Осма́нська або осма́нська туре́цька мо́ва (тур. Osmanlıca або тур. Osmanlı Türkçesi, осман. لسان عثمانی lisân-ı Osmânî) — варіант турецької мови, який використовували як офіційну та літературну мову Османської імперії. Вона мала багато запозичень з арабської та перської мов, для письма використовували видозмінену арабську абетку. Фактично, ця мова була незрозумілою для менш освічених турків, що використовували грубу турецьку мову (kaba Türkçe), де було значно менше іншомовних запозичень і яка лежить в основі сучасної турецької мови.[1]
Існувала, фактично, лише за часів існування Османської імперії, приблизно із XIII століття до 1930-х років, коли була кодифікована сучасна турецька мова латинкою (1928).
1 Правильний османський варіант ґефа (gef) має міні-каф над ﻙ і подвійну риску над گ. Така літера є рідкісною в сучасних шрифтах.
Із 1930-х османська мова занепала, оскільки у 1928 турецька мова латинкою витіснила османську мову із вжитку.
Lokasi Pengunjung: 18.191.223.123