Pitchfork

Pitchfork Media
Логотип
Логотип
Скріншот головної сторінки
Посиланняpitchfork.com
ТипМузичний інтернет-журнал
РеєстраціяНі
МовиАнглійська
ВласникCondé Nast
АвторПуджа Патель
Започатковано1995
СтанАктивний
Рейтинг Alexa1501[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ключові особиРайан Шрайбер, Кріс Каскі
Адреса офісуЧикаго Редагувати інформацію у Вікіданих
ISSN2574-2183 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Pitchfork Media у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Pitchfork (раніше Pitchfork Media) — американське музичне онлайн-видання (наразі належить Condé Nast), яке було засноване у 1995 році письменником Райаном Шрайбером як незалежний музичний блог.

Шрайбер заснував Pitchfork, коли працював у музичному магазині в передмісті Міннеаполіса, і сайт здобув репутацію завдяки широкому висвітленню альтернативної та незалежної музики. Відтоді він розширився і охоплює всі жанри музики.[2] У 2015 році Pitchfork було продано Condé Nast, хоча Шрайбер разом зі своїм партнером, президентом Pitchfork Крісом Каскі, залишалися головним редактором і президентом/видавцем сайту, поки не покинули компанію в 2019 і 2017 роках відповідно.[3][4] Спочатку базуючись в Міннеаполісі, Pitchfork пізніше переїхав до Чикаго (який залишався його офіційною штаб-квартирою до моменту придбання), а потім до Ґрінпойнта, штат Бруклін. Наразі його офіси розташовані в One World Trade Center разом з іншими виданнями Condé Nast.[5][6]

Сайт найвідоміший завдяки своїм щоденним музичним оглядам, але також регулярно публікує рецензії на перевидання та бокс-сети. З 2016 року сайт щонеділі публікує ретроспективні огляди класики та інших альбомів, які раніше не розглядалися. Щороку сайт публікує списки найкращих — альбоми, пісні, а також щорічні огляди та ретроспективи. У 1990-х і 2000-х роках рецензії сайту — позитивні чи негативні — вважалися дуже впливовими у створенні або руйнуванні кар'єри.[7]

Історія

Попередній логотип Pitchfork

У 1996 році Райан Шрайбер, нещодавній випускник середньої школи, під впливом фензинів і без попереднього досвіду написання статей, створив сайт,[8][9] який спочатку називався Turntable і щомісяця оновлювався інтерв'ю та рецензіями. У травні 1996 року сайт почав оновлюватися щодня і був перейменований на Pitchfork, натякаючи на татуювання Тоні Монтани у фільмі Обличчя зі шрамом.[10] Шрайбер написав першу рецензію на сайті, на альбом Pacer гурту The Amps.[11]

На початку 1999 року Шрайбер переїхав до Чикаго, штат Іллінойс. 2004 року Шрайбер взяв Каскі своїм партнером у Pitchfork, і вони перейшли від епізодичних оновлень і непередбачуваного графіку до розширеної пропозиції: чотири повноформатні рецензії на альбоми щодня, а також інтерв'ю, статті та колонки — за зразком журналу для епохи Інтернету. До кінця року на сайті також з'явився розділ щоденних музичних новин завдяки роботі персоналу, який постійно розширювався, та його ресурсам. До кінця 2004 року Pitchfork також почав здобувати прихильників завдяки широкому висвітленню андеграундної музики та стилю написання статей, який часто не обмежувався журналістськими конвенціями.

Pitchfork запустив низку дочірніх вебсайтів. Pitchfork.tv, вебсайт, на якому публікуються інтерв'ю, музичні кліпи та повнометражні фільми, був запущений у квітні 2008 року.[12] У липні 2010-го Pitchfork анонсував Altered Zones, блог-агрегатор, присвячений андеграунду та музиці, яку можна зробити власноруч.[13] 21 травня 2011 Pitchfork оголосив про партнерство з Kill Screen, в якому Pitchfork публікуватиме деякі з їхніх статей.[14] Altered Zones було закрито 30 листопада.[15] 26 грудня 2012 року Pitchfork запустив Nothing Major, вебсайт, який висвітлював візуальні мистецтва, такі як образотворче мистецтво та фотографія.[16] Nothing Major закрився у жовтні 2013 року.[17] 13 жовтня 2015 року Condé Nast оголосив про придбання Pitchfork.[3] Ключовим аспектом іміджу Pitchfork було те, що раніше він був повністю незалежним, маючи лише двох власників: Шрайбер і президента Кріс Каскі.[9][18] Після продажу Шрайбер залишився головним редактором, а Каскі — президентом/видавцем.[19]

13 березня 2016 року відбувся редизайн Pitchfork. Згідно з оголошенням, опублікованим під час редизайну, було сказано:[20]

Востаннє ми робили редизайн восени 2011 року. Відтоді багато чого в онлайн-світі змінилося. Ця ітерація, яка тривала більше року, переносить Pitchfork у нову еру, покращуючи функціональність і запрошуючи до глибшого дослідження, водночас спрощуючи досвід, щоб зробити відвідування, пошук, читання, прослуховування та перегляд легшими.

У липні 2017 року співвласник і президент Pitchfork Кріс Каскі, який також був співзасновником чиказького та паризького фестивалю, пішов у відставку. Невдовзі після відходу Каскі пішов у відставку багаторічний виконавчий редактор Pitchfork Марк Річардсон. Він почав писати для сайту в 1998 році[21] і був прийнятий на постійну роботу в 2007 році.[22] 18 вересня 2018 року засновник Райан Шрайбер пішов з посади головного редактора сайту. Його замінила Пуджа Патель на посаді головного редактора 15 жовтня 2018 року.[23] 8 січня 2019 року Шрайбер оголосив, що залишає компанію.[4] У січні 2019 року Condé Nast оголосили, що до кінця року переведуть всі свої видання, включаючи Pitchfork, на платну основу, хоча цього не сталося.[24]

Вплив

Публічність та популярність артистів

Огляди Pitchfork набули більшої культурної ваги; деякі мейнстримні ЗМІ розглядають сайт як барометр незалежної музичної сцени, а позитивні цитати з його рецензій все частіше використовуються в прес-релізах і розміщуються на обкладинках компакт-дисків. Деякі видання посилаються на Pitchfork за те, що він зіграв свою роль у «відкритті» таких виконавців, як Arcade Fire, Суф'ян Стівенс, Clap Your Hands Say Yeah, Interpol, the Go! Team, Junior Boys, the Books, Broken Social Scene, Cold War Kids, Wolf Parade, Tapes 'n Tapes і Titus Andronicus, хоча справжній вплив сайту на їхню популярність залишається джерелом частих дискусій.[10] Їхній вплив на формування спільнот незалежних артистів призвів до появи терміна «ефект Pitchfork».[25] Спенсер Корнхабер з The Atlantic описав Pitchfork як «найвпливовіше музичне видання, що з'явилося в епоху Інтернету».[18]

