1967 року закінчив фізичний факультет Ленінградського державного університету (кафедра молекулярної фізики). В 1974 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук на тему «Оптична орієнтація спінів носіїв у напівпровідниках»[3]. 1989 року захистив дисертацію на ступінь доктора фізико-математичних наук на тему «Квантові розмірні явища в напівпровідникових мікрокристалах»[4].
Наприкінці 1970-х та на початку 1980-х років Єкімов, працюючи в Державному оптичному інституті імені С. І. Вавілова, спільно з Олексієм Онущенком розробив і реалізував метод отримання кристалів нанометрових розмірів у склоподібних матрицях[8]. Застосовуючи цей метод, за допомогою вибору температури та часу термообробки скла, активованого напівпровідником, стало можливим отримувати кристали з розмірами від одиниць до десятків і більше нанометрів[9]. Пізніше про цей етап робіт А. Єкімова академік Жорес Алферов писав: «Перші напівпровідникові точки — мікрокристали сполук AIIBVI, сформовані в скляній матриці, були запропоновані та реалізовані О. І. Єкімовим та О. Онущенком»[8].
Далі Єкімов досліджував оптичні та електричні властивості стекол, що містять нанокристали напівпровідників CdS, CdSe, CuCl та CuBr. Він визначив взаємозв'язок між розмірами цих кристалів та їхніми спектроскопічними параметрами поглинання. Спільно з Олександром Ефросом, теоретиком з Фізико-технічного інституту імені А. Ф. Йоффе, дав пояснення спостережуваним оптичним властивостям стекол з нанокристалами. Зокрема, були визначені причини залежності оптичних властивостей нанокристалів від їхніх розмірів і встановлено, що нанокристали проявляють квантові властивості і поводяться подібно до «штучних атомів»[10][11].
Пізніше напівпровідникові нанокристали та подібні до них об'єкти стали називати «квантовими точками», і початок їх дослідження було покладено саме роботами Олексія Єкімова[11].
Премії
Державна премія СРСР 1976 року — за цикл робіт «Виявлення та дослідження нових явищ, пов'язаних з оптичною орієнтацією спинів електронів і ядер в напівпровідниках» (1970—1974);
Премія Вуда 2006 року (спільно з Л. Брюсом та А. Ефросом). Присуджена Оптичним товариством за «відкриття нанокристалічних квантових точок та піонерські дослідження їх електронних та оптичних властивостей»[12].
Екимов А. И., Онущенко А. А., Цехомский В. А. Экситонное поглощение кристаллами CuCl в стеклообразной матрице // Физика и химия стекла. — 1980. — Т. 6, № 4 (12 січня). — С. 511—512.
Голубков B. B., Екимов А. И., Онущенко A. A., Цехомский В. А. Кинетика роста микрокристаллов CuCl в стеклообразной матрице // Физика и химия стекла. — 1981. — Т. 7, № 4 (12 січня). — С. 397—401.
Екимов А. И., Онущенко А. А. Исследование образования микрокристаллов CuHal в стеклах методом экситонной спектроскопии // Физика и химия стекла. — 1982. — Т. 8, № 5 (12 січня). — С. 635—637.
Стаття «Quantum size effect in semiconductor microcrystals», вийшла 1985 року, потім була надрукована повторно в 1993 році в спеціальному ювілейному випуску журналу «Solid State Communications», присвяченому його тридцатиріччю.
Примітки
↑Nanotechnology Timeline. National Nanotechnology Initiative(англ.). 26 листопада 2015. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
↑ абEditorial (7 травня 2014). Nanocrystals in their prime. Nature Nanotechnology(англ.). Macmillan Publishers Limited. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
_(cropped).jpg)
