Рельєф суходолу дуже різноманітний і складається з гір, пустель, рівнин, плато, льодовиків та інших форм рельєфу. У фізичній геології суходіл поділяється на дві основні категорії: гірські хребти та відносно плоскі внутрішні території, які називаються кратонами. Обидва утворюються протягом мільйонів років через тектоніку плит. Потоки[en], основна частина кругообігу води на Землі, формують ландшафт, вирізають скелі, транспортують осадочну породу та поповнюють ґрунтові води. На великих висотах або високих широтах, сніг ущільнюється та перекристалізується протягом сотень або тисяч років, утворюючи льодовики, які можуть бути настільки важкими, що викривляють земну кору. Близько 30 відсотків суходолу має сухий клімат, тому що в таких регіонах випаровується більше води, ніж надходить з опадами. Вітри створюються теплим повітрям, що піднімається вгору, хоча обертання Землі та нерівномірний розподіл сонячного тепла також відіграють певну роль.
Науку про Землю та її історію в цілому називають географією. Мінералогія — наука про мінерали, а петрологія — про гірські породи. Ґрунтознавство — це наука про ґрунти, яка охоплює піддисципліни педології, яка зосереджується на ґрунтоутворенні, та едафології[en], яка зосереджується на зв'язку між ґрунтом і життям.
Найдавніша речовина, знайдена у Сонячній системі, датована 4.5672±0.0006 мільярдів років тому[5]; отже сама Земля, ймовірно, утворилася шляхом акреції приблизно в цей час. Формування та еволюція тіл Сонячної системи відбувалися разом із Сонцем. Згідно з однією з гіпотез, через гравітаційний колапс від туманності відділяється частина молекулярної хмари, яка починає обертатися і сплющуватися в навколозоряний диск, з якого потім утворюються планети (разом із зіркою). Туманність містить газ, крупинки льоду та пил (включаючи первинні нукліди). У небулярній гіпотезі, планетезималі починають формуватися, коли тверді частки утворюються спочатку внаслідок зчеплення[en], а потім під дією гравітації. Початкове формування Землі тривало 10–20млн років[6]. Формування первісної Землі завершилося 4.54±0.04 мільярдів років тому[7][8].
Земна кора утворилася, коли розплавлений зовнішній шар планети Земля охолоджувався, утворюючи тверду масу[13] завдяки дії накопиченої водяної пари в атмосфері. Після того як земля стала здатною підтримувати життя, біорізноманіття розвивалося протягом сотень мільйонів років, постійно розширюючись, за винятком випадків, коли цей процес переривався масовими вимираннями[14].
Дві моделі[15], які пояснюють створення суходолу, припускають або постійне зростання до сучасних форм[16] або, більш ймовірно, швидке зростання[17] на початку історії Землі[18], після якого слідує тривалий період континентальної стабільності[19][20][21]. Континенти утворюються внаслідок тектоніки плит, процесу, який, зрештою, зумовлений постійним надходженням тепла з надр Землі. У масштабах сотень мільйонів років, суперконтиненти тричі формувалися та розпадалися. Близько 750мільйонів років тому один із найдавніших відомих суперконтинентів, Родинія, почав розпадатися на частини[22]. Пізніше, 600–540 мільйонів років тому, континенти зійшлися, утворивши суперконтинент Паннотію, а потім, нарешті, Пангею, яка також розділилася на частини 180 мільйонів років тому[23].
Топографічна карта Японії, що показує висоту місцевості.
Рельєф описує ділянку землі та її особливості, або форму. Він впливає на подорожі, створення карт, екосистеми, потік[en] та розподіл поверхневих вод. На великій території рельєф може впливати на клімат і погодні умови. Рельєф регіону значною мірою визначає його придатність для поселення: більш плоскі алювіальні рівнини, як правило, мають кращі сільськогосподарські ґрунти, ніж круті, скелясті нагір'я[26].
Розрізняють висоту над рівнем моря, яка визначається як вертикальна відстань між об'єктом і рівнем моря, і висоту, яка визначається як вертикальна відстань від об'єкта до поверхні Землі[27]. Висота поверхні Землі над рівнем моря знаходиться в діапазоні від найнижчої точки −418 м на березі Мертвого моря, до максимального значення 8848 м на вершині гори Еверест. Середня висота суходолу над рівнем моря становить приблизно 797 м[28], причому 98.9 % суходолу розташовано над рівнем моря[29].
Рельєф описує різницю у висоті в межах ландшафту; наприклад, рівнинна місцевість матиме «рівнинний рельєф», тоді як місцевість із великою різницею висот між найвищою та найнижчою точками вважатиметься «гірським рельєфом». Більша частина суходолу має відносно рівнинний рельєф[30]. Різниця у висоті між двома точками місцевості називається схилом або градієнтом. Топографічна карта — це форма картографії місцевості, яка зображує місцевість з точки зору її висоти, нахилу та орієнтації форм рельєфу. Топографічна карта містить виразні ізолінії, які з'єднують точки однакової висоти, тоді як перпендикулярні лінії схилу вказують у напрямку найкрутішого схилу[31]. Гіпсометричні кольори розміщуються між контурними лініями, щоб вказати висоту відносно рівня моря[32].
