Село розташоване на правому березі річки Псел за 50 км від районного центру м. Кременчук[1], вище за течією на відстані 1 км розташовано село Глибоке, нижче за течією на відстані 8 км розташовано село Манжелія.
Село Заможне (стара назва Броварки) — одне із давніх поселень краю, що вже в середині 17 століття було містечком. Перша письмова згадка про село датується 1641 роком. Назва села за однією із легенд виникла від прізвища пана Броваря, який проживав на території села, за іншою — від слів «броварня» (очевидно хтось володів броварнею)[1].
У травні 1658 року Броварки зазнали нападу кримських татар — союзників гетьмана Івана Виговського (він запросив татар для боротьби з повстанцями на чолі з Полтавським полковником Мартином Пушкарем) і були зруйновані дощенту. Частину жителів вороги вбили, частину забрали в полон.[1]
На час перепису 1781 р. в селі Броварки Говтвянської сотніМиргородського полку налічувалося 100 хат, у тому числі козаків виборних — 19, селян-посполитих і підсусідків — 81, проживали тут 2 представники дворянства та 2 духовенства і церковнослужителів. З кінця того року з ліквідацією полкового устрою й утворенням намісництв, Броварки віднесені до Говтвянського повітуКиївського намісництва. У 1787 р. у селі було 396 чол. (душ) жителів — різного звання: казенні люди, козаки та власників — поручника Івана, сотника Володимира і капітана Івана Остроградських.[1]
За даними 10-ї ревізії (перепису) 1859 р. записане село власницьке Броварки Кременчуцького повіту, біля річки Псел за 50 верств від Кременчука, дворів 99, населення 795 чоловік, з них чоловіків — 379, жінок — 416, і православна церква в селі.[1]
Після реформи 1861 р. кріпаки М. та В. Остроградських — 39 дворів, 109 ревізьких душ (чоловічої статі) та 3 дворових на викуп перейшли з 1868 р. За 154 десятин землі, одержаної в наділ, вони протягом 49 років повинні були виплачувати щорічно по 353 крб. 68 коп. викупних платежів. Кріпаки В. Філіппової та У. Троїцької — 12 дворів, 17 домогосподарів, 35 ревізьких душ та 11 дворових перейшли на викуп лише з 1883 р. За 59 десятин 1104 квадратних сажні одержаної землі — вони сплачували за той же час 136 крб. 48 коп.[1]
З 1860-х років село увійшло до складу Манжеліївської волостіКременчуцького повіту. Троїцька дерев'яна церква в одній зв'язці з дзвіницею була збудована в Броварках 1795 р. 1864 р. замість старої споруджена нова. При ній існувала церковна бібліотека. У 1883 році відкрито Броварківське (Броварківське Перше) земське училище. Уже в першій половині 90-х років 19 ст. тут працював земський лікар, була крамниця. На час перепису 1900 р. в Броварках було дві сільські общини (громади): 1) казенних селян — дворів 36, домогосподарів — 51, населення — 285 чол., з них чоловіків — 141, жінок — 144; 2) селян-власників (колишніх кріпаків) до якої відносилися й селяни хутора Глибока: всього селян-власників Броварок — 101 двір, населення 448 чол., з них чоловіків — 210, жінок — 238. На хуторі Глибока — 26 дворів, населення 176 чол., з них чоловіків — 83, жінок — 93.[1]
У 1910 р. в Броварках показано 230 господарств (імовірно в межі села включено прилеглі хутори), у тому числі козаків — 18, селян — 206, інших непривілейованих — 2, привілейованих — 4. Населення — 1423 чол., землі — 1184 десятин, у тому числі орної — 914 десятин. Був і паровий млин з просорушкою[1].
Значне збільшення кількості населення після скасування кріпосного права призвело до швидкого збезземелення селянства. Про тодішнє становище в селі свідчить «приговор» бідняків 1-ї громади села Броварок представлений в Кременчуцьку повітову землевпорядну комісію (селяни писали, що вони ніякої землі крім садиби не мають, живуть на «невдобах» та по ярах. Поміщики не дають збирати хліб за сніп хоча б і дорогий, не дають і землі бідним за відробіток. «Ми дожилися до злиднів, не можемо дістати заробітку, щоб забезпечити свої сім'ї».[1]
Радянська окупація
Радянську окупація розпочалась у січні 1918 року, остаточно після поразки денікінців — у грудні 1919 р. З встановленням радянської влади село стало центром сільської ради. 7 березня1923 року увійшло до складу Манжеліївського районуКременчуцького округу. На 7 вересня того року в Броварках проживало 1465 осіб, а по сільраді (до якої входили тоді ще невеликі села та хутори: Галаганівщина, Глибоке, Княжівка (Князівна), (Корніївна) — 2202 чол. У 1928 р. з ліквідацією Манжеліївського району й утворенням Великокринківського району Броварки віднесено до останнього.[1]
За переписом 1939 р. на вищевказаній території Броварківської сільради проживало лише 1230 чол. Різке зменшення кількості жителів — наслідки огульного розкуркулення та виселення цілих сімей за межі району і голоду 1932—1933 років.[1]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[3].
Населення
Населення станом на 1 січня2011 року становить 457 особи[1].
В 1958 р. встановлений пам'ятник загиблим воїнам, поруч із яким на бетонній стелі, на 12 мармурових дошках викарбувано прізвища односельців, які полягли на фронтах Другої світової війни (пам'ятник реставровано у 1980-ті та 2011 роках)[1].
.jpg)
