"Сопілка " (рос.Свирель) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане 1887 року.
Історія створення та критика
Оповідання «Сопілка» було написано та вперше опубліковано в газеті «Новий час» № 4130 від 29 серпня 1887 року. 1888 року твір було надруковано в збірці «Оповідання», також він увійшов до видання А. Ф. Маркса.
Критик В. Л. Леонтьєв захоплювався оповіданням і, згадуючи про одне з ненаписаних оповідань, казав:
вийшов би один з тих заразливо життєвих, класично стислих нарисів, які вмів писати тільки Чехов, — художня перлина, накшталт його „Відьми“ чи „Сопілки“[1]
Арсеньєв помістив оповідання «Сопілка» серед непоганих (рос.недурных) оповідань Чехова[2].
П. Краснов щодо оповідання «Сопілка» писав:
Громадська вульгарність ще посилюється загальною російською біднотою, убозтвом, виродженням. В оповіданні „Сопілка“ Лука Бідний висловлює тверду впевненість у занепаді всього навколишнього[3].
Писали відгуки про оповідання критики Александров, Качерець, Ляцький та інші.
Сюжет
Одного разу влітку в лісі полював з собакою прикажчик з Дементьєвого хутора Мелітон Шишкін. Вийшовши на галявину лісу, він побачив старого пастуха, Луку Бідного, який грає на сопілці. Старий і прикажчик розговорилися про погоду, полювання, згадали минуле полювання. На їхню думку нині все стало гірше — не та стала риба, зникли звірі та птиця, зникли струмки, вирубують ліси. Обидва жили бідно. Прикажчик мав вісьмох дітей, дружину, мати, а платня становила десять рублів на місяць. Від бідності його дружина «осатаніла», а сам він запив. На міркування прикажчика про життя пастух сказав: «Шкода, братику! І, боже, як шкода! Земля, ліс, небо… всяка тварюка — адже все це створено, пристосоване, у всьому умственність є. Пропадає ні за гріш. А понад усе людей шкода».
Коли пішов дощ, співрозмовники попрощались і прикажчик пішов. Ідучи, Мелітон Шишкін слухав, як пастух продовжував грати на сопілці і шкодував небо, землю, сонце, ліс і свою собаку.
Джерела
Чехов А. П. Свирель // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.