Різниця між височиною, або нагір'ям і низовиною є важливою в кількох галузях науки про Землю. В екології річок «нагорні[en]» річки є швидкими та холоднішими, ніж «низинні» річки, що заохочує різні види риб та інших водних диких тварин жити в цьому середовищі. Наприклад, поживних речовин більше в низинних річках з повільною течією, що сприяє росту там різних видів водних рослин[33]. Термін «нагір'я» також використовується в екології водно-болотних угідь, де «високогірні» рослини вказують на територію, яка не є водно-болотною місцевістю[34]. Крім того, термін вересове пустище відноситься до високогірних біомів скреба з кислими ґрунтами, тоді як пустищі — це низинні чагарники з кислими ґрунтами[35].
Ерозія переносить одну частину землі до іншої за допомогою природних процесів, таких як вітер, рух води та льоду, та гравітація. На відміну від цього, вивітрювання сточує скелі та іншу тверду землю, не переносячи їх в інше місце[3]:210–211. Природні ерозійні процеси зазвичай займають багато часу, щоб спричинити помітні зміни в ландшафті, наприклад, Великий каньйон був утворений протягом останніх 70 мільйонів років річкою Колорадо[39][40], яка, за оцінками вчених, продовжує розмивати каньйон на 0,3 метра кожні 200 років[41]. Слід зазначити, що людська діяльність спричинила ерозію в 10-40 разів швидшу, ніж природна ерозія[42], в результаті чого половина верхнього шару ґрунту[en] на поверхні Землі була втрачена протягом останніх 150 років[43].
Тектоніка плит відноситься до теорії, згідно з якою літосфера Землі поділена на «тектонічні плити», які рухаються над мантією[3]:66. Це призводить до дрейфу континентів, коли континенти рухаються відносно один одного[44]. У 1912 році вчений Альфред Вегенер вперше висунув гіпотезу про дрейф континентів[45]. Інші дослідники поступово розвинули його ідею протягом 20-го століття в широко визнану сьогодні теорію тектоніки плит.
Суходіл взаємодіє з кліматом і має на нього значний вплив, оскільки поверхня землі нагрівається й охолоджується швидше, ніж повітря чи вода[50]. Широта, висота, рельєф, відбиваюча здатність і землекористування мають різний вплив на клімат. Широта впливатиме на те, скільки сонячного випромінювання досягає поверхні. Високі широти отримують менше сонячної радіації, ніж низькі широти[50]. Рельєф землі відіграє важливу роль в створенні та трансформації повітряних потоків та опадів. Великі форми рельєфу, такі як гірські хребти, можуть відхиляти енергію вітру і робити повітряні потоки менш щільними, а отже, здатними утримувати менше тепла[50]. Коли повітря піднімається, цей охолоджуючий ефект викликає конденсацію та випадання опадів.
Різні типи ґрунтового покриву впливатимуть на альбедо землі, частку сонячної радіації, яка відбивається, а не поглинається та передається Землі[51]. Рослинність має відносно низьке альбедо, що означає, що рослинні поверхні добре поглинають сонячну енергію. Ліси мають альбедо 10–15 відсотків, тоді як поля мають альбедо 15–20 відсотків. Для порівняння, піщані пустелі мають альбедо 25–40 відсотків[51].
Використання суходолу людьми також відіграє певну роль у регіональному та глобальному кліматі. Густонаселені міста є теплішими і вони створюють міські теплові острови, які впливають на кількість опадів, хмарний покрив і температуру регіону[50].
Спрощена схема прибережної зони, яка включає узбережжя та прилеглі води
Берегова лінія є межею між сушею та океаном. Вона змінюється щодня з припливами та відпливами і протягом тривалих періодів часу, коли рівень моря змінюється. Берег простягається від лінії відливу до найвищої висоти, якої можуть досягти штормові хвилі, а узбережжя простягається вглиб суходолу до точки, де пов'язані з океаном елементи більше не видно[3]:625–626.
Коли земля вступає в контакт з водоймами, вона, швидше за все, вивітрюється та еродує. На вивітрювання берегової лінії можуть впливати припливи, викликані змінами сил тяжіння на великих водоймах[36]:352–353[53]. Точну довжину берегової лінії Землі неможливо визначити через парадокс берегової лінії[54]. Згідно з Всесвітньою книгою фактів, довжина берегової лінії становить близько 356 000 км, тоді як, згідно з даними Інституту світових ресурсів[en], вона становить 1 634 701 км[55][56].
