Огузькі мови Південно-західна тюркська
Поширені:
Класифікація:	тюркські  Огузькі мови
Групи:	турецька азербайджанська туркменська південоогузька саларська

Огузькі мови, Ол-група — група тюркських мов зосереджених у Туреччині, Азербайджані, Ірані, Туркменістані, західному Узбекистані, південному Криму, півночі Кіпру, на Балканах, де розкидані турецькі колоніальні поселення. Назва походить від народу тюркського огузів.

Огузькі мови також називають ол-(мовною) групою та південно-західними тюркськими мовами.

Усі Огузькі мови походять від давньоогузької мови, яка, ймовірно є продовженням Орхон-Єнісейської мови. Відповідність огузського-j орхон-єнісейському-d відзначено на найдавнішому рівні.

До складу групи входять:

• Туркменська мова
  • Трухменська мова, або Північнокавказька туркменська мова — туркменська говірка (етнолект) на Північному Кавказі, в основному у Ставропольському краї;
• Хорезмська мова — найближча до туркменської мови. Є групою говірок в Узбекистані й Казахстані, а по класифікації Олександра Самойловича є окремою Кипчацько-туркменською групою говірок). Проте в Узбекистані хорезмську мову визначають як огузьку говірку узбецької мови;
• Хорасансько-тюркська мова у Ірані — найближчий до туркменської й хорезмської мов, вважається перехідною від туркменської до азербайджанської типом мови
  • Боджнурдійська мова;
• Азербайджанська мова — у Азербайджані та північно-західному Ірані,
  • Айналу мова, афшарська мова, кашкайська мова, салчуцька мова та інші говірки азербайджанської мови, що розглядаються також як самостійні мови;
• Карачаєво-тюркська (сонкорсько-тюркська) мова — огузького типу мова, яка зближуються із азербайджанською, але виявляє деякі подібності до Хорасансько-тюркських говірок, з якими, однак, безпосередньо не стикається;
• Сирійсько-туркменські говірки — говірки туркменської або турецької мови у Сирії;
• Турецька мова — поширена у Туреччині, у північному Кіпрі й на Балканах,
  • Османська (сельджуцька, староанатолійська) мова — давня мова що припинила своє існування,
  • Кіпрський діалект турецької мови й балкано-турецькі діалекти:
  • Урумська цалкська мова — в наш час^[коли?] вважається самостійною мовою або діалектом азербайджанської,
  • Південний діалект кримськотатарської мови — локалізований на південному узбережжі Криму,
    • Урумська мова — огузькі діалекти урумської приазовської мови;
• Гагаузька мова:
  • Балкано-гагаузька мова
  • Гагаузька мова — власне гагаузька;
• Печенізька мова — зникла мова ряду тюркських племен, відомих під назвами: чорні клобуки, печеніги, узи, гузи, торки, Кову, турпеї, боути, каспічи, берендеї.

Зарахування халадзької мови до огузьких мов недостовірне. Недостовірна також її трактування як карлуцько-хорезмійської мови.

Ймовірно, халадзька мова відноситься до карлуцько-уйгурських мов про що свідчить рефлексація пратюркського-d-, ідентична рефлексації в Саянських мовах). Схожість з огузькими й карлуксько-хорезмійськими мовами є результатом тривалого контакту.

Внутрішня класифікація огузьких мов утруднена.

Обґрунтовано протиставлення саларської мови у центральному Китаї іншим огузьким мовам. Салари, що відійшли з району Самарканда у 14 сторіччі мають мову, що максимальна близька салирському діалекту туркменської мови, з яким колись складала один тип мовлення.

Решта огузьких мов утворюють, по суті, діалектний континуум, — існують перехідні говірки між туркменською та азербайджанською, азербайджанською та турецькою мовами.

Гагаузька мова традиційно трактувався як сучасна форма давньої печенізької мови, а найближчим до турецької вважалася азербайджанська мова. Відповідно до новітніх досліджень, поділ турецької та гагаузької сталося на початку XVII сторіччя, а азербайджанська діалектна зона відокремилась в основному до XVI століття ^[1] (але почала відокремлюватися в XIII сторіччі).