Палац Головинського
50°26′55.400000100002″ пн. ш. 30°31′18.100000100005″ сх. д. / 50.44872° пн. ш. 30.52169° сх. д. / 50.44872; 30.52169
Статус	зруйнована
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	класицизм
Будівництво	1797 — 1803
Адреса	Хрещатик, 26.
Палац Головинського (Київ)
Палац Головинського у Вікісховищі

Пала́ц Ону́фрія Голови́нського — перша кам'яниця на Хрещатику, зведена польським дідичем на межі XVIII—XIX сторіччя.

Не збереглась.

Станом на кінець XVIII сторіччя Хрещатик, за словами дослідника Миколи Закревського, був ще суцільною пусткою і тут не було жодної споруди^[1][2]. А в районі Бессарабського майдану стояли заїзди і шлагбауми, біля яких варта перевіряла документи у приїжджих^[3].

Ситуація почала змінюватись після 1797 року, коли з Дубна до Києва перевели контрактовий ярмарок^[4][5]. Протягом 1797—1803 років найкращі садиби уздовж колишньої Васильківської дороги, приблизно від Трьохсвятительської до Прорізної вулиць, виділяють київським урядовцям і магнатам. Нещільна забудова Хрещатика тривала до другої половини ХІХ сторіччя. Затвердження нового плану Києва 1837 року сприяло подальшому розвиткові вулиці. Вільними лишились гірші ділянки, які дісталися міщанам і купцям^[6].

Найперший, хто придбав садибу на Хрещатику, був Київський і Богуславський повітовий маршал, виконувач обов'язків київського губернського маршала, власник кількох сіл в Київській губернії, колезький радник Онуфрій Головинський^[7][8][9].

На початку XIX сторіччі на ділянці під валом Старокиївської фортеці Головинський забудував свою садибу. На відступі від червоної лінії він поставив палац у стилі класицизму і неоампіру. Фасад міської резиденції прикрашали іонічні колони під трикутним фронтоном. Обабіч палацу збудували флігелі. У лівому містився домашній оркестр, сформований із кріпаків Головинського^[10].

1829 року в садибі розмістили шпиталь для полонених турків. 1830 року приміщення передали інтендантській службі^[11].

1849 року приміщення садиби Головинського зайняла Київська поштова контора. У подвір'ї облаштували місце для поштових диліжансів і карет.

1 квітня 1886 року на другому поверсі поштової контори відкрилась перша державна телефонна станція у вигляді комутатора ручного обслуговування на 60 номерів. 1891 року тут встановили один із перших у Києві таксофонів^[12].

У 1880-х роках на території садиби добудовують додаткові приміщення. Однак це виявилось недостатньо. Оскільки поштова і телефонна служби продовжували розростатись, то вирішили збудувати нове приміщення. 1908 року дума ухвалила відповідне рішення. Будівництво розпочалося 1912 року під керівництвом архітектора Олександра Кобелєва. Влітку 1914 року колишній палац розібрали і на його місці, в глибині подвір'я, встигли спорудити чотириповерховий корпус з операційними залами і телефонною станцією. 1917 року будівництво зупинили^[10][12].

У 1936—1941 роках тут збудували будинок зв'язку, який підірвали радянські диверсанти у вересні 1941 року. Після Другої світової війни на місці колишнього маєтку Головинського спорудили будівлю, в якій міститься Держкомітет телебачення і радіомовлення України. А під головпоштамт виділили ділянку № 20-22.

• Київська пошта і телефон
• 
  1899—1905 роки
• 
  Близько 1900 року
• 
  Пошта і телефонна станція

• Ернст Федір. Київ: провідник. — К. : НКО-УСРР — ВУАН, 1930. — 816 с.
• Закревський Микола. Описание Киева. — 1868. — Т. 1. — С. 429.
• Закревський Микола. Хрещатик // Летопись и описание города Киева. — Москва, 1858. — Т. 1. — С. 148—150.
• Кілессо Сергій, Мокроусова Олена. Хрещатик // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1. Ч. 3. — С. 1824.
• Кілессо Сергій, Мокроусова Олена. Хрещатик, 24 // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1. Ч. 3. — С. 1835—1837.