Узбе́цька мо́ва (узб. Oʼzbek tili) — одна з тюркських мов. Поширена в Узбекистані, а також у Казахстані, Киргизстані, Туркменістані, Таджикистані, північному Афганістані та на північному заході Китаю.
Сформована на базі трьох мовних спільнот — кипчацької, огузької та карлуко-чигиле-уйгурської, узбецька мова багата діалектами. Говірки — ташкентська, самаркандська, бухарська, ферганська, хорезмська — значно відрізняються одна від одної.
Характерною рисою узбецької мови порівняно з іншими тюркськими мовами є відсутність сингармонізму. Лексика налічує великий шар перських та таджицьких запозичень.
Староузбецька мова сформувалася до 15 сторіччя, чому значною мірою сприяла творчість поета Алішера Навої.
В основу сучасної літературної мови покладено говірки Ташкенту та Фергани зі значним впливом староузбецької мови.
До 1927 року узбецька мова записувалася арабською абеткою, потім латинською, а починаючи з 1940 року в часи Узбецької РСР кирилицею. З 1992 року офіційною є абетка, що базується на англійському варіанті латинки (з двознаками «ch», «sh», із «j» для звуку ʤ і «i» як для i, так і для ɨ). Узбеки Китаю та Афганістану користуються арабською абеткою.
В. Н. Ярцева и др. Лингвистический энциклопедический словарь, Москва, «Советская энциклопедия», 1990.
«Заповіт» Т. Г. Шевченка узбецькою мовою: (переклад Хаміда Алімджана)
Vasiyat
O‘lsam mening jasadim
Ukrainaga ko‘milsin: Qabrim u keng dalaning
Eng o‘rtasida bo‘lsin.
Poenii yuq ona-yer
Va zangori Dnepr
Ko‘rinib tursin menga, Vag‘illab oqqan daryo
Bilinib tursin menga!
Dushman konini daryo
Yuvib oqizgan zamon, Ko‘zg‘alarman qabrimdan: Chiqib oliy dargohga, Xudoga topinarman.
Kelmay turib o‘sha kun, Xudo yo‘kdir men uchun!
Ko‘ming-u, ko‘zg‘ang isyon, Kishanlar kul-kul bo‘lsin.
Erk jangida dushmanning
Qora qoni to‘kilsin.
So‘ng ulug‘ oilada
Boshlangiz erkin hayot.
Sekingina meni ham
Yod etib qilingiz shod.
Васият
Ўлсам менинг жасадим
Украинага кўмилсин:
Қабрим у кенг даланинг
Энг ўртасида бўлсин.
Поении йуқ она-ер
Ва зангори Днепр
Кўриниб турсин менга, Вағиллаб оққан дарё
Билиниб турсин менга!
Душман конини дарё
Ювиб оқизган замон, Кўзғаларман қабримдан: Чиқиб олий даргоҳга, Худога топинарман.
Келмай туриб ўша кун, Худо йўкдир мен учун!
Кўминг-у, кўзғанг исён, Кишанлар кул-кул бўлсин.
Эрк жангида душманнинг
Қора қони тўкилсин.
Сўнг улуғ оилада
Бошлангиз эркин ҳаёт.
Секингина мени ҳам
Ёд этиб қилингиз шод.
(Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
Вікіпедія має розділ узбецькою мовою Bosh Sahifa
Lokasi Pengunjung: 18.116.49.209