберігалися її незакінчені проєкти, в тому числі матеріал для майбутнього альбому та чернетка нової поетичної збірки. Співачці вдалось видалити деякі файли дистанційно, але крадії мали можливість отримати доступ до телефону Лани, де знаходилась особиста інформація й фото[201]. Дель Рей висловила впевненість у швидкому виході платівки та у своїй готовності продовжувати роботу над нею, але поділилася побоюваннями, що злодії можуть розпорядитися її особистими даними у своїх інтересах. Вона закликала шанувальників не слухати її музику, яка може бути неофіційно опублікована[202].

1 грудня Лана відвідала гала-вечір Жіночої гільдії Седарс-Синайського медичного центру у Беверлі-Гіллз, де в інтерв'ю ¡Hola! TVrues на питання про нову музику поділилася, що дуже схвильована заявою, яку вона збирається зробити 7 грудня[203]. У запланований день Дель Рей оголосила назву майбутнього альбому – Did You Know That There's a Tunnel Under Ocean Blvd[204]. Тоді ж відбувся реліз однойменного треку, що став першим синглом, а також розпочалося передзамовлення платівки на вінілі[205]. Спочатку планувалося, що альбом вийде 10 березня 2023 року, але дату релізу згодом за невідомих причин перенесли на 24 березня[206]. 31 січня 2023 року було оголошено, що Дель Рей вперше за кілька років вийде на сцену, ставши хедлайнером бразильського фестивалю Brazil’s MITA Music Festival разом з Florence + The Machine[207]. 14 лютого відбувся реліз другого синглу під назвою «A&W»[208]. 23 лютого батько Дель Рей, Роб Грант, заявив, що 9 червня він випустить Lost at Sea, свій перший альбом пісень для фортепіано[209]. Було також оголошено, що до платівки ввійшли дві композиції, записані з Ланою — «Lost at Sea» і «Hollywood Bowl»[210]. Через місяць після релізу «A&W», 14 березня 2023 року, пісня «The Grants» була випущена як третій сингл з майбутнього альбому[211].

Did You Know That There's a Tunnel Under Ocean Blvd, дев'ятий студійний альбом Дель Рей, вийшов 24 березня 2023 року, отримавши схвалення музичних критиків й ставши другою найкращою платівкою Лани (після Norman Fucking Rockwell!) за версією Metacritic[212]. До альбому ввійшли колаборації з різними виконавцями, зокрема з Джоном Батістом, SYML, Riopy, Father John Misty, Bleachers та Томмі Дженезіс[213]. 19 травня цього ж року відбувся реліз композиції «Say Yes to Heaven»[214], яка просочилася в Інтернет у 2020 й в подальші роки отримала популярність у соціальних мережах; перший її варіант був записаний ще під час роботи над Ultraviolence у 2013 році[215].

Артистизм

Музичний стиль і впливи

Великий вплив на творчість Лани Дель Рей мав американський співак Френк Сінатра та британська співачка Емі Вайнгауз.

До визнання під сценічним ім'ям Лана Дель Рей, співачка виступала під псевдонімами: Ліззі Ґрант (англ. Lizzy Grant), Лана Рей Дель Мар (англ. Lana Rey Del Mar)[216], Спаркл Джамп Роуп Квін (англ. Sparkle Jump Rope Queen)[217], Мей Джейлер (англ. May Jailer)[218]. Музика, записана під сценічним прізвищем Ліззі Ґрант, самою Ланою була названа «гавайським глем-металом»[219], тоді як пісні «періоду Мей Джейлер» описувалися як «найбільш акустичні»[220][221]. Пізніше, після виходу альбому Born to Die, звучання пісень Лани було названо «голлівудським седкором»[222]. Її музика була відзначена критиками за кінематографічний стиль[223], зображення трагічних стосунків та меланхолії, а також за посилання до американської поп-культури, зокрема 1950-х та 1960-х років. Її також описали як «самопроголошену гангстерську версію Ненсі Сінатри». В інтерв'ю компанії Artistdirect співачка сказала:

Я навіть не народилася в 50-х, але відчуваю, що була там.

Дель Рей приписують багато музичних стилів. Так, звучання її музики найчастіше описувалося як варіації дрим-попу[224], бароко-попу[225] з різновидами року, інді-попу та трип-хопу. Крім цього, Лана часто зверталася до таких жанрів, як хіп-хоп[226], треп, та психоделічний рок на окремих релізах[227]. Іноді Дель Рей використовує альтернативний речитатив; це особливо помітно в треках «National Anthem», «Off to the Races» та «Diet Mountain Dew». Щодо вжитку музичних інструментів, то переважно в треках можна почути електрогітару, дванадцятиструнна гітару, ударні та мелотрон[228].

Лана називає широкий спектр музикантів, які надихають її, включаючи багатьох виконавців поп-музики, джазу та блюзу середини двадцятого століття, таких як Ендрю Ллойд Веббер[229], Френк Сінатра, Ніна Сімон, Біллі Голідей, Боббі Вінтон, The Crystals[230] і Майлз Девіс[104]. В інтерв'ю ведучій Джо Уайлі з радіо BBC Radio Дель Рей сказала: «Мені подобаються багато майстрів будь-якого жанру», назвавши Nirvana, Боба Ділана, Френка Сінатру та Елвіса Преслі як приклад[231][232]. Крім того, такі артисти, як Емінем, Емі Вайнгауз, Брітні Спірс, Брюс Спрінгстін, Дженіс Джоплін, Ніна Сімон, Джим Моррісон, Девід Боуї, Кортні Лав[233], а також групи Eagles, Guns N’ Roses, Mazzy Star[234] та The Beach Boys мали ефект на творчість Дель Рей впродовж всієї її кар'єри. Улюблені фільми Лани: «Хрещений батько», «Хрещений батько 2» і «Краса по-американськи» також вплинули на її музичний стиль[235].

Однією з найулюбленіших пісень Дель Рей є живе виконання композиції «Summertime» Дженіс Джоплін, на яку вона записала кавер версію в 2020 році[230][236]. Лана також виділяє серед своїх фаворитів такі треки, як «Time of the Season» групи The Zombies, і «Hotel California» групи Eagles. Ще з часів навчання в школі, виконавиця надихається творчістю таких американських поетів як Волт Вітмен та Аллан Гінзберг. Зокрема, Дель Рей виділяє поетичну збірку Вітмена «Листя трави» та поему «Крик» Гінзберга[237]. У своїй пісні «Body Electric» рядком «Whitman is my daddy» Дель Рей згадує Вітмена, тоді як в приспіві («I sing the body electric») міститься пряме посилання на його однойменну поему[238]. Улюбленою книгою Лани є «Лоліта» Володимира Набокова; за словами співачки цей твір сильно вплинув на звучання її альбому Born to Die[239]. Не раз співачка також заявляла про свою любов до сюрреалізму та деяких його представників в кінематографі (Девід Лінч та Федеріко Фелліні)[240] та живописі (Марк Райден та Пабло Пікассо)[241][242].

Тексти пісень

Деякі теми в текстах Дель Рей зустрічаються практично в кожному альбомі, зокрема любов до США та американських міст (насамперед до Нью-Йорку, Лос-Анджелесу та Голлівуду), патріотизм, зображення куріння та вживання наркотиків, релігійні образи, згадки відомих американських знаменитостей та таких музичних жанрів, як джаз і блюз[243]. Співачка часто говорила, що її тексти мають автобіографічний характер, хоча сполучна ланка пісень в усіх платівках – лірична героїня[244].

Дель Рей під час премії Echo Awards 2013.

Теми Born to Die, альбому, який приніс Лані Дель Рей популярність – це насамперед секс та наркотики, тоді як образ виконавиці зближується з Лолітою[245]. В інтерв'ю MTV Дель Рей повідомила, що цей альбом – «похмура історія кохання». Пізніше вона зазначала, що тематика альбому ґрунтувалася на її житті, особливо на стосунках, які не склалися[246]. Платівка поєднує мотиви розпачу, туги та емоційної свободи. З погляду Кемерона Адамса з австралійської газети Herald Sun, співачка позбулася впливу інших виконавців і зуміла створити власну «музичну зону комфорту», що включає «кінематографічну атмосферу гетто, тексти про наркотики, чоловіків, смерть, Голлівуд». У «загадкових» текстах Ultraviolence досліджуються переважно ті самі теми: домашнє насильство, любов та юність, зрада у стосунках, значення грошей, сексуальність, психотропні речовини[247].

Наступний альбом, Honeymoon, насамперед про самотність. У ньому порушуються такі теми, як нещасна любов, приречене життя, жорстокість людей і спроби «втекти» від реальності, а також хтивість, ескапізм[248], ідеї еротизму, порожніх обіцянок, того, що означає бути жінкою і того, що є «справжньою американською душею»[249]. Говорячи про Lust for Life, то в інтерв'ю для британського журналу Elle, Лана розповіла, що багато рядків пісень надихнуті політичними подіями у США, зокрема Маршу жінок. Daily Telegraph заявив, що альбом «пропускає трохи світла в темряву минулих робіт Дель Рей»[250].

Norman Fucking Rockwell! досліджує як нові, так і вже раніше торкнуті Ланою в минулих роботах теми. Серед них найосновніші: ностальгія, занепад культури, політика, надія, кохання, рефлексія, ескапізм та інші. І тоді як в ранніх роботах Лана ідеалізувала Америку[251], ностальгувала за так званим «золотим віком Голлівуду», активно використовувала зображення прапора в кліпах і концертах, виявляючи патріотизм[252], наступ «ери Трампа» віщував американцям «стрибок у невідомість»[253]. Цей страх позначився на творчості співачки, тому образ США «просочився» реалізмом[251]. Пісні альбому Chemtrails Over the Country Club досліджують різні аспекти популярності[254] та питання автентичності, а також присвячені втечі від слави та місцю музиканта в індустрії[255]. Заміський клуб про який йдеться в назві — метафора багатого суспільства, яке жило після закінчення Другої світової війни за часів зародження ідеї так званої «американської мрії з її блискучими сукнями та білими парканами»[256]. У текстах Blue Banisters досліджуються такі теми, як самопізнання та особисте життя. Крім того в ньому зображені почуття Дель Рей щодо кризи культури в період пандемії COVID-19[257]. В альбомі Did You Know That There's a Tunnel Under Ocean Blvd обговорено питання сім'ї та спадщини (як творчої, так і біологічної (продовження роду)), яким Лана майже не приділяла уваги в минулих платівках[258]. Там вона також кілька разів згадувала про бажання завести дітей з відповідним партнером та про непрості стосунки з матір'ю[259].