І навпаки, Pitchfork також розглядається як такий, що негативно впливає на деяких інді-виконавців. Як зазначалося у статті Washington Post у квітні 2006 року, рецензії Pitchfork можуть мати значний вплив на популярність альбому, особливо якщо він був доступний лише обмеженій аудиторії або вийшов на незалежному лейблі. Зневажлива рецензія з оцінкою 0.0 на альбом Travistan колишнього фронтмена Dismemberment Plan Тревіса Моррісона призвела до значного падіння продажів і потрапляння до чорного списку віртуального студентського радіо.[10] З іншого боку, «схвалення від Pitchfork, який виставляє десяту частину бала за раз, максимум до 10 балів, справді дуже цінне».[10]

Приклади впливу Pitchfork включають:

  • Arcade Fire є одним із гуртів, які найчастіше згадуються як такі, що отримали користь від рецензії Pitchfork. У статті Chicago Tribune 2005 року співробітник Merge Records стверджував: «Після рецензії Pitchfork, [Funeral] не друкувався близько тижня, тому що ми отримали дуже багато замовлень на запис».[26]
  • Успіх Bon Iver у мейнстрімі та критиці злетів після рецензії на альбом For Emma, Forever Ago від Pitchfork у 2007 році.[27] Pitchfork був єдиним виданням, яке включило альбом до списку найкращих за підсумками 2007 року, тоді як понад шістнадцять популярних видань включили перевидання до своїх списків за 2008 рік. Влітку 2011 року Pitchfork відзначив однойменний реліз Bon Iver як «Найкращу нову музику», а згодом обрав його найкращим альбомом 2011 року. Критичне визнання Bon Iver виданням Pitchfork широко розглядається як піднесення артиста до комерційного мейнстрімного успіху, кульмінацією якого стала нагорода Ґреммі в номінаціях «Найкращий новий артист» і «Найкращий альбом альтернативної музики». Time номінував Bon Iver на звання Людина року у 2012 році, відзначивши рецензію Pitchfork 2007 року як «інді-кредит», що «привів до успіху в мейнстрімі».[28]
  • Учасник Clap Your Hands Say Yeah Лі Сарджент розповів про вплив Pitchfork на їхній однойменний дебютний альбом: «Річ у тім, що таке видання, як Pitchfork, може вирішувати, коли це станеться. Розумієте, що я маю на увазі? Вони можуть сказати: 'Ми прискоримо процес, і це станеться… зараз!' І це було для нас стусаном, тому що ми втратили контроль над усім».[29]

Розмір і аудиторія

24 жовтня 2003 року Лорен Ян Вілсон з Pitchformula.com повідомив, що Pitchfork опублікував 5,575 рецензій від 158 різних авторів, середня довжина яких становила трохи більше 520 слів. Разом огляди містили загалом 2 901 650 слів.[30] До 2007 року їх читали 170 000 щоденних читачів.[8]

Критика

У 2000-х роках журналістика сайту віддавала перевагу незалежній музиці, надаючи перевагу Lo-Fi та часто маловідомому інді-року і лише побіжно розглядаючи інші жанри.[31] Сайт мав репутацію передчасної публікації рецензій та непередбачуваності, часто сильно залежачи від того, який рецензент писав рецензію. У статті 2006 року в Slate Метью Шаєр звинуватив Pitchfork у навмисному написанні провокаційних і суперечливих рецензій, щоб привернути увагу.[32] Цинізм і елітарність були об'єктами критики.[12]

У ті роки сайт іноді критикували за якість його написання. У статті 2006 року в City Pages відзначалася велика свобода дій, яку сайт надавав своїм авторам, і стверджувалося, що він був «недостатньо відредагований», а проза часто була «надто пишномовною».[31] Шаєр виділив кілька прикладів «багатослівного і нечитабельного письма».[32] У відповідь Шрайбер сказав City Pages, що «я довіряю авторам їхнім думкам, їхньому власному стилю і подачі матеріалу. Найважливіше для мене, щоб вони знали, про що говорять, і були проникливими».[31]

У 2007 році в рецензії на альбом Kala від M.I.A. було неточно вказано, що Diplo спродюсував треки, тоді як він спродюсував 3 з 11 треків, а M.I.A. спродюсувала решту. Інший дописувач Pitchfork описав цю помилку як «підтримування міфу про інженю, керованого чоловіками».[33] M.I.A., а пізніше Б'єрк стверджували, що це було частиною ширшої проблеми, коли музичні журналісти роблять припущення, що співачки не пишуть і не продюсують власну музику.[34][35]

Витік музики

У серпні 2006 року каталог на серверах Pitchfork, що містив понад 300 альбомів, був скомпрометований. Веб-серферу вдалося виявити і завантажити колекцію, яка включала The Crane Wife The Decemberists і Return to Cookie Mountain гурту TV on the Radio, які були викладені в пірингові мережі. Як стверджується, один з альбомів на сервері, Ys Джоанни Ньюсом, не був доступний у файлообмінних мережах.[36]

Пародії

  • Коли Pitchfork попросив коміка Девіда Кросса скласти список своїх улюблених альбомів, він натомість надав їм список «Альбомів для прослуховування, читаючи напружені рецензії Pitchfork». У ньому він сатирично вихваляв вигадані інді-рок записи, висміюючи стиль рецензування Pitchfork.[37]
  • У 2004 році гумористичний сайт Something Awful створив пародію на першу сторінку Pitchfork. Під назвою «RichDork Media», сторінка посилається на неіснуючі, незрозумілі за звучанням інді-рок гурти в своїх оглядах, заголовках новин та рекламі. Система рейтингу оцінює музику за її близькістю до гурту Radiohead.[38] Схожу, безтурботнішу пародію створив лейбл Sub Pop, чиїх музикантів Pitchfork рецензував (часто позитивно).[39]
  • 10 вересня 2007 року сатирична газета The Onion опублікувала статтю, в якій засновник видання Райан Шрайбер оцінює музику в цілому, поставивши їй 6,8.[40]
  • У 2010 році письменник Девід Шапіро зареєстрував Tumblr під назвою «Pitchfork Reviews Reviews», де публікуються огляди Pitchfork.[41]
  • У 2013 році на каналі IFC скетч-комедійний телесеріал Портландія сатирично висміяв видання у скетчі, в якому колектив дітей веде вебсайт під назвою «Pitchfork Kids!» і дає дуже схвальну рецензію на альбом вигаданого дитячого музичного гурту Defiance of Anthropomorphic Sea Mammals.[42]
  • У 2016 році в комедійному коментарі RiffTrax до фільму Напролом Майк Нельсон пожартував про цокання лічильника Гейгера: «Цей лічильник Гейгера випустив альбом саме такого змісту; Pitchfork дав йому 8.3».[43]

