Бурштин
Різновиди бурштину
Загальні відомості
Хімічна формула	С40Н64О4
Клас мінералу	органічні мінерали
Генезис	викопна смола хвойних дерев
Ідентифікація
Колір	кремовий, блідо-жовтий, коричневий, всі відтінки оранжевого кольору, червоний; рідко блакитний, зеленуватий, злегка фіолетовий і майже чорний
Форма кристалів	аморфний
Спайність	Відсутня
Злам	Раковистий; в'язкий (при старінні стає крихким)
Твердість	2 - 2,5
Блиск	восковий до матового
Прозорість	Прозорий до непрозорого
Колір риси	Білий
Густина	1,05-1,10
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення	n = 1,540 (−0,001...+0,005)
Подвійне променезаломлення	немає
Інші характеристики
Плавкість	250-300
Подібні мінерали	немає
Названо на честь	амбра
Бурштин у Вікісховищі

Буршти́н (від пол. Bursztyn; нім. Bernstein)^[1] або янта́р^[2] — природна скам'яніла викопна смола хвойних чи покритонасінних (Hymenaea protera^[3]) дерев у вигляді тьмяних, прозорих і напівпрозорих каменів. Бурштин використовують для виготовлення ювелірних прикрас, у парфумерії, народній медицині та електриці. Має велике значення для палеонтології завдяки збереженню в бурштині потонулих у смолі істот.

Давні греки називали камінь «електроном» (дав.-гр. ἤλεκτρον), що означає «те, що притягує, приваблює» — через його властивість притягувати легкі тіла — пушинки, нитки, волосся завдяки накопиченню електричного заряду^[4][5]. Саме досліди з електризацією бурштину поклали початок вченню про електрику, а від грецької назви каменю йде і сам термін. Якщо камінь потерти об вовну, він притягуватиме до себе шматочки діелектриків. Від давньогрецької назви бурштину походить і позначення мінералу електруму: за характерний жовтий колір.

Римляни називали камінь «гарпакс» (лат. harpax, від грец. ἁρπάζω — «тягаю»), а перси — «кавубою», тобто каменем, здатним притягувати полову^[5].

Латинська назва бурштину «сукцин» (лат. succinum) походить від succus («сік», «живиця»)^[6]. Пліній Старший у своїй «Природничій історії» називає бурштин словом «лінкурій» (лат. lyncurium)^[7] і, пов'язуючи назву зі словом lynx («рись»), стверджує, що бурштин утворюється з сечі цього звіра^[8]. Інші версії виводять назву lyncurium від грец. λιγυρός («ясний», «чистий»)^[8][9] чи від назви давньоримської провінції Лігурія (Lyguria) на північному заході сучасної Італії^[8].

Українське «бурштин» походить від пол. bursztyn, у свою чергу, запозиченого з середньонижньонімецької мови, де слово bernstein означало «жар-камінь»^[10]. Синонім «янтар» відомий з часів Київської Русі (д.-рус. ентарь) і походить, ймовірно, з балтійських мов (пор. лит. giñtaras, латис. dzĩtars, dziñtars)^[11][12].

Предметом торгівлі бурштин став у неоліті (6 тис. років тому) і особливо цінувався балтійський бурштин. За красу балтійський бурштин називали «золотом Півночі». Він продавався на вагу золота, а фігурки з такого бурштину можна було виміняти на рослого і сильного раба^[13]. У давнину бурштин цінувався вище від інших дорогоцінних каменів і металів і був особливо популярний у країнах Середземномор'я^[13]. Тому серед помітних торгових шляхів був Бурштиновий шлях між Балтійським, Північним та Середземним морями, який слугував надійною мережею для далекої торгівлі бурштином. Вже за доби бронзи бурштин уміли фарбувати і виготовляти з нього різної форми прикраси. Камінь мав попит серед єгиптян, римлян та греків^[14]. Згідно з Плінієм, римляни вміли фарбувати бурштин в червоний колір і такий бурштин цінувався як золото^[15]. В давнину цим каменем також торгували фінікійці. Надходив він до них зі Скитії, де його добували вздовж берегів річок. На території України знайдені декоративні вироби з бурштину в скіфських курганах^[14].