Виступ Лани під час фестивалю Planeta Terra.

Голос й тембр

Дель Рей має широкий вокальний діапазон контральто, який охоплює більше трьох октав[260] і був описаний як «чарівний та дуже емоційний, такий, що легко переходить від високого дівочого звучання до низького джазового»[261]. Вокал співачки в альбомі Born to Die був відносно низьким, і в одному з інтерв'ю Дель Рей розповіла чому: «Люди не сприймали мене всерйоз, тому я знизила свій голос, вважаючи, що це допоможе мені виділитися. Тепер співаю досить низько, як для співачки»[262]. Після того, як Лана виконала дві пісні з цього альбому на шоу «Saturday Night Live», критики й публіка негативно відгукувалися про її вокал, назвавши виконання Дель Рей нерівним і вокально хитким[55][56].

Пісні з наступної платівки, Ultraviolence, які були записані наживо, найчастіше з першої спроби та без високопрофесійної звукообробки[263], отримали позитивне критичне сприйняття. Критики особливо відзначали широкий діапазон, впевненість у голосі і унікальний спосіб передачі емоцій[264]. Під час однієї із сесій Дель Рей дізналася про технологію множинного накладання звукових доріжок голосу, що, однак, було відзначено складним для її концертних виступів, оскільки вимагало б багато бек-вокалісток, які повинні були наслідувати голос Лани[265]. Також зазначалося, що боротьба зі страхом сцени була однією з найсильніших проблем під час концертів співачки[266], хоча вже у 2014 році журналісти писали, що впевненість Дель Рей на виступах стрімко зросла[267]. Журналіст Billboard назвав дебютне виконання «West Coast» на фестивалі «Коачелла» у 2014 році «видатним виступом» та зробив акцент на покращених вокальних здібностях співачки[267]. Інші критики називали її голос «привабливим», «виразним», та таким, що «нагадує Мерилін Монро»[268]. Після виходу Honeymoon у 2015 році, критик Los Angeles Times Мікаель Вуд порівняв голос співачки із голосом Ерти Кітт[269].

Особисте життя

На початку своєї кар'єри Дель Рей заявила, що у підлітковому віці страждала від алкогольної залежності, але з 2004 року не вживає алкоголь[270]. В інтерв'ю журналу GQ, яке виконавиця дала у 2012 році, вона розповіла, що в віці чотирнадцяти років батьки відправили її до школи Кента, де їй і допомогли повністю вилікуватися: «Я могла пити щодня. Я могла пити на самоті. І я думала, що все, що відбувалося, страшенно круто. Багато з того, що я написала для Born to Die, — це згадка саме про ті дні. Коли я пишу про ті речі, які втратила, у мене відразу виникає почуття, ніби я пишу про алкоголь, бо це перше кохання мого життя»[271].

Себе співачка називає католичкою, додавши в інтерв'ю: «Я люблю співати в церкві, люблю релігійні пісні та гімни». При цьому вона зазначила, що більше не є католичкою у традиційному розумінні цього слова, але визнає, що свого часу релігія сильно вплинула на її життя[272]. 2013 року Дель Рей заявила про те, що є вболівальницею англійського футбольного клубу «Ліверпуль»[273].

Дель Рей у 2017 році.

Дель Рей має кілька татуювань: на правій руці знаходиться напис «trust no one» (з англ. нікому не довіряй)[274], тоді як на безіменному пальці цієї ж руки — фраза «die young» (з англ. померти молодою)[275]. В інтерв'ю для видання Les Inrockuptibles виконавиця розповіла про бажання звести татуювання «trust no one»: «Воно все ще там, але я думаю про те, щоб звести його; суто через те, що тату надто впізнаване, а я мрію загубитися в натовпі. Але у глибині душі я, як і раніше, так думаю»[276]. На лівій руці Лани є буква «M» на честь її бабусі Мадлен, а також напис «Paradise» (з англ. Рай). На правому зап'ясті Дель Рей є татуювання з прізвищами двох її улюблених письменників: «Nabokov Whitman», а на лівому — назва її улюбленого готелю «Chateau Marmont». На верхній частині грудей є тату з посиланнями на улюблених співачок Лани: «Whitney Amy» та «Nina Billie». Час від часу вона робила непостійні татуювання, це зокрема фраза «revenge» (з англ. помста), «life is beautiful» (з англ. життя прекрасне) і простий знак нескінченності[277].

Стосунки

З серпня 2011 року по червень 2014 року Дель Рей перебувала в стосунках із солістом гурту Kassidy, Баррі Джеймсом О'Ніллом[278]. Раніше вона також зустрічалася із рок-музикантом Стівеном Мертінсом, який продюсував її дебютну платівку Lana Del Ray до того, як згодом альбом був перезаписаний з Девідом Кейном[279]. З липня 2014 року по листопад 2015 року Дель Рей була в стосунках з італійським фотографом та режисером Франческо Карроззіні, що у 2014 році зрежисував її музичне відео на пісню «Ultraviolence»[280]. 2017 року британське видання The Mirror повідомило про можливий роман Лани та американського репера G-Eazy, що були помічені разом на фестивалі Коачелла[281]. Повідомляється, що співак замінив у своїй пісні «Him & I» голос Дель Рей на голос Halsey, з якою він почав зустрічатися незабаром після коротких стосунків з Ланою. Їхнє розставання не було мирним — у 2020 році G-Eazy присвятив Дель Рей кілька рядків з своєї композиції «Moana»: «Я знаю Кейшу і я знаю Лану / Вони намагаються повернути мене, але я кажу: „Ні, ні, ні“»[282]. За даними People, у вересні 2019 року Дель Рей почала стосунки з поліцейським Шоном Стіксом Ларкіним[283][284]. Вони зустрічалися шість місяців й зробили кілька спільних появ на червоних доріжках, перш ніж вирішили розійтися[285]. Під час інтерв’ю New York Times у березні 2020 року Ларкін підтвердив, що вони з Ланою «просто друзі», додавши: «Ми все ще спілкуємося, просто зараз у нас напружені графіки»[286]. У грудні 2022 року шанувальники помітили на руці Дель Рей кільце під час виступу на «The Tonight Show Starring Jimmy Fallon»[287]. Наступного дня джерело People заявило, що Лана заручилась з Клейтоном Джонсоном, своїм бойфрендом-музикантом, з яким вона зустрічалася вже чотири місяці на той момент, познайомившись в додатку для знайомств[288]. Чутки про заручини не були підтверджені чи спростовані самою виконавицею.

Лана виступає в Irving Plaza, Нью-Йорк.

У серпні 2024 року поширилися чутки про те, що Лана Дель Рей почала зустрічатися з мисливцем на алігаторів із Луїзіани - Джеремі Дюфреном. У чоловіка є двоє дітей від попереднього шлюбу. Лану та Джеремі побачили разом у Редінзі перед її концертом. У соцмережах з'явився акаунт, ніби доньки Джеремі, яка писала, що її батько залишив родину через Дель Рей. Лана заперечила це. Пізніше виявилося, що акаунт "доньки" фейковий. Через кілька днів Лана та Джеремі з'явилися разом в Нью-Йорку, тим самим підтвердивши їхні стосунки.

27 вересня 2024 року вони одружилися пара обмінялася клятвами біля водоймища в Дез-Алеманді, штат Луїзіана. Урочистість пари відбулася у присутності найближчих та рідних.

Погляди

Дель Рей, названа багатьма джерелами як антифеміністка[48][289], спростувала це в інтерв'ю журналу The Fader, сказавши: «Для мене питання фемінізму є просто не цікавою концепцією. Я більше зацікавлена у SpaceX і Tesla, та в тому, чого досягнуть наші міжгалактичні можливості. Коли люди обговорюють тему фемінізму, я відповідаю: «Господи, мені це не дуже цікаво». Я багато чого не знаю про історію цього руху, і тому не є компетентною в цьому питанні людиною»[290]. 2017 року Лана пояснила свій оновлений погляд в інтерв'ю Pitchfork: «Культура змінилася. Зараз це більш доречно, ніж при адміністрації Обами, коли принаймні всі, кого я знала, почувалися в безпеці. Це був гарний час»[291]. Після випадків звинувачень Гарві Вайнштейна в сексуальному насиллі, Дель Рей висловила свою підтримку руху «MeToo» і назвала себе феміністкою[292]. 2020 року вона висловила свою підтримку третій хвилі фемінізму[292]. У травні того ж року її розкритикували за публікацію в Instagram, у якій вона захищалася від звинувачень щодо романтизації насильства, зокрема вказуючи на ряд інших співачок та те, як вони також співають про неідеальні стосунки[293]. Дель Рей назвали расисткою, бо всі названі у її публікації жінки — не білошкірі. Сама Лана спростувала ці слова, заявивши, що любить музику кожної з них, і її слова не стосуються шкіри[294].

Дель Рей часто критикувала колишнього президента США Дональда Трампа. Вона описала його як «самозакоханого соціопата», заявивши, що його психічний стан робить його позбавленим будь-якого розуміння того, до чого можуть призвести його слова та дії[295]. 2018 року вона критикувала Каньє Веста за його підтримку Трампа[296], а в листопаді 2020 року привітала обрання Джо Байдена президентом Сполучених Штатів, зробивши кавер на пісню «On Eagles' Wings»[297]. Після опублікування обкладинки альбому Chemtrails Over the Country Club, на якій зображені подруги Дель Рей, ЗМІ знову почали називати її расисткою через відсутність темношкірих жінок на фотографії. Вона відповіла на це: «Мої найкращі друзі — репери, мої хлопці були реперами. [...]. Я лише викладаю своє життя й думки, висловлюю свою любов тут»[298].

Філантропія

Сингл «Looking for America» вийшов у відповідь на масову стрілянину в Ель-Пасо і Дейтоні 3-4 серпня 2019 року, а всі доходи від пісні пішли у фонди допомоги жертвам[299]. У жовтні 2020 року Дель Рей пожертвувала 350 000 доларів США від продажу своєї книги «Violet Bent Backwards over the Grass» на проєкт Dig Deep Water, який забезпечує чистою водою деякі з найбільш вразливих спільнот корінного народу США — навахо[300].