The Pitchfork Review

Лого The Pitchfork Review

У грудні 2013 року Pitchfork представив The Pitchfork Review, щоквартальний друкований журнал, зосереджений на довгих музичних текстах та дизайні.[44] Джей Сі Гейбл, його перший редактор, був видавцем The Chicagoan та видавцем-засновником Stop Smiling.[45] Pitchfork планував щоквартальну публікацію обмеженим накладом близько 10 000 примірників кожного випуску, ідеально переплетених та надрукованих на глянцевому високоякісному папері формату 8 на 10¼.[46] Очікувалося, що близько двох третин контенту буде оригінальним, а решта третина буде повторно використана з вебсайту Pitchfork.[46] International Business Times порівнював літературні прагнення видання з The New Yorker та The Paris Review.[47] Видання припинило своє існування після 11 випусків[48] у листопаді 2016 року.[49]

Музичні фестивалі

Intonation Music Festival

У 2005 році Pitchfork виступив куратором Intonation Music Festival, який зібрав близько 15 000 відвідувачів у чиказькому Юніон-парку, де протягом двох днів виступили 25 гуртів, серед яких Broken Social Scene, The Decemberists, The Go! Team, а також Les Savy Fav.

Pitchfork Music Festival

29 та 30 липня 2006 року в тому ж парку відбулася прем'єра власного Pitchfork Music Festival. Подія зібрала понад 18 000 відвідувачів за день. На першому фестивалі виступили понад 40 гуртів, зокрема Spoon і Yo La Tengo, а також рідкісний хедлайнерський сет возз'єднаного гурту тропікалії — Os Mutantes.[50]

Pitchfork Music Festival знову відбувся у 2007 році. Він тривав три дні (п'ятниця, 13 липня — неділя, 15 липня), причому перший день був спільним проєктом Pitchfork та британського музичного фестивалю All Tomorrow's Parties в рамках серії «Don't Look Back», під час якої легендарні артисти виконували свої найлегендарніші альбоми у повному обсязі. Того вечора виступали Sonic Youth з Daydream Nation, Slint з Spiderland та GZA/Genius з Liquid Swords. Серед інших артистів, які виступили на вихідних, були Йоко Оно, De La Soul, Cat Power, The New Pornographers, Стівен Малкмус, Clipse, Iron & Wine, Girl Talk, of Montreal, Deerhunter, Ден Дікон, The Ponys та The Sea and Cake. З 2011 року європейська зимова версія фестивалю проходить у Парижі.

All Tomorrow's Parties

У 2008 році Pitchfork співпрацював з All Tomorrow's Parties, щоб взяти на себе половину витрат на один з їхніх травневих фестивальних вікендів. Це була перша подія, до якої Pitchfork долучився за межами Сполучених Штатів.

Система оцінювання

Музичні огляди Pitchfork використовують дві різні системи оцінювання:

  • Раніше рецензії на окремі треки оцінювалися від 1 до 5 зірок, але 15 січня 2007 року сайт запровадив нову систему під назвою «Forkcast». У ній замість того, щоб присвоювати трекам певний рейтинг, рецензенти просто позначають їх однією з наступних категорій: «Нова музика», «Стара музика», «Відео», «Просунута музика», «Підйом», «WTF», «На повтор» (категорія пісень, до яких вони ставляться найбільш прихильно) і «Видалити» (для найменш прихильних пісень). Станом на 2009 рік сайт офіційно відмовився від цієї системи, вирішивши натомість просто переглядати треки, присвоюючи деяким з них ярлик «Найкращий новий трек».
  • Рецензії на альбоми отримують оцінку від 0 до 10 з точністю до одного знаку після коми.

24 жовтня 2003 року Pitchformula.com[51] провів дослідження 5,575 відгуків, доступних на Pitchfork на той час, і показав, що:

  • 6,7 — середня оцінка
  • 2339 відгуків отримали оцінку 7,4 або вище
  • 2362 відгуки отримали оцінку від 5,0 до 7,3
  • 873 огляди отримали оцінку менше 5,0.[30]

Альбом гурту British Sea Power 2008 року Do You Like Rock Music? спочатку отримав жартівливу оцінку "U.2 ", проте зараз на сторінці вказана оцінка 8,2, що, схоже, суперечить критичній рецензії.[52] Їх оцінка альбому реміксів Run the Jewels Meow the Jewels (2015) являла собою піктограму котячої голови з сердечками замість очей — виділивши піктограму і клацнувши на ній правою кнопкою миші, можна побачити, що реальна оцінка становить 7,0 балів.[53] Рецензія на альбом Папи Франциска Wake Up! отримала оцінку «3:16», хоча, використовуючи той самий метод визначення реальної оцінки Meow the Jewels, можна отримати оцінку 5.0.[54] Замість того, щоб дати традиційну рецензію на альбом Jet Shine On, сайт просто розмістив вбудоване відео з мавпою, яка мочиться у власний рот, і поставив 0.[55]

Альбоми з рейтингом 10 на момент релізу

Нижче наведено список альбомів, які отримали найвищу можливу оцінку Pitchfork при первинному релізі. Така оцінка є рідкісною і була надана лише дванадцяти альбомам з моменту запуску сайту у 1995 році. Станом на травень 2021 року 127 інших альбомів отримали оцінку 10.0 після перевидання або публікації ретроспективної рецензії.[56] З того часу Pitchfork видалив рецензії на 12 Rods, Амона Тобіна, Волта Мінка, Flaming Lips і Боба Ділана, не замінивши їх, що означає, що лише сім альбомів продовжують залишатися в списку з оцінкою 10.0, яку вони отримали при першому релізі. В історичному огляді 2021 року Pitchfork вказав 11 альбомів, які отримали оцінку 10.0 при первинному релізі: всі альбоми, наведені нижче, за винятком концертного запису Ділана.[56]

Relaxation of the Asshole, комедійний альбом вокаліста Guided by Voices Роберта Полларда, отримав подвійну оцінку 0 і 10 під час першого релізу. Пізніше редизайн сайту змінив оцінку лише на 0, хоча пояснення незвичної оцінки залишилося в тексті рецензії.[57]

Виконавець Назва Рік Посилання
12 Rods Gay? 1996 [58]
Волт Мінк El Producto [59]
Амон Тобін Bricolage 1997 [60]
Radiohead OK Computer [61]
Боб Ділан The Bootleg Series Vol. 4: Bob Dylan Live 1966, The «Royal Albert Hall» Concert 1998 [62]
Bonnie 'Prince' Billy I See a Darkness 1999 [63]
The Flaming Lips The Soft Bulletin [64]
Radiohead Kid A 2000 [65]
…And You Will Know Us by the Trail of Dead Source Tags & Codes 2002 [66]
Wilco Yankee Hotel Foxtrot [67]
Каньє Вест My Beautiful Dark Twisted Fantasy 2010 [68]
Фіона Еппл Fetch the Bolt Cutters 2020 [69]

