В межах екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією кліматів Кеппена) або високогірний субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 1200 до 2500 мм, залежно від рельєфу. Більшість опадів випадає влітку, з квітня по жовтень, разом з мусонами, що надходять з Бенгальської затоки та Південнокитайського моря. З листопада по березень в регіоні дмуть зимові мусони, що надходять з внутрішніх районів Азії та приносять суху погоду. Середні температури змінюються залежно від висоти, але січень в регіоні є найхолоднішим місяцем, а рання весна, перед початком сезону мусонів — найспекотнішою порою року. У високогір'ях регіону взимку трапляються заморозки.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є субтропічні широколистяні ліси, які є перехідними між субтропічними та помірними лісами Південного-Західного Китаю та тропічними лісами Індокитаю. Прохолодні зимові температури та велика висота над рівнем моря сприяють розвитку гірської флори з виразним гімалайським компонентом. В зрілих лісах регіону виділяють три яруси, а лісовий намет в них розташований на висоті до 30 м над землею. Більшість дерев, що складають основу лісів екорегіону, належать до родин Букові (Fagaceae), Магнолієві (Magnoliaceae) та Чаєві (Theaceae). Зокрема, до цих родин належать дуби (Quercus spp.), кастанопсіси (Castanopsis spp.), шіми[en] (Schima spp.), магнолії (Magnolia spp.), мікелії (Michelia spp.) та інші поширені в регіоні дерева. Також тут зустрічаються деякі представники родини Діптерокарпові (Dipterocarpaceae), зокрема ваньтяньшуейські шореї[en] (Shorea wangtianshuea), притуплені діптерокарпуси[en] (Dipterocarpus retusus) та китайські хопеї[en] (Hopea chinensis). Крім того, в екорегіоні зустрічаються представники родин Березові (Betulaceae), Чарівногоріхові (Hamamelidaceae), Лаврові (Lauraceae), Сапотові (Sapotaceae) та Елеокарпові (Elaeocarpaceae).
На висоті від 600-800 м над рівнем моря до 2000 м над рівнем моря в регіоні поширені широколистяні вічнозелені ліси. В цих лісах переважають гірські субтропічні види рослин, натомість тропічні види, що походять з низовин Індокитаю, в них відсутні. На більших висотах в лісах зустрічаються листопадні та хвойні породи дерев. На Шанському нагір'ї в бірманському штаті Шан ці дерева утворюють гірські листяні ліси.
На горі Фаншипан, найвищій вершині В'єтнаму та всього регіону, на висоті понад 2000 м над рівнем моря поширені хвойні ялицево-тсуґові ліси, які більше ніде у Південно-Східній Азії не зустрічаються. Основу цих лісів складають гімалайські тсуґи (Tsuga dumosa) та фаншипанські ялиці (Abies delavayi subsp. fansipanensis). Крім того, в хвойних лісах Фаншипану зустрічаються широколистяні дерева, що належать до родин Кленові[en] (Aceraceae), Гіркокаштанові (Hippocastanoideae), Букові (Fagaceae), Магнолієві (Magnoliaceae) та Лаврові (Lauraceae), та хвойні дерева, що належать до родин Кипарисові (Cupressaceae), Подокарпові (Podocarpaceae) та Тисові (Taxaceae).