Лана Дель Рей та Україна

Під час свого другого офіційного туру Paradise Tour, що розпочався у 2013 році для просування перевидання альбому Born to Die та мініальбому Paradise, під назвою Born To Die: The Paradise Edition, Дель Рей вперше побувала в Україні[301]. Концерт відбувся 10 червня 2013 року в палаці «Україна», Київ[302]. На розігріві виступав український гурт The Maneken[303].

Після початку повномасштабного вторгнення, 13 квітня 2022 року Дель Рей на знак підтримки України опублікувала два дописи у своєму Instagram — березневу обкладинку журналу Time з зображенням розгорнутого 45-метрового полотна із фотографією п'ятирічної дівчинки біля будівлі Львівського національного академічного театру опери та балету та відеозвернення Володимира Зеленського під час 64-ї премії «Греммі»[304]. 18 червня 2022 року вона опублікувала ще один допис, підписавши його «Day 114 of the war» (з англ. 114 день війни).

Дискографія

Докладніше: Дискографія Лани Дель Рей та Список пісень Лани Дель Рей

Демоальбоми

Альбоми

Мініальбоми

Перевидання

Бібліографія

Фільмографія

Рік Назва українською Оригінальна назва Роль
2010 Біля басейну Poolside Ліза
2012 Національний гімн National Anthem Жаклін Кеннеді
2012 Поїздка Ride Повія
2013 Тропіко Tropico Єва/Діва Марія
2015 Привіт, як ти, Деніел Джонстон? Hi, How Are You Daniel Johnston? Виконавчий продюсер
2016 Дивак Freak Памела Курсон
2017 Башта з пісні: меморіальний триб'ют Леонарду Коену Tower of Song: A Memorial Tribute to Leonard Cohen Грає себе
2019 Різдвяне шоу Кейсі Масгрейвс The Kacey Musgraves Christmas Show Грає себе
2019 Норман, чортів, Роквелл! Norman Fucking Rockwell! Стервочка з пляжу Веніс; монтаж