Найдавнішу писемну згадку про бурштин зафіксовано на клинописній табличці — пам'ятці писемності X ст. до н. е. Відомості про «електрон» (так елліни називали бурштин) є у творах античних авторів: Гомера, Софокла, Есхіла, Арістотеля, Фалеса Мілетського^[16]. У всі часи люди описували красу та властивості «сонячного каменю», або «сліз Геліад», вивчали легенди, в яких опоетизовано виникнення «горючого каменю»^[17]. Певна увага приділялася походженню бурштину ще за античності. Софокл вважав, що бурштин утворився із сліз птахів, які оплакували відважного воїна Мелеагра^[18]. Давньогрецький поет Есхіл твердив, що це сльози сестер, що ніяк не могли забути свого загиблого брата Фаетона^[18]. Нікей доводив, що бурштин — концентрат сонячних променів, який час від часу накопичується в морі^[18].

У XIII столітті територія Пруссії належала лицарям-меченосцям, які мали монополію на бурштин. Хрестоносці, а згодом і пруські герцоги, ввели «бурштинну реґалію», згідно з якою весь видобутий бурштин належало віддавати владі. У Пруссії діяли спеціальні «бурштинові суди», які судили тих, хто дозволяв собі привласнити шматок бурштину.

Першу відому майстерню з виготовлення бурштинових виробів у Кеніґсберґу заснували наприкінці XV столітті Тут виточували прегарні броші, скриньки, сережки, найрізноманітніші намиста. Найвищого рівня техніка обробки сягнула у XVII—XVIII століттях.

Балтійським бурштином була облицьована бурштинова кімната, виготовлена в 1701—1709 роках у Прусії і в 1716 році подарована Петру I^[15]. З 1755 року вона була прикрасою одного із залів Єкатеринінського палацу у Царському Селі^[15].

Від 70-их років XIX століття бурштин почали добувати промисловим способом.

Бурштинові прикраси — характерна деталь жіночого вбрання на території Лісостепового Правобережжя, про що свідчать жіночі поховання ранньоскіфського часу. Найяскравіші комплекси зафіксовано в курганному комплексі № 100 поблизу с. Синявка та № 35 поблизу с. Бобриця (Черкаська обл.). В комплексі № 100 знайдено намисто із сердоліку, агату і скла (26 екземплярів), а також бурштину — 84 намистини у формі октаедра складали разок^[19].

У кургані № 35 на вбранні однієї з небіжчиць знайшли дві низки намиста: верхня — 32 намистини з топазу, сердоліку, агату, гірського кришталю і хризоліту; нижня — 40 зразків різнокольорового каміння, серед яких 2 великі бурштинові намистини (у формі неправильної зрізаної пірамідки).^[20][21] У могилі поховали ще одну жінку, яка мала крім чорного та білого намиста зі склоподібної маси ще 125 кулястих дрібних бурштинових намистин^[20][22].

Бурштинові прикраси знайдено також у похованнях жінок, які не належали до високих соціальних верств, хоча мали золоті прикраси у костюмі (курган № 25 поблизу с. Казаровка, Медвин, розкопки 1906 року)^[23].

Серед пам'яток цього часу — прикраси начільної стрічки у кургані Реп'яхувата Могила (с. Матусів Черкаської обл.): 39 циліндричних блакитних з непрозорого скла та 32 кулястих з бурштину (розміром 0,4-0,7 см)^[24].

Бурштинові намистини, з яких робили нашийні та наручні прикраси, знайдено серед декоративних деталей костюмів у жіночих похованнях в курганах на р. Тясмин поблизу сіл Жаботин (№ 524), Гуляй Город (№ 33, 38, 40, 330), Журавка (№ 406, 407, 432, 447)^[14].

Серед племен дніпровського лісостепового лівобережжя (зокрема на Посуллі) окремі намистини зафіксовано у кількох комплексах V століття до н. е. Окремі бурштинові намистинки знайдено у пограбованих курганах № 6 та «Б» поблизу с. Басівка^[25].

