Гун Андрій Леонтійович
Народився	14 (26) квітня 1841 Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер	1924 Санкт-Петербург, РСФРР, СРСР
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	РСФРР  СРСР  Російська імперія
Діяльність	архітектор
Alma mater	Петербурзька академія мистецтв
Медіафайли у Вікісховищі

Андрі́й Лео́нтійович Гун (нар. 14 (26) квітня 1841(18410426), Петербург — пом. 1924) — російський архітектор німецького походження. 1860 року вступив до Петербурзької Академії мистецтв, яку закінчив 1864 року. Під час навчання отримав І срібну медаль за проєкт монастирських воріт з дзвіницею у 1863 році та звання художника з чином XIV класу. З 1867 року отримав звання академіка архітектури, а з 1907 року став дійсним членом Академії мистецтв. Також був почесним членом Петербурзького інституту цивільних інженерів.

Працював у майстерні В. Резанова, брав участь у спорудженні палацу великого князя Володимира Олександровича в Петербурзі, збудував кілька прибуткових будинків і громадських споруд у Петербурзі й Москві. Виконував конкурсні проєкти. Для робіт гуна характерні неоренесанс та неоросійський стилі.

Кілька робіт авторства Гуна^[1] є і в Україні:

• добудова особняка Миколи Терещенка, тепер — Київська національна картинна галерея, роботи велися в 1882—1884
• Анастасіївський собор у Глухові, збудований у 1885—1886 роках

• Володимир Тимофієнко, Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]