PROFILPELAJAR.COM

Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники — біом, визначений Всесвітнім фондом природи. ^[1] Біом зазвичай має сухе літо і дощову зиму, хоча в деяких областях опади можуть бути рівномірними. Літо, як правило, спекотне у низинних районах віддалених від узбережжя, але може бути прохолодним на узбережжі. Зима, як правило, м’яка та прохолодна на низовинах, але може бути холодною у районах віддалених від узбережжя та на височині. Усі ці екорегіони дуже самобутні, у сукупності містять 10% видів рослин Землі. ^[2]

Поширення

Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники здебільшого зустрічаються на теренах зі середземноморським кліматом, але заходять у середні широти: ^[1]

Середземномор'я
Чилійський маторраль
Каліфорнійський чапараль та рідколісся екорегіон у Каліфорнії та півострові Нижня Каліфорнія
Західнокапська провінція
Південно-західна^[en] та південна Австралія.

Біом не обмежується середземноморською кліматичною зоною. Він також може бути присутнім в інших кліматичних зонах (які зазвичай межують із середземноморською кліматичною зоною), наприклад, у сухіших регіонах океанічного та вологого субтропічного клімату, а також у деяких районах напівпосушливого кліматичного поясу. Несередземноморські кліматичні регіони з середземноморською рослинністю включають долину річки Ніл, Єгипет (простягається вгору вздовж берегів річки), частини Східнокапської провінції, ПАР, південно-східної Австралії, південно-східного Азербайджану, південно-східну Туреччину, крайній північ Іраку, провінцію Мазандаран, Іран, Центральну Італію, частину Балкан (включаючи Північну Грецію), а також Північну та Західну Йорданію.

Рослинність

Типи рослинності варіюються від лісів до рідколісся, саван, чагарників та луків; ландшафти «мозаїчного середовища проживання» поширені, де різні типи рослинності переплетені один з одним у складних візерунках, створених змінами ґрунту, топографії, впливом вітру та сонця та історією пожеж. Більша частина деревної рослинності в регіонах із середземноморським кліматом є склерофільною. Склерофільна рослинність, як правило, має невеликі темні листя, покриті восковим зовнішнім шаром, щоб утримувати вологу в посушливі літні місяці.

Фітогеографи розглядають фінбош (Південна Африка) як окреме рослинне царство, оскільки 68% з 8600 видів судинних рослин, які зустрічаються на його 90 000 км², є ендемічними та дуже відмінними на кількох таксономічних рівнях. ^[1]^[3] ^[1]^[3] Фінбош і чагарники Південно-Західної Австралії мають флору значно різноманітнішу, ніж інші екорегіони, хоча будь-який середземноморський чагарник все багатший на види та ендеміки порівняно з іншими нелісовими екорегіонами.^[1]^[3]

Поділ

Ліси: середземноморські ліси, як правило, складаються з широколистяних дерев, таких як дубові та мішані склерофілові ліси Каліфорнії та Середземноморського регіону, евкаліптові ліси Південно-Західної Австралії та ліси нотофагуса у центральній частині Чилі. Ліси часто зустрічаються в прибережних районах, де вони отримують більше літніх опадів. Хвойні ліси також зустрічаються, особливо навколо Середземного моря. Соснові та листяні дубові рідколісся поширені по всій Каліфорнії.
Рідколісся: дубові рідколісся^[en] характерні для Середземноморського басейну та Каліфорнії. Соснові ліси також є в Середземноморському басейні. У Каліфорнії також є горіхові рідколісся.
Саванна та пасовища: Луки Каліфорнійської долини є найбільшим середземноморським екорегіоном пасовищ, хоча ці пасовища в основному перетворені на сільськогосподарські угіддя. Решта рідколісь переважно представлені дубом, горіхом та сосною. Савана з коркового дуба в Португалії, відома як монтадо^[en], є хорошим прикладом середземноморської савани.
Скреб: густі зарості вічнозелених склерофілових чагарників і невеликих дерев. Найчастіше зустрічаються біля морського узбережжя і часто пристосовані до вітру та солоного повітря з океану. Їх називають чапараль (Каліфорнія та південна Португалія), матораль в Чилі та південній Іспанії, гарига або макі у Франції, маквіс або гарига в Італії, фригана^[de] в Греції, томілляр^[es] в Іспанії, фінбош, реностервелд^[en], сукулент-Кару і страндвелд у Південній Африці, квонган у південно-західній Австралії та бата в Ізраїлі. Північний прибережний чагарник^[en] і прибережний чагарник^[en], також відомий як м’який чапараль, зустрічаються поблизу узбережжя Каліфорнії.

Див. також

Середземноморські вічнозелені твердолисті ліси та чагарники

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Ця стаття містить текст, доступний за ліцензією CC BY-SA 3.0. World Wide Fund for Nature. Mediterranean Forests, Woodlands, and Scrub Ecoregions. Архів оригіналу за 1 квітня 2011. Процитовано 27 травня 2010. [Архівовано 2009-06-07 у Wayback Machine.]
↑ Cody, M.L. (1986). Diversity, rarity, and conservation in Mediterranean-climate regions. У Soulé, M.E. (ред.). Conservation biology. Massachusetts, USA. с. 122—152.
↑ ^а ^б ^в Cowling, R.M.; MacDonald, I.A.W.; Simmons, M.T. (1996). The Cape Peninsula, South Africa: Physiographical, biological and historical background to an extraordinary hot-spot of biodiversity. Biodiversity and Conservation. 5 (5): 527—550. doi:10.1007/bf00137608.