Відповідно до атласу Організації Об'єднаних Націй, 44 % усіх людей живуть у межах 150 км від моря[59]. Через своє значення для суспільства та високу концентрацію населення узбережжя має важливе значення для основних частин глобальної продовольчої та економічної системи; узбережжя надає людству багато екосистемних послуг. Наприклад, важлива людська діяльність відбувається в портових містах. Прибережне рибальство[en] (комерційне, рекреаційне та рибальство для власних потреб) та аквакультура є основними видами економічної діяльності та створюють робочі місця, засоби до існування та білок для більшості людей, які живуть поблизу узбережжя. Інші прибережні території, такі як пляжі та морські курорти приносять приносять значні доходи від туризму. Морська прибережна екосистема[en] також може забезпечити захист від підвищення рівня моря та цунамі. У багатьох країнах мангрові ліси є основним джерелом деревини для палива (наприклад, деревного вугілля) і будівельних матеріалів. Прибережні екосистеми, такі як мангрові зарості та морські трави, мають набагато вищу здатність до поглинання вуглецю[en] ніж багато наземних екосистем, і можуть відігравати вирішальну роль у найближчому майбутньому, допомагаючи пом'якшити наслідки зміни клімату шляхом поглинання атмосферного антропогенного вуглекислого газу[60].
Острів — ізольована частина суходолу, оточена з усіх сторін водою[61]:xxxi, тоді як архіпелаг — це ланцюг островів. Чим менше острів, тим більший відсоток його суші прилягає до води, і відповідно буде вважатися узбережжям[62]. Острови можуть утворюватися різними процесами. Наприклад, Гавайські острови, хоч і не розташовані поблизу межі плит, були утворені ізольованою вулканічною діяльністю[61]:406. Атоли — це острови в формі кільця з коралів, які утворюються, коли опускання призводить до того, що острів занурюється під поверхню океану та залишає навколо нього кільце рифів[61]:69[63].
Гори — це форми рельєфу, які зазвичай підносяться щонайменше на 300 метрів вище за навколишню місцевість[64]. Формування гірських хребтів називається орогенезом і є результатом тектоніки плит[3]:448–449. Наприклад, гори можуть утворюватися в результаті зіткнень, коли одна плита штовхається об іншу під час зіткнення плит, що призводить до підйому земної кори[3]:454–460, або в результаті руху вбік або вниз, коли земна кора штовхається в мантію, плавиться, піднімається через свою низьку щільність і застигає в тверду породу, потовщуючи шар кори[3]:449–453.
Плато, яке також називають високогірною рівниною або нагір'ям, — це ділянка високогір'я, що складається з плоскої місцевості, яка різко піднімається над навколишньою територією принаймні з одного боку, утворюючи круті скелі або уступи[36]:99. Плато може створювати вулканічна діяльність, така як підняття магми та екструзія лави, або ерозія гір, спричинена водою, льодовиками чи еоловими процесами. Плато класифікуються відповідно до навколишнього середовища як міжгірські, передгірні[en] або континентальні[65]. Деякі плато можуть мати невелику плоску вершину, тоді як інші мають широку вершину. Останці є найменшими за розміром з менш екструзивними та більш інтрузивними виверженими породами; плато або високогір'я є найширшими; а «столові гори» — це плато загального розміру з горизонтальними шарамикорінних порід[66][67][68].
Широкі рівні ділянки суші називаються рівнинами, вони охоплюють більше однієї третини площі суші[69]. Коли вони виникають у вигляді знижених ділянок між горами, вони можуть створювати долини, каньйони або ущелини та яри[70]. Плато можна розглядати як піднесену рівнину. Рівнини, як відомо, мають родючі ґрунти та важливі для сільського господарства через їх рівнинність, яка підтримує ріст трав, придатних для худоби, і сприяє збиранню врожаю[71]. Заплави забезпечували сільськогосподарські угіддя для деяких із найдавніших цивілізацій[72]. Ерозія часто є основною рушійною силою для створення рівнин і долин, при цьому рифтові долини є помітним винятком. Фіорди — це льодовикові долини, які можуть мати глибину тисячі метрів і виходити до моря[73].
Печери і кратери
Будь-яка природна порожнеча в землі, яку може відвідати людина, називається печерою[74][75]. З самого початку людства вони відігравали важливу роль як місце притулку для людей[76].
Педосфера — це зовнішній шар континентальної поверхні Землі, який складається з ґрунту та зазнає процесів ґрунтоутворення. Нижче літосфера охоплює як земну кору, так і самий верхній шар мантії[78]. Літосфера лежить, або «плаває», на верхній частині мантії під нею завдяки ізостазії[3]:463. Над твердою поверхнею тропосферу та землекористування людиною можна вважати шарами землі[2].
Ґрунтовий покрив стосується матеріалу, який фізично присутній на поверхні землі, наприклад культур дерев і трав, неродючої землі та ділянок, вкритих чагарниками. Штучні поверхні (включаючи міста) становлять близько третини відсотка всієї землі[79]. Землекористування — виділення землі людиною для різних цілей, включаючи землеробство, тваринництво та відпочинок (наприклад, національні парки); у всьому світі існує приблизно 16,7 млн. кв. км орних угідь і 33,5 млн. кв. км пасовищ[80].
Виявлення зміни ґрунтового покриву за допомогою дистанційного зондування та геопросторових даних надає базову інформацію для оцінки впливу зміни клімату на середовища проживання та біорізноманіття, а також природні ресурси в цільових районах. Виявлення змін ґрунтового покриву та картування є ключовим компонентом міждисциплінарної науки про зміни ґрунту[en], яка використовує його для визначення наслідків зміни ґрунту на клімат[81]. Моделювання зміни земель[en] використовується для прогнозування та аналізу змін у земельному покриві та його використанні[82].
