самба-кансан (Samba-canção), самба-езалтасан (Samba-exaltação), самба де бреке (Samba de breque), самба-енреду (Samba-enredo), самба де террейру (Samba de terreiro), пагоде (Pagode), партіду алту (Partido Alto), Босса-нова
Самба (порт.Samba) — бразильськиймузичний жанр, що утворився на основі африканських та європейських стилів. Самба зазвичай визнається як символ Бразилії та Карнавалу. Практично всі бразильські виконавці виконували твори цього стилю у деякий момент своєї кар'єри, а більшість інших бразильських стилів музики виникли під впливом самби. Також під музику самби виконується характерний бразильський танець із тією ж назвою — самба.
Вважається, що слово «samba» походить від назви ангольського музичного жанру ритуальної музики семба («насолода» мовою кімбундо або «шанування» мовою кіконго) та асоційованого з ним стилю танців.
Найперша згадка терміна «samba» була опублікована ченцем Мігелем у журналі «Капусейру», виданому в Пернамбуку в 1838 році, хоча це стосувалося не музичного жанру, а негритянського народного релігійного свята того часу. А в № 64 того ж журналу від 12 листопада 1842 монах Мігель згадує саме танець Самба.[1]
Основою самби служили релігійні ритуали племен банту і йоруба в Африці (Ангола, Конго). На честь численних духів- богіворіша влаштовували грандіозні свята типу макумба і кандомбле, що являли собою жертвопринесення священних тварин. Складні релігійні церемонії та ритуали супроводжувалися танцями та музикою, що вирізнялася своєрідним чуттєвим та шаленим ритмом. У наш час у бразильському штаті Баїя можна почути такий енергійний ритм, який є первісним видом самби. При цьому основними інструментами служать пандейру, тамбурін, також використовуються куіка, реку-реку, гітара, кавакінью. Самба в Баїє не обходиться без традиційного ляскання в долоні та тарілки-ножа.
У XIX столітті в Ріо-де-Жанейро мігрували колишні чорношкірі раби зі штату Баїя, серед яких були «Тітоньки з Баії». Тітоньки з Баії привнесли африканську культуру самби де роду в Ріо-де-Жанейро. При взаємодії етнічної самби де роду Баії з міськими музичними жанрами — лунду, вальс, полька, машише, шоте, модінья — з'явилася міська самба каріока.
Піджанри
Звичайна самба
Самба характеризується синкопованимритмом 2/4 зі слабким та сильним ударами, що зазвичай виконується за допомогою сурду (басовий барабан) або тан-тану (високий ручний барабан). Іншим важливим елементом є кавакінью або каваку (cavaquinho, маленький чотириструнний інструмент, подібний до гітари, завезений португальцями, від нього походить гавайськаукулеле). Кавакінью відповідає за зв'язок між ритмом і гармонією, його наявність зазвичай відрізняє самбу від м'якіших споріднених стилів, таких як боса нова (хоча деякі стилі самби також не використовують цей інструмент, наприклад багато пісень Шику Буаркі).
Пандейро (тип тамбурина) є найновішим ударним інструментом, який використовується у самбі, із найбільш «повним» звуком. Також часто присутній ще один тип гітари, violão, його присутність в самбі популяризувало семиструнну гітару через складні контрапунктні лінії, що використовуються у жанрі на басових струнах гітар. Слова пісень самби варіюють від любовних пісень до футболу, політики та інших тем.
Партіду-альту (Partido alto) — колишній тип самби, що характеризувався дуже ударним тактом пандейру, що виконувався за допомогою удару долонею по центру інструмента[2]. Мелодія партиду-алту завжди в мажорному ключі. Зазвичай виконується за допомогою набору ударних інструментів (сурду, пандейру, тамбурин) під акомпаненемт кавакінью і violão. Зазвичай пісні поділяються на дві частини, хорову та сольну. Партідейрус, музиканти партідо-алту, часто імпрвізують зі словами, а відомі імпровізації часто роблять славу виконавців, таким як Зека Пагодінью.
Пагоді (Pagode) — найпоширеніша в Бразилії форма самби. Вона почалася як окремий рух в 1980-их роках гуртом Фунду ді Кінтал та іншими з введенням нових інструментів, таких як тан-тан, динамічніший сурду, банжу, модифікація кавакінью і repique de mão («дзвін рук», модифікація репінікі). Зазвичай виконується одним співаком під акомпанемент кавакінью, violão і пандейру. Пагоді часто виконується на святах та неформальних зустрічах, в кафе та барах на відкритому повітрі. Слова пісень грайливі, зазвичай тематика стосується любові або веселих витівок.
Романтична пагоді (Pagode romântico) — новіша модифікація пагоді, що представляє романтичніші мелодії, часто під повільніший темп. Часто її розглядають як несерйозну, її походження пов'язане з містом Сан-Паулу. Тут часто використовуються любовні сюжети, а спосіб співу змінився на делікатніший, сексуально привабливіший тон, хоча співаки, що виконують ці пісні, часто крім них співають і в традиційнішому стилі[3]. Стиль популярний серед представників найбідніших верств населення та інколи серед міського населення середнього класу. У 21 столітті романтична пагоді втратила популярність, хоча все ще виконується.
