PROFILPELAJAR.COM

П'єр Жан Луї Ашиль Морель
П'єр Жан Луї Ашиль Морель
Pierre Jean Louis Achille Morel
	П'єр Жан Луї Ашиль Морель
Спеціальний представник Європейського ; союзу з Центральної Азії
	Нині на посаді
На посаді з	жовтень 2006
Прем'єр-міністр	Голова Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу
Спеціальний представник Європейського; союзу по кризі в Грузії
	Нині на посаді
На посаді з	вересень 2008
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Росії
	1992 — 1996
Президент	Франсуа Міттеран (до 17 травня 1995), Жак Ширак
Прем'єр-міністр	П'єр Береговуа, Едуар Баладюр, Ален Жюппе
Попередник	Бертран Дюфурк
Наступник	Юбер Колен де Вердьєр
Народився	27 червня 1944 (80 років); Роман-сюр-Ізер
Відомий як	дипломат
Країна	Франція
Alma mater	Інститут політичних досліджень і Національна школа адміністрації (1971)
Батько	Андре Луї Морель (фр. André Louis Morel), хірург
Мати	Жанін Валерно (фр. Janine Vallernaud)
У шлюбі з	Ольга Морель, уроджена Базанофф (фр. Olga Basanoff)
Діти	Алексіс, Онисія і Адріян
Нагороди
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Морель.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. П'єр Морель.

П'єр Жан Луї Ашиль Морель (фр. Pierre Jean Louis Achille Morel; нар. 27 червня 1944, Роман-сюр-Ізер, департамент Дром, Франція) — європейський і французький дипломат, випускник Національної школи адміністрації (Франція), випуск імені Томаса Мора (1971 рік).

Біографія

Навчання

1965 рік — випускник Паризького інституту політичних наук
1966 рік — диплом ступеня ліцензіата в області права (університет Парижа)
1969 рік — 1971 рік — навчання в Національній школі адміністрації, випуск імені Томаса Мора.

Французька дипломатична кар'єра

З 1-го червня 1971 року — на дипломатичній роботі, займається в центральному апараті МЗС Франції військово-політичними питаннями і СРСР
1976 рік — 1979 рік — перший секретар, а потім другий радник посольства Франції в Москві, у тому числі виконує дипломатичні місії на території СРСР в Алма-Аті (Казахська Радянська Соціалістична Республіка), Фрунзе (Киргизька Радянська Соціалістична Республіка), Душанбе (Таджицька Радянська Соціалістична Республіка), Ташкенті (Узбецька Радянська Соціалістична Республіка) і Ашхабаді (Туркменська Радянська Соціалістична Республіка), столицях нинішніх незалежних Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Таджикистану. Туркменістану
1979-1981 — залишаючись в кадрах МЗС, робота як спеціального референта з регіональних і соціальних питань в Генеральному секретаріаті Міжміністерського комітету з європейських питань при прем'єр-міністрі Франції.
1981-1985 рік — після обрання Франсуа Міттерана 10 травня 1981 року президентом республіки, П'єр Морель, залишаючись в кадрах МЗС, переведений на роботу в апарат президента Франції як референт і пізніше — технічний радник з підготовки європейських самітів і зустрічей «Сімки» на вищому рівні, а також з військово-політичних питань^[2].
До 1985 — 1986 — робота в центральному апараті МЗС Франції: директор політичного департаменту. У рамках роботи Політичного комітету бере участь у переговорах по Люксембурзькому договору.
1986-1989 — Надзвичайний і повноважний Посол Франції на конференції з роззброєння в Женеві (Швейцарія).
1989 — Після Паризької конференції по забороні хімічної зброї в січні 1989 року, обраний головою спеціального комітету по переговорам з підписання Конвенції про заборону хімічної зброї.
Липень 1990 — призначений керівником французької делегації у Віденському підготовчому комітеті з організації саміту ОБСЄ в Парижі в листопаді 1990 року, на яких була прийнята «Паризька хартія для нової Європи».
1991–1992 — дипломатичний радник Президента Французької Республіки Франсуа Міттерана, бере участь у переговорах щодо укладення Маастрихського договору.
1992-1996 — Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Росії і за сумісництвом в Монголії, Таджикистані. Туркменістані, Молдові, Грузії і Киргизстані. Регулярно відвідує зазначені країни і зустрічається з їх вищим керівництвом.
1996-2002 — Надзвичайний і повноважний Посол Франції в Пекіні, регулярно відвідував найвіддаленіші райони Китаю (Сіньцзян-Уйгурський автономний район, Тибет).