Промислове значення мають головним чином вторинні розсипні прибережно-морські родовища.

Бурштин-сукциніт — викопна смола з сосни «пінус сукциніфера» — охоплює кілька областей на карті місцезнаходжень. У геологічному плані найбільше поширення має балтійський сукциніт. Такий самий за складом самоцвіт знайдено і на території України (поблизу Києва, Харкова, на Волині)^[26].

В Україні у відкладах палеогену та неогену є в Рівненській (Сарненський, Володимирецький і Дубровицький р-ни), Київській (Київський бурштин — продукт випадкового вимивання викопної смоли, тобто, це джерело не мало постійного характеру)^[27], Житомирській, Львівській та Харківській областях. Велике Клесівське родовище (на Поліссі) почали розробляти відносно недавно, бо сукциніт тут залягає досить глибоко (Див. також: Поліський бурштиноносний район).

За кордоном відомі родовища в Примор'ї (Росія), Італії, Польщі, М'янмі, Канаді, США, Домініканській Республіці, Мексиці, але 90 % світового запасу бурштину видобуваються в Калінінградській області (Росія). Балтійське родовище довгий час належало повністю Німеччині, а після 1945 року це родовище відійшло Радянському Союзу^[28].

Породи, які містять бурштин, залягають на різній глибині — чим далі від Балтійського моря, тим вона більша. Тому саме на узбережжі Балтійського моря від острова Рюгена до Західної Двіни здавна видобували бурштин. Знаходять цей камінь в пісках Балтійського моря^[29]. Пласти, що містять бурштин, розташовані нижче рівня Балтійського моря, і прибій часто вимиває із них шматочки бурштину, викидуючи їх на берег^[15]. Особливо часто він зустрічається біля Калінінграду^[29]. Тут в поселенні Янтарний станом на 1965 рік працював великий комбінат^[29]. В поселенні Янтарний знаходиться одне з найбільших в світі промислових родовищ^[15]. Вироби з бурштину, видобутого на березі Балтійського моря, в Європі з'явились дуже давно — існують збережені підвіски, кільця, фігурки тварин і людей, дрібні амулети, вік яких складає декілька тисячоліть^[15].

Ерозії і зсуви, а також рух льодовиків, поширили бурштин на великі відстані. Вторинні скупчення бурштину, знайдені у Польщі, Німеччині, Данії, Білорусі та Україні^[30].

В 2017 році на морському дні поблизу Західної Антарктиди вченими з Німеччини та Великобританії, вперше, було знайдено бурштин, який є підтвердженням тому, що на найпівденнішому континенті Землі, в період між 83 і 92 млн років тому, росли стародавні хвойні ліси^[31][32].

Хімічна формула  —  С₄₀Н₆₄О₄ (або C₁₀H₁₆O). Містить домішки сірки. Аморфний.
Густина — 1,05-1,10 г/см³.
Твердість  за шкалою Мооса — 2-2,5
Колір —  жовтий, червоно-коричневий.
Блиск — смоляний.
Температура плавлення —  250—300 °C, легко згоряє.

Зустрічається у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від декількох міліметрів до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), помаранчевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий («бастард») і молочно-білий («кістяний») бурштин.

Бурштин має органічне (рослинне) походження — смоли хвойних дерев в процесі фосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням абієтинової та інших органічних кислот, частково сукцинітової. На стадії катагенезу бурштин ущільнюється і набуває темнішого забарвлення (руменіт, бірміт).

Бурштин здатний до фотолюмінісценсії під дією ультрафіолетового випромінювання^[33].

