Того ж 1387 року, як підканцлер Королівства Польського, Москажевський брав участь у королівській процесії Владислава II Ягайла і Ядвіги. 1389 року вирушив з польським військом до Литви проти Вітовта, який у союзі з хрестоносцями намагався відділитися від Польщі. 1390 року, замість Анджея Гаштовта, отримав уряд старости краківського[3]. Клеменс Москажевський успішно захистив Верхній Замок у Вільні від тевтонських лицарів-хрестоносців, незважаючи на те, що начальник Нижнього ЗамкуКоригайло був убитий під час облоги. 1392 року перед Островською угодою підканцлер передав керівництво у Вільні Яськові з Олесниці, батькові знаменитого кардинала Збігнєва Олесницького.
За добру оборону Клеменс отримав від короля маєтності — згаданий Оджиконський замок, який він розбудував, навколишні села, a 1390 року староство добчицьке місто і замок, також 12 сіл і Рембелиці-Крулевські біля Велюня.
1394 року підканцлер коронний збудував мурований костел у Москожеві. Був він володарем Корчини. 1397 року придбав села біля Оджиконського замку: Войківку, Братківку, Високу; 1402 року придбав Коморники, Буковник i Волицю. Його маєтності складали 15 сіл, окрім Добчиць.
1402 року обійняв посаду каштеляна віслицького. Був свідком підписання Рацьонжського миру1404 року[5]. Наприкінці 1405 року на короткий час став старостою краківським[1]. За декілька місяців перед смертю, 9 грудня1407 року, придбав Міколовиці. З 1407 року родина Москожевських змінила прізвище на Каменецькі.
Клеменс Москажевський помер 1408 року, похований у костелі в Москожеві. Маєтки його одідичив єдиний син Марцін Каменецький.
Родина
Батько Миколай (чи Клеменс) з Москожева згадується у 1381—1382 роках[1], 1387 року брав участь як лицар у королівській процесії Владислава II Ягайла і Ядвіги. Братами Клеменса були Генрик із Москожева та Сецех із Москожева.
Клеменс з Москожева став засновником родів Москожевських і Каменецьких гербу Пилява. Був одружений з Ельжбетою невідомого походження, їхній єдиний син, Марцін Каменецький[pl] (пом.1439) — лицар і шляхтич, власник замків Каменецького та Добчицького. Серед онуків Клеменса були: каштелян сяноцький Генрик Андреас Каменецький (бл. 1430—1488) і староста добчицький Пйотр Каменецький[pl] (після 1410—1447).
Примітки
↑ абвSułkowska-Kurasiowa Irena. Moskorzowski Klemens (Klemens z Moskorzowa) h. Pilawa (zm. ok. r. 1408)… S. 53
↑Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, spisy, pod red. A. Gąsiorowskiego, T. IV, Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Z. 1, Urzędnicy Małopolscy XII—XV wieku, Wrocław-Warszawa-Kraków, 1990, s. 348.
↑Codex Diplomaticus Poloniae, t. I, Warszawa 1847, s. 272.
↑Codex diplomaticvs Regni Poloniae et Magni Dvcatvs Litvaniae in qvo pacta, foedera, tractatvs pacis … nvnc primvm ex archivis pvblicis ervta ac in lvcem protracta … T. IV in qvo totivs Prvssiae res continentvr, wydał Maciej Dogiel, Wilno 1764, s. 78.
Література
Sułkowska-Kurasiowa Irena. Moskorzowski Klemens (Klemens z Moskorzowa) h. Pilawa (zm. ok. r. 1408) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1977.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXII/1, zeszyt 92.— S. 52–54