Село розташоване на березі річки Сухий Омельник, вище за течією за 2 км лежить село Новодорожнє, нижче за течією за 1 км — село Махнівка.
Село оточують рівнинні, слабохвилясті поля. Вони покриті чорноземом. Клімат помірно-континентальний з середньорічною сумою опадів 460—470 міліметрів. Середньорічна температура повітря +7,5°C.[1]
Рослинність краю характерна для степової зони. Ліси відсутні, окрім польових лісонасаджень та садів у мешканців села.[1]
Тваринний світ збіднілий внаслідок орання степів та осушення частини боліт.[1]
У Пустовійтовому у березні 1862 року відбулося повстання селян проти підписання Уставної грамоти, про яке, навіть, була розміщена стаття в часописі "Основа" , де детально розповідається про цю подію[2]. А у 1916 році — повстання жінок, полільниць буряків. У селі існувала церква, земське однокласне, пізніше трьохкласне училище, церковно-парафіяльна школа для дівчаток.[1]
Радянську окупація в Пустовійтовому розпочалась у січні 1918 року. У березні 1923 року село, як центр сільради, було віднесено до складу Глобинського району. Тоді мешкало у селі 2356 жителів.[1]
На території села у 1918 році створено Пустовійтівський бурякорадгосп на землях, які належали В. О. Остроградському. До 1924 року радгосп був у складі Глобинського цукрокомбінату, а з 1924 року став самостійним господарством.[1]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 68 жителів села Пустовійтове загинули від голоду.[3]
У вересні 1941 року село окупували німці. У роки Радянсько-німецької війни майже 700 жителів села узяли участь у війні, понад 200 чоловік загинуло, 190 жителів Пустовійтового було відправлено на роботи до Німеччини. Пустовійтове було визволене від німців 27 вересня1943 року.[1]
Пустовійтове було радіофіковане у 1953 році, електрифіковане у 1966 році.[1]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[5].
Економіка
Виробнича спеціалізація підприємств розташованих на території Пустовійтівської сільської ради: виробництво зерна і технічних культур.[1]
Населення
За переписом 1859 року в ньому було 196 дворів, мешкало 1008 жителів. У березні 1923 року у селі 2356 жителів. Станом на 1 січня2011 року населення села становить 1164 жителі, 708 дворів.[1]
Кількість населення у селі змінювалась таким чином[1]:
Динаміка населення
1859
1923
2001
2011
1008
2356
1283
1164
▲
▼
▼
Цікаві факти
На території села знайдено скарб із 96 монет (13-18 століття).[1]
Серед уродженців села — Герой Радянського СоюзуВасиль Хильчук[6], І. І. Бердник кавалер ордена Червоного Прапора, учасник Параду Перемоги на Красній Площі в Москві. Герої Соціалістичної Праці Р. Ф. Грущенко, А. Ю. Панченко, П. А. Хрей.[1]
Іванчик Віктор Петрович — український підприємець, заслужений працівник сільського господарства України.
Вихристюк Сергій Григорович — прапорщик, командир евакуаційного відділення взводу МТЗ 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Загинув під час обстрілу в зоні АТО.
↑О ходе крестьянского дела в Кременчугском уезде (Полт. губ.) // Основа: южно-русский литературно-ученый вестник. С.-Петербург: В типографии П. А. Кулиша, Тиблена и К°. Липець (Іюль) 1862. с. 75-77.