Підсумкові щорічні списки Pitchfork

Альбом року

Рік Виконавець Альбом Джерело
1998 Sunny Day Real Estate How It Feels to Be Something On [70]
1998 (Ретроспектива 2018) Outkast Aquemini [71]
1999 The Dismemberment Plan Emergency & I [72]
2000 Radiohead Kid A [73]
2001 The Microphones The Glow Pt. 2 [74]
2002 Interpol Turn On the Bright Lights [75]
2003 The Rapture Echoes [76]
2004 Arcade Fire Funeral [77]
2005 Суф'ян Стівенс Illinois [78]
2006 The Knife Silent Shout [79]
2007 Panda Bear Person Pitch [80]
2008 Fleet Foxes Sun Giant/Fleet Foxes [81]
2009 Animal Collective Merriweather Post Pavilion [82]
2010 Каньє Вест My Beautiful Dark Twisted Fantasy [83]
2011 Bon Iver Bon Iver, Bon Iver [84]
2012 Кендрік Ламар Good Kid, M.A.A.D City [85]
2013 Vampire Weekend Modern Vampires of the City [86]
2014 Run the Jewels Run the Jewels 2 [87]
2015 Кендрік Ламар To Pimp a Butterfly [88]
2016 Solange A Seat at the Table [89]
2017 Кендрік Ламар Damn [90]
2018 Mitski Be the Cowboy [91]
2019 Лана Дель Рей Norman Fucking Rockwell! [92]
2020 Фіона Еппл Fetch the Bolt Cutters [93]
2021 Джазмін Салліван Heaux Tales [94]
2022 Бейонсе Renaissance [95]
2023 SZA SOS [96]

Композиція року

Рік Виконавець Пісня Джерело
2003 Outkast «Hey Ya!» [97]
2004 Annie «Heartbeat» [98]
2005 Antony and the Johnsons «Hope There's Someone» [99]
2006 Джастін Тімберлейк featuring T.I. «My Love» [100]
2007 LCD Soundsystem «All My Friends» [101]
2008 Hercules and Love Affair «Blind» [102]
2009 Animal Collective «My Girls» [103]
2010 Ariel Pink's Haunted Graffiti «Round and Round» [104]
2011 M83 «Midnight City» [105]
2012 Grimes «Oblivion» [106]
2013 Drake featuring Majid Jordan «Hold On, We're Going Home» [107]
2014 Future Islands «Seasons (Waiting on You)» [108]
2015 Кендрік Ламар «Alright» [109]
2016 Каньє Вест featuring The-Dream, Chance the Rapper, Kelly Price, Kirk Franklin «Ultralight Beam» [110]
2017 Cardi B «Bodak Yellow» [111]
2018 The 1975 «Love It If We Made It» [112]
2019 FKA Twigs «Cellophane» [113]
2020 Cardi B featuring Megan Thee Stallion «WAP» [114]
2021 Керолайн Полачек «Bunny Is a Rider» [115]
2022 Alvvays «Belinda Says» [116]
2023 Лана Дель Рей «A&W» [117]

Відео року

Рік Виконавець Відео Джерело
2015 Кендрік Ламар «Alright» [118]
2016 Бейонсе Lemonade [119]
2017 Б'єрк «The Gate» [120]
2018 Розалія Malamente — Cap 1: Augurio» [121]
2019 FKA Twigs «Cellophane» [122]
2020 N/A N/A [123]

Списки десятиліть Pitchfork

Альбоми десятиліття

Рік Виконавець Альбом Топ 5 Джерело
1960-ті The Velvet Underground The Velvet Underground & Nico (1967)
  1. The Beach Boys – Pet Sounds (1966)
  2. Джон Колтрейн – A Love Supreme (1965)
  3. The Beatles – The Beatles (1968)
  4. Ніна Сімон – Wild is the Wind (1966)
 [124]
1970-ті Девід Бові Low (1977)
  1. The Clash – London Calling (1979)
  2. Television – Marquee Moon (1977)
  3. Sly & the Family Stone – There's a Riot Goin' On (1971)
  4. Боб Ділан – Blood on the Tracks (1975)
 [125]
1980-ті Прінс і The Revolution Purple Rain (1984) [126]
1990-ті My Bloody Valentine Loveless (1991)
  1. Лорін Гілл – The Miseducation of Lauryn Hill (1998)
  2. Radiohead – OK Computer (1997)
  3. Ліз Фейр – Exile in Guyville (1993)
  4. Wu-Tang Clan – Enter the Wu-Tang (36 Chambers) (1993)
 [127]
2000-ні Radiohead Kid A (2000)
  1. Arcade Fire – Funeral (2004)
  2. Daft Punk – Discovery (2001)
  3. Wilco – Yankee Hotel Foxtrot (2001)
  4. Jay-Z – The Blueprint (2001)
 [128]
2010-ті Френк Оушен Blonde (2016)
  1. Каньє Вест – My Beautiful Dark Twisted Fantasy (2010)
  2. Бейонсе – Beyoncé (2013)
  3. Кендрік Ламар – To Pimp a Butterfly (2015)
  4. Фіона Еппл – The Idler Wheel... (2012)
 [129]

Пісні десятиліття

Рік Виконавець Пісня Топ 5 Джерело
1960-ті The Beach Boys «God Only Knows» (1966)
  1. The Jackson 5 – "I Want You Back" (1969)
  2. Сем Кук – "A Change is Gonna Come" (1964)
  3. Боб Ділан – "Like a Rolling Stone" (1965)
  4. The Beatles – "A Day in the Life" (1967)
 [130]
1970-ті Девід Бові «Life on Mars?» (1971) [131]
1980-ті Прінс і The Revolution «Purple Rain» (1984)
  1. Майкл Джексон – "Wanna Be Startin' Somethin'" (1982)
  2. N.W.A – "Straight Outta Compton" (1988)
  3. New Order – "Blue Monday" (1983)
  4. Public Enemy – "Fight the Power" (1989)
 [132]
1990-ті Мерая Кері feat. Ol' Dirty Bastard «Fantasy (remix)» (1995)
  1. Б'єрк – "Hyperballad" (1995)
  2. Алія – "Are You That Somebody?" (1998)
  3. Ліз Фейр – "Fuck and Run" (1993)
  4. Міссі Елліотт – "The Rain (Supa Dupa Fly)" (1997)
 [133]
2000-ні Outkast «B.O.B» (2000)
  1. LCD Soundsystem – "All My Friends" (2007)
  2. M.I.A. (feat. Bun B and Rich Boy) – "Paper Planes (Diplo remix)" (2007)
  3. Бейонсе (feat. Jay-Z) – "Crazy in Love" (2003)
  4. Daft Punk – "One More Time" (2000)
 [134]
2010-ті Кендрік Ламар «Alright» (2015)
  1. Grimes – "Oblivion" (2012)
  2. Робін – "Dancing On My Own" (2010)
  3. Бейонсе – "Formation" (2016)
  4. Френк Оушен – "Thinkin Bout You" (2012)
 [135]

