PROFILPELAJAR.COM

Ягуар; Період існування: 0.5–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼ середній плейстоцен — сучасність
	Ягуар (Panthera onca)
Охоронний статус
	; Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Підряд:	Котовиді (Feliformia)
Родина:	Котові (Felidae)
Підродина:	Пантерові (Pantherinae)
Рід:	Пантера (Panthera)
Вид:	Ягуар (P. onca)
Біноміальна назва
	Panthera onca; (Linnaeus, 1758)
	Ареал сучасний ареал історичний ареал

Запит «Ягуар» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Ягуа́р^[2]^[3]^[4], пантера ягуар^[4] (Panthera onca) — третій за розмірами у світі та найбільший та найсильніший представник родини котячих у Новому світі. Зовнішньо схожий на леопарда, проте за екологічними характеристиками скоріше нагадує тигра. Має надзвичайно потужний укус, навіть у порівнянні з іншими великими кішками^[5]. Ягуар здатен прокусити панцир броньованих рептилій^[6] та використовує незвичайний спосіб вбивства: кусає безпосередньо через череп жертви між вухами, щоб завдати смертельного укусу в мозок^[7].

Область поширення

Ареал ягуара тягнеться від центральної Америки до боліт і сельви Мату Гросу, а також півночі Аргентини. Найкрупніші ягуари мешкають в бразильському штаті Мату-Гросу. Ягуари повністю винищені в Сальвадорі та Уругваї.

Основні місця проживання ягуара — тропічні дощові ліси та злаковники, але звір зустрічається і в семіарідних районах, зарослих ксерофітними чагарниками. Його зустрічали в гірських лісах, на висоті до 2000 м, і на океанському узбережжі, де хижак відшукує і викопує черепашачі яйця.

Викопні рештки ягуара датуються пізнім пліоценом (приблизно 2 млн років). В ті часи ягуар населяв весь південь нинішніх США (останні ягуари були тут винищені близько 1900 року). Зараз ареал ягуара скоротився до третини від початкового.

Назва

Назва ймовірно походить від yaguara (jaguarete), що означало «звір, що вбиває одним стрибком». У деяких індіанців Амазонії, наприклад, тупі, ягуар називається схоже — iawa, iawaraté. Цікаво, що в гуарані «jagua» означає «собака». Наукова назва Panthera onca, перекладається як «ловець» і «колючка, шпилька» (маються на увазі могутні кігті ягуара).

Зовнішній вигляд

Довжина тіла без хвоста 1,1–1,9 м, хвіст 45–75 см, маса 36–113 кг, в окремих випадках понад 120 кг. Рекорд становить 158 кг. Самиця на 20 % менша і легша. Звичайний нормальний дорослий самець великого підвиду важить приблизно 90–100 кг.

Спосіб життя і живлення

Спосіб життя ягуарів усамітнений. Як і всі хижі кішки, ягуари — територіальні звірі; площа території одного ягуара займає від 25 (у самиць) до 100 квадратних кілометрів, залежно від ландшафту і кількості дичини, а також статевої приналежності звіра. Як правило, мисливська ділянка самця нагадує за формою трикутник. На своїй території самець полює 3-4 дні в певному районі, а потім переходить на іншу ділянку. Крім того, звір навідується до певних «прикордонних точок» через кожних п'ять або п'ятнадцять днів. З цієї причини ягуар є справжнім бродягою, таким, що постійно «бродить» сельвою. Ягуар украй нетерпимий до інших котячих на своїй території, але досить миролюбний до своїх родичів і мисливські території ягуарів часто перетинаються.

Ягуар є сутінковим хижаком. Його найактивніші мисливські години припадають на час після заходу сонця (приблизно з 18.30 до 21.30) і перед світанком (03.00 до 06.00).

Основна його здобич — капібари і копитні на зразок болотного і білохвостого оленів, мазами, пекарі й тапірів, але він нападає також на птахів, мавп, лисиць, змій, гризунів. Полює ягуар і на черепах — його могутні щелепи здатні розкусити їх панцир. На відміну від пуми, ягуар охоче і часто нападає на худобу. Хижак відмінно плаває і рідко відпускає жертву, яка шукає порятунку у воді. Він також викопує з піску на узбережжі океану черепашачі яйця, іноді кидається на сплячих алігаторів або вихоплює з води рибу.

Улюблений метод полювання ягуара — це засідка у високій траві або на дереві. Зазвичай таку засідку він влаштовує на березі водоймища в траві або на стежках, ведучих до водопою. При нападі на жертву ягуар, як правило, стрибає на неї зі спини або з боку, хапаючи за шию. Найчастіше при атаці худоби ягуар прагне повалити жертву, яка смертельно травмується у момент падіння. У більшості корів, загиблих від атаки ягуарів, були зламані шийні хребці в результаті падіння, а голови при цьому — майже закинуті на спину. На відміну від інших великих котячих, ягуар іноді прокушує жертві череп. Якщо жертва виявила засідку і кинулася врозтіч, ягуар ніколи її не переслідує.

Мисливці Бразилії приписують ягуарові здатність гіпнозувати свою жертву.

Вбивши здобич, ягуар починає свою трапезу з голови, поступово просуваючись до її задньої частини. Якщо жертва велика, хижак залишається біля неї, вгамовуючи голод у два прийоми, з інтервалом в 10–12 годин. Характерно, що ягуар майже не харчується падлом, а до решток своєї жертви не повертається.

На полюванні звір видає низьке уривисте, горлове бурчання, а ночами та в шлюбний період оглушливо реве. За індіанським повір'ям, ягуар здатний імітувати будь-який крик птахів або тварин, щоб заманити їх.

