«Альфредо Оріані» (італ. Alfredo Oriani) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Альфредо Оріані» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни та французьких ВМС у післявоєнний час.
Історія створення
«Альфредо Оріані» був закладений 28 жовтня 1935 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando в Ліворно. Спущений на воду 30 липня 1936 року, 15 липня 1937 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Історія служби
Після вступу у стрій «Альфредо Оріані» супроводжував королівську яхту «Савоя» у Лівію (травень 1938 року), брав участь у висадці десанту в Дураццо (квітень 1939 року). У червні 1939 року брав участь у поході 1-ї дивізії крейсерів в Іспанію.
Друга світова війна
Після вступу Італії у Другу світову війну «Альфредо Оріані» разом з однотипними «Джозуе Кардуччі», «Віченцо Джоберті» та «Вітторіо Альф'єрі» був включений до складу IX ескадри есмінців.
Есмінець брав участь у бою біля Калабрії. IX ескадра есмінців першою атакувала торпедами ворожі кораблі, але безуспішно[1].
30 липня — 1 серпня «Альфредо Оріані» був у складі ескорту, який прикривав два великі конвої в Лівію.
Під час бою біля мису Спартівенто 27 листопада 1940 року «Альфредо Оріані» був у складі кораблів, відправлених на допомогу крейсеру «Пола» і потрапив під вогонь британських лінкорів.
Йдучи останнім у колоні, «Альфредо Оріані» зазнав пошкоджень від артилерійського вогню, але заховався у димовій завісі, поставленій есмінцем «Джозуе Кардуччі».
Потім «Альфредо Оріані» намагався здійснити торпедну атаку, але отримав декілька влучань (загинуло 3 члени екіпажу). Через обводнення палива «Альфредо Оріані» втратив хід, але йому на допомогу прийшли есмінці «Маестрале» і «Лібеччо», які відбуксирували його в Аугусту.
16—18 липня 1941 року «Альфредо Оріані» разом з есмінцями «Ланчере», «Дженьєре», «Вінченцо Джоберті» і міноносцем «Чентауро» супроводжував конвой транспортів («Марко Поло», «Нептунія», «Очеанія») з Таранто в Триполі. Під час супроводу конвой був атакований британським підводним човном «Анбітн», але без втрат дістався до пункту призначення[2].
4 серпня «Альфредо Оріані» разом з есмінцями «Ав'єре», «Дженьєре», «Вінченцо Джоберті», «Каміча Нера» та міноносцем «Калліопе» супроводжував у Триполі конвой (пароплави «Ніта», «Аквітанія», «Ернесто», «Нірво», «Кастельверде», танкер «Позаріка»).
Увечері 6 серпня пароплав «Ніта» був атакований британськими торпедоносцями та пошкоджений влучанням торпеди. «Альфредо Оріані», «Каміча Нера» і «Калліопе» намагались відбуксирувати його до лівійського узбережжя, але о 1:30 7 серпня «Ніта» був повторно атакований та потоплений[1][3].
19 серпня «Альфредо Оріані», «Уголіно Вівальді», «Ніколозо да Рекко» і «Піладе Брондзетті», разом з X ескадрою есмінців («Маестрале», «Лібеччо», «Грекале» і «Шірокко») супроводжував з Неаполя в Триполі конвой транспортів «Марко Поло», «Есперія», «Нептунія» і «Очеанія». Конвой безуспішно був атакований британським підводним човном «Анбітн», але 20 серпня підводний човен «Юнік» потопив транспорт «Есперія». Кораблям супроводу вдалося врятувати 1139 вояків, 31 чоловік загинув[4].
26—29 серпня есмінці «Альфредо Оріані», «Еуро» і міноносці «Прочіоне», «Орса» і «Кліо» супроводжували конвой, який складався з пароплавів «Ернесто», «Аквітанія», «Коль лі Лана» і танкера
«Позаріка». 27 серпня конвой був атакований підводним човном «Ердж». Торпеда пройшла повз «Позаріку», але влучила в «Аквітанію». Міноносець «Орса» відбуксирував його в Трапані, решта кораблів конвою досягнули пункту призначення.
У вересні «Альфредо Оріані» був флагманом ескорту конвою «Тембієн». Під час переходу в Триполі були потоплені пароплави «Каффаро» і «Ніколо Одеро»[1].