Поперечний розріз ранкерного ґрунту[en] з рослинами та виступаючими корінням у верхній частині
Ґрунт — це сумішорганічних речовин, мінералів, газів, рідин, і організмів, які разом підтримують життя. Ґрунт складається з твердої фази мінералів і органічної речовини (ґрунтова матриця)[3]:222, а також пористої фази, яка утримує гази[en] (ґрунтова атмосфера) і воду (ґрунтовий розчин)[83][84]. Відповідно, ґрунт є системою з трьох станів твердих тіл, рідин і газів[85]. Ґрунт є продуктом кількох факторів: впливу клімату, рельєфу (висоти, орієнтації та нахилу місцевості), організмів і материнської породи (первісних мінералів), які взаємодіють протягом часу[86]. Ґрунт постійно розвивається через численні фізичні, хімічні та біологічні процеси, які включають вивітрювання та ерозію[36]:148–150.
Склад суходолу неоднаковий по всій Землі, зміни складу ґрунту простежуються між різними місцями, а також між шарами в одному місці. Найбільш визначні компоненти верхньої частини континентальної кори включають діоксид кремнію, оксид алюмінію та магній[99]. Континентальна кора складається з матеріалу меншої щільності, такого як граніт магматичні породи[100] і андезит. Менш поширеним є базальт, більш щільна вулканічна порода, яка є основною складовою океанічного дна[101]. Осадова порода утворюється внаслідок накопичення осаду, який осідає та ущільнюється. Майже 75 % поверхні континентів вкрито осадовими породами, хоча вони утворюють приблизно 5 % земної кори[102].
Суходіл надає багато екосистемних послуг, таких як пом'якшення зміни клімату, регулювання водопостачання через дренажні басейни та річкові системи та підтримка виробництва їжі. Земельні ресурси є обмеженими, тому були створені нормативні акти, призначені для захисту цих екосистемних послуг, і набір практик під назвою стале управління земельними ресурсами[en][2].
Біом — це територія, «яка характеризується своєю рослинністю, ґрунтом, кліматом і дикою природою»[105][106]. Існує п'ять основних типів біомів на суходолі: поля, ліси, пустелі, тундри та прісні води[105]. Інші типи біомів включають чагарники[b], водно-болотні угіддя[c] та полярні крижані шапки[108]. Екосистема означає взаємодію між організмами в певному середовищі, а оселище відноситься до середовища, де живе певний вид або популяція організмів. Біоми можуть охоплювати більше ніж один континент і містити різноманітні екосистеми та середовища проживання[109].
Пустелі мають посушливий[en] клімат, що зазвичай означає, що вони отримують менше 25 сантиметрів опадів на рік. Вони складають приблизно одну п'яту площі суходолу, зустрічаються на всіх континентах і можуть бути дуже гарячими або дуже холодними (див. полярні пустелі). Вони є домівкою для різних тварин і рослин, які еволюціонували, щоб бути стійкими до посухи. У пустелях ерозія здебільшого спричинена проточною водою, як правило, під час сильних гроз, які викликають раптові повені[en]. Пустелі розширюються через опустелювання, яке спричинене надмірним вирубуванням лісів і випасом худоби[110][3]:598–621.
Тундра — це біом, де росту дерев заважають низькі температури та короткий вегетаційний період. Російське слово тундра походить від слова саамської мови[en]тӯндар (tūndâr), що означає «височини», «безлісий гірський масив»[111]. Три регіони мають пов'язані типи тундри: арктична тундра[112], альпійська тундра[112] та антарктична тундра[113].
Ліс — це ділянка суходолу, на якій переважають дерева. Використовується багато визначень «лісу», включаючи такі фактори, як густота дерев, висота дерев, землекористування, правовий статус та екологічна функція. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН визначає ліс як «землю площею понад 0,5 гектара з деревами заввишки понад 5 метрів і покриттям крони понад 10 відсотків або деревами, які можуть досягати цих значень на місці. Сюди не входять землі, які переважно використовуються в сільському або міському господарстві»[114]. Типи лісів включають тропічні ліси, листяні ліси та тайгу.
Поля — це ділянки, де серед рослинності переважають трави (злакові). Однак на полях також можна знайти осоку і рогіз (ситникові), а також різні пропорції бобових, таких як конюшина та інші трави. Поля зустрічаються в природі на всіх континентах, крім Антарктиди, і в більшості екорегіонівЗемлі. Крім того, поля є одними з найбільших біомів на землі та домінують у ландшафті в усьому світі. Існують різні типи полів: природні, напівприродні та сільськогосподарські[115]. Савана — це поля з нерегулярними розрізненими деревами.
Фауна та флора
Наземні рослини виникли із зелених водоростей і називаються ембріофітами. До них належать дерева, кущі, папороті, трави, мохи та квіти. Більшість рослин є судинними рослинами, тобто їх тканини розподіляють воду та мінерали по рослині[116]. За допомогою фотосинтезу більшість рослин живляться сонячним світлом і водою, поглинаючи вуглекислий газ і вивільняючи кисень. Від 20 до 50 % кисню виробляється наземною рослинністю[117].