Спеціалісти розрізняють декілька десятків кольорів і відтінків бурштину, від блідо-жовтого до червоно-коричневого Інколи зустрічається бурштин блакитний, зелений, білий і безколірний^[15]. Відомо 32 види бурштину:^[33]

• бурштин апеннінський (бурштиноподібна смола);
• бурштин бірманський (бірміт);
• бурштин гнилий (ґеданіт — викопна смола з Балтійського узбережжя);
• бурштин жадеїтовий (те ж саме, що й бурштин пресований);
• бурштин істрійський (назва бурштину з родовищ Істрії);
• бурштин канадський (седарит, цедарит — викопна смола з оз. Седар, Канада);
• бурштин крихкий (ґеданіт);
• бурштин мексиканський (копаліт, копалін — викопна смола з Мексики);
• бурштин моравський (різновид бурштину, подібний до смоли — мукіту);
• бурштин морський (бурштин, викинутий на берег штормовими хвилями прибою або бурштин видобутий з моря);
• бурштин неспілий (кранцит — викопна смола складу C₁₀H₁₆O);
• бурштин пресований (сплавлені або спресовані під тиском невеликі шматочки бурштину внаслідок дії пластового або водного тиску);
• бурштин сицилійський (симетит — червоно-жовта викопна смола з р. Сімето, о. Сицилія; склад у %: C — 69,48; H — 9,24; O — 20,76; S — 0,52);
• бурштин тасманський (тасманіт);
• бурштин чорний (гагат);
• бурштин швейцарський (алінгіт — викопна смола зі Швейцарії);
• бурштин японський (різновид природної смоли, склад у %: C — 83,5; H — 10,5; O — 6,0);
• бурштин домініканський;
• бурштин балтійський;
• Бірміт, бурміт (рос. бирмит, англ. birmite, * нім. Birmit) — темно-бурий, червонуватий або жовтий різновид бурштину;
• Шланіт — бурштиноподібна смола з кам'яного вугілля Чехії;
• Дамштейн, делятиніт, руменіт, шрауфіт;
• Яулінгіт.

Бурштин використовують як виробне каміння, найкращі зразки — як дорогоцінне каміння, бурштинова крихта — для картин з бурштину. У давні часи з бурштину виготовляли посуд, скриньки, підсвічники, табакерки, гребні, брошки, намисто, ґудзики, оздоблювали ним грубки^[15]. Бурштин був і залишається матеріалом мистецтва, ювелірних прикрас і сувенірів. Виготовлення бурштинових виробів не потребує складних у технологічному плані прийомів^[14]. Відомий в Литві майстер Костас Толейкис виготовляв з бурштину не лише прикраси, а й панно, картини, люстри, люльки^[15].

З відходів художньої переробки бурштину — крихти, обрізків — шляхом сухої перегонки сплавлених і спресованих відходів отримували бурштинову кислоту^[29]. Лаком, виготовленим з дрібних шматочків бурштину покривали скрипки^[34], роялі^[35]. Інколи цей лак використовували для електроізоляції^[34]. Завдяки значній хімічній інертності з бурштину виготовляли посуд для зберігання кислот і медикаментів. Бурштинова олія застосовується в парфумерії для отримання барвників^[35]. Бурштин також має важливе застосування в косметології. У зв'язку з його природними властивостями, бурштинові екстракти та олії широко використовують у косметичних продуктах. Вони мають зволожуючу, живильну та регенеруючу дію на шкіру. Бурштиновий порошок і кристали використовують у скрабах та пілінгах для ефективного видалення відмерлих клітин і очищення пор.

Бурштин має велике значення в палеонтології, оскільки в ньому часто зустрічаються потонулі в смолі комахи та інші дрібні тварини, вимерлі до нашого часу. Також у бурштині трапляються хвоя, шматочки деревини. Їхній вік може сягати кількох десятків мільйонів років^[36]. В бурштині не зберігаються м'які тканини, проте дуже точно зберігається форма потонулих у смолі істот, що дозволяє детально вивчати їхню морфологію^[37].

Див. також: Нелегальний видобуток бурштину

Як правило, бурштин добувають у глибоких кар'єрах. У середньому в одному кубічному метрі породи знаходять до 1,2 кг бурштину, найчастіше у вигляді невеликих горошин, але трапляються шматки вагою в декілька кілограмів^[15].