2002-2006 — Надзвичайний і повноважний Посол Франції при Святому Престолі.
2005—2006 — робота в центральному апараті МЗС: в міністерському Центрі аналізу та прогнозування, а також виконуючи функції посла зі спеціальних доручень в Мінській групі по Нагірному Карабаху на рівні заступників міністрів закордонних справ (в Баку і Єревані), керівника французької делегації на Конференції з євроазіатської енергетичної безпеки в Тбілісі і на міжконфесійній зустрічі в Ларнаці.

Міжнародна дипломатична кар'єра в Європейському Союзі

З 2006 по теперішній час — виділений Францією в розпорядження Європейського Союзу, є Спеціальним представником Європейського союзу з Центральної Азії (фр. Représentant spécial de l'UE pour l'Asie centrale) зі штаб-квартирою в Брюсселі
З 2008 за сумісництвом виконує функції Спеціального представника Європейського союзу по кризі в Грузії зі штаб-квартирою в Брюсселі (фр. Représentant spécial de l'UE pour la crise en Géorgie)^[3]^[4]
З травня 2015 призначений керівником політичної групи тристоронньої контактної групи (у рамках «мінського процесу»). З вересня 2015 з'явилася інформація про появу «плану Мореля»^[5].

Громадська і наукова діяльність

Член Міжнародного інституту стратегічних досліджень в Лондоні.

Знання іноземних мов

П'єр Морель, крім французької, володіє німецькою, англійською, італійською і російською мовами.
Має базові знання китайської мови.

Нагороди

Офіцер ордена Почесного легіону (16 квітня 2006 року)^[6]
Командор ордена «За заслуги» (Франція) (14 травня 2010 року)^[7]
Кавалер Великого хреста ордена Пія IX (Святий Престол, 16 жовтня 2004)^[8]
Орден «Данакер» (Киргизія, 7 вересня 2011 року) — за великий внесок у зміцнення співробітництва між народами, у розвиток науки, освіти і культури^[9]

Цікаві факти

Працюючи у першому довгостроковому закордонному відрядженні в Москві в 1976—1979 роках, П'єр Морель познайомився і одружився зі своєю колегою з посольства Франції в СРСР Ольгою Базанофф, француженкою російського походження, з якою вони обвінчалися в православному храмі Іоанна Воїна на Якиманці^[10].

Сім'я

Батько — Андре Луї Морель (фр. André Louis Morel), хірург
Мати — Жанін Валерно (фр. Janine Vallernaud)^[11]
Дружина — Ольга Морель, уроджена Базанофф (фр. Olga Basanoff) (Базанова). Має дипломи Паризького інституту політичних наук, французької Національної школи східних мов (російська мова) і Гарвардського університету в США (1977—1978, китайська мова)^[12]. Французький кар'єрний дипломат, на дипломатичній роботі з грудня 1967: третій секретар посольства в Пекіні (1967—1970 рр.), Другий секретар посольства в Будапешті (1970—1972 рр.), перший секретар, а потім другий радник посольства в Москві (1973—1979 рр.), перший радник, заступник постійного представника Франції при штаб-квартирі ООН в Женеві, 1989—1991 рр. Має ранг Надзвичайного і повноважного посла Французької Республіки.
Діти:
- Старший син — Алексіс.
- Дочка — Аніссія. У 2010 році, як і батько, закінчила ЕНА, випуск імені Еміля Золя^[13] Одружена із Томом Туґендгатом, кандидатом у прем’єр-міністри Британії у 2022 році.
- Молодший син — Адріян.

