Підводні човни типу «Малютка» — серія дизель-електричних підводних човнів СРСР. Побудовано і передано флоту 151 човен цього проєкту. Проєкт виконувався у 4 серіях:
Серія
Прийняті флотом
Човнів
VI
1933 - 1934
30
VI-біс
1934 - 1936
18
XII
1936 - 1941
46
XV
1941 - 1946
57
Призначалися для ближнього захисту берегів і морських баз але були здатні вести успішні бойові дії і біля берегів ворога. Брали активну участь у Другій світовій війні. У повоєнний час човни проєкту передавалися військовим флотам Болгарії, КНР, Єгипту, Польщі, Румунії.
Історія
На початку 30-их років урядом було прийнято рішення про створення Тихоокеанського флоту. Через труднощі, котрі виникли при транспортуванні по залізниці човнів типу «Ленінець» і «Щука» у розібраному вигляді й їх подальшого складання, було прийнято рішення про проєктування класу малих підводних човнів, котрі би відповідали залізничному габаритові, що би дозволяло вільно перевозити їх по залізниці.
Розробкою керував О. М. Асафов, інженер Техбюро № 4, котрий раніше розробляв проєкт човнів типу «Правда». За основу був взятий дореволюційний проєкт човна типу «Мінога» з водотоннажністю у 120 тонн.
20 березня 1932 року Реввійскрада СРСР затвердила проєкт малого підводного човна серії VI, названого «Малютка».
Конструкція
Півторакорпусна
Інциденти
1934 року М-6, виконуючи навчальне завдання сів на мілину, в результаті чого отримав ушкодження — в носовій частині виникли вм'ятини і тріщина у корпусі. Короткий ремонт на базі усунув ушкодження.
21 вересня 1934 року через вихід з ладу клапану диферентної магістралі і помилки командира (залишили після аварії не закритими двері у 1-й і 4-й відсік) затонув човен М-8, загиблих не було і човен був піднятим і через місяць був відремонтованим.
1 червня 1948 року човен М-19 був протаранений човном М-12. Був піднятий і відремонтований.
22 вересня 1943 року при зануренні на ходу через помилки у розрахунку прийняття води у врівноважувальну і диферентну цистерни човен М-51 пішов під воду з відкритим рубочним люком. Загинуло 8 осіб, у тому числі й командир, 11 врятувалися; 6 вийшли через кормовий люк і 5 через носові торпедні апарати і самостійно вплав дісталися берега. 25 вересня човен був піднятий і до кінця 1944 року був відремонтований.
Бойове використання
На бойовому рахунку підводних човнів «Малютка» сумарно рахується 61 потоплене судно (з них 10 бойових кораблів), загальною водотоннажністю 135 512 брт, пошкоджено 8 суден загальною водотоннажністю 20 131 брт.
М-77 здійснив 15 бойових походів у котрих провів сумарно 61 добу. У торпедні атаки не виходив, багаторазово використовувався для висадки розвідувально-десантних груп і для висадки десанту.
М-96 здійснив 7 бойових походів у котрих провів сумарно 32 доби. 14 серпня потопив фінський транспорт «Хелен» (1 842 брт). Підірвався на міні в Нарвській затоці 8 вересня 1944 року, весь екіпаж загинув.
М-104 здійснив 6 бойових походів у котрих провів сумарно 28 діб. Здійснив 3 безрезультатні торпедні атаки.
М-118 здійснив 3 бойових походи, потопив 1 жовтня 1942 року німецький транспорт «Зальцбург», в результаті чого загинуло більше 2000 радянських військовополонених, котрі перебували на його борту (командир Савін С. С.) М-118 був потоплений відразу після цього глибинною бомбою скинутою з румунського катера охорони конвою.
М-54 здійснив 9 бойових походів. 2 жовтня 1943 року човен атакував німецький гідролітак. 3 січня 1944 року ухилився зануренням від німецького підводного човна U-18.
М-55 здійснив 14 бойових походів, виконав 2-і безуспішні торпедні атаки з запуском 4 торпед. Човен став єдиним з серій VI і VI-біс котрий виконав бойові запуски торпед, усім іншим човнам такої нагоди не випало.