Тури

Нагороди та номінації

Докладніше: Нагороди й номінації Лани Дель Рей

Примітки

  1. ↑ Lana Del Rey: The strange story of the star who rewrote her past. the Guardian (англ.). 21 січня 2012. Процитовано 16 січня 2023.
  2. ↑ McCarthy, Zel; McCarthy, Zel (6 вересня 2013). Cedric Gervais Talks ‘Summertime Sadness’ Remix Smash, Linking with Lana Del Rey and Blowing Up. Billboard (амер.). Процитовано 16 січня 2023.
  3. ↑ Grammys 2014: Winners list. CNN (англ.). 27 січня 2014. Процитовано 16 січня 2023.
  4. ↑ Tropico (film). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 16 січня 2023.
  5. ↑ Caulfield, Keith; Caulfield, Keith (18 червня 2014). Lana Del Rey’s ‘Ultraviolence’ Heading for No. 1 on Billboard 200. Billboard (амер.). Процитовано 16 січня 2023.
  6. ↑ Ultraviolence (album). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 16 січня 2023.
  7. ↑ NME (17 липня 2015). Lana Del Rey's New Album 'Honeymoon' – Eight Things To Expect. NME (брит.). Процитовано 16 січня 2023.
  8. ↑ Shouneyia, Alexa; Shouneyia, Alexa (29 березня 2017). Everything We Know About Lana Del Rey’s ‘Lust For Life’ (So Far). Billboard (амер.). Процитовано 16 січня 2023.
  9. ↑ Lana Del Rey Is Living the Secret Life of an "Instagram Baddie". Harper's BAZAAR (амер.). 7 лютого 2019. Процитовано 16 січня 2023.
  10. ↑ Nast, Condé. Lana Del Rey: Norman Fucking Rockwell!. Pitchfork (амер.). Процитовано 16 січня 2023.
  11. ↑ Chemtrails Over the Country Club by Lana Del Rey. Genius (англ.). Процитовано 16 січня 2023.
  12. ↑ Blue Banisters by Lana Del Rey. Genius (англ.). Процитовано 16 січня 2023.
  13. ↑ Nast, Condé. Lana Del Rey: Did You Know That There’s a Tunnel Under Ocean Blvd. Pitchfork (амер.). Процитовано 27 травня 2023.
  14. ↑ Lana Del Rey's 'The Great Gatsby' contribution 'Young and Beautiful': Hear it here!.
  15. ↑ Lana Del Rey - Once Upon a Dream (Maleficent "Dream" Trailer) (укр.), процитовано 16 січня 2023
  16. ↑ Lana Del Rey Q&A: On ‘Big Eyes’ & Her Upcoming ‘Honeymoon’ Album.
  17. ↑ Jenkins, Craig (13 вересня 2019). Ari, Miley, and Lana’s Charlie’s Angels Song Can’t Make Its Pop Stars Align. Vulture (амер.). Процитовано 16 січня 2023.
  18. ↑ Lana Del Rey review, Violet Bent Backwards Over the Grass: These ardent poems will delight and disappoint. The Independent (англ.). 30 липня 2020. Процитовано 16 січня 2023.
  19. ↑ а б в г д е Nast, Condé (10 лютого 2012). Lana Del Rey. British Vogue (брит.). Процитовано 21 жовтня 2022.
  20. ↑ а б Turns Out Lana Del Rey Has An Equally Gorgeous Sister. HuffPost (англ.). 8 жовтня 2014. Процитовано 21 жовтня 2022.
  21. ↑ Robert E. Grant. Архів оригіналу за 9 березня 2015. Процитовано 16 січня 2023.
  22. ↑ Lana Del Rey. Pitchfork (англ.). Процитовано 21 жовтня 2022.
  23. ↑ Interviews, Clash Magazine Music News, Reviews &; Admin (29 листопада 2011). Lana Del Rey Interview. Clash Magazine Music News, Reviews & Interviews (брит.). Процитовано 21 жовтня 2022.
  24. ↑ Nast, Condé (1 жовтня 2012). Woman Of The Year: Lana Del Rey. British GQ (брит.). Процитовано 21 жовтня 2022.
  25. ↑ Lana Del Rey Revs Up For Her “Ride” Video Premiere. idolator. 11 жовтня 2012. Процитовано 21 жовтня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  26. ↑ а б в г Love, the law, and Lana Del Rey. BBC News (брит.). 27 січня 2012. Процитовано 21 жовтня 2022.
  27. ↑ Ice Breaker: Lana Del Rey.
  28. ↑ а б Lana Del Rey. Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 21 жовтня 2022.
  29. ↑ а б Sowray, Bibby (10 лютого 2012). Lana Del Rey Biography, Quotes and Facts. Vogue. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 20 червня 2012.
  30. ↑ а б Hellyer, Isabelle (18 квітня 2017). The Greatest Lana Del Rey Songs That Never Made an (Official) Album. I-D. Vice. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 13 серпня 2017.
  31. ↑ Cooper, Leonie (1 червня 2012). Another early album from Lana Del Rey leaks online?. NME (брит.). Процитовано 17 січня 2023.
  32. ↑ Williamsburg Live Songwriter Competition 2006 (WLSC 2006): Prizes. Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 12 квітня 2014.
  33. ↑ а б Ayers, David (30 січня 2012). Why Lana Del Rey's First Album Disappeared. MTV. Архів оригіналу за 10 квітня 2014.
  34. ↑ Interview: Singer/Songwriter Lizzy Grant on Cheap Thrills, Elvis, The Flamingos, Trailer Parks, and Coney Island. HuffPost (англ.). 20 лютого 2009. Процитовано 21 жовтня 2022.
  35. ↑ The Quietus | Features | Escape Velocity | Original Sin: An Interview With Lana Del Rey. The Quietus (амер.). Процитовано 21 жовтня 2022.
  36. ↑ а б Banning, Lisa (19 червня 2013). Paradise Lost: An interview with Lana Del Rey. Electronic Beats. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 2 жовтня 2013.
  37. ↑ Kill Kill (EP). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 21 жовтня 2022.
  38. ↑ Lana Del Ray by Lana Del Rey. Genius (англ.). Процитовано 17 січня 2023.
  39. ↑ Lana Del Ray (album). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 17 січня 2023.
  40. ↑ national anthem read our entire lana del rey cover story now!. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 17 січня 2023.
  41. ↑ Poolside | Film | 2012 (пол.), процитовано 21 жовтня 2022
  42. ↑ 16th NYC PictureStart Film Festival (2012). NYC PictureStart Film Festival (амер.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  43. ↑ Nast, Condé (20 жовтня 2011). Meet Lana Del Rey. British Vogue (брит.). Процитовано 17 січня 2023.
  44. ↑ Petrusich, Amanda (29 вересня 2015). Lana Del Rey Is Exhausted. The New Yorker. Архів оригіналу за 30 квітня 2016.
  45. ↑ Varga, George (14 лютого 2018). Lana Del Rey has legs, a stalker, four Grammy nominations and a possible Broadway musical. The San Diego Union Tribune. San Diego, California. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
  46. ↑ Erlewine, Stephen Thomas. Lana Del Rey | Biography & History. AllMusic. Архів оригіналу за 28 червня 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  47. ↑ Stranger Records. Stranger Records (амер.). 18 квітня 2013. Процитовано 18 січня 2023.
  48. ↑ а б Savage, Mark (27 січня 2012). Love, the law, and Lana Del Rey. BBC News. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 1 січня 2022.
  49. ↑ Paste Music - Guides to the Best Albums, Reviews and Live Music Video. pastemagazine.com (англ.). Процитовано 18 січня 2023.
  50. ↑ Adele, Take That win at Ivor Novellos. Digital Spy (брит.). 17 травня 2012. Процитовано 18 січня 2023.
  51. ↑ Horowitz, Stephen (13 січня 2012). Lana Del Rey: The Billboard Cover Story. Billboard. Архів оригіналу за 6 лютого 2013. Процитовано 27 лютого 2012.
  52. ↑ Halperin, Shirley (5 грудня 2011). Lana Del Rey to Release Interscope Debut January 2012. Billboard. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 23 грудня 2011.
  53. ↑ Lana Del Rey interview: new album Born to Die is 'a beautiful thing'. www.telegraph.co.uk. Процитовано 18 січня 2023.
  54. ↑ Lana Del Rey (EP). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 18 січня 2023.
  55. ↑ а б Montgomery, James (17 січня 2012). Lana Del Rey's 'SNL' Performance Has Critics Howling. MTV. Архів оригіналу за 2 листопада 2014.
  56. ↑ а б Anderson, Kyle (16 січня 2012). Lana Del Rey's 'SNL' performance draws criticism, counter-backlash. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 13 березня 2015.
  57. ↑ Excelsior, Daily (25 жовтня 2019). It wasn’t terrible: Lana Del Rey stands by her 2012 ‘SNL’ performance. Jammu Kashmir Latest News | Tourism | Breaking News J&K (амер.). Процитовано 25 жовтня 2022.
  58. ↑ Lana Del Rey's 'SNL' Performance Has Critics Howling. MTV (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2022. Процитовано 25 жовтня 2022.
  59. ↑ Jones, Alan (6 лютого 2012). Official Chart Analysis: Lana Del Rey album sells 117k, 43% digital. Music Week. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 29 березня 2012.
  60. ↑ Lana Del Rey – Born to Die. Metacritic. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 30 січня 2012.
  61. ↑ Lana Del Rey to release 'secret album'. BBC News. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  62. ↑ Adele's 21 Is Biggest-Selling Album in World... Again. MTV. 26 лютого 2013. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 27 лютого 2013.
  63. ↑ IFPI Digital Music Report 2013 (Page 11) (PDF). San Francisco Business Times. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2013. Процитовано 24 вересня 2013.
  64. ↑ Lana del Rey, eléctrica y Amon Tobin calentando motores para su espectacular show en Sónar.
  65. ↑ Lana Del Rey Reissuing ‘Born To Die’ In Expanded ‘Paradise’ Edition.
  66. ↑ Rowley, Alison (15 вересня 2012). Lana Del Rey's H&M TV advert - watch. Digital Spy (брит.). Процитовано 25 жовтня 2022.
  67. ↑ Will ‘Ride’ Change Our Minds About Lana Del Rey?. Contactmusic.com. 25 вересня 2012. Процитовано 18 січня 2023.
  68. ↑ Lana Del Rey - Ride (укр.), процитовано 25 жовтня 2022
  69. ↑ Lipshutz, Jason (25 вересня 2012). Lana Del Rey Releases 'Ride' Single From 'Born To Die' Deluxe Edition. Billboard. Архів оригіналу за 30 березня 2013.
  70. ↑ Lana Del Rey Debuts at No. 10 on Billboard 200 With 'Paradise' EP (Interscope/Polydor). Santa Monica, California. PR Newswire. 21 листопада 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 22 листопада 2012.
  71. ↑ Lana Del Rey. Grammy Awards. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 27 вересня 2019.
  72. ↑ Lana Del Rey Wows In White At Echo Music Awards. Marie Claire UK. 22 березня 2013. Архів оригіналу за 27 вересня 2019.
  73. ↑ Smirke, Richard (21 лютого 2013). Brit Awards 2013: Emeli Sande, Mumford & Sons, Adele Win Big. Billboard. Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  74. ↑ Lana Del Rey : Icône glamour et poétesse, pour L'Officiel Paris. www.purepeople.com (фр.). Процитовано 25 жовтня 2022.
  75. ↑ Brown, August (4 квітня 2013). 'Gatsby' soundtrack to feature Jay-Z, Lana del Rey, The xx and more. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 6 квітня 2013.
  76. ↑ Trust, Gary (5 травня 2013). Weekly Chart Notes: Steve Martin, Edie Brickell Blast Back; Lana Del Rey Debuts; Mariah Carey, Nicki Minaj Get Hot (100)-Headed. Billboard. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 7 травня 2013.
  77. ↑ Trust, Gary; Trust, Gary (28 серпня 2013). Robin Thicke Leads Hot 100, Katy Perry Holds At No. 2. Billboard (амер.). Процитовано 25 жовтня 2022.
  78. ↑ Lana Del Rey – Summertime Sadness (Cedric Gervais Remix), процитовано 18 січня 2023
  79. ↑ Cedric Gervais - Winning Grammy.
