село Яроші
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Кременчуцький район
Тер. громада	Глобинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA53020010650065316
Основні дані
Населення	287
Площа	4,045 км²
Густота населення	115,7 осіб/км²
Поштовий індекс	39047
Телефонний код	+380 5365
Географічні дані
Географічні координати	49°19′22″ пн. ш. 33°10′38″ сх. д. / 49.32278° пн. ш. 33.17722° сх. д. / 49.32278; 33.17722
Середня висота над рівнем моря	95 м
Водойми	Сухий Кагамлик
Відстань до обласного центру	137 км
Відстань до районного центру	38 км
Місцева влада
Адреса ради	39000, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285
Карта
Яроші
Яроші
Мапа
Яроші у Вікісховищі

Яроші́ — село в Україні, у Глобинській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення сільської ради на 1 січня 2011 року становить 287 осіб.

Село знаходиться на правому березі річки Сухий Кагамлик, вище за течією примикає село Пироги, нижче за течією на за 2,5 км розташоване село Бабичівка. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблені ставки. Поруч проходить автомобільна дорога Т-1716.

Перші поселенці у цих краях були втікачі з правобережної України — козаки (вільні люди).^[1]

До Ярошів належали хутори: Кочергіне, Левченкове, Святеликове, Степаненкове, Шпагатове Озеро. У Ярошах та його хуторах проживало 1643 особи (804 особи чоловічої статі, 839 осіб жіночої статі).^[2][1]

Під час Голодомору 1932—1933 років у Пирогах та Ярошах померло з голоду кілька сотень селян — люди вмирали вулицями, сім'ями; траплялися випадки людоїдства.^[1]

У 1937 році були заарештовані і репресовані десятеро жителів сіл Пироги і Яроші — Особлива трійка УНКВС звинуватила їх у належності до «підпільної контрреволюційної військово-повстанської білогвардійської організації», яка нібито діяла на території Глобинського району (стаття 54 Кримінального Кодексу УРСР — «антирадянська агітація»).^[1]

Після початку війни доросле чоловіче населення села Пироги і навколишніх сіл було мобілізоване на фронт. Жіноче населення сіл Пироги і Яроші, як і інших сіл Глобинського району, вивозили копати протитанкові окопи на лівому березі Дніпра.^[1]

12 вересня 1941 року основні сили німецької 17-ї армії і 1-ї танкової групи генерал-полковника Клейста групи армій «Південь» прорвали оборону і, розгромивши у Ярошах і Пирогах обоз 297-ї стрілецької дивізії, попрямували на північ, до Хоролу.^[1]

За свідченнями жителів села Яроші, до Німеччини вивезли 121 юнака і дівчину. До Німеччини вивезли також колишніх радянських військовополонених, які проживали у хатах селян. За час війни загинуло 77 жителя села Яроші.^[1]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району^[4].

Кількість населення у селі змінювалась наступним чином^[1]:

*з прилеглими хуторами

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Село газифіковане, наявне централізоване водопостачання. На території села розташований фельдшерсько-акушерський пункт.^[1]

• Степаненко Олександр Федорович — член Української Центральної Ради.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

У Вікісловнику є сторінка Яроші.

[Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]