Суходіл «глибоко переплетений з людським розвитком»[2]:21. Це важливий ресурс для виживання людини[120], люди залежать від суходолу для існування, і можуть розвинути сильну символічну прихильність до нього. Доступ до землі може визначати «виживання та багатство», особливо в країнах, що розвиваються, породжуючи складні владні відносини у виробництві та споживанні. Більшість світових філософій і релігій визнають обов'язок людини піклуватися[en] про землю та природу[2].
Багато людей вважають суходіл джерелом «духовності, натхнення та краси». У багатьох людей також розвивається почуття приналежності до землі, особливо якщо вона також належала їхнім предкам[2]. Різні релігії вчать про зв'язок між людьми та землею (наприклад, шанування Бгумі, уособлення Землі в індуїзмі[122] та зобов'язання захищати землю як хіму[en] в ісламі), і майже в кожній групі корінних народів існують етіологічні історії про землю, на якій вони живуть[2]. Для корінних народів зв'язок із землею є важливою частиною їхньої ідентичності та культури[123], а деякі релігійні групи вважають певні ділянки землі священними, наприклад Святу Землю в авраамічних релігіях[124].
Стародавні культури Близького Сходу уявляли світ як плоский диск землі, оточений океаном. Тексти пірамід і тексти саркофагів показують, що стародавні єгиптяни вірили, що Нун (океан) був круглим тілом, яке оточувало nbwt (термін, що означає «суха земля» або «острови»)[128]. Танах, спираючись на інші ідеї Близького Сходу, зображує Землю як плоский диск, що плаває на воді, з іншим водним простором над ним[129]. Подібну модель можна знайти в описі Гомера 8 століття до нашої ери, в якому «Океанос, персоніфікована водойма, що оточує круглу поверхню Землі, є творцем усього життя і, можливо, всіх богів»[130].
Люди зазвичай подорожували у справах, для задоволення, відкриттів і пригод; в новітній історії людства подорожі стали легшими завдяки таким технологіям, як автомобілі, потяги, літаки та кораблі. Сухопутна навігація[en] є одним з аспектів подорожей і стосується просування незнайомою місцевістю за допомогою навігаційних інструментів, таких як карти з прив'язкою до місцевості, компас або супутникова навігація[135]. Навігацію на суші часто полегшує прив'язка до орієнтирів — стійких та впізнаваних природних або створених людиною об'єктів, які виділяються з навколишнього середовища та часто є помітними з великих відстаней[136]. Природними орієнтирами можуть бути характерні об'єкти, такі як гори чи плато, наприклад, Столова гора в Південній Африці, гора Арарат у Туреччині, Великий каньйон у Сполучених Штатах, Улуру в Австралії та гора Фудзі в Японії[137].
В історії людства відбулися дві великі епохи досліджень: розселення та змішування. Протягом періоду розселення люди залишали Африку, оселялися на нових землях і розвивали окремі культури у відносній ізоляції[138]. Ранні дослідники оселилися в Європі та Азії; 14 000 років тому деякі люди перетнули сухопутний міст льодовикового періоду з Сибіру на Аляску та рушили на південь, щоб оселитися в Америці[139]. Здебільшого ці культури не знали про існування одна одної[138]. Другий період, який тривав приблизно останні 10 000 років, ознаменував посилення міжкультурного обміну через торгівлю та дослідження, знаменуючи нову еру культурного змішання[138].
Люди займалися торгівлею з доісторичних часів. Пітер Вотсон[en] датує історію торгівлі на довгі відстані[en] бл. 150 000 років тому[140]. Протягом історії на суходолі існували основні торговельні шляхи, наприклад Великий шовковий шлях, який з'єднував Східну Азію з Європою[141] і Бурштиновий шлях, який використовувався для транспортування бурштину з Північної Європи до Середземного моря[142]. Темні віки призвели до краху торгівлі на Заході, але вона продовжувала процвітати на Близькому Сході, в Індії, Китаю, Південно-Східної Азії та королівствах Африки. У середні віки Центральна Азія була економічним центром світу, і в Європі зазвичай торгували предметами розкоші. Фізичні гроші (бартерні або дорогоцінні метали) було небезпечно перевозити на великі відстані. Щоб вирішити цю проблему, банківська індустрія, що розвивалася, уможливила перехід до рухомого багатства або капіталу, що значно полегшило та зробило безпечнішою торгівлю на великих відстанях. Після доби вітрил міжнародна торгівля здебільшого відбувалася морськими шляхами, зокрема для того, щоб проміжні країни не мали можливості контролювати торговельні шляхи та потік товарів[джерело?].
В економіці земля означає фактори виробництва. Земля може передаватися в оренду в обмін на орендну плату, що дозволяє використовувати її різноманітні сировинні ресурси (дерева, нафта, метали)[143].