24 вересня «Альфредо Оріані» разом з «Лампо», «Фульміне» і «Страле» супроводжував конвой транспортів «Амстердам», «Кастельверде» і «Перла».
16—19 жовтня «Альфредо Оріані», «Фольгоре», «Фульміне», «Антоніотто Узодімаре», «Ніколозо да Рекко» і «Себеніко» супроводжували з Неаполя до Триполі транспорти «Беппе», «Марін Санудо», «Пробітас», «Паоліна» і «Катеріна». Вранці 18 жовтня «Беппе» був торпедований підводним човном «Урсула», але зміг дійти до Триполі своїм ходом. О 22:30 в транспорт «Катеріна» влучила торпеда, яка вибухнула в малинному відділенні, внаслідок чого транспорт втратив хід. «Альфредо Оріані» намагався взяти його на буксир, але вранці наступного дня пароплав перекинувся та затонув[1][5].
Під час бою за конвой «Дуїсбург» «Альфредо Оріані» не зазнав пошкоджень, а після бою відбуксирував пошкоджений есмінець «Маестрале» до Кротоне.
13 грудня «Альфредо Оріані» супроводжував конвой «M. 41».
16—19 грудня «Альфредо Оріані» у складі ескадри італійського флоту брав участь у першій битві у затоці Сидра, супроводжуючи конвой «M 42».
Наприкінці 1941 — на початку 1942 року «Альфредо Оріані» супроводжував конвої «T. 18», «K. 7», «V 5».
21—22 березня разом з есмінцями XI ескадра есмінців («Альфредо Оріані», «Аскарі», «Ав'єре») у складі ескадри флоту брала участь у другій битві у затоці Сидра.
Навесні 1942 року есмінці «Альфредо Оріані» і «Аскарі», разом із 7-ю дивізією крейсерів («Еудженіо ді Савоя», «Раймондо Монтекукколі») були включені до складу групи швидкого реагування з базуванням у Кальярі.
Влітку «Альфредо Оріані» був лідером XI ескадри есмінців і взяв участь у битві у середині червня. Під час бою біля Пантеллерії добив торпедами пошкоджений танкер «Кентуккі» і брав участь потопленні транспорту «Бердван».
У серпні «Альфредо Оріані» брав участь у битві в середині серпня[1].
4 листопада есмінці «Альфредо Оріані», «Грекале», «Маестрале», «Віченцо Джоберті», «Веліте», міноносці «Кліо» та «Анімозо» супроводжували пароплави «Джулія», «Кісона», «Велоче» в Триполі. Під час переходу конвой був атакований ворожими літаками, але без пошкоджень дістався до пункту призначення.
У 1943 році «Альфредо Оріані» був модернізований. На ньому був встановлений німецький радар «De.Te.», кормовий торпедний апарат був демонтований, замість нього були встановлені зенітні гармати. Надалі есмінець діяв у Тірренському та Лігурійському морях.
Загалом до капітуляції Італії «Альфредо Оріані» здійснив 168 місій (14 у складі флоту, 3 протичовнові операції, 4 транспортні операції, 62 супроводи конвоїв, 19 навчальних, 56 інших місій).
У складі сил союзників
Після капітуляції Італії разом з іншими італійськими кораблями перейшов на Мальту. 19 вересня він разом із «Леджонаріо» висадив англо-американських командос в Аяччо.
Загалом під час у складі флоту союзників «Альфредо Оріані» здійснив 143 місії, пройшовши 40 000 миль.
У складі ВМС Франції
Після закінчення війни «Альфредо Оріані» за умовами мирного договору за репарацій переданий Франції, 8 серпня 1948 року був прийнятий у Тулоні французьким екіпажем і перейменований в «д'Естен» (фр. D'Estaing).
Але через зношення механізмів корабель не використовувався в оперативному статусі, а використовувався як джерело запасних частин. У 1954 році він був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
Див. також
Примітки
Посилання
Література
- Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. IV: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 10 giugno 1940 al 31 marzo 1941, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1959.
- Giuseppe Fioravanzo, La Marina dall'8 settembre alla fine del conflitto, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1971.
- Andris J. Kursietis — La Regia Marina 1919—1945: The order of battle and Admirals of the Royal Italian Navy
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
