Корабель був закладений 17 серпня 1927 року на верфі «Cantieri del Quarnaro» у Фіуме. Свою назву отримав на честь італійського мореплавця XVI століття Джованні да Верраццано. Спущений на воду 15 грудня 1928 року.
Ще під час побудови в конструкцію кораблів типу «Навігаторі» були внесені певні зміни, і на недобудованому кораблі була проведена так звана «перша модернізація». Корабель вступив у стрій 25 вересня 1930 року.
Історія служби
Довоєнна служба
До 1933 року корабель базувався в Таранто і входив до складу резервної дивізії, згодом — до складу 2-ї флотилії есмінців 2-ї ескадри. У 1936—1937 роках був включений до складу 1-ї ескадри і базувався в Ла-Спеції. У цей час здійснив декілька походів до берегів Іспанії.
У 1936 році «Джованні да Верраццано» та «Ніколозо да Рекко» були передані Військово-морській академії в Ліворно для штурманської практики курсантів.
Влітку 1939 року корабель знову був переданий в розпорядження Військово-морської академії.
З 1 травня по 30 серпня 1940 року корабель проходив 2-гу модернізацію в Ла-Спеції.
Друга світова війна
ЗІ вступом Італії у Другу світову війну у 1940 році XV ескадра есмінців базувалась у Бріндізі і підпорядковувалась 8-й дивізії крейсерів. Ескадра залучалась до постановок мін, супроводу конвоїв, пошуку ворожих підводних човнів.
28 червня крейсери «Муціо Аттендоло», «Дука д'Аоста» та есмінці «Альвізе да Мосто», «Антоніо Пігафетта», «Джованні да Верраццано», «Ніколозо да Рекко» та «Еммануеле Пессаньо» поставили мінні поля «S 2» у Сицилійській протоці[4].
7 липня крейсери «Муціо Аттендоло», «Дука д'Аоста», «Банде Нере», «Альберто да Джуссано» та есмінці «Альвізе да Мосто», «Антоніо Пігафетта», «Еммануеле Пессаньо», «Ніколозо да Рекко», «Джованні да Верраццано», «Маестрале», «Грекале» і «Шірокко» здійснили ше одну постановку мін в Сицилійській протоці[5].
Починаючи з листопада 1941 року, «Джованні да Верраццано» залучався до охорони лівійських конвоїв.
14 листопада «Джованні да Верраццано» та «Антоніо Пігафетта» супроводжували з Таранто до Бенгазі конвой транспортів «Чітта ді Наполі» та «Чітта ді Дженова»[6].. На зворотному шляху есмінці супроводжували пошкоджений підводний човен «Атропо».
29 листопада «Джованні да Верраццано» супроводжував транспорт з Таранто в Бенгазі. 1 грудня він врятував 66 чоловік з допоміжного крейсера «Адріатіко», потопленого кораблями британського З'єднання K.
З січня по травень 1942 року корабель пройшов ремонт та модернізацію, під час якої було частково змінене озброєння та встановлена гідроакустична станція.
Після завершення ремонту есмінець супроводжував конвої в Егейському морі, а восени повернувся до супроводу конвоїв у Лівію та постановки мінних полів.
Загибель
17 жовтня 1942 року з Неаполя вийшов конвой з 3 транспортів, які супроводжували «Джованні да Верраццано», «Антоніо Пігафетта» та «Віченцо Джоберті». Кораблі зустрілись з іншим конвоєм, який рухався з Палермо і складався з танкера «Сатурно», есмінців «Антоніо да Нолі», «Аскарі» і «Нікола Фабріці».
19 жовтня, коли конвой перебував південніше острова Пантеллерія, близько 13:00 він був атакований британським підводним човном «Анбендінг». Перша торпеда влучила у пароплав «Беппе» (який затонув о 13:45). Потім підводний човен випустив торпеди по «Джованні да Верраццано». Від першої торпели есмінець зумів ухилитись, але наступна влучила в кормову частину корабля, завдавши йому серйозних пошкоджень.
Близько 14:50 «Джованні да Верраццано» затонув у точці з координатами 33°52′ пн. ш.12°02′ сх. д. / 33.867° пн. ш. 12.033° сх. д. / 33.867; 12.033. Загинуло 20 членів екіпажу.
Загалом за час війни «Джованні да Верраццано» здійснив 148 місій, пройшовши більше 42 0000 миль.
Джерела
Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7(англ.)
С. Б. Трубицын. Эскадренные миноносцы типа «Навигатори». Санкт-Петербург, 2002 (рос.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