• Поширені латиські імена Дзитарс і Дзинтра (латис. Dzitars, Dzintra), а також литовські Гінтарас і Гінтаре (лит. Gintaras, Gintarė) можна буквально перекласти як «Бурштин» і «Бурштина».
• Назва відомої концертної зали в Юрмалі «Дзинтарі» (латис. Dzintaru koncertzāle) означає «Концертна зала бурштинів», «Бурштинова».
• Палеонтологи США, Канаді і Китаю виявили у шматку янтаря курча^[38].
• У 2020 році у М'янмі на бурштинових копальнях виявили зразок бурштину крейдового періоду з квіткою усередині. Нововідкриту квітку назвали Valviloculus pleristaminis^[39].
• Домініканський бурштин утворився зі смоли не хвойних, а покритонасінних дерев Hymenaea protera^[3].
• В 2023 році, в родовищі Гальбін у Сарненському районі Рівненської області (Україна) знайшли шматок бурштину з комахою всередині, вік якого складає 30−40 млн років^[40].

• Бурштинова кімната
• Блакитний бурштин
• Амбра
• Бурштиновий шлях
• Бурштинові війни
• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бурштин // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Бурштин // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Бурштин Полісся: довідник: [навч. посіб.] / В. Г. Мельничук, М. В. Криницька ; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. — Рівне: НУВГП, 2018. — 236 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 217—225. — 100 прим. — ISBN 978-966-327-387-7
• Бурштин України: бібліогр. нарис / [В. В. Прокопець] ; Ін-т геол. наук НАН України. — К. : [Карбон-Сервіс], 2009. — 73, [2] с. : рис. — ISBN 978-966-02-5538-8
• Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми легалізації видобутку бурштину місцевими жителями» (м. Київ, 11 вересня 2015 р.) / НДІ публіч. права [та ін.] ; [редкол.: В. В. Галунько та ін.]. — Київ: Леся, 2015. — 135 с. : іл. — Назва обкл. : Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції: Проблеми легалізації видобутку бурштину місцевими жителями (м. Київ, 11 вересня 2015 р.). — Бібліогр. в кінці ст. — 300 прим. — ISBN 978-966-7166-34-2
• Екологічні наслідки видобування бурштину на Житомирщині: практ. порадник / П. П. Надточій, Т. М. Мислива ; Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Житомир: ЖНАЕУ, 2015. — 49 с. : фот.
• Промислові технології видобутку бурштину: монографія / Булат А. Ф. [та ін.] ; НАН України, Ін-т геотехн. механіки ім. М. С. Полякова НАН України, Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. — Дніпро ; Рівне: ІГТМ-НУВГП, 2017. — 237 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 220—236. — 100 прим. — ISBN 978-617-7328-43-7
• Родовища бурштину України та їх геолого-економічна оцінка / Георгій Рудько, Станіслав Литвинюк ; за ред. д-ра геол.-мінерал. наук, д-ра геогр. наук, д-ра техн. наук, проф. Г. І. Рудька ; Держ. коміс. України по запасах корисних копалин. — Київ ; Чернівці: Букрек, 2017. — 239 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 224—234. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-904-3
• Янтарь. Добыча и применение. Альбом

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Amber

• Farlang many full text historical references on Amber [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] Theophrastus, George Frederick Kunz, and special on Baltic amber.
• IPS Publications on amber inclusions International Paleoentomological Society: Scientific Articles on amber and its inclusions
• Webmineral on Amber [Архівовано 9 березня 2020 у Wayback Machine.] Physical properties and mineralogical information
• Mindat Amber [Архівовано 12 березня 2020 у Wayback Machine.] Image and locality information on amber
• Буршти́н [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Amber: Treasures from Poland — Exhibition at The Hunterian Museum and Art Gallery. 5 Feb — 17 April 2010 [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• The World of Amber. Professor Aber's amber page, Earth Science Department of Emporia State University
• Копач бурштину має до 600 доларів за зміну // Газета по-українськи, № 238, 27.10.2006
• Бурштиноносні площі України.
• Про можливу участь буровугільного бітуму у формуванні корінних першоджерел розсипів бурштину.