PROFILPELAJAR.COM

Ґергард Ертль
Ґергард Ертль
нім. Gerhard Ertl
	Професор Ґерхард Ертль Професор Ґерхард Ертль
Народився	10 жовтня 1936 (88 років); Штутгарт, Третій Райх[…]
Місце проживання	Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	фізик, хімік, викладач університету
Alma mater	Штутгартський університет (1957); Паризький університет (1958); Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1959); Штутгартський університет (1961); Мюнхенський технічний університет (1965); Інститут інтелектуальних систем імені Макса Планка; Johannes-Kepler-Gymnasiumd; Ганноверський університет
Галузь	хімія
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана; Ганноверський університет; HU Berlin; Вільний університет Берліна
Науковий керівник	Heinz Gerischerd
Аспіранти, докторанти	Peter Strasserd; Martin Wolfd; Jochen Lauterbachd
Членство	Леопольдина; Австрійська академія наук; Папська академія наук; Національна академія наук США; Баварська академія наук; North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd; BBAW; Європейська академія; Польська академія наук; Американська академія мистецтв і наук; Російська академія наук; Королівське товариство Единбурга
Нагороди	Лекторська премія Фарадея (2007) Медаль Рудольфа Дізеляd премія Отто Гана (2007) Alwin Mittasch Prized (1990) премія Вольфа з хімії (1998) Премія Лейбніца (1991) почесний доктор Гумбольдського університету в Берлініd (16 січня 2009) медаль Бунзенаd (1992) Carl-Engler-Medald (1996) медаль Карла Фрідріха Гауссаd (1985) медаль Лібіха (1987) Hall of Fame of German Researchd (2015) Karl Ziegler Prized (1998) Премія Японії (1992) Премія століття (1985) honorary doctor of the Maria Curie-Skłodowska Universityd (6 травня 2011) honorary doctor of the Ruhr University Bochumd Почесний доктор Мюнстерського університету імені Вільгельмаd почесний доктор Левенського католицького університетуd Bourke Awardd (1991) Medard W. Welch Awardd (1995) премія «Єврофізика» (1992)
	Ґергард Ертль у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ертль.

Ґергард Ертль (нім. Gerhard Ertl; нар. 10 жовтня 1936, Штутгарт) — німецький учений-хімік, керівник Інституту Фріца Габера Товариства Макса Планка (1986-2004), нині почесний професор, лауреат премії Вольфа з хімії (1998), лауреат Нобелівської премії з хімії 2007 року.

Біографія

Ґергард Ертль народився в Штутгарті. З 1955 по 1957 роки він навчався в технічному університеті Штутгарта, потім в Паризькому університеті (1957—1958) та Мюнхенському університеті імені Людвіга-Максиміліана (1958—1959).

Після присудження звання доктора філософії, він став асистентом і лектором в технічному університеті Мюнхена (1965-1968). З 1968 по 1973 роки він був професором і директором в технічному університеті Ганновера. Був професором в інституті фізичної хімії | Університету імені Людвіга Максиміліана в Мюнхені (1973—1986). Протягом 1970-х та 1980-х років він читав лекції в Каліфорнійському технологічному інституті, в університеті Вісконсин-Мілвокі і Каліфорнійському університеті, в Берклі. У 1986 році він став професором в Вільному університеті Берліна і в Берлінському технічному університеті.

У 1986 році він став директором інституту Інституту імені Фріца Габера Товариства Макса Планка, який очолював до 2004 року. В 1996 у він став професором в Берлінському університеті імені Гумбольдта.

Наукова діяльність

Ґергард Ертль був одним з перших дослідників, які оцінили потенціал хімії поверхні. Крок за кроком він розробив методологію хімії поверхні, демонструючи, як різні експериментальні методики дозволяють отримати всебічну картину перебігу реакції на поверхні. Хімія поверхні вимагає просунутого високовакуумного експериментального обладнання, тому що її головна мета — спостереження за поведінкою індивідуальних атомів або молекул, наприклад, на високочистих поверхнях металу. Найменше забруднення при виконанні такого роду спостережних і вимірювальних експериментів наражає на небезпеку їх результат. Отримання повноцінної картини реакції, що іде на поверхні, вимагає високоточних вимірів та комбінації різнобічних експериментальних методик. Ґергард Ертль заснував експериментальну школу, продемонструвавши, як достовірні результати можуть бути отримані в такій складній галузі, як хімія поверхні. Його розробки заклали наукову основу сучасної хімії поверхні, його методологія використовується як у фундаментальних дослідженнях, так і в розробці хімічних виробництв. Підходи, розроблені Ертлем, базуються не лише на результатах, отриманих ним при вивченні процесу Боша-Габера, використовуваного при фіксації атмосферного азоту. Ертль також вивчав процес окиснення монооксиду вуглецю на поверхні платини, реакції, що використовуються для каталітичного очищення автомобільних вихлопів.