Нападів ягуарів на людей відомо дуже мало, а неспровокованих нападів ще менше. Людоїдство серед цих хижаків — явище виняткове. Найчастіше ягуар нападає, коли захищається. Якщо ягуара не провокувати, він зазвичай неагресивний, а швидше цікавий і часто переслідує людину по лісу, не проявляючи ворожих намірів, проте зрідка кидається і на людей.

Люди, що зустріли несподівано ягуара в гущавині, переживали дивне почуття пошани і якогось здивування. От як про зустріч з ягуаром писав англійський мандрівник і зоолог Т. Сандерсон: «Я сильно здригнувся від несподіванки, коли наріст раптом змінив контури та почав поволі підійматися стовбуром. Я повинен звернути вашу увагу на нез'ясовний і дуже цікавий факт: хоча тварина, яку я безпомилково впізнав за силуетом, була хижаком, я не відчував нічого схожого на те надзвичайне відчуття несвідомого жаху, яке відчуваєш побачивши леопарда в Західній Африці, що пронизує вас з голови до п'ят. Переді мною на дереві в яких-небудь дванадцяти футах припав до стовбура ягуар: у місячному сяйві звір здавався величезним, як справжній вибілений місяцем динозавр, але того дурманячого, нудотного жаху він у мене не викликав».

У неволі ягуар доживає до 22–25 років.

Швидко бігає, лазить по деревах і добре плаває.

Розмноження

Певного сезону розмноження у ягуара немає. Самиця готова до спаровування на третій рік життя. Хоча ягуар — самітна тварина, в період весіль вони можуть збиратися невеликими групами. Характерно, що поєдинків між самцями майже не буває, а вибір партнера повністю залежить від самиці. Після такого вибору наречена переходить на територію обранця. Самець залишається з самицею тільки на період спаровування.

Приблизно через 100 днів після зачаття в лігві серед каменів, в густому чагарнику або дуплі самиця народжує двох-чотирьох дитинчат. У їх візерунку більше чорного, ніж у батьків, причому він складається не з розеток, а з суцільних плям. У лігві молоді ягуари проводять шість тижнів, а з матір'ю полюють до тих пір, поки не підшукають собі відповідну територію для полювання.

Ягуар в історії

У культурах доколумбової Америки ягуар, наймогутніший представник фауни Південної Америки, користувався особливою увагою і почестями. Ольмеки ототожнювали себе з ягуаром; він був головним героєм ольмекського культу і займав в пантеоні богів центральне місце. Зображення ягуара можна було знайти на кам'яних скульптурах і вівтарях цього народу. Мая, що жили в Центральній Америці вважали ягуара (balam) першопредком — троє з чотирьох перших людей носили імена B'alam K'itze (Ягуар-Кедр), B'alam Aq'ab (Ягуар-Ніч) і Ik'ib'alam (Темний Ягуар). Як символ влади, шкури ягуарів і шоломи у формі їх голів носили вожді. У культурі ацтеків бог Теськатліпока часто перетворювався на ягуара, чия плямиста шкура втілювала візерунок зоряного неба.

Ягуар в літературі

Борхес оповідає про ацтекського мага Тсинакане, що читає нетлінні письмена, залишені богом на шкурі ягуара.

Статус популяції

На значній частині свого колишнього ареалу цей вид майже або повністю винищений. Зіграли свою роль зміна людьми природних місць проживання ягуарів, промисел ради цінного хутра, а також відстріл скотарями, що побоювалися за безпеку своїх стад.

Згідно з критеріями Міжнародного союзу охорони природи ягуар належить до видів, статус яких є близьким до загрозливого. У багатьох країнах вид перебуває під охороною. Відстріл ягуарів дозволено в обмежених обсягах у Бразилії, Мексиці та деяких інших країнах. У Болівії дозволено полювання заради трофеїв.

Цікаві факти

Нижче наведені факти є сумнівними: Відомий випадок, коли ягуар пішов на відстань 800 км від того місця, де його помітили. З п'яти великих пантерових лев, тигр, леопард і сніжний барс легко схрещуються між собою в неволі, а ягуар піддається схрещуванню тільки з левом. Індіанці Амазонії розповідають, що ягуари виходять з гущавини лісу і грають з дітьми.

Примітки

↑ Quigley, H., Foster, R., Petracca, L., Payan, E., Salom, R. & Harmsen, B. (2017) Panthera onca: інформація на сайті МСОП (версія 2017.3) (англ.) 05 серпня 2016
↑ Полянський М. Зоологія. — Прага : Книгопечатня Богеміи, 1874. — С. 21.
↑ Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 18.
↑ ^а ^б Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 220.
↑ Wroe, Stephen; McHenry, Colin; Thomason, Jeffrey (2006). Bite club: comparative bite force in big biting mammals and the prediction of predatory behavior in fossil taxa (PDF). Proceedings of the Royal Society B. 272 (1563): 619—25. doi:10.1098/rspb.2004.2986. PMC 1564077. PMID 15817436. Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2006. Процитовано 7 серпня 2006.
↑ Hamdig, Paul. Sympatric Jaguar and Puma. Ecology Online Sweden via archive.org. Архів оригіналу за 1 February 2008. Процитовано 19 березня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
↑ de la Rosa, Carlos Leonardo; Nocke, Claudia C. (2000). A guide to the carnivores of Central America: natural history, ecology, and conservation. University of Texas Press. с. 25. ISBN 978-0-292-71604-9.