М-72 здійснив 4 бойових походи в радянсько-фінську війну. 28 червня 1941 року підірвався на міні, ремонт був припинений і човен 2 грудня 1944 року був виведений зі складу флоту.
М-74 здійснив 3 бойових походи в радянсько-фінську війну. Потоплений авіацією ворога 23 вересня 1941 року в Кронштадті.
М-75 здійснив 5 бойових походів у радянсько-фінську війну.
М-76 здійснив 3 бойових походи у радянсько-фінську війну.
М-77 здійснив 4 бойових походи в радянсько-фінську війну і 15 бойових походів у часи німецько-радянської війни. За кількістю і часом бойових походів є самим активним човном серії.
М-83 здійснив 1 бойовий похід. Був підірваний екіпажем 27 червня 1941 року в Лібаві
Представники
Серія VI
Корпуси човнів виконувалися клепаними. Човни показали при випробуванні ряд недоліків, котрі були усунуті в подальших серіях проєкту: мали малу швидкість (близько 5 вузлів (9 км/год) час занурення близько 80 сек, що було явно недостатньо. Були оснащені одним гвинтом. Водотоннажність 157 тонн, повне 197 тонни. Було побудовано 30 човнів цієї серії, 28 були відправлені на Далекий Схід і передані Тихоокеанському флоту. Два були залишені на Чорноморському флоті для підготовки підводників. У 1944 році 6 човнів серії було повернуто на Чорноморський флот, 5 з котрих у 1946 році були виведені з складу флоту і очевидно передані Болгарії. Більшість човнів, котрі залишилися на Тихоокеанському флоті були у 1950—1951 роках мабуть передані КНР.
9 вересня 1934 (ЧФ — з 13 січня по жовтень 1943 Кф)
20 липня 1945
Серія VI-біс
Будувалися за вдосконаленим проєкту. Корпус виконувався зварним. Зменшився час екстреного занурення. Встановлено електричне управління носовими і горизонтальними рулями. Зросла надводна швидкість човна до 13,2 вузлів (25 км/год), підводна до 7, 16 вузлів (13 км/год). Автономність зросла до 10 діб. Водотоннажність 161 тонна, повна 202 тонни. Довжина 37,5 м. Оснащені одним гвинтом. Усі човни серії були передані флоту до листопада в 1934 року: 12 Балтійському флоту і 6 Тихоокеанському флоту.
27 червня 1941 підірваний екіпажем на базі в Лібаві
Серія XII
Конструктором цієї серії був П. І. Сердюк. Було побудовано 46 човнів цього проєкту, 28 до війни. Водотоннажність 206 тонн, повна 258 тонн. Довжина 44,5 м. Оснащені одним гвинтом. Балтійського флоту отримав 9 човнів, Чорноморський флот — 10 човнів, Північний флот — 6 човнів, Тихоокеанський флот — 3. Ще 18 човнів були передані флоту в часи війни.
Головний човен серії був закладеним 31 березня 1940 року. Побудовано і передано флоту 57 човнів. 4 човни до війни, а усі інші в часи війни і післявоєнний час. Конструктором був Ф.Ф. Полушкін Баластні цистерни були винесені з міцного корпусу і розміщені у булях. При транспортуванні булі знімалися, що звільнювало обмежений залізничним стандартом розмір по ширині човна. Водотоннажність 350 тонн, повна 420 тонн. Довжина 53 м. Човен став двовальним і двогвинтовим, що суттєво покращило його живучість. Автономність плавання зросла до 15 діб. Збільшення довжини призвело до підвищення надводної швидкості, але підводна знизилась.
Морозов, М. Э., Кулагин, К. Л. «Щуки». Легенды Советского подводного флота. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 176 с. — (Арсенал коллекция). — ISBN 978-5-699-25285-5
Широкорад А. Б. Советские подводные лодки послевоенной постройки. Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0
CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha: Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.
PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 — Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha: Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.
Erminio Bagnasco, Submarines of World War II, Cassell & Co, London. 1977 ISBN 1-85409-532-3
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}