PROFILPELAJAR.COM

Ескадрені міноносці типу «Аквіла»
Classe Aquila

Ескадрений міноносець «Аквіла»
Служба
Тип/клас	Лідер ескадрених міноносців
Держава прапора	Королівство Італія Іспанія Румунія СРСР
Належність	Королівські ВМС Італії •ВМС Іспанії ВМС Румунії ВМФ СРСР
Замовлено	4
Закладено	4
Спущено на воду	4
Виведений зі складу флоту	4
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 750 тонн (стандартна) 1 820 тонн (повна)
Довжина	94,7 м
Ширина	9,5 м
Осадка	3,6 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парові турбіни «Tosi» 5 × парових котлів «Thornycroft»
Гвинти	2
Потужність	40 000 к.с.
Швидкість	34,2 вузлм
Автономність плавання	1 700 миль на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	145
Озброєння
Артилерія	3 × 152/40-мм гармати «QF 6 in/40» 4 x 76/40-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.»
Торпедно-мінне озброєння	4 ( 2 x 2) × 450-мм торпедні апарати 24-44 міни

Ескадрені міноносці типу «Аквіла» (італ. Classe Aquila) — серія лідерів ескадрених міноносців ВМС Італії першої половини XX століття.

Представники

Корабель	Виготовлювач	Закладено	Спущено	У строю	Статус
«Аквіла» «Aquila» «Мелілья» «Melilla»	«Cantiere Pattison», Неаполь	11 березня 1914 року	26 липня 1916 року	8 лютого 1917 року	Проданий Іспанії у 1937 році Зданий на злам у 1950 році
«Фалько» «Falco» «Сеута» «Ceuta»	«Cantiere Pattison», Неаполь	26 липня 1914 року	16 серпня 1919 року	20 січня 1920 року	Проданий Іспанії у 1937 році Зданий на злам у 1948 році
«Ніббіо» «Nibbio» «Марасешті» «Mărășești» «Легкий»	«Cantiere Pattison», Неаполь	15 липня 1914 року	30 січня 1918 року	15 березня 1918 року	Проданий Румунії у 1920 році Переданий СРСР у 1944 році Повернутий Румунії у 1946 році Зданий на злам у 1963 році
«Спарвіеро» «Sparviero» «Марашті» «Mărăști» «Ловкий»	«Cantiere Pattison», Неаполь	29 січня 1914 року	26 березня 1917 року	15 липня 1917 року	Проданий Румунії у 1920 році Переданий СРСР у 1944 році Повернутий Румунії у 1946 році Зданий на злам у 1963 році

Історія створення та конструкція

У 1913 році Румунія замовила фірмі «Cantiere Pattison» з Неаполя будівництво 4 есмінців. Кораблі були розроблені інженером Луїджі Скалья (італ. Luigi Scaglia). Кораблі мали бути озброєні трьома 120-мм, чотирма 75-мм гарматами та п'ятьма торпедними апаратами. Оскільки кораблі мали використовуватись у Чорному морі, вони мали мати змогу рухатись лише 10 годин на повній швидкості. Кораблі мали мати назви «Vifor», «Viscol», «Vârtej» та «Vijelie».

Після вступу Італії у Першу світову війну недобудовані кораблі були реквізовані Італією і отримали нові назви: «Аквіла», «Фалько», «Ніббіо» та «Спарвіеро» відповідно. На них було встановлене італійське озброєння: три 152/40-мм гармати «QF 6 in/40», чотири 76/40-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.» та два здвоєні 450-мм торпедні апарати. Також кораблі могли нести від 24 до 44 мін.

У складі італійського флоту кораблі класифікувались як легкі розвідники (італ. Esploratori leggeri).

У 1920 році «Ніббіо» та «Спарвіеро» були передані Румунії, де отримали назви «Марасешті» і «Марашті». У 1944 році захоплені СРСР, увійшли до складу ВМФ СРСР під назвами «Легкий» і «Ловкий». У 1946 році повернуті Румунії, де прослужили до 1963 року.

«Аквіла» і «Фалько» у 1938 році були перекласифіковані у есмінці. У 1937 році (формально у 1939 році) передані Франкістській Іспанії, де під іменами «Мелілья» і «Сеута» прослужили до початку 1950-х років.