  80. ↑ Levine, Nick (18 серпня 2013). Lana Del Rey confuses fans by tweeting about 'the farewell project'. NME (брит.). Процитовано 25 жовтня 2022.
  81. ↑ а б Lana Del Rey Makes A Major Announcement. HuffPost (англ.). 5 грудня 2013. Процитовано 25 жовтня 2022.
  82. ↑ Lana Del Rey Titles 2014 Album: Ready For A Bit Of The Old ‘Ultraviolence’?.
  83. ↑ Tropico (film). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 18 січня 2023.
  84. ↑ 'Maleficent' to Feature 'Once Upon a Dream' by Lana Del Rey. Stitch Kingdom. Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 23 січня 2014.
  85. ↑ An Unusual Prince/Once Upon a Dream (From "Sleeping Beauty") (укр.), процитовано 24 січня 2023
  86. ↑ Lana Del Rey announces new album title: Ultraviolence. The Guardian. London, UK. 5 грудня 2013. ISSN 0261-3077. OCLC 60623878. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.
  87. ↑ Staff, Billboard; Staff, Billboard (12 березня 2014). Lana Del Rey, Mariah Carey, Lily Allen, Shakira, Christina Perri: Whose Album Are You Most Excited To Hear?. Billboard (амер.). Процитовано 24 січня 2023.
  88. ↑ The 100 Most Anticipated Albums Of 2014. Stereogum (англ.). 23 грудня 2013. Процитовано 24 січня 2023.
  89. ↑ Lana Del Rey - Ultraviolence (англ.), процитовано 24 січня 2023
  90. ↑ Lana Del Rey: 'I wish I was dead already'. the Guardian (англ.). 12 червня 2014. Процитовано 24 січня 2023.
  91. ↑ Lana Del Rey has a problem with our interview ... but why?. the Guardian (англ.). 20 червня 2014. Процитовано 24 січня 2023.
  92. ↑ Grow, Kory; Grow, Kory (23 червня 2014). Frances Bean Cobain to Lana Del Rey: Early Death Isn't 'Cool'. Rolling Stone (амер.). Процитовано 24 січня 2023.
  93. ↑ Lana Del Rey World Cafe Interview 2018 (укр.), процитовано 24 січня 2023
  94. ↑ Lana Del Rey's 'ULTRAVIOLENCE' (Interscope/Polydor UK) Debuts At No. 1 in Twelve Countries Including U.S. & U.K., Plus Top 5 in Eight Other Countries. PR Newswire. 25 червня 2014. Архів оригіналу за 30 червня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  95. ↑ Lana Del Rey - Ultraviolence (англ.), процитовано 24 січня 2023
  96. ↑ Nast, Condé. Lana Del Rey: Ultraviolence. Pitchfork (амер.). Процитовано 24 січня 2023.
  97. ↑ Brian Wilson’s No Pier Pressure Features She & Him And Kacey Musgraves, Not Frank Ocean And Lana Del Rey. Stereogum (англ.). 29 січня 2015. Процитовано 24 січня 2023.
  98. ↑ Willman, Chris (18 листопада 2014). 'Big Eyes': The Story Behind Lana Del Rey's Stunning Secret Songs. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 21 листопада 2014.
  99. ↑ Paradise Tour. Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 24 січня 2023.
  100. ↑ Payne, Chris; Payne, Chris (1 грудня 2014). Lana Del Rey Announces 2015 Tour Dates With Courtney Love. Billboard (амер.). Процитовано 24 січня 2023.
  101. ↑ Gallo, Phil; Gallo, Phil (6 січня 2015). Lana Del Rey Q&A: On ‘Big Eyes’ & Her Upcoming ‘Honeymoon’ Album. Billboard (амер.). Процитовано 24 січня 2023.
  102. ↑ Emile Haynie - Wait For Life (Audio) ft. Lana Del Rey (укр.), процитовано 24 січня 2023
  103. ↑ Vena, Jocelyn; Vena, Jocelyn (22 квітня 2015). Lana Del Rey Teases Track ‘Life Is Beautiful’ in ‘The Age of Adaline’ Trailer. Billboard (амер.). Процитовано 24 січня 2023.
  104. ↑ а б Listen To Lana Del Rey's New Single 'Honeymoon'. HuffPost (англ.). 14 липня 2015. Процитовано 24 січня 2023.
  105. ↑ https://twitter.com/theweeknd/status/628648124391657472. Twitter (укр.). Процитовано 24 січня 2023.
  106. ↑ Lipshutz, Jason (14 серпня 2015). Lana Del Rey's 'Honeymoon' Album Gets Sept. 18 Release Date. Billboard. Архів оригіналу за 16 серпня 2015.
  107. ↑ Reviews for Honeymoon. Metacritic. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015.
  108. ↑ U.K. MIDWEEKS: WILL DRAKE-FUTURE PREVENT GILMOUR FROM A CHART LOCK ?. HITS Daily Double (англ.). Процитовано 24 січня 2023.
  109. ↑ Lana Del Rey announces new single. Digital Spy (брит.). 15 липня 2014. Процитовано 24 січня 2023.
  110. ↑ Reporters, Telegraph (14 грудня 2015). The best albums of 2015. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 24 січня 2023.
  111. ↑ Pareles, Jon; Ratliff, Ben; Caramanica, Jon; Chinen, Nate (9 грудня 2015). The Best Albums of 2015. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 січня 2023.
  112. ↑ Stutz, Colin (9 листопада 2015). When Lana Del Rey Met Daniel Johnston: Inside 'Hi, How Are You Daniel Johnston?' L.A. Premiere. Billboard. Архів оригіналу за 6 липня 2018.
  113. ↑ Stutz, Colin (6 листопада 2015). Lana Del Rey Covers Daniel Johnston's 'Some Things Last a Long Time': Listen. Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
  114. ↑ Lana Del Rey to Be Honored as 'Trailblazer' at Billboard's Women in Music. Billboard. Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017.
  115. ↑ Hosken, Patrick. 2015 MTV EMA: See The Full Winners List. MTV News. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 31 березня 2017.
  116. ↑ Minsker, Evan (17 листопада 2016). The Weeknd Details Starboy Tracklist Feat. Lana Del Rey, Kendrick Lamar, Future, Daft Punk. Pitchfork. Архів оригіналу за 12 грудня 2016.
  117. ↑ Starboy album credits (PDF). Universal Music Group. Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
  118. ↑ Festival Tour (2016). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  119. ↑ а б Horner, Al (11 грудня 2015). A Letter From Lana Del Rey - The Full NME Cover Interview. NME (брит.). Процитовано 27 січня 2023.
  120. ↑ Lana Del Rey is back at work in the studio. www.gigwise.com. Процитовано 27 січня 2023.
  121. ↑ Staff, Billboard (15 лютого 2016). Lana Del Rey: The 2016 Clive Davis Pre-GRAMMY Gala. Billboard (амер.). Процитовано 27 січня 2023.
  122. ↑ Frankel, Jillian; Frankel, Jillian (18 лютого 2017). Lana Del Rey Cinematic ‘Love’ Posters Around L.A. Stir New Album Speculation. Billboard (амер.). Процитовано 27 січня 2023.
  123. ↑ Lana Del Rey - Love (англ.), процитовано 27 січня 2023
  124. ↑ Gaca, Anna (29 березня 2017). Lana Del Rey Releases Trailer for New Album Lust for Life, Which Is "Coming Soon". SPIN (амер.). Процитовано 27 січня 2023.
  125. ↑ Nast, Condé (30 березня 2017). Inside Lana Del Rey’s Lust For Life: A Chat With the New Video’s Director. Pitchfork (амер.). Процитовано 27 січня 2023.
  126. ↑ Britton, Luke Morgan (11 квітня 2017). Lana Del Rey shares 'Lust For Life' album cover. NME (брит.). Процитовано 27 січня 2023.
  127. ↑ Dazed (18 квітня 2017). Lana Del Rey on LA weirdness and defining her generation. Dazed (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  128. ↑ а б Lust for Life (album). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  129. ↑ Nast, Condé (19 квітня 2017). Lana Del Rey and the Weeknd’s New Song “Lust for Life” Coming Today. Pitchfork (амер.). Процитовано 27 січня 2023.
  130. ↑ Nast, Condé (15 травня 2017). Lana Del Rey Shares New Song “Coachella - Woodstock in My Mind”: Listen. Pitchfork (амер.). Процитовано 27 січня 2023.
  131. ↑ Stern, Bradley SternBradley. Lana Del Rey Debuts Two 'Lust For Life' Tracks: 'Summer Bummer' & 'Groupie Love'. PopCrush (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  132. ↑ Caulfield, Keith; Caulfield, Keith (2 серпня 2017). Lana Del Rey Debuts at No. 1 on Billboard 200 Albums Chart, Tyler, The Creator and Meek Mill Bow at Nos. 2 & 3. Billboard (амер.). Процитовано 27 січня 2023.
  133. ↑ Lana Del Rey's Lust For Life earns her a third Number 1 album. www.officialcharts.com (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  134. ↑ Lana Del Rey Might Drop a 25-Song Project Filled With Unreleased Music. Complex (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  135. ↑ LA to the Moon Tour. Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  136. ↑ Life, Liberty, and the Pursuit of Happiness: A Conversation With Lana Del Rey. Pitchfork (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  137. ↑ Jonathan Wilson’s New Album Features Lana Del Rey & Father John Misty; Hear “Over The Midnight”. Stereogum (англ.). 5 грудня 2017. Процитовано 27 січня 2023.
  138. ↑ Nast, Condé (12 січня 2018). Lana Del Rey Appears on BØRNS’ New Song “Blue Madonna”: Listen. Pitchfork (амер.). Процитовано 27 січня 2023.
  139. ↑ Unmasked: The Platinum Collection (Deluxe) (укр.), 16 березня 2018, процитовано 27 січня 2023
  140. ↑ Daly, Rhian (30 червня 2018). Listen to a song Lana Del Rey wrote for a new Elvis documentary. NME (брит.). Процитовано 27 січня 2023.
  141. ↑ Cat Power announces new album Wanderer, collaboration with Lana Del Rey. The FADER (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  142. ↑ Nast, Condé (29 березня 2018). Lana Del Rey Previews New Song “Happiness is a Butterfly”: Listen. Pitchfork (амер.). Процитовано 3 лютого 2023.
  143. ↑ Sacher, rew; Sacher, rew. Lana Del Rey shares "Mariners Apartment Complex," planning new LP for 2019. BrooklynVegan (англ.). Процитовано 3 лютого 2023.
  144. ↑ Lana Del Rey - "Venice Bitch" Video. Stereogum (англ.). 18 вересня 2018. Процитовано 3 лютого 2023.
  145. ↑ Blistein, Jon (30 жовтня 2018). Watch Lana Del Rey, Jack Antonoff Debut New Song 'How to Disappear'. Rolling Stone (амер.). Процитовано 3 лютого 2023.
  146. ↑ Isaiah в Instagram: "Yeah NFR is legit dead lmfaoooo not excited at ALL anymore". Instagram (укр.). Процитовано 3 лютого 2023.
  147. ↑ Cook-Wilson, Winston (2 січня 2019). Lana Del Rey Says Her New Album and Book of Poetry Are Done, Teases Upcoming Single. SPIN (амер.). Процитовано 3 лютого 2023.
  148. ↑ Hope Is a Dangerous Thing for a Woman like Me to Have – but I Have It (song). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 4 лютого 2023.
  149. ↑ а б Garvey, Meaghan (22 серпня 2019). Lana Del Rey on Finding Her Voice and Following Her Muse: ‘I Have Never Taken a Shortcut’. Billboard (амер.). Процитовано 4 лютого 2023.
  150. ↑ Fitzmaurice, Larry (30 квітня 2019). Tribeca’s Sublime Doc Mostly Misses the Point. Vulture (амер.). Процитовано 4 лютого 2023.
  151. ↑ Lana Del Rey Dishes on Recording Sublime Cover ‘Doin' Time’ Much More | On Air With Ryan Seacrest (укр.), процитовано 4 лютого 2023
  152. ↑ Lana Del Rey Talks Working w/ Ariana Grande & Miley Cyrus, James Franco, & More! (укр.), процитовано 4 лютого 2023
  153. ↑ Murphy, Sam (29 серпня 2019). How Lana Del Rey Allows Superfans To Map Out Her Albums Long Before They Arrive. Billboard (амер.). Процитовано 4 лютого 2023.
  154. ↑ Eagle, Benjamin Cassidy, The Berkshire. Rockwell grandchild OK with title of Del Rey album. The Berkshire Eagle (англ.). Процитовано 4 лютого 2023.
