Крило зворотної стрілоподібності (КЗС) — конфігурація крила літака, в якому чверть хорди крила розгорнута вперед. Конфігурація була вперше запропонована в 1936 німецькими авіаційними конструкторами.

Крило зворотної стрілоподібності — крило з негативною стрілоподібністю.

Перші роботи по крилу зворотної стрілоподібності проводились в міжвоєнній Польщі, втім проєкти лишились нереалізованими.

Дослідженнями займався радянський авіаконструктор Віктор Миколайович Бєляєв. Першими прототипами стали планери - БП-2 (1934), БП-3, ДБ-ЛК, в них також була реалізована схема літаючого крила.

Першим літаючим літаком з крилом зворотної стрілоподібності став німецький реактивний бомбардувальник Ju-287. Перший політ здійснив в лютому 1944 року, літак був розрахований на швидкість близько 815 км/год. Два дослідних прототипи були захоплені СРСР як трофеї.

Теоретично, така схема крила надавала певні переваги в польоті, але в результаті багатосторонніх випробувань Entwicklungs Flugzeug («експериментальний літак») з 1946 по 1949 роки, спеціалістами КБ-1 в Дессау, 2 літака не змогли показати гарних льотних характеристик, одною з проблем була зменшенням статичної стійкості літака в польоті, також програма зіштовхнулась з іншими проблемами які неможливо було вирішити на той час. Проект був закритий, а спеціалісти ЦАГІ прийшли до рішення не застосовувати подібну конструкцію в подальшому.

Першим серійним літаком в якому була використана така схема, став німецький пасажирський літак Hamburger Flugzeugbau HFB-320 Hansa Jet 1964 року. Літак мав крило з відносно малою зворотною стрілоподібністю, загалом було випущено 47 одиниць.

Довгий час літаків з таким крилом не будували, але в кінці 70-х років, в США з'явилась ефективна комп'ютерна система управління польотом "Fly-by-Wire", що дозволило повернутись до цієї концепції. Для випробувань, по замовлення ВПС США був створений літак X-29. Перший політ здійснив в грудні 1984 року, втім програма була закрита.

В кінці вересня 1997 року був створений літак Су-47 "Беркут", програма була закрита.

• Дозволяє поліпшити керованість на малих швидкостях польоту.
• Підвищує аеродинамічну ефективність в усіх областях льотних режимів.
• Компонування з крилом зворотної стрілоподібності оптимізує розподіл тиску на крило і переднє горизонтальне оперення
• Дозволяє зменшити радіолокаційну помітність літака в передній півсфері.

• КЗС особливо схильне до аеродинамічної дивергенції (втрати статичної стійкості) при досягненні певних значень швидкості і кутів атаки.
• Вимагає конструкційні матеріали та технології, що дозволяють створити достатню жорсткість конструкції.

• Чехословацький планер LET L-13 Blaník має малий кут зворотної стрілоподібності крила. Вперше піднявся в повітря 1956 року, відтоді вироблено понад 2500 машин.
• Німецький планер Schleicher K 7 вперше піднявся в повітря в 1957 році, з тих пір вироблено понад 500 машин.
• Німецький планер Schleicher ASK 13 вперше піднявся в повітря в липні 1966 року, з тих пір вироблено понад 700 машин.

• Цивільний літак HFB-320 Hansa Jet, вперше піднявся в повітря 21 квітня 1964 року.
• Навчальний літак Saab MFI-15 Safari, вперше піднявся в повітря в 1969 році.
• Американська стратегічна крилата ракета General Dynamics AGM-129 ACM, призначена для озброєння бомбардувальник ів B-52 Stratofortress. Однак вибір крила зворотної стрілоподібності був зумовлений, у першу чергу, міркуваннями малопомітності: радіолокаційне випромінювання, відбите від передньої кромки крила, екранувалося корпусом ракети.

• Першим реактивним літаком з крилом зворотної стрілоподібності став німецький бомбардувальник Junkers Ju 287. Машина, яка здійснила перший політ в лютому 1944 року, була розрахована на максимальну швидкість 815 км/год. Надалі два бомбардувальника цього типу дісталися СРСР як трофеї.
• У 1945 році за завданням ЛІІ конструктором П. П. Цибіна був створений експериментальний планер ЛЛ-З, що вийшов на випробування в 1947 році, мав крило зворотної стрілоподібності і досягав швидкості 1150 км/год (М = 0,95).
• У США за замовленням BBC був побудований літак Northrop Grumman X-29. Перший політ експериментального літака відбувся 14 грудня 1984 року. До 1991 року дві побудовані машини виконали, в загальній складності, 616 польотів. Однак програма X-29A розцінюється в США як невдала.
• Наприкінці вересня 1997 року відбувся політ нового експериментального літака, Су-47 «Беркут», який міг стати прототипом винищувача п'ятого покоління, однак програма була закрита у зв'язку з розробкою і успішними випробуваннями ПАК ФА (Т-50).

• Стрілоподібність
• Конфігурація крил

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (січень 2011) Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2011)

Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.