Сільське господарство включає як рослинництво, так і тваринництво[147]. Третина поверхні землі використовується для сільського господарства[148][149]:126, площа оцінюється в 16,7 мільйонів км2 орних угідь і 33,5 мільйонів км2 пасовищ[80]. Таке використання має значний вплив на екосистеми Землі. Коли земля розчищається, щоб звільнити місце для сільського господарства, місцева флора і фауна замінюються новими культурами та худобою[144]:31. Надмірно велике використання сільськогосподарських угідь зумовлене поганою практикою господарювання (що призводить до зниження врожайності їжі, що вимагає більшого використання землі), попитом на продовольство, харчовими відходами, та дієтами з високим вмістом м'яса[149]:126.
Урбанізація призвела до більшого зростання населення в містах у минулому столітті. Незважаючи на те, що міські території становлять менше 3 відсотків площі суходолу, у 2007 році місце проживання більшості населення світу перемістилось з переважно сільської місцевості до міських центрів[144]:35. Люди, які живуть у містах, залежать від продуктів харчування, вироблених в сільській місцевості за межами їхніх міст, що створює більший попит на сільське господарство та спонукає до зміни землекористування[en] далеко за межами міста[144]:35. Урбанізація також витісняє сільськогосподарські угіддя, оскільки відбувається переважно на найродючіших землях. Розширення міст у приміських районах[en] фрагментує сільськогосподарські та природні землі, змушуючи сільське господарство переміщатися на менш родючі землі в інших місцях. Оскільки ця земля є менш родючою, для такого ж виробництва потрібно більше землі, що збільшує загальне використання сільськогосподарських угідь[150]:119.
Фраза «the law of the land[en]» (закони, що діють у країні чи регіоні) вперше з'явилася в 1215 році у Великій хартії вольностей, надихнувши пізніше її використання в Конституції США[151]. Ідея спільної землі також виникла в середньовічному англійському праві та стосується колективної власності на землю, розглядаючи її як спільне благо[2]. У науці про навколишнє середовище, економіці та теорії ігор трагедія спільного відноситься до використання окремими особами спільного простору для власної вигоди, погіршуючи загальний стан землі, забираючи більше, ніж належна їм частка, і не співпрацюючи з іншими[152]. Ідея спільної землі передбачає суспільну власність; але все ще є частина землі, яку можна приватизувати як власність окремої особи, наприклад, землевласника[en] чи короля. У розвинутих країнах очікується, що земля перебуває у приватній власності особи, яка має право власності[en], але в країнах, що розвиваються, право користування землею часто розділене, при цьому права на той самий земельний ресурс можуть надаватися різним людям у різні проміжки часу[2]. Починаючи з кінця 20 століття, міжнародне співтовариство почало законодавчо визнавати права корінного населення на землю, наприклад, договір Вайтангі для народу маорі, акт про самоврядування Гренландії для народу інуїти та Закон про права корінного народу Філіппін[123].
Багато воєн та інших конфліктів виникали під час спроб учасників розширити територію під своїм контролем або встановити контроль над певною територією, яка вважається стратегічною, історичною чи культурною. Монгольська імперія 13-го і 14-го століть стала найбільшою суцільною імперією на суходолі в історії завдяки війнам і завоюванням[155].
Зміна температури, виміряна над суходолом за регіонами
Деградація земель — це «зменшення або втрата біологічної чи економічної продуктивності та різномаїття» землі в результаті людської діяльності[162]:42. Деградація землі спричинена багатьма різними видами діяльності, включаючи сільське господарство, урбанізацію, виробництво енергії та видобуток корисних копалин[162]:43. Люди змінили більше трьох чвертей вільної від льоду землі завдяки поселенням та іншим видам використанням, докорінно змінивши екосистеми[163]. Діяльність людини є головним фактором голоценового вимирання[164], а спричинена діяльністю людини зміна клімату призводить до підвищення рівня моря та втрати екосистем. Екологи вивчають екосистеми суходолу, природні ресурси, біосферу (фауну і флору), тропосферу та вплив людської діяльності на них[2]. Їхні рекомендації призвели до міжнародних дій щодо запобігання втраті біорізноманіття та опустелювання, а також заохочення сталого управління лісами та відходами[165]. Рух за збереження природи[en] лобіює захист видів під загрозою зникнення і захист природних територій, таких як парки[166]:253. Міжнародні проєкти зосереджені на аналізі того, як люди можуть задовольнити свої потреби, водночас ефективніше використовуючи землю та зберігаючи її природні ресурси, зокрема в рамках проєкту Цілі сталого розвитку Організації Об'єднаних Націй[165].
Землекористування людиною може призвести до деградації ґрунту як за якістю, так і за кількістю[162]:44. Деградація ґрунту може бути спричинена сільськогосподарськими хімікатами[en] (такими як добрива, пестициди та гербіциди), розвитком інфраструктури та видобутком корисних копалин серед інших видів діяльності[162]:43–47. Існує кілька різних процесів, які призводять до деградації ґрунту. Фізичні процеси, такі як ерозія, ущільнення[en] та утворення кори[en] призводять до структурного руйнування ґрунту. Це означає, що вода не може проникати на поверхню ґрунту, спричиняючи поверхневий стік[162]:44. Хімічні процеси, такі як засолення, підкислення та підвищення токсичності[en], призводять до хімічного дисбалансу в ґрунті[162]:44. Засолення завдає особливої шкоди, оскільки воно робить землю менш продуктивною для сільського господарства та впливає на щонайменше 20 % усіх зрошуваних земель[149]:137. Навмисне обробка ґрунту шляхом оранки також може змінити біологічні процеси в ґрунті, що призводить до надмірної мінералізації[en] та втрати поживних речовин[162]:44.