  155. ↑ Norman Fucking Rockwell Tour. Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  156. ↑ Nast, Condé (9 серпня 2019). Lana Del Rey Releases “Looking For America” and “Season of the Witch”: Listen. Pitchfork (амер.). Процитовано 3 лютого 2023.
  157. ↑ Dazed (7 серпня 2019). Lana Del Rey shares a new song in response to mass shootings. Dazed (англ.). Процитовано 3 лютого 2023.
  158. ↑ Nast, Condé (30 серпня 2019). 5 Takeaways From Lana Del Rey’s New Album, Norman Fucking Rockwell!. Pitchfork (амер.). Процитовано 10 лютого 2023.
  159. ↑ Norman Fucking Rockwell! by Lana Del Rey (англ.), процитовано 10 лютого 2023
  160. ↑ Courtney Love is mad about Lana Del Rey's ice cream truck driver. Los Angeles Times (амер.). 30 серпня 2019. Процитовано 10 лютого 2023.
  161. ↑ Kaufman, Gil (30 серпня 2019). ‘Lana F-cking Del Rey’s’ Surf Shop Is Popping Up in Los Angeles. Billboard (амер.). Процитовано 10 лютого 2023.
  162. ↑ Nast, Condé (20 листопада 2019). Grammy Nominations 2020: Billie Eilish, Lizzo, and Lil Nas X Lead as the Grammys Try a New Balancing Act. Vanity Fair (амер.). Процитовано 10 лютого 2023.
  163. ↑ Lana Del Rey Instagram Live Q&A (September 4, 2019) (укр.), процитовано 10 лютого 2023
  164. ↑ Miley Cyrus, Ariana Grande, Lana Del Rey's "Don't Call Me Angel": Watch The Trailer. Stereogum (англ.). 27 червня 2019. Процитовано 10 лютого 2023.
  165. ↑ Nast, Condé (4 листопада 2018). Gucci Celebrates the Gucci Guilty Campaign at the Hollywood Forever Cemetery. Vogue (амер.). Процитовано 3 лютого 2023.
  166. ↑ Reitman, Shelby (14 січня 2019). Lana Del Rey Stars in Gucci Guilty Campaign With Jared Leto & Courtney Love. Billboard (амер.). Процитовано 3 лютого 2023.
  167. ↑ Nast, Condé (20 грудня 2019). Lana Del Rey Announces New Spoken Word Album. Pitchfork (амер.). Процитовано 10 лютого 2023.
  168. ↑ Nast, Condé (25 вересня 2020). Lana Del Rey Gave Us a Preview Of Her New Poetry Book. Vogue (амер.). Процитовано 10 лютого 2023.
  169. ↑ Violet Bent Backwards Over the Grass (Audible Audio Edition): Lana Del Rey, Lana Del Rey, Simon & Schuster Audio: Amazon.ca: Books. www.amazon.ca (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  170. ↑ Violet Bent Backwards Over The Grass Cream Vinyl - STORE EXCLUSIVE. Lana Del Rey (англ.). Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  171. ↑ Bruce, Jasper (9 липня 2020). Lana Del Rey to release spoken word poetry collection this month. NME (брит.). Процитовано 10 лютого 2023.
  172. ↑ Lana Del Rey – LA Who Am I to Love You?. Genius (англ.). Процитовано 11 лютого 2023.
  173. ↑ Behind the Iron Gates - Insights from an Institution (book). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 11 лютого 2023.
  174. ↑ Krol, Charlotte (30 серпня 2019). Lana Del Rey has already started writing her next album 'White Hot Forever'. NME (брит.). Процитовано 11 лютого 2023.
  175. ↑ Horner, Al. Lana Del Rey: ‘Trump’s personality problem is hurting people and encouraging violence’ (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 14 лютого 2023.
  176. ↑ jack antonoff в Instagram: "august in film". Instagram (укр.). Процитовано 14 лютого 2023.
  177. ↑ jack antonoff в Instagram: "september in film". Instagram (укр.). Процитовано 14 лютого 2023.
  178. ↑ Nast, Condé (22 травня 2020). Lana Del Rey Defends Controversial Instagram Comments: Update. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  179. ↑ Nast, Condé (21 травня 2020). Lana Del Rey Announces New Album and Addresses Claims She “Glamorizes Abuse”. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  180. ↑ Lana Del Rey Announces Chemtrails Over The Country Club Release Date: Dec 10 or Jan 7 (укр.), процитовано 14 лютого 2023
  181. ↑ Lana Del Rey delays new album, curses out fan who implies she voted for Trump. The FADER (англ.). Процитовано 14 лютого 2023.
  182. ↑ Aniftos, Rania (7 серпня 2020). Lana Del Rey Teases New Song ‘Tulsa Jesus Freak’. Billboard (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  183. ↑ Lana Del Rey Features on Matt Maeson’s “Hallucinogenics”: Listen. www.yahoo.com (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  184. ↑ Nast, Condé (22 грудня 2020). Lana Del Rey Shares Teaser for New “Chemtrails Over the Country Club” Video. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  185. ↑ Nast, Condé (11 січня 2021). Lana Del Rey Shares Video for New Song “Chemtrails Over the Country Club”. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  186. ↑ Nast, Condé. Lana Del Rey: Chemtrails Over the Country Club. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  187. ↑ Lana Del Rey racks up big numbers for Chemtrails Over The Country Club | Talent | Music Week. www.musicweek.com. Процитовано 14 лютого 2023.
  188. ↑ а б Chemtrails Over the Country Club (album). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 14 лютого 2023.
  189. ↑ Sanchez, Gabrielle (15 грудня 2020). Lana Del Rey Returns for Her First Television Performance in 9 Years. Vulture (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  190. ↑ Ehrlich, Brenna (22 грудня 2020). Lana Del Rey, Hayley Williams, and More Join Jack Antonoff for Twitch Talent Show. Rolling Stone (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  191. ↑ Gwee, Karen (20 березня 2021). Lana Del Rey announces new album ‘Rock Candy Sweet’ – challenging accusations of "cultural appropriation and glamorising domestic abuse". NME (брит.). Процитовано 14 лютого 2023.
  192. ↑ Richards, Will (12 квітня 2021). Lana Del Rey appears to be teasing a new song called 'Blue Banisters'. NME (брит.). Процитовано 14 лютого 2023.
  193. ↑ Lana Del Rey has announced a new album but fans are already mocking the artwork | indy100. www.indy100.com (англ.). Процитовано 14 лютого 2023.
  194. ↑ Lana Del Rey – “Blue Banisters,” “Text Book,” & “Wildflower Wildfire”. Stereogum (англ.). 20 травня 2021. Процитовано 14 лютого 2023.
  195. ↑ Neil Krug в Instagram: "New @lanadelrey ❤️". Instagram (укр.). Процитовано 14 лютого 2023.
  196. ↑ Mamo, Heran (3 вересня 2021). Lana Del Rey Announces ‘Arcadia’ Song Coming Next Week. Billboard (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  197. ↑ Nast, Condé. Lana Del Rey: Blue Banisters. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  198. ↑ Kreps, Daniel (12 вересня 2021). Lana Del Rey Claims She's Deactivating Her Social Media Accounts. Rolling Stone (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  199. ↑ Lana Del Rey Shares New Song "Watercolor Eyes": Listen. Stereogum (англ.). 21 січня 2022. Процитовано 14 лютого 2023.
  200. ↑ Siroky, Mary (29 серпня 2022). Everything We Know About Taylor Swift’s New Album Midnights (So Far). Consequence (амер.). Процитовано 14 лютого 2023.
  201. ↑ Garvey, Marianne (21 жовтня 2022). Lana Del Rey says laptop containing her new album was stolen. CNN (англ.). Процитовано 15 лютого 2023.
  202. ↑ Lana Del Rey Addresses Theft Of Her Devices Containing New Book And Music. Stereogum (англ.). 19 жовтня 2022. Процитовано 15 лютого 2023.
  203. ↑ Reilly, Nick (2 грудня 2022). Lana Del Rey teases album announcement next week: 'I'm very excited'. Rolling Stone UK (брит.). Процитовано 15 лютого 2023.
  204. ↑ Mier, Angie Martoccio,Tomás; Martoccio, Angie; Mier, Tomás (7 грудня 2022). Lana Del Rey Asks on New Album, 'Did You Know That There's A Tunnel Under Ocean Blvd'. Rolling Stone (амер.). Процитовано 15 лютого 2023.
  205. ↑ Lana Del Rey – Did you know that there's a tunnel under Ocean Blvd, процитовано 15 лютого 2023
  206. ↑ Lana Del Rey Is A Confident Queen In This Topless, NSFW Album Cover Pic 💯. www.yahoo.com (амер.). Процитовано 15 лютого 2023.
  207. ↑ Peacock, Tim (31 січня 2023). Lana Del Rey, Florence + The Machine To Headline Brazil’s MITA Music Festival. uDiscover Music (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  208. ↑ Nast, Condé (14 лютого 2023). Lana Del Rey Shares New Song “A&W”. Pitchfork (амер.). Процитовано 15 лютого 2023.
  209. ↑ Lana Del Rey’s Dad Is Dropping an Album. PAPER (англ.). 24 лютого 2023. Процитовано 25 лютого 2023.
  210. ↑ Mier, Tomás (24 лютого 2023). Lana Del Rey's Dad, an 'Accidental Musician,' Announces Debut Album 'Lost at Sea'. Rolling Stone (амер.). Процитовано 25 лютого 2023.
  211. ↑ Listen to new Lana Del Rey song “The Grants”. The FADER (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  212. ↑ Did You Know That There's a Tunnel Under Ocean Blvd. by Lana Del Rey (англ.), процитовано 24 березня 2023
  213. ↑ Did You Know That There’s a Tunnel Under Ocean Blvd (album). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  214. ↑ Skinner, Tom (19 травня 2023). Listen to Lana Del Rey's dreamy new single 'Say Yes To Heaven'. NME (брит.). Процитовано 25 травня 2023.
  215. ↑ Lana Del Rey Shares Previously Unreleased "Say Yes To Heaven" After Success As Sped-Up TikTok Sound. Stereogum (англ.). 19 травня 2023. Процитовано 25 травня 2023.
  216. ↑ [What you see vs. what you get https://web.archive.org/web/20130521090634/http://www.adirondackdailyenterprise.com/page/content.detail/id/503335.html?nav=5050]
  217. ↑ [Lana Del Rey — pass notes No 3,256 https://www.theguardian.com/music/shortcuts/2012/sep/30/lana-del-rey-pass-notes [Архівовано 27 квітня 2021 у Wayback Machine.]]
  218. ↑ [Lana Del Rey's May Jailer 'Sirens' album leaks in full https://www.digitalspy.com/music/a384853/lana-del-reys-may-jailer-sirens-album-leaks-in-full/ [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]]
  219. ↑ Index Magazine. www.indexmagazine.com. Процитовано 16 лютого 2023.
  220. ↑ [AOL Radio powered by Slacker https://web.archive.org/web/20130110031234/http://www.spinner.com/2012/05/31/lana-del-rey-may-jailer/]
  221. ↑ [Another early album from Lana Del Rey leaks online? https://www.nme.com/news/lana-del-rey/64117 [Архівовано 4 червня 2012 у Wayback Machine.]]
  222. ↑ Hollywood Sadcore - RYM/Sonemic. Rate Your Music (англ.). Процитовано 16 лютого 2023.
  223. ↑ Interview: Singer/Songwriter Lizzy Grant on Cheap Thrills, Elvis, The Flamingos, Trailer Parks, and Coney Island. HuffPost (англ.). 20 лютого 2009. Процитовано 16 лютого 2023.
  224. ↑ Lana Del Rey ‘Honeymoon’ album review. Time Out Worldwide (брит.). Процитовано 16 лютого 2023.
  225. ↑ Staff, Billboard (14 квітня 2014). Lana Del Rey Drops ‘West Coast’: Listen. Billboard (амер.). Процитовано 16 лютого 2023.
  226. ↑ Schrodt, Paul (8 лютого 2012). Lana Del Rey’s Feminist Problem. Slant Magazine (амер.). Процитовано 16 лютого 2023.
