Чирчик (місто)

Чирчик; узб. Chirchiq, Чірчіқ
	Чирчик
	Основні дані
	41°28′00″ пн. ш. 69°35′00″ сх. д. / 41.4666666666947776320739649° пн. ш. 69.58333333336078396769153187° сх. д.Координати: 41°28′00″ пн. ш. 69°35′00″ сх. д. / 41.4666666666947776320739649° пн. ш. 69.58333333336078396769153187° сх. д.
Країна	Узбекистан
Регіон	Ташкентська область
Засновано	1935
Статус міста	1935
Площа	34 км²
Населення	143 600 осіб (2010)
· густота	4224 осіб/км²
Висота НРМ	582 м
Часовий пояс	UTC+5
GeoNames	1514210
Поштові індекси	111700
	Міська влада
Мер міста	Ф. Х. Хайруллаєв
	Мапа
	Чирчик Чирчик (Узбекистан)
	Чирчик у Вікісховищі

Чирчик (узб. Chirchiq, Чірчіқ) — місто Ташкентської області Республіки Узбекистан. Місто Чирчик отримало свою назву від однойменної річки — Чирчик, на березі якої і розташоване. Залізнична станція за 32 км на північний схід від центру Ташкента.

Географія

Місто розташоване на півночі Узбекистану в долині найбагатоводнішої річки Ташкентської області — Чирчик (у перекладі «шумлива», «гучна»). Долина річки має тектонічне походження і розташована між відрогами Каржантау і Чаткальського хребта.

Історія

На карті 1926 року сел. Троїцький входить до складу Ташкентського району Ташкентського округу.

Історія будівництва міста Чирчик починається з 28 квітня 1932 коли Рада Праці і Оборони СРСР своєю постановою почало будівництво електрохімкомбінату (нині ВАТ «Maxam-Chirchik») і Чирчик-Бозсуйського каскаду ГЕС. 1 травня 1934 року відбулася церемонія закладки міста, 27 квітня 1934 року постановою Президії ЦВК Узбецької РСР була утворена Чирчицька міська рада. Офіційним днем народження міста вважається дата 1 травня 1935 року.

У роки німецько-радянської війни 1941—1945 років місто стало центром машинобудування. На базі обладнання евакуйованих підприємств були побудовані заводи «Чирчиксельмаш», «Узбекхіммаш», трансформаторний завод, комбінат тугоплавких і жароміцних металів «УзКТЖМ».

Економіка

У місті знаходяться підприємства будіндустрії, легка і харчова промисловість представлена взуттєвою і швейною фабриками, м'ясокомбінатом тошо. Машинобудівна галузь представлена Чирчицьким трансформаторним заводом. Також у місті є великий хімічний завод ВАТ «Maxam-Chirchiq» (колишній «Електрохімпром»). У середині 1940-х років це підприємство виконувало вельми складні і відповідальні роботи в рамках науково-дослідних і проектно-технічних робіт, що велися в СРСР з атомного проекту під керівництвом академіка Ігоря Курчатова.

З об'єктів оборонної галузі у місті є Чирчицький авіаційно-ремонтно-механічний завод, який займається ремонтом та реставрацією військових вертольотів Мі-8 і Мі-9 (Мі-8ІВ).

У гаю західніше танкового училища є Чирчицький танкоремонтний завод. Також у межах міста розташовані 15 ДШБр (розгорнута в 9 мкрн. На базі колишнього 467 УП СпП ГРУ МО СРСР), бригада важкої гаубичної артилерії, полк охорони аеродрому, танкова бригада, в селищі Азадбаш (4 км від межі міста у бік трансформаторного заводу) на базі легендарної 15 обрСпН розгорнутий навчальний антитерористичний центр, на виїзді з міста на північний схід (за 3 мкрн.) розташований діючий аеродром базування штурмової та винищувальної авіації (у тому числі вертолітної). Велика тюремна зона суворого режиму «Таваксай» (знаходиться на території Бостанликського району в селищі Таваксай за 15 км від межі міста).

Населення

У місті в основному проживають узбеки. Також є киргизи, таджики, росіяни, українці, вірмени, татари, корейці, євреї, казахи, та інші народності.

Освіта

Чирчицьке вище танкове командне інженерне училище (ЧВТКІУ), за Радянської влади, носило ім'я маршала Рибалко. (Спочатку училище було ТВТКУ — Ташкентським вищим танковим командним училищем)
Вечірній факультет Ташкентського політехнічного інституту (з 1995 року — Чирчицький державний технічний коледж. Втратив статус ВНЗ, нині — ССУЗ)
Академічний ліцей
Чирчицький соціально-економічний коледж
Індустріальний технікум
Медичне училище
26 середніх шкіл
Дитяча школа мистецтв № 3 ім. М.Ашрафі
Дитяча школа мистецтв № 15 ім. П. І. Чайковського
Дитяча школа мистецтв № 7 ім. Хамзи

ЗМІ

Газета «Чирчик» (російською мовою)
Газета «Хімік» (друковане видання ВАТ «Maxam-Chirchiq»).

Транспорт

Основним засобом пересування містом є приватні маршрутні таксі та автобуси Isuzu NP37, всього близько 20 міських маршрутів. На міжміських маршрутах у Ташкент, Газалкент, Чарвак, Янгибазар використовуються автобуси, на невеликих за протяжністю маршрутах використовуються мікровени Daewoo Damas. Через Чирчик проходить залізнична гілка Ташкент — Ходжікент. У самому місті розташовано 3 залізничні станції «Боз-су», «Чирчик» і «Аранчі» і два зупинних пункти, які активно використовуються для доставки і відправлення сировини та продукції підприємств «Максам-Чирчик» і «Чирчицького трансформаторного заводу». Для перевезення пасажирів використовується електричка «Ташкент — Ходжікена».

Архітектура та міське планування

Чирчик — місто з прямокутною сіткою вулиць, широкими магістралями, типовими житловими будинками (генеральні плани: 1933—1936, «ГІДРОБУДПРОЕКТ», Москва, архітектори Г. М. Орлов, М. І. Тараканов, В. А. Лавров і ін, при консультації В. А. Весніна; 1964, «Уздержпроект», головний архітектор П. А. Дуда-Дудинський.