Забруднення ґрунту відбувається, коли забруднюючі речовини, такі як небезпечні або неправильно утилізовані[en] відходи потрапляють у ґрунт. Забрудненню ґрунту можна запобігти шляхом належного моніторингу та утилізації відходів, а також зменшення непотрібного використання хімікатів і пластику. На жаль, належна утилізація відходів часто не є економічно вигідною чи є технологічно нежиттєздатною, що призводить до короткострокових рішень утилізації відходів, які забруднюють землю. Приклади включають захоронення шкідливих промислових побічних продуктів, надмірне використання сільськогосподарських добрив та інших хімікатів, а також неналежне обслуговування звалищ. Розмір деяких сміттєзвалищ може становити тисячі акрів, як-от регіональне сміттєзвалище Апекс у Лас-Вегасі[173].
Знищення дощових лісів Амазонки. Діяльність людини може знищити раніше різноманітні екосистеми.
Втрата біорізноманіття — це «зменшення біорізноманіття в межах виду, екосистеми, певної географічної області або Землі в цілому». Може бути викликана стихійними лихами або діяльністю людини, але остання має більший вплив[178]. Сільське господарство може спричинити втрату біорізноманіття, оскільки землю дуже швидко трансформують для потреб сільського господарства, особливо в тропіках, що безпосередньо спричиняє втрату середовища існування[162]:43. Екосистеми також можуть бути розділені та погіршені розвитком інфраструктури за межами міських територій[162]:46.
Хоча люди використовували землю для видобутку природних ресурсів з давніх часів, попит на такі ресурси, як деревина, мінерали та енергія, зріс експоненціально після промислової революції через зростання населення[144]:34. Коли природний ресурс виснажується до стану, коли його видобуток відповідає закону спадної віддачі, експлуатація цього ресурсу вважається надмірною[183]. Деякі природні ресурси, такі як деревина, вважаються відновлюваними, оскільки за допомогою практик підтримки сталості довкілля вони відновлюються до попереднього рівня[184]:90. Викопні види палива, такі як вугілля, не вважаються відновлюваним, оскільки для їх утворення потрібні мільйони років, при цьому очікується, що пік видобутку вугілля припаде на середину 21 століття[184]:90. Економічний матеріалізм[en] або споживацтво, мав руйнівний вплив моделі сучасного використання ресурсів, на відміну від доіндустріального періоду[185].
↑Точна кількість вулканів залежить від географічних меж, які використовує джерело. Це число не включає Антарктиду та західні острови Індонезії та включає острови Ізу, Бонін та Маріанські острови.
↑Guinan, E.F.; Ribas, I. (2002). Our Changing Sun: The Role of Solar Nuclear Evolution and Magnetic Activity on Earth's Atmosphere and Climate. У Montesinos, Benjamin; Gimenez, Alvaro; Guinan, Edward F. (ред.). ASP Conference Proceedings: The Evolving Sun and its Influence on Planetary Environments(англ.). San Francisco: Astronomical Society of the Pacific. Bibcode:2002ASPC..269...85G. ISBN1-58381-109-5.
↑McColl, R.W., ред. (2005). continents. Encyclopedia of World Geography(англ.). Т. 1. с. 215. ISBN978-0-8160-7229-3. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 25 серпня 2022 — через Google Books.
↑Mark, David M.; Smith, Barry (2004). A science of topography: From qualitative ontology to digital representations (scientist). У Bishop, Michael P.; Shroder, John F. (ред.). Geographic Information Science and Mountain Geomorphology(англ.). Springer-Praxis. с. 75—100.
↑Siebert, E. A.; Dornbach, J. E. (1953). Chart Altitude As A Function Of Hypsometric Layer Tints. Journal of the Institute of Navigation(англ.). 3 (8): 270—274. doi:10.1002/j.2161-4296.1953.tb00669.x.
↑Staniszewski, Ryszard; Jusik, Szymon; Kupiec, Jerzy (1 січня 2012). Variability of Taxonomic Structure of Macrophytes According to Major Morphological Modifications of Lowland and Upland Rivers With Different Water Trophy. Nauka Przyroda Technologie(англ.). 6.
↑Hughes, Patrick (8 лютого 2001). Alfred Wegener (1880–1930): A Geographic Jigsaw Puzzle. On the Shoulders of Giants(англ.). Earth Observatory, NASA. Архів оригіналу за 14 жовтня 2022. Процитовано 26 грудня 2007. ... on January 6, 1912, Wegener... proposed instead a grand vision of drifting continents and widening seas to explain the evolution of Earth's geography.