Примітки

  1. ↑ Alexa.com — 1996.
  2. ↑ Singer, Dan (13 листопада 2014). Are Professional Music Critics an Endangered Species?. American Journalism Review. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 26 листопада 2023. 
  3. ↑ а б Somaiya, Ravi (13 жовтня 2015). Condé Nast Buys Pitchfork Media. The New York Times. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 26 листопада 2023. 
  4. ↑ а б Brown, August (9 січня 2019). Pitchfork's Ryan Schreiber shaped Internet music journalism and now leaves it behind. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 26 листопада 2023. 
  5. ↑ Steigrad, Alexandra (11 квітня 2016). Pitchfork Media to Leave Hipster Digs for Condé Nast's 1 WTC Headquarters. Women's Wear Daily (англ.). Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 26 листопада 2023. 
  6. ↑ Pitchfork Acquired by Condé Nast (амер.). Pitchfork. 13 жовтня 2015. Процитовано 26 листопада 2023. 
  7. ↑ Barshad, Amos (1 травня 2018). What Was It Like When Critics Could Kill? Most Musicians Still Don't Want to Talk About It. Slate (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 26 листопада 2023. 
  8. ↑ а б Rogers, Jude (24 листопада 2006). Site Seers. The Guardian (англ.). Процитовано 26 листопада 2023. 
  9. ↑ а б Littleton, Cynthia (13 жовтня 2015). Q&A: Pitchfork Founder Ryan Schreiber on Conde Nast Sale, Indie Roots and Expansion. Variety (амер.). Процитовано 26 листопада 2023. 
  10. ↑ а б в г Freedom du Lac, J. (30 квітня 2006). Giving Indie Acts A Plug, or Pulling It. The Washington Post. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 26 листопада 2023. 
  11. ↑ Dombal, Ryan (25 травня 2021). The History of Pitchfork's Reviews Section in 38 Important Reviews. Pitchfork. Процитовано 26 листопада 2023. 
  12. ↑ а б Buskirk, Eliot Van (5 квітня 2008). Pitchfork.tv Takes a Stab at Music Videos. Wired. ISSN 1059-1028. Процитовано 26 листопада 2023. 
  13. ↑ Pitchfork launches Altered Zones. Pitchfork. 7 липня 2010. Архів оригіналу за 26 грудня 2012. Процитовано 26 листопада 2023. 
  14. ↑ Pitchfork Announces Partnership With Kill Screen. Pitchfork. 21 травня 2011. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 26 листопада 2023. 
  15. ↑ Altered Zones RIP. The Brooklyn Vegan. 30 листопада 2011. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 26 листопада 2023. 
  16. ↑ Welcome to Nothing Major. Pitchfork. 26 грудня 2012. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 26 листопада 2023. 
  17. ↑ So Long for Now. Nothing Major. 16 жовтня 2013. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 26 листопада 2023. 
  18. ↑ а б Kornhaber, Spencer (13 жовтня 2015). Why Conde Nast Wants Pitchfork's 'Millennial Male' Readers. The Atlantic (англ.). Процитовано 26 листопада 2023. 
  19. ↑ Pitchfork Masthead. Pitchfork. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 26 листопада 2023. 
  20. ↑ Introducing Pitchfork's New Website: Our first full redesign since 2011. Pitchfork. 13 березня 2016. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2023. 
  21. ↑ MCA Talk: Jeff Tweedy. MCA. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 26 листопада 2023. 
  22. ↑ Mark Richardson's Greatest Hits. Pitchfork. 30 липня 2018. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 26 листопада 2023. 
  23. ↑ Kelly, Keith J. (18 вересня 2018). Pitchfork founder Ryan Schreiber steps down as top editor. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 26 листопада 2023. 
  24. ↑ Trachtenberg, Jeffrey A. (23 січня 2019). Condé Nast to Put All Titles Behind Paywalls by Year End. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 26 листопада 2023. 
  25. ↑ Henderson, Scott (2008). Canadian Content Regulations and the Formation of a National Scene. Popular Music. 27 (2): 307—315. doi:10.1017/S0261143008004108. ISSN 0261-1430. JSTOR 40212382. S2CID 162636377. 
  26. ↑ Kot, Greg (8 травня 2005). Pitchfork e-zine tells indie fans what's hot and not. The Honolulu Advertiser. Архів оригіналу за 21 квітня 2008. Процитовано 26 листопада 2023. 
  27. ↑ Bon Iver's New Album: An Elusive Kanye West Collaborator Returns to His Emotional Roots. Time. June 2011. Архів оригіналу за 23 червня 2011. Процитовано 26 листопада 2023.  [Архівовано 23 червня 2011 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Bon Iver. Time. June 2012. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 26 листопада 2023.  [Архівовано 29 березня 2012 у Wayback Machine.]
  29. ↑ CR (June 2005). Clap Your Hands Say Yeah Interview. Tiny Mix Tapes. Архів оригіналу за 27 лютого 2008. Процитовано 26 листопада 2023. 
  30. ↑ а б Wilson, Loren Jan. Statistics for the reviews database. pitchformula.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2006.  [Архівовано 2006-11-09 у Wayback Machine.]
  31. ↑ а б в Thomas, Lindsey (14 червня 2006). The Pitchfork Effect. City Pages. Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 26 листопада 2023. 
  32. ↑ а б Shaer, Matthew (28 листопада 2006). The indie music site that everyone loves to hate. Slate. Архів оригіналу за 10 січня 2007. Процитовано 26 листопада 2023. 
  33. ↑ Album Reviews: M.I.A.: Kala. Pitchfork. 21 серпня 2007. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 26 листопада 2023. 
  34. ↑ Thomson, Paul (2007). M.I.A. Confronts the Haters. Pitchfork. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 26 листопада 2023. 
  35. ↑ Nicholson, Rebecca (27 серпня 2008). Why Björk is right to stand up for female producers. The Guardian. London. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 26 листопада 2023. 
  36. ↑ The Joanna Newsom leak - Music. The Phoenix. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 26 листопада 2023. 
  37. ↑ Cross, David (5 травня 2005). Albums to Listen to While Reading Overwrought Pitchfork Reviews. Pitchfork. Архів оригіналу за 18 березня 2009. Процитовано 26 листопада 2023. 
  38. ↑ RichDork Media and Music Reviews and General Pretentiousness. Something Awful. 2004. Архів оригіналу за 29 квітня 2007. Процитовано 26 листопада 2023. 
  39. ↑ Whitmore, Dean. Popdork Feature: The Dean's List. Sub Pop. Архів оригіналу за 6 серпня 2004.  [Архівовано 2004-08-06 у Wayback Machine.]
  40. ↑ Pitchfork Gives Music 6.8. The Onion. 5 вересня 2007. Архів оригіналу за 11 вересня 2007. Процитовано 26 листопада 2023.  [Архівовано 11 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  41. ↑ David Shapiro Isn't Much Use to Anyone. Vice. 21 липня 2014. Архів оригіналу за 28 червня 2016. Процитовано 26 листопада 2023. 
  42. ↑ Portlandia: "Squiggleman". TV Club (амер.). 19 січня 2013. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 26 листопада 2023.  [Архівовано 2020-08-08 у Wayback Machine.]
  43. ↑ Nelson, Mike; Murphy, Kevin; Corbett, Bill (22 січня 2016). Icebreaker. RiffTrax. Подія сталася на 0:31:14. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 26 листопада 2023. 
  44. ↑ Nagy, Evie (21 листопада 2013). Pitchfork to launch $19.96 print publication, The Pitchfork Review. Fast Company. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 26 листопада 2023. 
  45. ↑ Introducing The Pitchfork Review. Pitchfork. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 25 березня 2014. 
  46. ↑ а б Sisario, Ben (21 листопада 2013). With Pitchfork Review, a Music Site Plants a Flag in Print. The New York Times. Архів оригіналу за 25 листопада 2013. 
  47. ↑ Zara, Christopher (21 листопада 2013). Pitchfork Media Takes A Stab At Print With The Pitchfork Review: Can It Save Music Magazines?. International Business Times. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. 
  48. ↑ The Pitchfork Review. The Pitchfork Review (амер.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 26 листопада 2023.  [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Cush, Andy (23 лютого 2017). Sources: The Pitchfork Review, Pitchfork's Print Quarterly, Is Quietly Shutting Down. Spin. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 26 листопада 2023. 
  50. ↑ Pitchfork Music Festival 2006. Pitchfork Media. 2 серпня 2006. Архів оригіналу за 27 жовтня 2006. Процитовано 26 листопада 2023. 
  51. ↑ Pitchformula.com. pitchformula.com. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 27 листопада 2023. 
