Допоміжна силова установка

Вихлоп ДСУ на хвості Airbus A380

Допоміжна силова установка (ДСУ)[1] чи допоміжний силовий агрегат — допоміжне джерело енергії на транспортному засобі, не призначене для переміщення транспортного засобу. В багатьох випадках призначенням ДСУ є запуск основного двигуна, а також забезпечення транспортного засобу під час стоянки. Різні типи ДСУ встановлюються на літаки, а також на деякі великі наземні і морські транспортні засоби[2], військову техніку[3][4][5][6].

Літаки

ДСУ літака зазвичай це відносно невеликий газотурбінний двигун, який використовується для вироблення електроенергії, створення тиску в гідравлічній системі і системі кондиціонування повітря під час знаходження літака на землі, запуску основних двигунів, зазвичай за допомогою стисненого повітря, яке відбирається з компресора ДСУ. Інколи застосовують електричний запуск, у цьому випадку генератор ДСУ працює в форсованому режимі — так, наприклад, ТА-12 діє на борту АН-74,[7] діє турбоагрегат ТГ-16, встановлений на літаках Ан-12, Іл-18. Безпосередньо сам пристрій зазвичай запускається, за допомогою електростартера.

У сучаснішому варіанті як ДСУ використовується турбостартер на двигуні, який в режимі ДСУ працює на коробку приводів (на якій розташовані генератори і гідронасоси).

Першим лайнером, який використовував газотурбінний двигун як ДСУ, був Boeing 727 у 1963 році. ДСУ давала можливість літакові працювати в невеликих регіональних аеропортах, забезпечуючи незалежність від обладнання наземних служб.

У сучасних реактивних літаках ДСУ зазвичай розташована в хвостовій частині. В більшості сучасних літаків можна побачити сопло ДСУ, яке виходить з хвоста.

Локомотиви

На газотурбовозах (наприклад, радянських Г1 і ГП1) ДСУ застосовується для запуску основного двигуна, також за допомогою ДСУ на газотубовозах виконуються маневри (це пояснюється тим, що газотурбінний двигун, на відміну від дизеля, при малому навантаженні різко знижує свій ККД).

На паровозах допоміжні парові машини або турбіни, які отримують пар від основного або допоміжного котла, забезпечують роботу електричного генератора і повітряного компресора.

Автомобілі

При встановленні на автомобіль спеціального обладнання, яке потребує електричного живлення при непрацюючому двигуні, як допоміжні силові установки використовують електроагрегати[8] (наприклад, на військових автомобілях СРСР використовувались агрегати серії «АБ»).

Бронетехніка

ДСУ використовується на деяких танках для вироблення електроенергії під час стоянок без значних затрат палива і демаскуючого теплового випромінювання, зв'язаних з роботою основного двигуна. Прикладом може бути танк БМ «Оплот», М1 «Абрамс». З радянських/російських танків ДСУ оснащені модифіковані Т-72[9], Т-80, Т-90М.

Також газотурбінними ДСУ оснащуються деякі бойові та спеціальні машини, наприклад, ЗСУ-23-4 «Ши́лка», БТР-4Е[3].

Примітки

  1. Наказ ДАСУ від 26 липня 2012 року № 527 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо прийнятних методів встановлення відповідності "Експлуатація літаків, які мають два двигуни, на маршрутах збільшеної дальності (ETOPS)" (AMC 20-6)»:1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. Wragg, David W. (1973). A Dictionary of Aviation (вид. first). Osprey. с. 45. ISBN 9780850451634.
  3. а б S. Folunin, J. Mormilo, V. Zaryanov, V. Zolotucha,A. Bondar. ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ДОПОМІЖНОЇ СИЛОВОЇ УСТАНОВКИ В СКЛАДІ БРОНЕТРАНСПОРТЕРА БТР-4Е //№ 3 (2020): Інтегровані технології та енергозбереження. DOI: https://doi.org/10.20998/2078-5364.2020.3.01
  4. Італійський уряд погодив передачу Україні гаубиць FH70 15 травня 2022 р.
  5. Модернізований український командирський танк Т-64БВК зразка 2021 року помітили на Донеччині 20.03.2023
  6. ШЕСТИДЮЙМОВА «ЄВА» 24.02.2020
  7. Ан-74 [Архівовано 2023-05-02 у Wayback Machine.] Державне авіаційне підприємство "Україна"
  8. Комбінована силова установка автомобіля / М. М. Косіюк . А. М. Косіюк. В. С. Кравчук // Вісник Хмельницького національного університету. Технічні науки. – 2021. – № 4. – С. 84-88.
  9. В.В. Біліченко, Д.В. Борисюк. ОГЛЯД КОНСТРУКЦІЇ ТА МОДИФІКАЦІЯ СИЛОВОГО АГРЕГАТА ТАНКА Т-72. С.3

Література

Посилання