Див. також

Примітки

↑ Décret du 8 septembre 2021 portant promotion et nomination dans l’ordre national de la Légion d’honneur — 2021. — вип. 162. — ISSN 0242-6773
d:Track:Q1815103
↑ L'ELYEE ET L'ORGANISATION ECONOMIQUE DE L'EUROPE 1981—1985, par Georges SAUNIER, Université de Cergy-Pontoise [Архівовано 10 грудня 2008 у Wayback Machine.] L'emploi du terme Elysée est plus approprié que le propre nom de François Mitterrand car, et ce n'est qu'un des paradoxes de ces archives, on y lit les réflexions de Jacques Attali, de Pierre Morel, d'Elisabeth Guigou, etc., mais pratiquement aucune de François Mitterrand.
↑ Архів новин Єврейського журналу: 15.09.2008, 20:14 Глави МЗС країн Євросоюзу схвалили відправку європейської наглядової місії в Грузію Спеціальним представником ЄС з Грузії призначений француз П'єр Морель, колишній посол Франції в Росії, а нині спецпредставник Євросоюзу по Центральній Азії.
↑ Публікації ОБСЄ. Грузія і женевські дискусії: «переговори — єдиний можливий шлях уперед» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2009. Процитовано 3 жовтня 2015.
↑ Сергій Рахманін. Морельські тези // Дзеркало тижня, 18.09.2015
↑ JO n ° 91 du 16 avril 2006, page 5 760, texte n ° 3, Décret du 14 avril 2006 portant promotion et nomination, NOR: PREX0609207D MINISTÈRE DES AFFAIRES ÉTRANGÈRES, Personnel, Au grade d'Officier, M. Morel (Pierre, Jean, Louis), ministre plénipotentiaire hors classe. Chevalier du 22 août 1997.
↑ JORF n°0111 du 15 mai 2010 page 9002 texte n°4 Décret du 14 mai 2010 portant promotion et nomination NOR: PREX1010435D Ministère des affaires étrangères et européennes, PERSONNEL, Au grade de commandeur: M. Morel (Pierre), ancien ministre plénipotentiaire hors classe. Officier du 24 décembre 1994.
↑ Acta Apostolicae Sedis. Commentarium officiale. An. et Vol. XCVII p. 107 (італ.)
↑ Спецпредставник Євросоюзу П. Морель нагороджений орденом «Данакер»^{[недоступне посилання]}
↑ Іван Кудрявцев. Один день з життя посланця // Росія-1, Вести недели, випуск від 21.01.2007. Архів оригіналу за 10.01.2011. Процитовано 03.10.2015.
↑ HISTORIQUE DES RELATIONS DIPLOMATIQUES ENTRE LA FRANCE ET LA MONGOLIE (1965—2007). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
↑ Fairbank, John King, 1907- Papers of John K. Fairbank: an inventory [Архівовано 13 липня 2010 у Wayback Machine.] 1977—1978, General: Basanoff, Olga HUGFP 12.8 Box 159
↑ Promotion «Emile Zola» Promotion «Emile Zola», Liste des élèves français (2008 −2010), Concours externe: Mlle MOREL Anissia

Література

ЕВРОПЕЙСКИЙ СОЮЗ: ФАКТЫ И КОММЕНТАРИИ Сборник Института Европы РАН и Ассоциации европейских исследований (АЕВИС), выпуск № 59, январь-март 2010 года под редакцией Борко Ю. А. (отв.ред.), Буториной О. В., Журкина В. В., Потемкиной О. Ю. МОСКВА, апрель 2010