Площа острова — 540 км²; столиця Гаґатна; уряд — губернатор, що всенародно обирається, з 2018 р. — Лу Леон Герреро й однопалатний законодавчий орган; населення — 167 772 (оцінка, липень 2018 року); мови: англійська, чаморро (одна із західних малайсько-полінезійських мов).
Гуам був заселений одним з індонезійських народів, чаморро, близько 3,5 тисяч років тому. До початку XVI століття, коли експедиція Магеллана відкрила Гуам (в 1521), у чаморро вже почало утворюватися ранньокласове суспільство. Чаморро ділилися на три основних соціальних шари: вождів, рядових мешканців і рабів.
Гуам оголосили колонією Іспанії 1565 року. З 1600 року острів використовували іспанські галеони, які прямували з Мексики на Філіппіни, для відпочинку команд і поповнення провіанту. У результаті почалося фізичне змішання аборигенів-чаморро з іспанцями, мексиканцями та філіппінцями, які входили до складу команд іспанських галеонів. Фактична іспанська колонізація, що супроводжувалася християнізацією чаморро, почалася з 1668 року, з прибуттям на острів католицьких проповідників. Період з 1670 по 1695 ознаменувався серією бунтів чаморро, пригнічених іспанськими солдатами. Чисельність чаморро, особливо чоловіків, сильно скоротилася. Це призвело до подальшого змішання чаморро з іспанцями, філіппінцями та мексиканцями. Однак у чаморро збереглися своя мова і деякі звичаї.
Гуам простягнувся вздовж Маріанської западини. За 340 км на південний захід від Гуаму розташована найглибша точка світового океану — «Безодня Челленджера». Острів витягнутий з півночі на південь на 50 км, ширина в найвужчій середній частині — 12 км. Рельєф північної частини острова різко відрізняється від південної. Північна частина — це вапнякове плато, складене коралами. На північному заході й півночі плато круто обривається до берега. Південна частина острова — вулканічного походження й має горбистий рельєф. Найвища точка — гора Ламлі (406 м). Пагорби складені лавами, а також кварцитами й глинистими сланцями. Є виходи гранітів і пісковиків.
Ґрунти острова — родючі фералітні, місцями малопотужні. Північна частина Гуаму вкрита саванною рослинністю. Вологі тропічні ліси трапляються лише в долинах річок і на схилах пагорбів південної частини острова. Уздовж узбережжя — гаї кокосових пальм. Тваринний світ Гуаму бідний. Водяться гризуни (щури, миші), кажани. У лісах трапляються олені, завезені іспанцями з Філіппін. Раніше на острові водилося досить багато птахів; наразі більшість з них винищені завезеною в 1940-х рр. змією — коричневою бойгою. Вона має слабку отруту й безпечна для людей, однак стала справжнім лихом. Змії знищили майже всіх птахів і часто замикають дроти високої напруги[2]. Раніше на Гуамі змій не було, зараз щільність змій одна з найвищих у світі — 2000 на квадратний кілометр. Для запобігання поширенню отруйних змій (коричнева бойга) на територію острова будуть скидати отруєних мишей[3].
Клімат
Клімат острова тропічний мусонний. Середньодобова температура цілий рік становить 26—27 °C. Сезон дощів триває з травня по листопад. Найсприятливіший період для туризму — з грудня до травня. Найбільша кількість опадів — у серпні (410 мм), найменша — у квітні (55 мм). У сухий зимово-весняний період (з січня по квітень) дмуть північно-східні вітри. Річна кількість опадів перевищує 2000 мм.
У літній дощовий період острів потерпає від тайфунів. Вони тут утворюються й набирають сили, завдають шкоди острову, а потім прямують до берегів Південно-Східної Азії. Гуам іноді називають Алеєю тайфунів (англ.Typhoon Alley). Один з найпотужніших тайфунів 1962 року зруйнував майже всі будівлі на Гуамі. 1976 року по острову вдарив тайфун Памела, який завдав шкоди Гуаму на пів мільярда доларів. З цього часу були посилені будівельні норми, дерев'яні конструкції та стовпи були значною мірою замінені бетонними.[4][5]
8 грудня 2002 року на острів обрушився ще один потужний тайфун, Понгсона. Швидкість вітру досягала 232 км/год, а швидкість максимальних поривів вітру — 278 км/год. Збиток від урагану перевищив 700 мільйонів доларів, проте завдяки вжитим раніше заходам загинула лише одна жінка (отримала поранення від уламків скла і померла від серцевого нападу).[6][7]
Гуам має офіційний статус «Неприєднаної організованої території США». Керується на підставі Органічного закону острова Гуам, ухваленого конгресом США в 1950 році. Цей закон надав острову право на місцеве самоврядування та оголосив його жителів громадянами (nationals) США. Столиця острова — Хагатна.