  52. ↑ British Sea Power: Do You Like Rock Music? (амер.). Pitchfork. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  53. ↑ Run the Jewels. Pitchfork. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  54. ↑ Pope Francis. Pitchfork. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  55. ↑ Jet: Shine On. Pitchfork. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  56. ↑ а б Borovinsky, Kelsey (26 травня 2021). Pitchfork's Reviews Section By the Numbers. Pitchfork. Процитовано 27 листопада 2023. 
  57. ↑ Robert Pollard — Relaxation of the Asshole review [Архівовано 24 травня 2020 у Wayback Machine.] — Pitchfork
  58. ↑ 12 Rods: Gay?: Pitchfork Record Review. Архів оригіналу за 7 березня 2008. 
  59. ↑ Walt Mink: El Producto: Pitchfork Review. Архів оригіналу за 24 лютого 2003. 
  60. ↑ Amon Tobin: Bricolage: Pitchfork Record Review. Архів оригіналу за 12 лютого 2008. 
  61. ↑ Radiohead: OK Computer: Pitchfork Review. Архів оригіналу за 3 березня 2001. 
  62. ↑ Bob Dylan: The Bootleg Series, Vol. 4: Live 1966: The Royal Albert Hall Concert: Pitchfork Review. Архів оригіналу за 4 червня 2004. Процитовано 27 листопада 2023. 
  63. ↑ Bonnie "Prince" Billy: I See a Darkness: Pitchfork Review. Архів оригіналу за 23 серпня 2000. 
  64. ↑ Flaming Lips: The Soft Bulletin: Pitchfork Record Review. Архів оригіналу за 11 липня 2007. 
  65. ↑ Radiohead. Pitchfork. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  66. ↑ ...And You Will Know Us by the Trail of Dead. Pitchfork. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  67. ↑ Wilco. Pitchfork. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  68. ↑ Kanye West. Pitchfork. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 27 листопада 2023. 
  69. ↑ Fiona Apple. Pitchfork. Архів оригіналу за 17 квітня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  70. ↑ Schreiber, Ryan (4 січня 1999). Pitchfork Special Report. Pitchfork. Архів оригіналу за 21 жовтня 1999. Процитовано 27 листопада 2023.  [Архівовано 1999-10-21 у Wayback Machine.]
  71. ↑ Staff Lists. Pitchfork. 12 лютого 2018. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 27 листопада 2023. 
  72. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023.  [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
  73. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  74. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023.  [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  75. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  76. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  77. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  78. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 27 листопада 2023. 
  79. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  80. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  81. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  82. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  83. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 27 листопада 2023. 
  84. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  85. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  86. ↑ The Top 50 Albums of 2013. Pitchfork. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 27 листопада 2023. 
  87. ↑ The Top 50 Albums of 2014. Pitchfork. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2023. 
  88. ↑ The 50 Best Albums of 2015. Pitchfork. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 27 листопада 2023.  [Архівовано 2021-03-26 у Wayback Machine.]
  89. ↑ The 50 Best Albums of 2016. Pitchfork. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 27 листопада 2023.  [Архівовано 2021-03-26 у Wayback Machine.]
  90. ↑ The 50 Best Albums of 2017 | Pitchfork (англ.). Pitchfork. 12 грудня 2017. Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 27 листопада 2023. 
  91. ↑ The 50 Best Albums of 2018. Pitchfork. 11 грудня 2018. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 27 листопада 2023. 
  92. ↑ Staff Lists. Pitchfork. 10 грудня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 27 листопада 2023. 
  93. ↑ Staff Lists. Pitchfork. 8 грудня 2020. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  94. ↑ The 50 Best Albums of 2021. Pitchfork. 7 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2023. 
  95. ↑ The 50 Best Albums of 2022. Pitchfork. 6 грудня 2022. Процитовано 27 листопада 2023. 
  96. ↑ The 50 Best Albums of 2023. Pitchfork. 5 грудня 2023. Процитовано 17 січня 2024. 
  97. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  98. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  99. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  100. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  101. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  102. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  103. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  104. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  105. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  106. ↑ Staff Lists. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  107. ↑ The Top 100 Tracks of 2013. Pitchfork. 22 жовтня 2007. Архів оригіналу за 18 грудня 2013. Процитовано 27 листопада 2023.  [Архівовано 2013-12-18 у Wayback Machine.]
  108. ↑ The 100 Best Tracks of 2014. Pitchfork. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  109. ↑ The 100 Best Tracks of 2015. Pitchfork. Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 27 листопада 2023. 
  110. ↑ The 100 Best Songs of 2016. Pitchfork. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 27 листопада 2023.  [Архівовано 2021-03-26 у Wayback Machine.]
  111. ↑ The 100 Best Songs of 2017 | Pitchfork (англ.). Pitchfork. 11 грудня 2017. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 27 листопада 2023. 
  112. ↑ The 100 Best Songs of 2018. Pitchfork. 10 грудня 2018. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 27 листопада 2023. 
  113. ↑ The 100 Best Songs of 2019 (англ.). Pitchfork. 9 грудня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 27 листопада 2023. 
  114. ↑ The 100 Best Songs of 2020. Pitchfork. 7 грудня 2020. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2023. 
  115. ↑ The 100 Best Songs of 2021. Pitchfork. 6 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2023. 
  116. ↑ The 100 Best Songs of 2022. Pitchfork. 5 грудня 2022. Процитовано 27 листопада 2023. 
  117. ↑ The 100 Best Songs of 2023. Pitchfork. 4 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023. 
  118. ↑ The Best Music Videos of 2015. Pitchfork. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2023. 
  119. ↑ The Best Videos of 2016. Pitchfork. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 27 листопада 2023. 
  120. ↑ The Best Music Videos of 2017. Pitchfork. 4 грудня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 27 листопада 2023. 
  121. ↑ The Best Music Videos of 2018. Pitchfork. 5 грудня 2018. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 27 листопада 2023. 
  122. ↑ The 20 Best Music Videos of 2019 (англ.). Pitchfork. 17 грудня 2019. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 27 листопада 2023. 
  123. ↑ The 20 Best Music Videos of 2020 (англ.). Pitchfork. 17 грудня 2020. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 27 листопада 2023. 
  124. ↑ The 200 Best Albums of the 1960s - Page 10. Pitchfork (англ.). 22 серпня 2017. Процитовано 27 листопада 2023. 
  125. ↑ The 100 Best Albums of the 1970s - Page 10. Pitchfork (англ.). 23 червня 2004. Процитовано 27 листопада 2023. 
  126. ↑ The 200 Best Albums of the 1980s - Page 10. Pitchfork (англ.). 10 вересня 2018. Процитовано 27 листопада 2023. 
  127. ↑ The 150 Best Albums of the 1990s. Pitchfork. 28 вересня 2022. Процитовано 27 листопада 2023. 
  128. ↑ The 200 Best Albums of the 2000s - Page 10. Pitchfork (англ.). Процитовано 27 листопада 2023. 
  129. ↑ The 200 Best Albums of the 2010s. Pitchfork. 8 жовтня 2019. Процитовано 27 листопада 2023. 
  130. ↑ The 200 Best Songs of the 1960s - Page 10. Pitchfork (англ.). 18 серпня 2006. Процитовано 27 листопада 2023. 
  131. ↑ The 200 Best Songs of the 1970s - Page 10. Pitchfork (англ.). Процитовано 27 листопада 2023. 
  132. ↑ The 200 Best Songs of the 1980s - Page 10. Pitchfork (англ.). Процитовано 27 листопада 2023. 
  133. ↑ The 250 Best Songs of the 1990s. Pitchfork. 27 вересня 2022. Процитовано 27 листопада 2023. 
  134. ↑ The 200 Best Songs of the 2000s - Page 11. Pitchfork (англ.). Процитовано 27 листопада 2023. 
  135. ↑ The 200 Best Songs of the 2010s. Pitchfork. 7 жовтня 2019. Процитовано 27 листопада 2023. 

