Пара́д перемо́ги на Хреща́тику — спільний польсько-український парад з нагоди визволення Києва від більшовиків, проведений 9 травня 1920 року на Хрещатику.

У травні 1920 року у наслідок наступальної операції польського війська й армії УНР Київ вдалось визволити від більшовиків.

5 травня війська увійшли на Куренівку.

6 травня польські розвідники на трамваї з Пущі-Водиці заїхали до центру міста. Вони захопили вісьмох полонених червоноармійців, яких доставили у штаб тим самим трамваєм. Від бранців дізнались, що більшовики відійшли за Дніпро.

7 травня до Києва увійшли 7-ма кавалерійська бригада з півночі і 1-ша піхотна дивізія легіонів із заходу, а 8 травня — 6-та січова стрілецька дивізія армії УНР на чолі з полковником Марком Безручком.

За спогадами свідків, кияни зустріли поляків із квітами. А представники міської думи вручили польському офіцеру, чий підрозділ увійшов першим, символічний ключ від міста^[1].

9 травня у центрі Києва відбувся спільний польсько-український парад. За наказом верховного командування польської армії будинки прикрасили українськими прапорами. Польські прапори вивісили лише на будівлях, зайнятих польським командуванням^[2].

Парад мали приймати Головний Отаман Симон Петлюра та маршал Юзеф Пілсудський. Однак керівники держав одразу після зустрічі відбули з Києва — перший до Могилева-Подільського, другий до Варшави^[1].

Парадом керував командувач польської 3-ї Армії генерал Едвард Ридз-Сміглий. Разом із ним стояли командир 6-ї стрілецької дивізії армії УНР полковник Марко Безручко, представник Головного польського штабу полковник Юліан Стахевич, французький полковник Шарль-Густав Анот та японський військовий аташе майор Масатака Ямавакі^[3][4].

Польський офіцер Тадеуш Кутшеба залишив спогади про ті урочистості:

«Парад був відмінний. Перед очима незліченної юрми глядачів промарширували з відмінною виправкою підрозділи 1-ї дивізії легіонів групи полковника [Юзефа] Рибака, 15-ї Великопольської дивізії, важкої артилерії,… і 6-ї української дивізії… І так марширувала 1-ша дивізія легіонів, найстарша спадкоємиця польського війська, зі старими штандартами, почесно заслуженими в боях… У кінці марширувала 6-та українська дивізія, до якої долучились сформовані військові групи повстанців з власними оркестрами»[5].

Хорунжий Петро Самутин зазначив, що 6-та стрілецька дивізія УНР «була гарно одягнена, чудово зіграна та здисциплінована. Стрільці та старшини прийшли до доброї фізичної форми». Однак за чисельністю вони поступались польським підрозділам^[4].

Підрозділи крокували від Прорізної вулиці до Думської площі (Майдану Незалежності), де розвертались і йшли назад.

Щодо киян, то вони по-різному поставились до стрільців 6-ї дивізії. Але якщо не брати до уваги «людей зовсім… чужих по духові» й «агітаторів та розвідників, що працюють для чужої справи», то українці зустріли їх тепло. Як писав Самутин, вони обсипали їх квітами і вигукували: «Слава!»^[4].

• Травень 1920
• 
  Юзеф Пілсудський (ліворуч) і Симон Петлюра.
• 
  Петлюра (ліворуч) і Ридз-Сміглий
• 
  Перший ряд: Симон Петлюра (праворуч) і Марко Безручко

• Парад 9 травня 1920
• 
  Біля будинку № 32
• 
  Кіннота
• 
  Польська піхота біля Думської площі (Майдану Незалежності)
• 
  Артилерія на параді

• Петро Самутин. Київ 1920 року (спогади) // Вісті Комбатанта. — 2013.
• Kutrzeba Tadeusz. Київська експедиція = Wyprawa kijowska. — Warszawa : Gebethner i Wolff, 1937. — С. 91—110.
• Potocki Robert. Ідея відновлення Української Народної Республіки (1920-1939) = Idea restytucji Ukraińskiej Republiki Ludowej (1920-1939). — Люблін : Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 1999. — ISBN 83-85854-46-0.