  227. ↑ Cover Story: Lana Del Rey Is Anyone She Wants to Be. The FADER (англ.). Процитовано 16 лютого 2023.
  228. ↑ Lana Del Rey Ultraviolence | Exclaim!. exclaim.ca (англ.). Процитовано 16 лютого 2023.
  229. ↑ Listen to Lana Del Rey’s “You Must Love Me” cover. The FADER (англ.). Процитовано 16 лютого 2023.
  230. ↑ а б Stone, Rolling (16 липня 2014). Shades of Cool: 12 of Lana Del Rey's Biggest Influences. Rolling Stone (амер.). Процитовано 16 лютого 2023.
  231. ↑ Lana Del Rey - Jo Whiley interview - BBC Radio 2 - 2/02/12 (укр.), процитовано 16 лютого 2023
  232. ↑ NME (9 грудня 2011). Lana Del Rey: 'I was inspired by Nirvana's Kurt Cobain'. NME (брит.). Процитовано 16 лютого 2023.
  233. ↑ Lana Del Rey's Influences - RYM/Sonemic. Rate Your Music (англ.). Процитовано 16 лютого 2023.
  234. ↑ Gonzalez, Tomas (19 лютого 2022). The influences of Lana del Rey: a pop style that defined a decade. Music Data Blog (амер.). Процитовано 16 лютого 2023.
  235. ↑ Trzcinski, Matthew (12 лютого 2021). Lana Del Rey's 1st Album Was Inspired by This 1990s Movie. Showbiz Cheat Sheet (амер.). Процитовано 16 лютого 2023.
  236. ↑ Lana Del Rey - Summertime (The Gershwin Version - Official Video) (укр.), процитовано 16 лютого 2023
  237. ↑ Lana Del Rey : Icône glamour et poétesse, pour L'Officiel Paris. www.purepeople.com (фр.). Процитовано 16 лютого 2023.
  238. ↑ Body Electric (song). Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 16 лютого 2023.
  239. ↑ Hogan, Marc (20 грудня 2011). Lana Del Rey Plays a 'Hood Lolita in 'Off to the Races'. SPIN (амер.). Процитовано 16 лютого 2023.
  240. ↑ Rivieccio, Genna (23 серпня 2014). Lana Del Rey’s “Gods And Monsters” As a Pop Culture Doppelganger for La Dolce Vita. Culled Culture (амер.). Процитовано 16 лютого 2023.
  241. ↑ Urban Noize Remixes — Lana Del Rey shares Pablo Picasso as her 2nd... urbannoizeremixes.tumblr.com. Процитовано 16 лютого 2023.
  242. ↑ Britton, Luke Morgan (11 грудня 2015). Lana Del Rey open to David Lynch collaboration: 'I would love to do anything with him'. NME (брит.). Процитовано 16 лютого 2023.
  243. ↑ Lana Del Rey – Lana Del Rey Themes, Motifs, and Cross-References. Genius. Процитовано 17 лютого 2023.
  244. ↑ Nast, Condé. Lana Del Rey: Ultraviolence. Pitchfork (амер.). Процитовано 17 лютого 2023.
  245. ↑ Nast, Condé. Lana Del Rey: Born to Die. Pitchfork (амер.). Процитовано 17 лютого 2023.
  246. ↑ Lana Del Rey interview: new album Born to Die is 'a beautiful thing'. www.telegraph.co.uk. Процитовано 17 лютого 2023.
  247. ↑ Roth, Greg (28 червня 2014). SMI Album Review: Lana Del Rey 'Ultraviolence'. SMI (Seattle Music Insider) (амер.). Процитовано 17 лютого 2023.
  248. ↑ McCormick, Neil (18 вересня 2015). Lana Del Rey, Honeymoon, review: 'manicured melancholy'. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 17 лютого 2023.
  249. ↑ Tannenbaum, Rob (21 вересня 2015). Lana Del Rey’s Noirish ‘Honeymoon’ Proves She Shouldn’t Be Underestimated: Album Review. Billboard (амер.). Процитовано 17 лютого 2023.
  250. ↑ McCormick, Neil (16 червня 2017). Lorde, Melodrama, review: 'this imaginatively audacious triumph is just too good to resist'. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 17 лютого 2023.
  251. ↑ а б Lana Del Rey immortalizes the dying American landscape – The Miscellany News (амер.). Процитовано 17 лютого 2023.
  252. ↑ Album Review: Lana Del Rey Paints a New Picture of America with 'Norman F-cking Rockwell'. afterglow (амер.). Процитовано 17 лютого 2023.
  253. ↑ Robinson, Eugene (19 січня 2017). Opinion | The Trump era is a leap in the dark. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 17 лютого 2023.
  254. ↑ Lana Del Rey - Chemtrails over the Country Club Album Reviews, Songs & More | AllMusic (англ.), процитовано 17 лютого 2023
  255. ↑ McCormick, Neil (19 березня 2021). Lana Del Rey’s Chemtrails Over the Country Club is a gorgeous musing on the price of fame. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 17 лютого 2023.
  256. ↑ Lana Del Rey completes a secret transformation on Chemtrails Over the Country Club. The Line of Best Fit (амер.). Процитовано 17 лютого 2023.
  257. ↑ Premature Evaluation: Lana Del Rey 'Blue Banisters'. Stereogum (англ.). 20 жовтня 2021. Процитовано 17 лютого 2023.
  258. ↑ Lana Del Rey’s ninth album is alluring, introspective and a little long – review. The Independent (англ.). 24 березня 2023. Процитовано 25 травня 2023.
  259. ↑ Who Is Lana Del Rey's Mother — and Are They Close?. Distractify (амер.). 22 жовтня 2021. Процитовано 25 травня 2023.
  260. ↑ Lana Del Rey lacks the emotion to offset a thin voice.
  261. ↑ Cinquemani, Sal (25 січня 2012). Review: Lana Del Rey, Born to Die. Slant Magazine (амер.). Процитовано 18 лютого 2023.
  262. ↑ Lana Del Rey: 'I've lowered my voice'. Digital Spy (брит.). 23 листопада 2011. Процитовано 18 лютого 2023.
  263. ↑ Stone, Rolling (18 липня 2014). How Lana Del Rey Got Her Radical LP Released. Rolling Stone (амер.). Процитовано 18 лютого 2023.
  264. ↑ Geffen, Sasha (17 червня 2014). Album Review: Lana Del Rey - Ultraviolence. Consequence (амер.). Процитовано 18 лютого 2023.
  265. ↑ Watch: Lana Del Rey Redeems Herself By Performing Entire LP Live - That Grape Juice. thatgrapejuice.net. Процитовано 18 лютого 2023.
  266. ↑ Lana Del Rey Gets Terrible Stage Fright. Contactmusic.com. 21 червня 2012. Процитовано 18 лютого 2023.
  267. ↑ а б Lipshutz, Jason (14 квітня 2014). Coachella 2014: Lana Del Rey Debuts ‘West Coast’ Single In Star-Making Performance. Billboard (амер.). Процитовано 18 лютого 2023.
  268. ↑ Index Magazine. www.indexmagazine.com. Процитовано 18 лютого 2023.
  269. ↑ With 'Honeymoon,' Lana Del Rey further tightens control of her image. Los Angeles Times (амер.). 19 вересня 2015. Процитовано 18 лютого 2023.
  270. ↑ Hiatt, Brian (31 липня 2014). Lana Del Rey: Vamp of Constant Sorrow. Rolling Stone (амер.). Процитовано 18 лютого 2023.
  271. ↑ Nast, Condé (1 жовтня 2012). Woman Of The Year: Lana Del Rey. British GQ (брит.). Процитовано 18 лютого 2023.
  272. ↑ Lana Del Rey Interview Nylon. Nylon (англ.). Процитовано 18 лютого 2023.
  273. ↑ Photos: Lana Del Rey at Anfield. Liverpool FC. Процитовано 18 лютого 2023.
  274. ↑ Hogan, Marc (27 червня 2012). Dead Kennedys: Watch Lana Del Rey's 'National Anthem' Video. SPIN (амер.). Процитовано 18 лютого 2023.
  275. ↑ How Many Tattoos Does Lana Del Rey Have? She Has a Handful... Literally! — PHOTOS. Bustle (англ.). Процитовано 18 лютого 2023.
  276. ↑ Lana Del Rey : “J'ai brûlé tous les ponts pour la musique” - Les Inrocks. https://www.lesinrocks.com/ (fr-FR) . Процитовано 18 лютого 2023.
  277. ↑ List of tattoos. Lana Del Rey Wiki (англ.). Процитовано 18 лютого 2023.
  278. ↑ Anisiobi, J. J. (11 лютого 2012). You kept that quiet! Lana Del Rey has been secretly dating Barrie James O'Neil of Kassidy. Mail Online. Процитовано 25 лютого 2023.
  279. ↑ Lana Del Rey Interview Nylon. Nylon (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
  280. ↑ Grow, Kory (30 липня 2014). See Lana Del Rey's 'Ultraviolence' Clip. Rolling Stone (амер.). Процитовано 25 лютого 2023.
  281. ↑ Waheed, Jabeen (23 квітня 2017). Lana Del Rey sparks romance rumours with hunky rapper G-Eazy. Mail Online. Процитовано 25 лютого 2023.
  282. ↑ Tenreyro, Tatiana. G-Eazy Named-Dropped Lana Del Rey In His New Song, Saying She Wants Him Back. BuzzFeed (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
  283. ↑ Lana Del Rey Is Dating Sean 'Sticks' Larkin, the Real-Life Cop Who Stars on Live PD: Report. Peoplemag (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
  284. ↑ Lambert, Molly (3 жовтня 2019). How Lana Del Rey reinvented herself ... and modern-day rock stardom. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 25 лютого 2023.
  285. ↑ Lana Del Rey and Sean 'Sticks' Larkin Have Split: 'Right Now, We're Just Friends,' Says Cop. Peoplemag (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
  286. ↑ Underwood, Lindsey (19 березня 2020). Policeman. Reality Star. Recent Ex-Boyfriend. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 25 лютого 2023.
  287. ↑ Lana Del Rey's Dating History Is Truly Random AF. Elite Daily (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
  288. ↑ Is Lana Del Rey Engaged to Musician Clayton Johnson? See the Ring She's Been Wearing for Weeks. Peoplemag (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
  289. ↑ Jones, Lucy. Lana Del Rey Channels Blanche DuBois in Music Video For 'Ride'. NME (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 12 жовтня 2012.
  290. ↑ Cover Story: Lana Del Rey Is Anyone She Wants to Be. The FADER (англ.). Процитовано 19 лютого 2023.
  291. ↑ Pareles, Jon (12 червня 2014). Finding Her Future Looking to the Past. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 19 лютого 2023.
  292. ↑ а б Coscarelli, Joe (28 серпня 2019). Lana Del Rey on Trump, Kanye and the Right Time for a Protest Song. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 19 лютого 2023.
  293. ↑ Lana Del Rey announces a new album, but nobody is talking about the album. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 19 лютого 2023.
  294. ↑ Bradley, Laura (21 травня 2020). Lana Del Rey Tries to Clean Up Her IG Mess, Makes It Worse Instead. The Daily Beast (англ.). Процитовано 19 лютого 2023.
  295. ↑ Lana Del Rey clarifies comments around Donald Trump, accuses music media of taking quotes ‘out of context’. The Independent (англ.). 13 січня 2021. Процитовано 19 лютого 2023.
  296. ↑ Lana Del Rey confronts Kanye West over support for Donald Trump on Saturday Night Live. BBC News (брит.). 1 жовтня 2018. Процитовано 19 лютого 2023.
  297. ↑ Peters, Mitchell (8 листопада 2020). Lana Del Rey Covers ‘On Eagle’s Wings’ Hymn in Honor of Joe Biden’s Acceptance Speech. Billboard (амер.). Процитовано 19 лютого 2023.
  298. ↑ Facing backlash, Lana Del Rey continues to defend her comments on Trump and race.
  299. ↑ Hampton, Rachelle (9 серпня 2019). Lana Del Rey’s New Song Responds to the El Paso and Dayton Shootings. Slate (амер.). ISSN 1091-2339. Процитовано 19 лютого 2023.
  300. ↑ Reilly, Nick (4 листопада 2020). Lana Del Rey donates $350,000 to provide Navajo Nation with clean water. NME (брит.). Процитовано 19 лютого 2023.
  301. ↑ LANA DEL REY ВПЕРВЫЕ в УКРАИНЕ!.
  302. ↑ Лана Дель Рей: Королева ретро-естетики. KSW (ua) . Процитовано 23 липня 2024.
  303. ↑ Концерт Ланы Дель Рей в Киеве состоится. The Village Україна. 10 червня 2013. Процитовано 25 лютого 2023.
  304. ↑ Лана Дель Рей підтримала Україну та виклала звернення Зеленського (ФОТО).