Це загальний термін, що охоплює різноманітні стилі, які виникли в північно-східному штаті Баїя в 1990-их роках. Ці стилі або використовують сильніші сексуально привабливі слова або дитячі тексти. Часто в цих стилях відчувається вплив Samba duro і Samba-de-roda.
Самба-ді-брекі (Samba de breque) — зараз уже вимерлий стиль самби, характерною рисою якого були розмовні частини, часто діалоги. Співак мав мати чудові вокальні дані та здатність розмовляти різними голосами. Теми текстів пісень зазвичай розповідали веселі історії. Breque означає «гальмувати» старобразильським жаргоном, через часті «зупинки» в піснях.
Самба-кансан (Samba-canção — «співоча самба») — популярна на радіо романтична та повільна версія самби, бразильський аналог популярних іспано-американських ритмів, таких як танго і болеро, популярних в Бразилії до 1960-их. Цій стиль також зазнав впливу американських балад періоду 1950 — 1990-их років. Теми варіюють від ліричних до трагічних.
Самба-енреду (Samba-enredo) — стиль пісень, що виконується школою самби на Карнавалі в Ріо-де-Жанейро. Стиль широко відомий через туризм у місті та те, що багато гуртів сформувалися в Ріо та починали з цього стилю самби.
Самба-енреду часто виконується на радіо в період карнавалу. Зазвичай пісні стилю виконуються чоловіком-вокалістом під акомпанемент кавакінью та великої bateria (групи ударників), що створює густу складну текстуру, batucada. В ритмі підкреслюється другий удар нотами барабанів-сурду.
Під впливом стилю сформувалися багато гуртів у всьому світі, особливо на Заході. Ці гурти зазвичай не використовують вокал, фокусуючись на ударному ритмі та частих паузах. Ці групи грають весь рік, на відміну від Бразилії, де виконання пов'язане з Карнавалом.
Самба-ді-Гафіейра (Samba de Gafieira) — живий стиль та асоційований з ним тип танцю, популярний в нічних клубах до боса нови, один з найвідоміших стилів Бразилії через популярність споріднених стилів босанова і різноманітних стилів, що поєднували цей стиль з роком. Гафіейрас — танцювальні майданчики, місця роботи танцюристів та танцювальних гуртів, де виконавці експериментували з різними стилями. Вони включали елементи стилів фреву і шору, північноамериканського свінгу, інструментальної попмузики та вокал ери «радіосинглів».
Босанова (Bossa nova — «новий ритм») — фактично тип самби, що виконується з використанням джазових інструментів та співається тихішими голосами. Розвився під впливом самби-кансан, західного джазу, мексиканського болеро та інших стилів.
Самба-регі (Samba reggae) — новіший варіант самби, що виник в Баїї у 2001 році. Ритм зазнав впливу регі, каліпсо та іспано-американських мелодій.
Самба-ді-рода (Samba de Roda) — ритуальний танець, що зберігся в містах Баїї. Зазвичай означає самбу, що виконується в роді капоейри (рода означає коло капоейрістів, в центрі якого відбувається дія).
Самба-ексалтасан (Samba-exaltação — «самба збудження» — жанр, який започаткував Арі Баррозу популярною піснею «Aquarela do Brasil».
Музичні інструменти
Як музичний жанр самба включає різні ритми специфічних ударних інструментів, що надають їй оригінального звучання. Самба виконується в дуже швидкому темпі 50-52 такти на хвилину.
У створенні ритму бразильської самби на карнавалі беруть участь виключно перкусійні: великий барабан, малий барабан, агого[4], куіка, бонго, реко-реко, пандейру, тамбурін, трикутник та інші ударні інструменти. Правила проведення карнавалу забороняють використання духових інструментів крім свистка керівника оркестру. Куїка, агого, реко-реко та багато видів барабанів мають африканське походження.
В акомпанемент самби поза карнавалом можуть входити кавакін, класична гітара, флейта, труба, саксофон, кларнет. Ритм може позначатися потряхиванием коробкою сірників.
У колисці бразильської самби штаті Баія ритмічна поліфонія створюється лясканням у долоні та використанням бразильського музичного інструменту «тарілка та ніж».
Примітки
↑Бразильская самба. web.archive.org. 26 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2024.
↑Almeida da Anunciação, Luiz. A Percussão dos Ritmos Brasileiros - Sua Técnica e Sua Escrita - Caderno 2 - O Pandeiro Estilo Brasileiro(порт.). Rio de Janeiro: EBM/Europa. с. 106.
McGowan, Chris and Pessanha, Ricardo The Brazilian Sound: Samba, Bossa Nova and the Popular Music of Brazil. 2nd edition. Temple University Press. 1998.
Samba on Your Feet [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] — документальний фільм про історію самби, особливо в Ріо-де-Жанейро. Португальською мовою з англійськими субтитрами.
