Кастанопсис

Кастанопсис
Період існування: 52–0 млн р. т. еоцен — наш час
Castanopsis sieboldii
Плюска (горіхи) Castanopsis sieboldii
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Букові (Fagaceae)
Підродина: Quercoideae
Рід: Кастанопсис (Castanopsis)
(D.Don) Spach, 1841
Види

понад 140; див. текст

Вікісховище: Castanopsis

Кастанопсис (Castanopsis) — рід з вічнозелених дерев, що відносяться до родини букових. Рід містить понад 140 видів[1], які сьогодні обмежені тропічною та субтропічною Східною Азією. Всього в Китаї 58 видів, з 30 ендемічних; інші види трапляються далі на південь, через Індокитай до Індонезії, гірські райони Тайваню, а також в Японії.

Демонструють багато характерних для букових особливостей. Щонайменше є великими чагарниками, але деякі види виростають у великі дерева. Листя, як правило, жорстке, сильно склеротизоване та має добре розвинену кутикулу. Квітки одностатеві, чоловічі — в прямостоячих сережках. Зав'язі дають по одній насінині, але зібрані в невеликі грона. Плід — плюска, вид горіха, типовий для букових.[2] Плюска (горіх) нагадує загострений жолудь ; купула (оболонка) тверда, як у букових горіхів, і колюча, як у каштанів. Три потовщені рубці проходять уздовж горіха.

Використання та екологія

У своїй досить обмеженій зоні проростання кастанопсиси здатні населяти широкий діапазон від помірних до тропічних оселищ і часто є ключовими видами у своїх екосистемах.[2] Їх є багато в різноманітних екотонах, таких як гірські дощові ліси Борнео, субтропічні вічнозелені ліси на Тайвані та помірні ліси у М'янмі. Як правило, вони є звичними у гірських лісах, у яких домінують букоцвіті і менш поширеними у субтропіних гірських лісах . В останніх вони є характерними елементами рослинності клімаксу по суті у всій континентальній Азії, а також на Тайвані.

Відкритий видобуток скам'янілих видів роду кастанопсис у вигляді бурого вугілля. Гарцвайлер (Німеччина), 2006.

Рослини цього роду ростуть на багатьох типах ґрунтів, якщо вони не є вапняними. Кілька видів пристосувались до підзолистих, торфових, болотних та інших кислих та/або вологих ґрунтів, або ж до бідних сухих ґрунтів, поширених у посушливих місцях проживання. Навколо межі оліго-міоцену Castanopsis рясно ріс уздовж річок та на болотах тодішньої субтропічної Європи. Доісторична рослинне угруповання Castanopsietum oligo-miocenicum є джерелом значної частини родовищ бурого вугілля у Західній та Центральній Європі.[2]

Більшість порід дають цінну деревину, але деякі з них стали рідкісними через неконтрольовані вирубки; C. catappaefolia навіть загрожує зникнення. Як зазначалося вище, найважливіше використання деревини Castanopsis — це її викопна форма. У 2001 році у Німеччині було видобуто 175 400 метричних тонн бурого вугілля — більшість з яких були колись деревами цього роду.

Як і у багатьох букових, горіхи багатьох видів Castanopsis є їстівними. Дерева можна вирощувати заради їх горіхів, але частіше їх використовують як лісові чи декоративні дерева, і горіхи збирають при нагоді. Серед багатьох тварин, таких як синиці, воронові, мишоподібні, олені та свині, горіхи також популярні як їжа.

У Мегуро в Токіо та Мацудо в Японії використовують shii (椎; Castanopsis cuspidata)  як один із муніципальних символів. Відомий та комерційно важливий гриб шиїтаке любить рости на деревині C. cuspidata і отримав загальну назву від цього: шиї-таке просто означає «гриб Castanopsis cuspidata».

Вибрані види

Усього прийнято близько 140 видових назв[1]. Деякі з них:

Шиї (Castanopsis cuspidata) із зображенням деталей
Листя Castanopsis sieboldii

Викопні дані

Викопні види, відомі з міоцену в Європі :

  • Castanopsis pyramidata (Menzel) Kirchheimer
  • Castanopsis salinarum (Unger) Кірхгеймера
  • Castanopsis schmidtiana (Geinitz) Kräusel

Ці види відомі та ідентифікуються за плодами. Не зовсім зрозуміло, чи належать вони сюди чи до Chrysolepis, але біогеографічний зразок — два різновиди найрізноманітніші навколо Тихого океану, але відсутні в Північній Америці на схід від Скелястих гір  передбачає, що вони дійсно належать до Кастанопсисів. Крім того, таксони двох форм відносяться до залишків цих дерев, принаймні частково: викопна деревина Castanoxylon eschweilerense та викопна пилок Tricolporopollenites cingulum ssp. pusillus .[2]

Castanopsis praefissa та Castanopsis praeouonbiensis описані з викопних зразків, зібраних із верхньої міоценової формації у провінції Чжецзян у Китаї. Викопне листя має оберненояйцеподібну до еліптичної форму із зазубреністю, переважно приуроченою до верхньої 1/3 листка. Викопна плюска (верхня частина жолудя) куляста з розгалуженими колючками і широко яйцеподібним горіховим рубцем. Викопне листя та плюску порівнювали з тими, що збереглися в цьому роді. Castanopsis praefissa виявляє найближчу спорідненість із C. fissa, а C. praeouonbiensis дуже нагадує C. ouonbiensis. Castanopsis praeouonbiensis і C. praefissa вимерли в цій області через охололий клімат від пізнього міоцену до наших днів у провінції Чжецзян.[3]

Найдавніші відомі записи роду — це Castanopsis rothwellii та Castaneophyllum patagonicum з еоцену Патагонії.[4]

Примітки

  1. ↑ а б Castanopsis — The Plant List. www.theplantlist.org. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  2. ↑ а б в г Gee et al. (2003)
  3. ↑ Li, Ruiyun; Sun, Bainian; Wang, Qiujun; Ma, Fujun; Xu, Xiaohui; Wang, Yunfeng; Jia, Hui (2014). Two new Castanopsis (Fagaceae) species based on cupule and foliage from the upper Miocene of eastern Zhejiang, China. Plant Systematics and Evolution. 301 (1): 25—39. doi:10.1007/s00606-014-1051-7. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  4. ↑ Wilf, Peter; Nixon, Kevin C.; Gandolfo, María A.; Cúneo, N. Rubén (14 листопада 2019). Response to Comment on "Eocene Fagaceae from Patagonia and Gondwanan legacy in Asian rainforests". Science. 366 (6467): eaaz2297. doi:10.1126/science.aaz2297. ISSN 0036-8075. PMID 31727802.

Список літератури