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лана Дель Рей

Read other articles:

Penyelenggara acara

Artikel ini perlu diwikifikasi agar memenuhi standar kualitas Wikipedia. Anda dapat memberikan bantuan berupa penambahan pranala dalam, atau dengan merapikan tata letak dari artikel ini. Untuk keterangan lebih lanjut, klik [tampil] di bagian kanan. Mengganti markah HTML dengan markah wiki bila dimungkinkan. Tambahkan pranala wiki. Bila dirasa perlu, buatlah pautan ke artikel wiki lainnya dengan cara menambahkan [[ dan ]] pada kata yang bersangkutan (lihat WP:LINK untuk keterangan lebih lanjut...

 

 

Camar-kejar kutub selatan

Camar-kejar kutub selatan Stercorarius maccormicki A south polar skua in Terra Nova BayStatus konservasiRisiko rendahIUCN22694218 TaksonomiKerajaanAnimaliaFilumChordataKelasAvesOrdoCharadriiformesFamiliStercorariidaeGenusStercorariusSpesiesStercorarius maccormicki Saunders, 1893 Tipe taksonomiCatharacta Tata namaSinonim taksonCatharacta maccormickiDistribusi lbs Camar-kejar kutub selatan (stercorarius maccormicki) adalah sebuah burung laut besar di keluarga skua, Stercorariidae. Nama yang leb...

 

 

André Coindre

Cet article est une ébauche concernant le catholicisme. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les recommandations des projets correspondants. Pour les articles homonymes, voir Coindre (homonymie). André CoindreBiographieNaissance 26 février 1787LyonDécès 30 mai 1826 (à 39 ans)BloisNationalité françaiseActivité Prêtre catholiquemodifier - modifier le code - modifier Wikidata Le Père André Coindre est né le 26 février 1787 à Lyon e...

Большая Лысица

ДеревняБольшая Лысицабелор. Вялікая Лысіца 53°18′39″ с. ш. 26°27′32″ в. д.HGЯO Страна  Белоруссия Область Минская Район Несвижский Сельсовет Городейский История и география Часовой пояс UTC+3:00 Население Население 482 человека (2009) Цифровые идентификаторы Почтовы...

 

 

Kontes Lagu Eurovision 1986

Kontes Lagu Eurovision 1986 adalah Kontes Lagu Eurovision ke-31 dan diadakan pada 3 Mei 1986 di Grieghallen, Bergen, Norwegia. Ini adalah kesempatan pertama dimana Norwegia menjadi tuan rumah kontes tersebut. Presenternya adalah Åse Kleveland, seorang gitaris foklor terkenal yang menjadi Presiden Asosiasi Musisi Norwegia (dan bekas perwakilan Eurovision, pada 1966). Pranala luar Wikimedia Commons memiliki media mengenai Eurovision Song Contest 1986. Situs web resmi lbsKontes Lagu Eurovision ...

 

 

أبر بروكفيل (نيويورك)

أبر بروكفيل     الإحداثيات 40°50′48″N 73°33′59″W / 40.8467°N 73.5664°W / 40.8467; -73.5664   [1] تقسيم إداري  البلد الولايات المتحدة[2]  التقسيم الأعلى مقاطعة ناسو  خصائص جغرافية  المساحة 11.184941 كيلومتر مربع11.184947 كيلومتر مربع (1 أبريل 2010)  ارتفاع 48 متر  عدد ...

Fermion

Model Standar fisika partikelPartikel dasar dari Model Standar Latar belakangFisika partikelModel StandarTeori medan kuantum Teori Gauge Pemecahan simetri spontan Mekanisme Higgs KelanjutanInteraksi elektrolemah Kromodinamika kuantum CKM matrix KelemahanProblem CP kuat Problem hierarki Osilasi neutrino Fisika di luar Model standar IlmuwanRutherford · Thomson · Chadwick · Bose · Sudarshan · Koshiba · Davis, Jr. · Anderson...

 

 

Sadok and 48 Dominican martyrs from Sandomierz

Roman Catholic, Dominican martyrs killed by Mongols Sadok and 48 Dominican martyrs from Sandomierz17th-century painting, chapel in Sandomierz St. James' churchDied2 February 1260SandomierzBeatified18 October 1807, Rome by Pius VIIMajor shrineDominican Church and Convent of St. James in SandomierzFeast2 June (former 29 October) Sadok and 48 Dominican martyrs from Sandomierz[1] were Roman Catholic, Dominican martyrs killed by Mongols (Golden Horde) during the Second Mongol invasion of P...

 

 

Anugerah Bintang Popular

Anugerah Bintang PopularAnugerah Bintang Popular 2007DeskripsiSelebriti paling populer dalam industri hiburanNegaraMalaysiaDiberikan perdana1987Situs webwww.bharian.com.my/ABP Anugerah Bintang Popular, yang umumnya dikenal dengan akronim ABPBH, yang aslinya dinamai Anugerah Pelakon/Penyanyi Popular, adalah sebuah penghargaan yang dipersembahkan setiap tahun oleh Berita Harian dari Malaysia untuk menghargai kesempurnaan profesional dalam industri hiburan, yang meliputi industri film, serta ind...

コルク

この記事は検証可能な参考文献や出典が全く示されていないか、不十分です。出典を追加して記事の信頼性向上にご協力ください。（このテンプレートの使い方）出典検索?: コルク – ニュース · 書籍 · スカラー · CiNii · J-STAGE · NDL · dlib.jp · ジャパンサーチ · TWL（2017年4月） コルクを打ち抜いて作った瓶の栓 コルク（木栓、�...

 

 

Nazionale di rugby a 15 del Qatar

Questa voce sugli argomenti Nazionali di rugby e sport in Qatar è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Qatar Uniformi di gara Prima tenuta Tenuta alternativa Sport Rugby a 15 Federazione Federazione rugby XV del Qatar Esordio internazionale Giordania 8 - 26 Qatar[1](11 maggio 2011) Migliore vittoria Giordania 8 - 26 Qatar[2](11 maggio 2011) Peggiore sconfitta nessuna La nazionale di rugby XV del Qatar rappresenta il Qatar nel ...

 

 

Locmaria-Berrien

Pour les articles homonymes, voir Locmaria (homonymie). Locmaria-Berrien Le bourg et, à l'arrière-plan, l'église paroissiale. Administration Pays France Région Bretagne Département Finistère Arrondissement Châteaulin Intercommunalité Monts d'Arrée Communauté Maire délégué Mandat Alain Le Cam 2019-2020 Code postal 29690 Code commune 29129 Démographie Gentilé Locberriennois Population 239 hab. (2016 ) Densité 14 hab./km2 Géographie Coordonnées 48° 21′ n...

Policy 713

Education policy in New Brunswick, Canada Policy 713Legislative Assembly of New Brunswick Long title Sexual Orientation and Gender Identity CitationPolicy 713Territorial extentNew Brunswick, CanadaEnactedAugust 17, 2020Signed byDominic CardyAdministered byDepartment of Education and Early Childhood DevelopmentSummaryAddresses support for LGBT students in public schools Policy 713, also called the Sexual Orientation and Gender Identity policy, is an education policy of the province o...

 

 

Karate in the United States

Overview of American Karate in U.S. American Karate in the United StatesMichael Ninomiya competing in the Sabaki ChallengeGoverning bodyUSA National Karate-do FederationInternational competitions Karate World Championships Pan American Games Summer Olympics Karate was first introduced to American service men after World War II by Japanese and Okinawan karate masters.[1][2] Many of these US servicemen took their newfound skills to the United States and established their own doj...

 

 

Drukpa Kunley

Buddhist master (1455–1529) Drukpa Kunleyའབྲུག་པ་ཀུན་ལེགས་PersonalBorn1455Died1529 (aged 73–74)ReligionTibetan BuddhismParentsRinchen Zangpo (father)Gomokee (mother) Part of a series onTibetan Buddhism Schools Nyingma Kadam Sakya Bodong Kagyu Jonang Gelug Rimé Key personalities First dissemination Padmasambhāva Śāntarakṣita Kamalaśīla Songtsen Gampo Trisong Detsen Ralpacan Second dissemination Atiśa Talika Abhayakirti Niguma Sukhasiddhi ...

Mike Bell (third baseman)

American baseball player and coach (1974–2021) For other people with the same name, see Mike Bell (disambiguation). Baseball player Mike BellThird basemanBorn: (1974-12-07)December 7, 1974Cincinnati, Ohio, U.S.Died: March 26, 2021(2021-03-26) (aged 46)Chandler, Arizona, U.S.Batted: RightThrew: RightMLB debutJuly 20, 2000, for the Cincinnati RedsLast MLB appearanceOctober 1, 2000, for the Cincinnati RedsMLB statisticsBatting average.222Home runs2Runs batted...

 

 

العلاقات القبرصية المدغشقرية

العلاقات القبرصية المدغشقرية قبرص مدغشقر   قبرص   مدغشقر تعديل مصدري - تعديل   العلاقات القبرصية المدغشقرية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين قبرص ومدغشقر.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية للدولتين: وجه المقارنة قبرص م...

 

 

Placentazione

In botanica, si definisce placentazione la disposizione degli ovuli nella cavità dell'ovario delle angiosperme. Il numero di placente è, in generale, uguale al numero di carpelli che formano l'ovario. In certi casi, tuttavia, può atrofizzarsi qualcuna delle placente e un ovario pluricarpellare arriva così a contenere un solo ovulo, come per esempio nelle graminee (Poaceae) e le composite (Asteraceae). Indice 1 Tipi di placentazione 2 Fonti 3 Voci correlate 4 Collegamenti esterni Tipi di p...

Blondie Brings Up Baby

1939 film by Frank R. Strayer This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Blondie Brings Up Baby – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2019) (Learn how and when to remove this message) Blondie Brings Up BabyFilm posterDirected byFrank R. StrayerScreenplay byGladys LehmanStory byRobert Chapin...

 

 

John Ridley

American writer and director For other people named John Ridley, see John Ridley (disambiguation). John RidleyRidley in 2013.BornJohn Ridley IV (1964-10-01) October 1, 1964 (age 59)Milwaukee, Wisconsin, U.S.Alma materNew York UniversityOccupation(s)Screenwriter Novelist Television writer Television directorYears active1988–presentNotable work12 Years a Slave American CrimeSpouseGayle RidleyChildren2 John Ridley IV[1] (born October 1, 1964)[2] is an American sc...