Екорегіон гірських дощових лісів Луангпхабангу простягається від провінцій Пхетчабун[en] та Чаяпхум[en] в Центральному Таїланді через південь Північного Лаосу до західних районів провінції Нгеан у В'єтнамі. Він охоплює гори Луангпхабанг[en], що складають найсхіднішу частину Тайського нагір'я[en], гори Пхетчабун[en], плато Сіангкхуанг[en] та північно-західну частину Аннамських гір або гір Чионгшон. Загалом екорегіон має гористий рельєф, і більша його частина лежить на висоті понад 800 м над рівнем моря. Тут розташована гора Пхубіа[en] висотою 2819 м, найвища вершина Лаосу.
В горах регіону зустрічаються різноманітні лісові угруповання — листяні, мішані та хвойні ліси і рідколісся. Розподіл цих угруповань залежить від кількості опадів, ґрунтів та висоти над рівнем моря.
На висоті приблизно 800 м над рівнем моря поширені перехідні вологі вічнозелені ліси, основу яких складають дерева гурджун[en] (Dipterocarpus turbinatus), воскові дерева[en] (Toxicodendron succedaneum), а також різні представники родин Букові (Fagaceae) та Лаврові (Lauraceae). Також в цих лісах зростають різноманітні пальми, зокрема цукрові пальми[en] (Arenga pinnata), різні види каріот[en] (Caryota spp.) та ротангових пальм[en] (Calamus spp.).
В горах на висоті від 1000 до 1500 м над рівнем моря ростуть вічнозелені ліси, в яких домінують щетинясті кастанопсіси[en] (Castanopsis hystrix) з родини букових (Fagaceae). Також в цих лісах зустрічаються амли (Phyllanthus emblica), китайські лаври (Antidesma bunius), високі хеліції[sv] (Heliciopsis terminalis) та мітлисті вендландії[sv] (Wendlandia paniculata). Вторинні вічнозелені ліси, які у минулому значно постраждали від розчистки та спалювання, характеризуються меншою висотою та відкритим підліском.
