PROFILPELAJAR.COM

	Ян Пшерембський; пол. Jan Przerębski
	Герб
	Архієпископ Ґнєзненський
	Архієпископ Ґнєзненський
	Примас Польщі
	Примас Польщі
1559 — 1562
Попередник:	Миколай Дзєжґовський[pl]
Наступник:	Якуб Уханський
Альма-матер:	Падуанський університет і Ягеллонський університет
Діяльність:	католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження:	1519
Смерть:	12 січня 1562; Лович, Республіка Польща
Похований:	Cathedral Basilica of the Assumption of the Blessed Virgin Mary, Łowiczd
Династія:	Пшерембські гербу Новина
Батько:	Якуб Пшерембський
Посада:	канонік краківський, крушвицький, віленський; пробст краківський, познанський, ґнєзненський і велюнський; плебан конарський; декан краківський, коад'ютор ґнєзненського архієпископства; королівський секретар, секретар великий коронний, підканцлер коронний.
	Ян Пшерембський у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Пшерембський.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пшерембський.

Ян Пшерембський (пол. Przerębski, також пол. Przerembski^[2]) гербу Новина (нар. бл. 1519 — пом. 12 січня 1562, Лович) — польський римо-католицький і державний діяч; номінант на посаду холмського єпископа (яку не зайняв; 1557–1558), архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі (1559–1562); великий коронний секретар (1550–1552) і підканцлер (1552–1559).

Життєпис

Народився Ян близько 1519 року у сім'ї Якуба Пшерембського, пізнішого каштеляна сєрадзького, та Зофії Шафранєц. Мав сетру Ядвігу, дружину Яна Костки, та 3 братів — Миколая Мацея, придворного і секретаря королівського, Пйотра, каноніка ґнєзненського і пробста краківського та Вінцентія, каштеляна розпшинського. Дядьком його був Вінцентій, підканцлер коронний і єпископ плоцький і куявсько-поморський, а двоюрідним братом Анджей, секретар королівський, канонік краківський і ґнєзненський^[2].

Навчався спершу з 1530 року у Краківському, пізніше у Падуанському (1541–1542) університетах^[2].

Політична кар'єра

Ян Пшерембський розпочав свою кар'єру у королівській канцелярії королівським секретарем. Після смерті короля Сигізмунда I Старого 1548 року його відправили до Вільни до Сигізмунда II Августа для запрошення його до Кракова^[3] та представлення від імені панів, які перебували на краківському дворі, справи рішення сейму, який підтверджував права і шляхетські привілеї. Надалі обіймав посади секретаря великого коронного (1550–1552)^[4], підкацлера коронного (1552–1559)^[5] завдяки протекції свого дядька.

Був послом короля на сеймик Краківського воєводства у Прошовицях^[6]. 1553 року був послом до Відня разом із Миколаєм Радзивіллом «Чорним» для погодження умов шлюбу короля з Катериню Габсбург. Переговори тривали довго, тому що король, вступаючи в політичний шлюб, поставив багато умов.

1556 року відмовився пропечатувати проїздні листи для королеви Бони — був противником її від'їзду з країни. 1559 року був послом до Відня у справі грошей та рухомого майна королеви Бони, захоплених іспанським двором, коли Філіп II лицемірно погодився на арбітраж під керівництвом імператора Фердинанда I. У листопаді 1559 року був послом короля до Відня з пропозицією угоди між імператором і угорським королем Яношем Заполья.

Церковна кар'єра

Ян Пшерембський посідав різні церковні посади. 1534 року став пробстом у костелі святої Ядвіги у Кракові^[7], до 1554 року був плебаном у Конарах, з 1545 року був каноніком крушвицьким і краківським, з 1547 року пробстом Вавельської катедри, з 1549 року — пробстом познанським^[8]; протягом 1550–1551 років був адміністратором краківської дієцезії^[9], з 1556 року каноніком віленським, пробстом ґнєзненським і деканом краківським^[2], з 1557 року пробстом капітули колегіатської у Велюні^[10].

1556 року до папи було надіслано офіційного листа з проханням надати Пшерембському посаду коад'ютора Ґнєзненського архієпископства, а через рік він був номінований королем на Холмське єпископство. В обох випадках папа Павло IV не хотів надавати свого схвалення, оскільки Пшерембського звинуватили в єресі та відсутності базової богословської освіти. Завдяки зусиллям Станіслава Гозія звинувачення з Пшерембського були зняті. Було досягнуто компромісу, у зв'язку з чим Папа Павло IV підтвердив номінацію на ґнєзненського коад'ютора, яку Пшерембський обійняв 2 січня 1559 року, а 19 січня, після смерті примаса Дзєжґовського^[pl], він обійняв посаду архієпископа Ґнєзненського і примаса Польщі^[2].

Після вступу на посаду архієпископа Пшерембський скликав синоди, під час яких приймав резолюції, спрямовані на покращення освіти священників з метою більш ефективної боротьби з протестантизмом, рекомендував заснувати духовні семінарії та піклуватися про парафіяльні та колегіальні школи. 1561 року він головував на єпископському синоді у Варшаві, на якому розглядався проект реформи церкви у Польщі^[3].

У Скерневицях Ян Пшерембський заснував школу — її випускники могли продовжувати навчання у Краківській Академії. Для покращення навчання спрямував до цієї школи з Академії Бенедикта Гербеста — чудового оратора, який прекрасно знав грецьку та латинську мови^[8]. Гербест перебував у Скерневицях протягом 1559–1560 років. Примас також мав намір заснувати духовну семінарію у Ґнєзно^[2].

Ян Пшерембський помер 12 січня 1562 року у Ловичу, був похований умісцевій Катедральній базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії та святого Миколая^[11].

Примітки

↑ ^а ^б Українська Вікіпедія — 2004.
d:Track:Q199698
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Jan Przerębski. Prymas Polski. Процитовано 30.06.2022.
↑ ^а ^б Bernadeta Kruszyk. Poczet Arcybiskupów. Jan Przerębski. Archidiecezja Gnieźnieńska. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 31.03.2014. [Архівовано 2014-03-31 у Wayback Machine.]
↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 146.
↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 109.
↑ Andrzej Wyczański, Posłowie Zygmunta I na sejmiki, w: Władza i społeczeństwo XVI i XVII w., Warszawa 1989, s. 195.
↑ Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. : powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 1-10 / i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza./T. 7. : [K-Kyk], Lipsk, 1841, ss. 539—540.
↑ ^а ^б Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. : powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 1-10 / i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza./T. 7. : [K-Kyk], Lipsk, 1841, s. 540.
↑ Przerębski Jan. Encyklopedia PWN. Процитовано 30.06.2022.
↑ Sławomir Zabraniak, Z dziejów kapituły kolegiackiej w Wieluniu (XV w. — 1766 r.): prałaci, w: Rocznik Wieluński 12, 2012 s. 22.
↑ Krzysztof Rafał Prokop, Nekropolie biskupie w nowożytnej Rzeczypospolitej (XVI—XVIII w.), Kraków-Warszawa 2020, s. 136.