↑Rood, Stewart B.; Pan, Jason; Gill, Karen M.; Franks, Carmen G.; Samuelson, Glenda M.; Shepherd, Anita (1 лютого 2008). Declining summer flows of Rocky Mountain rivers: Changing seasonal hydrology and probable impacts on floodplain forests. Journal of Hydrology[en](англ.). 349 (3–4): 397—410. Bibcode:2008JHyd..349..397R. doi:10.1016/j.jhydrol.2007.11.012.
↑Whitney, W. D. (1889). "Cave, n.1." def. 1.. The Century dictionary: An encyclopedic lexicon of the English language(англ.). Т. 1. New York: The Century Company[en]. с. 871.
↑Brown, Daniel G. та ін. (2014). Advancing Land Change Modeling: Opportunities and Research Requirements(англ.). Washington, DC: The National Academic Press. с. 11—12. ISBN978-0-309-28833-0.
↑Pouyat, Richard; Groffman, Peter; Yesilonis, Ian; Hernandez, Luis (2002). Soil carbon pools and fluxes in urban ecosystems. Environmental Pollution[en](англ.). 116 (Supplement 1): S107—S118. doi:10.1016/S0269-7491(01)00263-9. PMID11833898. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. Our analysis of pedon data from several disturbed soil profiles suggests that physical disturbances and anthropogenic inputs of various materials (direct effects) can greatly alter the amount of C stored in these human «made» soils.
↑Fairbridge, Rhodes W., ред. (1967). The Encyclopedia of Atmospheric Sciences and Astrogeology(англ.). New York: Reinhold Publishing. с. 323. OCLC430153.
↑Davis, George H.; Reynolds, Stephen J.; Kluth, Charles F. (2012). Nature of Structural Geology. Structural Geology of Rocks and Regions(англ.) (вид. 3rd). John Wiley & Sons. с. 18. ISBN978-0-471-15231-6.
↑Bhumi, Bhūmi, Bhūmī: 41 definitions. Wisdom Library(англ.). 11 квітня 2009. Архів оригіналу за 10 жовтня 2022. Процитовано 10 жовтня 2022. Earth (भूमि, bhūmi) is one of the five primary elements (pañcabhūta)
↑Hofmann-Wellenhof, Bernhard; Legat, K.; Wieser, M.; Lichtenegger, H. (2007). Navigation: Principles of Positioning and Guidances(англ.). Springer. с. 5—6. ISBN978-3-211-00828-7.
↑Safety and health in agriculture(англ.). International Labour Organization. 1999. с. 77. ISBN978-92-2-111517-5. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 13 вересня 2010 — через Google Books. defined agriculture as 'all forms of activities connected with growing, harvesting and primary processing of all types of crops, with the breeding, raising and caring for animals, and with tending gardens and nurseries'.
↑Slater, Terry (2016). The Rise and Spread of Capitalism. У Daniels, Peter; Bradshaw, Michael; Shaw, Denis; Sidaway, James; Hall, Tim (ред.). An Introduction To Human Geography(англ.) (вид. 5th). Pearson[en]. с. 47. ISBN978-1-292-12939-6.
↑Sidaway, James; Grundy-Warr, Carl (2016). The Place of the Nation-State. У Daniels, Peter; Bradshaw, Michael; Shaw, Denis; Sidaway, James; Hall, Tim (ред.). An Introduction To Human Geography(англ.) (вид. 5th). Pearson[en]. с. 449. ISBN978-1-292-12939-6.
↑Evans, James (2016). Social Constructions of Nature. У Daniels, Peter; Bradshaw, Michael; Shaw, Denis; Sidaway, James; Hall, Tim (ред.). An Introduction To Human Geography(англ.) (вид. 5th). Pearson[en]. ISBN978-1-292-12939-6.
↑Cardinale BJ, Duffy JE, Gonzalez A та ін. (June 2012). Biodiversity loss and its impact on humanity(PDF). Nature(англ.). 486 (7401): 59—67. Bibcode:2012Natur.486...59C. doi:10.1038/nature11148. PMID22678280. S2CID4333166. Архів(PDF) оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 26 вересня 2022. ...at the first Earth Summit, the vast majority of the world's nations declared that human actions were dismantling the Earth's ecosystems, eliminating genes, species and biological traits at an alarming rate. This observation led to the question of how such loss of biological diversity will alter the functioning of ecosystems and their ability to provide society with the goods and services needed to prosper.
↑Ripple WJ, Wolf C, Newsome TM, Galetti M, Alamgir M, Crist E, Mahmoud MI, Laurance WF (13 листопада 2017). World Scientists' Warning to Humanity: A Second Notice. BioScience(англ.). 67 (12): 1026—1028. doi:10.1093/biosci/bix125. hdl:11336/71342. Moreover, we have unleashed a mass extinction event, the sixth in roughly 540 million years, wherein many current life forms could be annihilated or at least committed to extinction by the end of this century.
↑Ehrlich, Paul R.; Ehrlich, Anne H. (1972). Population, Resources, Environment: Issues in Human Ecology (вид. 2nd). W.H. Freeman[en]. с. 127. ISBN0-7167-0695-4.
.png)
.jpg)
.jpg)
