Є декілька теорій щодо походження назви Самарканд. Деякі джерела виводять її від давньоперського «асмара», що означає камінь або скелю, і согдіанського слова «канд» — форт або місто. Назва може також походити від перських слів «самар» (двір) та «канд» (шматочки цукру).[8]
Історія
Самарканд є одним з найдавніших існуючих досі міст у світі. Своїм процвітанням місто завдячує розташуванню на торговому шляху між Китаєм і Середземномор'ям (Шовковий шлях). Деякий час Самарканд був одним з найбільших міст Центральної Азії. Заснований близько 700 р. до Р. Х. персами, Самарканд був столицею СогдіанськогосатрапаАхеменідської династії під владою Персії, коли Олександр Македонський завоював його в 329 р. до Р. Х. (див. Афросіаб, Согдіана). Самарканд був одним з головних центрів Перської цивілізації від її початку.
Незважаючи на перську мову регіону, він не був політично об'єднаним з Іраном між часів Олександра і до арабських завоювань. Греки називали Самарканд Мараканда[9] . У 6-му столітті він був у складі Тюркського каганату.[10]
На початку 8-го століття Самарканд потрапив під арабський контроль. Під владою Аббасидів, згідно з легендою[11], було отримано секрет виробництва паперу від двох китайських ув'язнених під час Таласької битви в 751 році, завдяки цьому перші виробництва паперу в ісламському світі засновані були в Самарканді. Винахід потім поширився на іншу частину ісламського світу, а звідти до Європи.
1370 року Тимур Кульгавий, або Тамерлан, вирішив зробити Самарканд столицею своєї імперії, яка простяглася від Індії до Османської імперії. Протягом наступних 35 років він збудував нове місто і заселив його ремісниками і майстрами з усіх місць, що він завоював. Тимур здобув популярність як будівничий, і Самарканд став центром регіону Мавераннахр. У цей час місто мало населення близько 150 000 осіб.[9]
У 16-му столітті Шейбаніди перенесли свою столицю в Бухару, і Самарканд занепав. Після нападу перського правителя Надир Шаха місто було спустошено в 1720 році.[10]
З 1784 року Самарканд перебував під владою бухарського еміра.[12]
Місто перейшло під російську владу після захоплення цитаделі військами під командуванням полковника Олександра Абрамова в 1868 році. Незабаром після цього невеликий російський гарнізон із 500 солдатів було оточено. Наступ, на чолі з Абдул Малік Туром, ворохобників старшого сина бухарського еміра і Шахрисабзькогобека було відбито з важкими втратами. Абрамов став першим губернатором Військового округу, який був створений росіянами вздовж річки Зеравшан із Самаркандом як адміністративним центром. Російська частина міста була побудована після цього на захід від старого міста.
На 1939 рік Самарканд мав населення 134 346 осіб.[12]
Головні пам'ятки
Регістан («піщане місце» Регістан — одноймена пустеля на терені Ірану) — одне з найвідоміших місць Самарканду. У середні віки був центральним майданом міста. Наразі є архітектурно оформлений ансамбль з трьох масивних споруд — медресе:
Медресе Улугбека — західна будівля 1417. У ньому навчалося близько 100 студентів.
Медресе Тілля-Карі (перс.«позолочене») — центральна будова з однойменної мечеттю на території, 1660 рік
Залізнична станція розташована на Закаспійській залізниці і відкрита в травні 1888 року[16]. У 2000-ні роки зі станції Самарканд у напрямку до Ташкента був організований фірмовий пасажирський потяг «Регістан», максимальна швидкість якого складає 160 км/год. У 2011 році була відкрита перша в Середній Азії високошвидкісна залізниця Ташкент — Самарканд. Потягом даної високошвидкісний дороги є Afrosiyob (модифікація Talgo 250), максимальна швидкість якого складає 250 км/год. У вересні 2015 року дана швидкісна залізниця продовжена до міста Карші. У планах є продовження цієї швидкісної залізниці до Бухари.
Провідним громадським транспортом є маршрутні таксі та муніципальні автобуси.
З листопада 1924 року по 1930 рік, в Самарканді курсував паровий трамвай. У травні 1947 року в місті було відкрито Самаркандський трамвай, який функціонував до серпня 1973 року. У 1957 році в Самарканді з'явилася тролейбусна мережа яка функціонувала до 2005 року. 15 квітня 2017 відкрився рух на першій лінії відродженого Самаркандського трамвая.