Посилання

Read other articles:

Perangkap tikus

Sebuah perangkat tikus puntir yang diproduksi oleh Victor Memicu sebuah perangkap tikus Perangkap tikus adalah jenis perangkap hewan khusus yang utamanya dirancang untuk menangkap dan, biasanya, membunuh tikus. Perangkap tikus biasanya dipasang di dalam ruangan . Perangkap yang lebih besar dirancang untuk menangkap spesies hewan lainnya, seperti tupai atau hewan kecil atau hewan besar lainnya. Referensi historis ditemukan di Alciatis Emblemata[1] sejak 1534. Perangkap tikus konvension...

 

Misionaris Charitas

Misionaris Charitas adalah sebuah Ordo agama Katolik yang didirikan pada 7 Oktober 1950, sekarang ini (2007) terdiri dari sekitar 5.100 suster dan aktif di 133 negara. Suster anggotanya harus menaati janji kemurnian, kemiskinan, dan ketaatan, juga yang keempat, untuk memberi Sepenuh hati dan Jasa gratis bagi termiskin dari yang miskin. Ordo ini didirikan oleh Santa Teresa dari Kalkuta.[1] Bunda Teresa adalah superior general pertama, yang kedua ialah Suster Nirmala (mengikuti Bunda Te...

 

قرية مورافيا (نيويورك)

قرية مورافيا الإحداثيات 42°42′40″N 76°25′23″W / 42.7111°N 76.4231°W / 42.7111; -76.4231  [1] تاريخ التأسيس 1789  تقسيم إداري  البلد الولايات المتحدة[2]  التقسيم الأعلى مقاطعة كايوغا  خصائص جغرافية  المساحة 4.466358 كيلومتر مربع4.466364 كيلومتر مربع (1 أبريل 2010)  ارتفا...

1997–98 Esiliiga

Estonian football league season for second division This article relies excessively on references to primary sources. Please improve this article by adding secondary or tertiary sources. Find sources: 1997–98 Esiliiga – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (July 2009) (Learn how and when to remove this template message) Football league seasonEsiliigaSeason1997–98ChampionsJK Vall TallinnPromoted—RelegatedJK Dünamo Tallinn Tallinna Jalgpall...

 

Anarko-naturisme

Bagian dari seri politik tentangAnarkisme Aliran pemikiran Kulit hitam Kapitalis Kristen Kolektif Komunis Egois Eksistensialis Feminis Hijau Individualis Pemberontakan Kiri Pasar sayap kiri Magonis Mutualis Naturis Pasifis Filosofis Platformis Pasca-anarkis Pascakolonial Pascakiri Primitivis Queer Sosial Sindikalis Sintesis Vegan Tanpa ajektiva TeoriPraktik Anarki Anarchist Black Cross Anasionalisme Anti-otoritarianisme Antimilitarisme Kelompok afinitas Blok hitam Masyarakat tanpa kelas Perju...

 

XMPP

Communications protocol for message-oriented middleware Not to be confused with XAMPP, a web server software stack, or Extreme Memory Profile (XMP), a memory overclocking standard. XMPPInternational standardRFC 6120 (Core) (2011) RFC 6121 (IM & Presence) (2011) RFC 7622 (Address Format) (2015) RFC 3922 (CPIM) (2004) RFC 3923 (Encryption) (2004)Introduced1999; 25 years ago (1999)IndustryInstant messagingWebsitexmpp.org Extensible Messaging and Presence Protocol (XMPP, ori...

Sector mass spectrometer

Class of mass spectrometer This article is about mass spectrometers. For sector compasses, see sector (instrument). A five sector mass spectrometer A sector instrument is a general term for a class of mass spectrometer that uses a static electric (E) or magnetic (B) sector or some combination of the two (separately in space) as a mass analyzer.[1] Popular combinations of these sectors have been the EB, BE (of so-called reverse geometry), three-sector BEB and four-sector EBEB (electric...

