Екорегіон альпійських хвойних та мішаних лісів ущелин Нуцзяну та Ланьцанцзяну простягається від крайнього півдня Цинхаю та сходу Тибетського автономного округу до північного сходу Юньнаню, а також до крайнього південного заходу Сичуаню та до сходу м'янманського штату Качин. Він охоплює систему долин, по яким річки стікають з Тибетського плато до тропічних пагорбів північного Індокитаю. Цими великими річками, що протікають через територію екорегіону, є Нуцзян (Салуїн), який впадає в Андаманське море та Ланьцанцзян (Меконг), який впадає у Південнокитайське море. Також частково через екорегіон протікає річка Цзіньшацзян (Янцзи). Долини Нуцзяну та Ланьцанцзяну формують глибокі ущелини, розташовані на висоті 1000-2000 м над рівнем моря. Висота гірських хребтів, які розділяють ці долини, а саме гір Таняньтавеншань[en], Гаолігуншань[en], Нушань[de] та Юньлін[en] (із заходу на схід), становить від 3000 м на півдні регіону до понад 5000 м на півночі регіону.
Основними рослинними угрупованнями, поширеними в долинах Нуцзяну та Ланьцанцзяну, є хвойні ліси, в яких переважають середньовисотні хвойні види. Деякі з цих видів є ендеміками ущелин, а деякі поширені в інших частинах Східної Азії, однак рідко зустрічаються в Гімалаях.
На схилах гірських хребтів Нушань та Гаолігуншань на заході гір Гендуаншань, на висоті від 2200 до 2400 м над рівнем моря, де середньорічна кількість опадів становить 1000-1700 мм, поширені рідкісні криптомерієві тайванії (Taiwania cryptomerioides var. flousiana). Серед інших дерев, що зустрічаються в тайванієвих лісах, слід відзначити гімалайську тсуґу (Tsuga dumosa), гімалайську сосну (Pinus wallichiana), сизий дуб (Quercus glauca), а також різні види магнолій (Magnolia spp.), шім[en] (Schima spp.) та представників родини Лаврові (Lauraceae).
В сухих частинах річкових долин регіону, на основних вапнякових ґрунтах, ростуть рідкісні юньнанські кипариси (Cupressus duclouxiana). Серед інших рідкісних хвойних порід дерев, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити китайську східну тую (Platycladus orientalis), кетелерію Евеліна (Keteleeria evelyniana), різні види дуґласій (Pseudotsuga spp.) та каннінгемій (Cunninghamia spp.).
В лісах екорегіону також зустрічається багато високогірних хвойних дерев — сосен (Pinus spp.), модрин (Larix spp.), ялин (Picea spp.), ялиць (Abies spp.) та яловців (Juniperus spp.). Однією з найпоширеніших з них є ялиця Делавея (Abies delavayi), яка домінує у високогірних лісах (на висоті від 2700 до 4000 м над рівнем моря) в горах Цаншань[en], Нушань та на півдні гір Гаолігуншань уздовж кордону Юньнаню з М'янмою.
В межах екорегіону зустрічається кілька азональних лісових угруповань. На сонячних схилах на висоті від 2800 до 4200 м над рівнем моря зустрічаються склерофільні широколистяні вічнозелені ліси, де домінують субальпійські породи дубів, зокрема гостролисті дуби (Quercus aquifolioides). На сонячних ділянках на висоті до 3500 м над рівнем моря зустрічаються вторинні ліси, в яких переважає сичуанська сосна (Pinus densata). У вторинних лісах, що ростуть на стрімких гірських схилах, домінують тополі Бонатті[sv] (Populus rotundifolia var. bonatii) та гімалайські берези (Betula utilis). У деяких вологих субальпійських долинах зустрічаються ліси яловців Волліча (Juniperus indica var. wallichiana), а у верхній частині сухих долин зустрічаються ліси юньнанських кипарисів (Cupressus duclouxiana), іноді з підліском у вигляді чагарникових порід дубів.