Виконавча влада здійснюється губернатором (обирається населенням Гуаму на 4-річний термін), який призначає місцевий уряд. Гуам має одного делегата у палаті представників США, але він не має права голосу. Законодавчий орган — Законодавчі збори, що складається з 15 сенаторів (обираються населенням на 2-річний термін).
У Гуамі існує рух за повну незалежність від США, але більшість жителів Гуаму воліють зберегти нинішній статус в модифікованому вигляді, отримавши ширшу автономію.
Адміністративний устрій
Адміністративний устрій Гуаму (2006)
Гуам розділений на 19 муніципалітетів (муніципальних сіл):
Більша частина військовослужбовців США зосереджена на авіабазі Андерсен і військово-морській базі Апра-Харбор.
В жовтні 2020 року на острові розпочались роботи зі спорудження бази корпусу морської піхоти США «Кемп Блаз» (англ.Camp Blaz). Введена в експлуатацію в січні 2023 року[11].
Населення
Чисельність населення — 180,9 тис. (Оцінка на липень 2010);
Річний приріст — 1,3 %;
Народжуваність — 18,1 на 1000;
Смертність — 4,6 на 1000;
Середня тривалість життя — 75 років у чоловіків, 81 рік у жінок;
Етно-расовий склад: чаморро — 37,3 % (59 381 особа), чуукці — 7,0 % (11 230 осіб), інші народи Океанії — 5,0 % (7 971 особа), філіппінці — 26,3 % (41 944 осіб), інші народи Азії — 5,9 % (9 437 осіб), змішаного походження — 9,4 % (14 929 осіб), європейці — 7,1 % (11 321 особа), афроамериканці — 1,0 % (1 540 осіб), інші — 1,0 % (1 605 осіб) (за переписом 2010 року)[12];
Мови: англійська — 43,6 % (63238 осіб), Чаморро — 17,8 % (25827 осіб), Філіппінські мови — 21,2 % (30720 осіб), Мови Океанії — 10,0 % (14441 особа), азійські мови — 6,3 % (9192 осіб), інші мови — 1,1 % (1651 осіб) (за переписом 2010 року)[12];
Грамотність — 99 %;
Міське населення — 93 %.
Туристичні зони
Північний район Гуаму найменше заселений на острові. Його найменше відвідують туристи. Більша частина регіону зайнята військовими базами США. Тут же розташований Рітідіан-Біч (Ritidian Beach), який вважається найкрасивішим пляжем Гуаму. Центральний регіон — найгустіше населений і найбільш відвідуваний туристами. Саме тут розташована столиця Гуаму, а також головний, і по суті єдиний туристичний центр острова — Тумон. 90 % туристів проводять свою відпустку там. Південний регіон — наймальовничіший на острові, але найменш розвинений. У цьому районі найкраще збереглася культура корінних жителів Гуаму — чаморро. Туристів тут приваблюють Кокосовий острів[en] і пляжі затоки Талофофо[en]. Тихоокеанські пляжі Талофофо можуть бути цікаві серферам і кайт-серферам, особливо в сезон вітрів. Зокрема, саме в південній частині острова висадився Магеллан під час своєї навколосвітньої подорожі.
На острові збереглися пам'ятки історії. Це — стародавні наскельні малюнки й традиційні житла аборигенів чаморро, що заселили острів приблизно 3,5 тис. років тому, свідоцтва колишнього панування іспанців, а також пам'ятники Другої світової війни. Береги Гуама, дарують любителям дайвінгу можливість оглянути коралові рифи та досліджувати остови затонулих кораблів. Крім того, любителі активного відпочинку можуть зайнятися віндсерфінгом і парасейлінгом, пограти в гольф.
Місцевий транспорт представлений головним чином автобусами-шаттлами, що курсують від різних районів острова до основних торгових та інших центрів. Серед автобусів є двоповерхові. Вартість проїзду становить $2, проїзний на день коштує $5, на тиждень — $8. Працюють дві компанії, кожна з яких приймає тільки власні проїзні, тож варто звертати увагу на те, чий саме автобус під'їхав до зупинки. Одна з компаній має також екскурсійний маршрут по острову, що триває чотири години та коштує $25. Таксі широко доступні. Середній тариф становить $3 за першу милю, і $0,6 за кожні наступні чверть милі[джерело?].
Рух правосторонній. Вуличний рух надзвичайно спокійний і законослухняний. Прийнято фанатичне дотримання ПДР, а також взаємна ввічливість і поступливість (іноді навіть зайва). Пішохід має перевагу всюди. При цьому, на дорогах слід побоюватися пішоходів і водіїв — японців, які звикли до лівостороннього руху і праворульних машин. Дороги в основному хороші — з крайнього півдня до півночі на машині можна неспішно проїхати за 3 години (стосується траси вздовж східного узбережжя). Стан траси вздовж Тихоокеанського (західного) узбережжя трохи гірший.
(рос.)Малаховский К. В. Гуам // Страны и народы. Австралия и Океания. Антарктида / Редкол. П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
_(Polynesia_centered).svg)