 

Palestinian cuisine

Types of food in Palestine culture Part of a series onPalestinians Demographics Definitions Palestine History Name People Nakba Diaspora Politics Previous Arab Higher Committee Depopulated villages All-Palestine Protectorate Government Fedayeen militias PLO National Authority (PNA) (political parties) Current Fatah Hamas PFLP Islamic Jihad Politics of the Palestinian National Authority Enclaves Governorates Cities Gaza Strip governance (Hamas) Governorates of the Gaza Strip National Council (...

 

Gerard de Rooy

Dutch truck racer In this Dutch name, the surname is de Rooy, not Rooy. Gerard de RooyGerard de Rooy in 2013NationalityDutchBorn (1980-06-21) 21 June 1980 (age 43)Eindhoven, NetherlandsRelated toJan de Rooy (father) Gerard de Rooy (born 21 June 1980 in Eindhoven, Netherlands) is a Dutch truck racer, best known for participating in the Dakar Rally. In the 2009 edition he won three stages. He won the truck category race in 2012 and 2016. He is the son of successful rally raid driver Jan de...

Moyen-Orient

Pour la revue, voir Moyen-Orient (revue). Moyen-Orient Continent Asie de l'Ouest, Europe (Turquie), Afrique (Égypte) Région Asie de l'Ouest, Égypte Coordonnées 30° 00′ N, 43° 24′ E Superficie 7e rang mondial7 272 793 km2Terres : 98 % Eau : 2 % Frontières 6 581 km Altitude maximale Mont Damavand (5 610 m) en Iran, ou même le Nowshak (7 492 m) Altitude minimale Mer Morte (−417 m) Plus long cou...

 

Amrutha Sinchana Spiritual University

This article is an orphan, as no other articles link to it. Please introduce links to this page from related articles; try the Find link tool for suggestions. (March 2017) Amruta Sinchana Spiritual UniversityTypePrivateEstablishedProposed in 2013LocationBangalore, Karnataka, India Amruta Sinchana Spiritual University is a proposed[1][2][3][4][5] Private University in Bangalore, Karnataka State of India.. Present Status The MoU for this university projec...

 

2011 Mumbai bombings

Coordinated terrorist attacks in India This article's lead section may be too short to adequately summarize the key points. Please consider expanding the lead to provide an accessible overview of all important aspects of the article. (June 2020) 2011 Mumbai bombingsOpera HouseZaveri BazaarDadarLocations of the incidents in the Opera House, Zaveri Bazaar and Dadar counties of MumbaiLocationOpera HouseZaveri BazaarDadarMumbai, Maharashtra, IndiaCoordinates18°58′N 72°49′E...

León Pérez de Salmeán y Mendayo

León Salmeán Información personalNacimiento 20 de febrero de 1810Madrid (España)Fallecimiento 2 de septiembre de 1893Oviedo (España)Nacionalidad EspañolaFamiliaCónyuge Luisa Gotarredona y BarchinoHijos Alejandro Pérez de SalmeánInformación profesionalOcupación CientíficoCargos ocupados Catedrático de universidadRector de la Universidad de Oviedo Distinciones Gran Cruz de la Orden de Isabel la Católica [editar datos en Wikidata] León Pérez de Salmeán y Mandayo (Madri...

 

Infinite Jest

1996 novel by David Foster Wallace Infinite Jest AuthorDavid Foster WallaceLanguageEnglishGenreNew sinceritymetamodernismliterary fictionpost-postmodernismencyclopedic novelscience fictionPublisherLittle, Brown and CompanyPublication dateFebruary 1, 1996Publication placeUnited StatesMedia typePrint (hardcover · paperback)Pages1,079ISBN978-0-316-92004-9Dewey Decimal813/.54 20LC ClassPS3573.A425635 Infinite Jest is a 1996 novel by American writer David Foster Wallace. C...

 

Public service

Service(s) provided to all members of a communityFor other uses, see Public service (disambiguation). Not to be confused with Civil service. This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This section includes a list of references, related reading, or external links, but its sources remain unclear because it lacks inline citations. Please help improve this section by introducing more pre...

Piazza San Fedele

Piazza San FedeleVeduta sulla chiesa di San FedeleLocalizzazioneStato Italia CittàMilano QuartiereCentro Storico Informazioni generaliTipopiazza Intitolazionechiesa di San Fedele CollegamentiTrasporti Duomo Mappa Modifica dati su Wikidata · Manuale Piazza San Fedele è una piazza di Milano. Indice 1 Descrizione 2 Trasporti 3 Galleria d'immagini 4 Bibliografia 5 Voci correlate 6 Altri progetti Descrizione Situata all'interno dell'area pedonale nel pieno centro di Milano, prende il ...

 

Vincent de Paul

17th Century French priest and saint St Vincent de Paul redirects here. For other uses, see Vincent de Paul (disambiguation). SaintVincent de PaulC.M.Seventeenth-century portrait of Vincent by Simon François de ToursPriest and founderBorn24 April 1581Pouy, Gascony, Kingdom of FranceDied27 September 1660(1660-09-27) (aged 79)Paris, Kingdom of FranceVenerated inCatholic ChurchAnglican CommunionBeatified13 August 1729, Rome, Papal States by Pope Benedict XIIICanonized16 June 1737, Rom...

 

Guatemala at the Pan American Games

This article does not cite any sources. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Guatemala at the Pan American Games – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (October 2023) (Learn how and when to remove this message) Sporting event delegationGuatemala at thePan American GamesIOC codeGUANOCComité Olímpico GuatemaltecoWebsitewww.cog.org.gtMedalsRanked 1...

Mount Sanford (Connecticut)

This article is about the mountain ridge in Connecticut. For other uses, see Mount Sanford (disambiguation). Sanford MountainMount Sanford, Bethany Summit 1970 US Coast and Geodetic Survey Reference MarkHighest pointElevationest. 886 ft (270 m) ridge high pointCoordinates41°27′42″N 72°56′55″W / 41.46167°N 72.94861°W / 41.46167; -72.94861GeographyLocationBethany, Hamden, and Cheshire, ConnecticutParent rangeMetacomet RidgeGeologyAge of rock200...

 

The Look of Love (1967 song)

1967 popular song by Burt Bacharach and Hal David For other songs of the same name, see The Look of Love. For the musical revue of the songs of Burt Bacharach and Hal David, see The Look of Love. The Look of LoveSong by Dusty Springfieldfrom the album Casino Royale Soundtrack B-sideGive Me Time (L'Amore Se Ne Va)ReleasedApril 1967RecordedJanuary 29, 1967StudioPhilips Studios, LondonGenreBossa nova, popLength4:11LabelColgemsComposer(s)Burt BacharachLyricist(s)Hal DavidProducer(s)Phil Ramone Th...