|
Мармурова кішка
Мармурова кішка[1] (Pardofelis marmorata) — дика кішка Південно-Східної Азії з підродини малих кішок (Felinae). Характеризується довгим хвостом, розміром трохи більшим за домашню кішку й візерунком хутра, що нагадує димчастого леопарда. Це деревний, солітарний, територіальний вид, який мешкає в тропічних лісах. ТаксономіяДеякий час її вважали лінією великих кішок. А саме, через спорідненість у візерунку хутра і дещо збільшені верхні ікла мармурову кішку розміщали в один рід з димчастим леопардом (Corbett & Hill, 1992). Проте дослідження ДНК вказують, що мармурова кішка належить до лінії родоводу, до якої також належать Азійська золотиста кішка (Catopuma temmincki) і Гніда кішка (Catopuma badia). Спільний прабатько названих трьох видів жив приблизно 5.41 мільйона років тому[2]. Філогенетичне древо родів Pardofelis і Catopuma
Зовнішній виглядМармурові кішки трохи більші за домашніх кішок, вагою 2—5 кг. Їх довжина становить близько 55 см, не враховуючи 50-сантиметрового хвоста. Висота в холці від 35 до 55 см. Ноги гнучкі й досить короткі, але ступні великі з великими подушечками. Очі бурштинові або золотисті, вуха малі й округлі. Очі оточені кільцями кольору слонової кістки. Ікла довгі у порівнянні з розміром тіла. Хутро густе й м'яке. Візерунок хутра нагадує димчастого леопарда: на жовтому тлі видніються великі чорні, нерівномірно окреслені плями, внутрішня частина яких світліша за краї. Нижні частини тіла світліші. По будові тіла мармурові кішки схожі поширеним в тих же краях далекосхідними котами, хоча близької спорідненості між обома видами немає. Часто мармурові кішки перебувають в положенні з опуклою спиною. АреалМармурові кішки мешкають в континентальній Південно-Східній Азії, в східних Гімалаях, на Суматрі й Борнео. Їх безпосередньою сферою проживання є вологі тропічні ліси. Хоча насправді цей вид був записаний в широкому діапазоні середовищ існування від рівня моря до 3000 метрів. Місця проживання включають змішані листяно-вічнозелені ліси, вторинні ліси, вирубки, ліс після вирубок, і кам'янисті чагарники. Країни проживання: Бутан; Бруней-Даруссалам; Камбоджа; Китай; Індія; Індонезія (Калімантан, Суматра); Лаос; Малайзія (півострів Малайзія, Сабах, Саравак); М'янма; Непал; Таїланд; В'єтнам.
Спосіб життяМармурова кішка — нічний мисливець. На відміну від бенгальської кішки, яка живе на землі, мармурова пересувається в основному по гіллю дерев, і так обидва види не складають один одному особливої конкуренції. ХарчуванняМармурова кішка харчується гризунами, особливо з родини вивіркових, а також жабами, птахами й комахами. ВідтворенняВагітність, за оцінками, триває десь між 66 і 82 днів. Очі кошенят повністю відкриті у близько 16 днів, і вони зможуть ходити у 22 дні. Менш ніж 100 грамів при народженні, вони швидко розвиваються. Молодь досягає статевої зрілості у 21—22 місяці, одна особина в неволі дожила до 12 років і трьох місяців. Загрози та охоронаГоловною загрозою для мармурової кішки є знеліснення. Мармурова кішка внесена до Додатка I CITES. Полювання на неї заборонена в країнах: Бангладеш, Китай (тільки у провінції Юньнань), Індія, Малайзія, Індонезія, М'янма, Непал і Таїланд. Мармурову кішку рідко можна побачити в зоопарках і вона погано розмножується в неволі. Цей вид знаходиться на межі вимирання і занесений в Міжнародну Червону книгу. ГалереяПримітки
Джерела
Information related to Мармурова кішка |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
